Ухвала суду № 36196502, 28.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 р.

Справа № 31427/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації України на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське автотранспортне підприємство 16154» до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

01.07.2010 Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське автотранспортне підприємство 16154» (далі - ВАТ) звернулося до суду з вищевказаним позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації України (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2010 №№0001431602/0/14443, 0001441602/0/14444, 0001451602/0/14445.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що штрафні санкції накладені відповідачем після спливу встановленого пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181-ІІІ) строку з моменту подання відповідних декларацій, а тому податковий орган не мав права приймати спірні рішення і такі підлягають скасуванню.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року в справі №2а-2405/10/1970 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В поданій апеляційній скарзі вказує, що строки давності визначені ст.15 Закону №2181-ІІІ застосовуються лише щодо податкових зобов’язань визначених податковим органом у випадках передбачених пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону та не можуть застосовуватись до спірних відносин.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, а тому до даних правовідносин слід застосовувати строк встановлений пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181-ІІІ, який відповідачем пропущено, що виключає можливість застосування до ВАТ штрафних санкцій.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в ході проведення ОДПІ невиїзної документальної перевірки ВАТ з питання своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) з 01.06.2004 по 21.11.2005, оформленої актом від 18.02.2010 №1246/16-02/03118802, було виявлено факт несвоєчасної сплати позивачем ПДВ протягом 2004-2005 років, що стало підставою для застосування до підприємства штрафів у сумі визначеній згідно з податковим повідомленнями-рішеннями від 04.03.2010 №№0001431602/0/14443, 0001441602/0/14444, 0001451602/0/14445 (а.с.4-6) які були прийняті за результатами такої перевірки.

Не погодившись із такими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача ВАТ звернулося до суду із цим позовом.

Преамбулою Закону №2181-ІІІ визначено, що він є спеціальним законом з питань оподаткування; встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних і фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності; визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.7 ст.17 Закону №2181-ІІІ встановлена цим підпунктом відповідальність у вигляді штрафу встановлена за несплату платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

За змістом пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 1.2 ст.1 названого Закону податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п.1.3 цієї ж норми Закону податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням п.1.5 названої статті штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 17.3 ст.17 Закону №2181-ІІІ встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що сума штрафних санкцій за змістом Закону №2181-ІІІ є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 цього Закону.

Разом з тим, чинне законодавство не містить норми, яка б встановлювала початок перебігу строку для визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ.

Оскільки за змістом пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, а пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ диференціює розмір штрафу в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, перебіг строку давності для визначення суми податкового зобов'язання зі штрафу, передбаченого цією правовою нормою, починається з дня, наступного за днем сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Правильність такого тлумачення правових норм підтверджується і приписами пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ, за змістом якого штраф за затримку сплати податкового зобов'язання застосовується лише за фактом сплати податкового боргу. У випадку ж обчислення строку застосування штрафу з дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, затримка платником сплати узгодженого податкового зобов'язання понад 1095 днів взагалі унеможливлювала б накладення на такого платника стягнень в порядку пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ.

Таким чином, перебіг 1095-денного строку для застосування штрафів за несвоєчасність сплати податкових платежів починається з дати фактичної сплати податкових зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи, узгоджені суми податкового зобов’язання з ПДВ ВАТ було сплачено в період з 30.07.2004 по 09.12.2005 (а.с.7-9), а штрафні санкції ОДПІ було застосовано 04.03.2010, тобто після спливу строку в 1095 днів встановленого пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України №2181-ІІІ.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності застосованих до позивача штрафних санкцій, оскільки визначений спеціальним законом строк давності для визначення податкового зобов'язання, в тому числі із штрафних (фінансових) санкцій, сплинув, а відтак, позовні вимоги ВАТ щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2010 №№0001431602/0/14443, 0001441602/0/14444, 0001451602/0/14445 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя А.Р. Курилець

Суддя О.І. Мікула