Ухвала суду № 36200187, 12.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3903/13 12.12.2013 12.12.2013 12.12.2013

Провадження №22-ц/784/3153/13

провадження № 22ц/784/3153/2013 Головуючий у першій інстанції: Циганок В.Г.

категорія 46 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

12 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Шпонарській О.Ю.,

за участі: представника позивача ОСОБА_3,

відповідачки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2013 року

за позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

за зустрічним позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя,

та за позовом

ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

В березні 2011 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

Позивач зазначав, що перебуває з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі з 16 березня 1996 року. За час спільного проживання вони придбали меблеву стінку, комп'ютер, телевізор, диван, посилювач, пральну машину, а всього загальною вартістю 15100 грн. Крім того, протягом останніх восьми років він самостійно будує житловий будинок на території домоволодіння АДРЕСА_1, 1/3 частка якого належить на праві власності відповідачці. Для будівництва ним було придбано будівельні матеріали на суму 28869 грн.

Посилаючись на відсутність згоди варіантів поділу спільного майна, позивач просив поділити між ними спільно набуте за час шлюбу майно, залишивши відповідачці вказане рухоме майно, а йому залишити у власності зазначений недобудований житловий будинок.

В листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернулася із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя. Зазначала, що окрім вказаного позивачем рухомого майна, ними було придбано велосипед, приставка DVD, веломопед, зварювальний апарат, колонки музичні, трансформатор току, відеоплеєр LG, а також земельну ділянку АДРЕСА_2.

Посилаючись на викладене, просила суд визнати за нею право власності на ? частину вказаної земельної ділянки, припинити право власності ОСОБА_6 на цю ділянку, а також виділити їй у власність майно загальною вартістю 8700 грн., а ОСОБА_6 майно, загальною вартістю 8600 грн. Крім того, посилаючись на те, що спірний недобудований житловий будинок будується на земельній ділянці, яка належить на праві власності їй та її батькові, та будується не позивачем, а особисто її батьком ОСОБА_7 за власні гроші, просила виключити об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку з спільної сумісної власності.

В лютому 2012 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на матеріали та інше майно, що було використано в процесі будівництва незавершеного будівництвом спірного житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2013 року, з урахуванням додаткових рішень та ухвал про виправлення описок від 30 вересня та 6 листопада 2013 року, позови ОСОБА_6 та ОСОБА_4 задоволено частково, а в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено. Постановлено в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_6 право власності на майно, в тому числі земельну ділянку № НОМЕР_1, загальною вартістю 11000 грн., а за ОСОБА_4 - загальною вартістю 11300 грн. Також стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію в сумі 300 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов, визнавши матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку з 29 % готовності, інвентарною власністю 58687 грн. спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на генератор бензиновий «TIGER» та велосипед «Україна», а за ОСОБА_4 визнати право власності на кондиціонер, пральну машину, телевізор LG, меблеву стінку, комп'ютер, диван «Марс», веломопед «Рига», зварювальний апарат, посилювач та колонки з DVD.

Відповідачка та третя особа рішення суду не оскаржували.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 березня 1996 року. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 квітня 2011 року шлюб між ними розірвано.

За час шлюбу ними було придбано таке рухоме майно: велосипед «Україна» вартістю 500 грн.; зварювальний апарат вартістю 1000 грн.; посилювач та колонки з DVD, загальною вартістю 1500 грн.; кондиціонер «CHIGO» вартістю 1400 грн.; пральну машину «SIMENS» вартістю 600 грн.; кольоровий телевізор LG вартістю 1500 грн.; меблеву стінку вартістю 2300 грн.; комп'ютер вартістю 1500 грн.; диван «Марс» вартістю 1500 грн., генератор бензиновий «TIGER» вартістю 1500 грн.; веломопед «Рига» вартістю 600 грн.; відеоплеєр LG вартістю 400 грн., а всього на загальну суму 14300 грн.

Крім того, 23 грудня 2010 року, згідно договору купівлі-продажу, на ім'я ОСОБА_6 було придбано за 8000 грн. земельну ділянку АДРЕСА_2, надану для ведення садівництва (а.с. 48).

З вартістю вказаного майна сторони погодились.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зазначене майно, в тому числі і спірна земельна ділянка, придбані подружжям за час шлюбу, а тому є об'єктом їх спільної сумісної власності.

Доводи апелянта про те, що спірна земельна ділянка є його особистою власністю не заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторону.

Разом з тим, ОСОБА_6 суду не надав належних доказів того, що земельна ділянка придбана ним за власні кошти.

Що стосується вимог ОСОБА_6 про залишення у його власності недобудованого житлового будинку, колегія дійшла наступного.

Як вбачається з договору дарування від 01 березня 2002 року ОСОБА_7 подарував ОСОБА_4 42/100 часток належного йому на праві власності домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 51).

Рішенням Миколаївської міської ради від 25 квітня 2007 року за № 12/41 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 надано у спільну сумісну власність відповідну земельну ділянку для обслуговування вказаного житлового будинку (а.с. 53).

30 жовтня 2007 року ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку спільно з ОСОБА_7 (а.с.50).

Згідно довідки ММБТІ від 31 серпня 2011 року на території спірного домоволодіння дійсно знаходиться незавершений будівництвом житловий будинок літ. П, який є самочинним (а.с. 97).

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Крім того, відповідно до судової практики, це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку (п. 6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)».

Враховуючи викладене, вимоги ОСОБА_6 про залишення у його власності в порядку поділу майна подружжя недобудованого житлового будинку, який є самочинним, задоволенню не підлягають.

Таким чином, основний висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_6 в цій частині вимог, є правильним.

Твердження апелянта про необхідність визнання матеріалів та іншого майно, що було використано в процесі будівництва незавершеного будівництвом житлового будинку, спільною сумісною власністю подружжя, не можна вважати обґрунтованим, оскільки таких вимог в суді першої інстанції позивач не заявляв.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Рішення в частині стягнення грошової компенсації та відмови в задоволенні позову ОСОБА_7 сторони не оскаржували, а тому в цій частині колегія суддів рішення не перевіряє.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: