Постанова № 36196379, 09.12.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. 10 год.55 хв.Справа № 821/3842/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Вітічак О.Р.,

за участю:

представника позивача - Кермача А.І.,

представника відповідача - Тітова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансгруп"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонтрансгруп» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ) за яким просить визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту від 13.09.2013р. № 775/21-03-22-05/37631522; визнати протиправним дії відповідача щодо не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з придбання жмиху соняшника у ТОВ «Селбест» у лютому 2013 року та реалізації жмиху соняшника ТОВ «Компанія - Інтеграл» у березні 2013 року; визнати неправомірними дії відповідача, щодо зміни в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ які задекларовані позивачем у лютому-березні 2013 року та зобов'язати відповідача відобразити ці дані у електронній базі даних в обсягах, задекларованих позивачем у лютому-березні 2013 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач стверджує, що для складання висновків спірного акту перевірки відповідачем використано незаконні висновки податкових органів, щодо господарських операцій ТОВ «Селбест» та ТОВ «Компанія - Інтеграл». Відносини з цими контрагентами підтверджені належним чином складеними договорами, бухгалтерськими документами та податковими накладними, придбаний товар використано для здійснення оподатковуваних господарських операцій з подальшого продажу цих товарів. На думку позивача законодавством України питання формування податкових зобов'язань та податкового кредиту платника ПДВ не ставиться у залежність від дій або бездіяльності його постачальників чи покупців, їх відсутності за місцем реєстрації чи наявності у цих контрагентів основних фондів або трудових ресурсів. Позивач звертає увагу суду, що питання щодо визнання недійсними договорів поставки та поруки ТОВ «Херсонтрансгруп», ТОВ «Селбест» та ТОВ «Компанія Інтеграл» за лютий-березень 2013 року досліджувались Господарським судом Херсонської області. Рішеннями Господарського суду Херсонської області у справах № 923/577/13 та № 923/629/13 у визнані недійсними договорів поставки та поруки зазначених суб'єктів господарювання відмовлено, рішення суду вступили в законну силу. Відповідач вважає, що відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПКУ) до повноважень органів державної податкової служби не віднесено повноваження щодо визнання угод нікчемними, встановлення недійсності угоди чи господарських операцій є виключною компетенцією судових органів України. На думку позивача, висновки відповідача про нікчемність (недійсність) операцій з ТОВ «Селбест» та ТОВ «Компанія - Інтеграл» без судового рішення є незаконним, а тому не можуть бути використаними для перегляду показників декларацій з ПДВ позивача за лютий, березень 2013 року та бути відображеними у електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Представник відповідача проти позову заперечував та стверджував, що під час проведення перевірки правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача із ТОВ «Селбест» та ТОВ «Компанія - Інтеграл» за лютий, березень 2013 року встановлено, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні про переміщення товару від продавця до покупця. Також ДПІ використаний акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Селбест», складений податковими органами за місцем реєстрації цього суб'єкта господарювання. Відповідно до акту встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, із ним неможливо провести зустрічну звірку. Правочини даного підприємства за період січень-лютий 2013р. є такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків. Відповідно ТОВ «Селбест» не міг поставити позивачу жмих соняшника у січні 2013р., а позивач не міг його у подальшому реалізувати ТОВ «Компанія - Інтеграл» у березні 2013 року. Із цих підстав відповідач вважає дії податкового органу правомірними, а зміни, внесені до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ …» - законними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

За спірним актом перевірки від 13.09.2013р. № 775/21-03-22-05/37631522 (далі - акт №755) відповідачем відображено результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за лютий 2013 року по відносинам з ТОВ «Селбест» та подальшої реалізації придбаного товару.

Як зазначає відповідач у акті перевірки №755 у лютому 2013 року позивачем до складу податкового кредиту включені операції з придбання жмиху соняшника у ТОВ «Селест» на суму ПДВ 1350816,8 грн. Вказані операції підтверджуються договором поставки, видатковими та податковими накладними, розрахунки за придбаний товар проведено у безготівковому порядку. Товарно-транспортні накладні щодо постачання придбаного товару від ТОВ «Селбест» до позивача у лютому 2013 року відсутні. Для перевірки позивача відповідачем використано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.06.2013р. №443/3-22-70-38453695 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Селбест» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01. по 28.02.2013 року. За актом ДПІ у Голосіївському районі встановлено, що ТОВ «Селбест» не знаходиться за юридичною адресою, у штаті працює 1 особа, основні фонди та транспортні засоби відсутні, остання податкова звітність подана за січень 2013 року. З цих причин ДПІ у Голосіївському районі вважає, що у ході перевірки не встановлено фактичної господарської діяльності ТОВ «Селбест», що свідчить про укладання угод без мети реального настання наслідків. Враховуючи це ДПІ вважає, що правочини, укладені між ТОВ «Селбест» та його контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків, а тому в силу приписів ПК України у цього СПД відсутні об'єкти оподаткування ПДВ з контрагентами - постачальниками та покупцями у січні-березні 2013 року. У зв'язку з цим податкові зобов'язання ТОВ «Селбест», у тому числі із продажу жмиху соняшника позивачеві за січень - лютий 2013 року зменшені до нульового значення.

Приймаючи до відома висновок акту ДПІ у Голосіївському районі №755 відповідач вважає, що операції з поставки жмиху соняшника від ТОВ «Селбест» до позивача мають ознаки фіктивності та використання реально існуючих суб'єктів господарювання для мінімізації їх податкових зобов'язань. За даними відповідача цей постачальник фактично не міг здійснити господарські операції поставки жмиху соняшника позивачеві у лютому 2013 року через відсутність необхідних умов для здійснення цих операцій. У постачальника відсутні податкові та бухгалтерські документи за перевіряємий період. У зв'язку з цим операції з придбання товарів за висновками відповідача не спричиняють реального настання наслідків і тому у позивача не було підстав для податкового обліку цих операцій. Як наслідок за висновками відповідача ПДВ по операціям позивача з придбання жмиху у ТОВ «Селбест» у сумі 1350816,8 виключено із складу податкового кредиту декларації з ПДВ за лютий 2013 року.

Як зазначає відповідач у акті перевірки №755 товар придбаний у ТОВ «Селбест» у лютому 2013 року у кількості 2289,52 тони позивачем у подальшому був реалізований ТОВ «Компанія Інтеграл». Згідно договору поставки від 14.02.2013р.№14/02 позивачем у березні 2013 року ТОВ «Компанія Інтеграл» задокументовано продаж жмиху соняшника у кількості 3009 тон на суму 10973832,0 грн., у тому числі ПДВ 1829472,0 грн. Продаж товару ТОВ «Компанія Інтеграл» підтверджується бухгалтерськими та податковими накладними, товарно-транспортні накладні та документи на зберігання жмиху соняшника при перевірці відповідачеві не надані. У зв'язку з тим, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні та документи, що підтверджують перевезення жмиху соняшнику, відповідач вважає не можливим встановити фактичне придбання та реалізацію цього товару і тому приходить до висновку про відсутність об'єктів оподаткування по операціям з продажу жмиху від позивача до ТОВ «Компанія Інтеграл». Як наслідок за висновками відповідача показники податкових зобов'язань декларації з ПДВ позивача за березень 2013 року, обчислені від продажу товарів ТОВ «Компанія Інтеграл», підлягають зменшенню в межах податкового кредиту в сумі 1350816,8 грн., сформованого на підставі безтоварних правочинів з ТОВ «Селбест».

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дії ДПІ щодо складання акту документальної виїзної перевірки від 13.09.2013р. та його висновків щодо не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з придбання жмиху соняшника у ТОВ "Селбест" у лютому 2013 року та реалізації жмиху соняшника ТОВ "Компанія - Інтеграл" у березні 2013 року слід зазначити наступне.

Представник позивача вважає незаконною проведення перевірки дотримання вимог законодавства у березні 2013р., оскільки в акті від 13.09.2013р. вказан період лютий 2013р., і ДПІ не мала права перевіряти та робити висновки щодо господарської діяльності позивача у березні 2013р. Але суд не погоджується з вказаним твердженням позивача тому, що висновки в акті стосуються взаємовідносин з ТОВ «Селбест» у лютому 2013р., та подальшої реалізації придбаного товару, яка була у березні 2013р., що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами.

Також суд відмічає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Крім того, Верховний Суд України у своєму рішенні від 24.09.2013р. у справі за позовом ТОВ Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" до Державної екологічної інспекції в Миколаївській області про визнання дій протиправними зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про визнання протиправними дії ДПІ щодо складання акту перевірки від 13.09.2013р. та його висновків.

На підставі зазначеного Акту, відповідач встановив наступні порушення:

-ст.185, п.198.2, 198.3, 198,6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відсутнє право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у ТОВ «Херсонтрансгруп» при придбанні жмиху соняшнику у лютому 2013р. у контрагента ТОВ «Селбес» на загальну суму ПДВ - 1350816,8 грн. та встановлено відсутність об'єкту оподаткування з продажу цього жмиху соняшника на адресу контрагента-покупця ТОВ Компанія-Інтеграл» у березні на загальну суму ПДВ -1350816,8 грн.;

-ст.134, ст.135, п.п.138.1.1 п.138.1, 138.2, 138.11 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139. п.140.2-140.5 ст.140, ст.142, ст.143 ПК України, в результаті чого підлягають зменшенню валові доходи підприємства за 2013 рік по господарській операції з реалізації жмиху соняшника ТОВ «Компанія-Інтеграл» у березні 2013р. на суму 6754084,0 грн. та валові витрати за лютий 2013р. від придбання жмиху соняшнику у ТОВ «Селбест» на суму 6754084,0 грн.;

Перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій з придбання жмиху соняшнику у ТОВ «Селбес» у лютому 2013р. та реалізації жмиху соняшника ТОВ «Компанія-Інтеграл» у березні 2013р.

ДПІ у м. Херсоні використаний акт ДПІ Голосіївському районі м. Києва перевірки контрагента позивача ТОВ "Селбест" від 03.06.2013р. № 443/3-22-70-38453695 відповідно до акту встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, із ним неможливо провести зустрічну звірку. Правочини даного підприємства за період січень-лютий 2013р. є такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків. Відповідно ТОВ "Селбест" не міг поставити позивачу жмих соняшника у січні 2013р., а позивач не міг його у подальшому реалізувати ТОВ "Компанія - Інтеграл" у березні 2013 року.

Тому відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість та відповідних сум до валових витрат за господарськими операціями позивача з ТОВ "Селбест".

Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами Податкового кодексу України до валових витрат та податкового кредиту платника податків можуть бути віднесені витрати платника податку у зв'язку з веденням господарської діяльності та сплаченого (нарахованого) при цьому ПДВ, які підтверджені бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлені наступні обставини господарської діяльності позивача.

Між ТОВ «Херсонтрансгруп» та ТОВ «Селбест» укладено договір поставки від 04.02.2013р. №04/2-13, відповідно до якого продавець (ТОВ «Селбест») зобов'язався поставити товар (жмих соняшнику), а покупець (ТОВ «Херсонтрансгруп») приймає у власність та сплачує продавцю загальну вартість товару.

ТОВ «Херсонтрансгруп» задокументувало у лютому 2013р. отримання у ТОВ «Селбест» жмиху соняшнику згідно договору 04.02.2013р. двома партіями згідно податкових та видаткових накладних у кількості 1140,0 т. на суму 4035600,0 грн. в тому числі ПДВ 672600,0 грн. та 1149,52 т. на суму 4069300,80 грн. в тому числі ПДВ 678216,8 грн.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору поставки від 15.02.2013р. передача товару продавцем покупцю здійснюється партіями на терміналах ТОВ «Дніпровська Торгова Компанія» та ТОВ «Агро- Транзіт-Інвест».

Придбаний товар зберігався на зернових складах ТОВ «Дніпровська Торгова Компанія» та ТОВ «Агро- Транзіт-Інвест» на підставі укладених договорів про зберігання та надання послуг договору №061112-П від 06.11.2012р. та №1902 від 19.02.2013р.

Відповідно до бухгалтерських проводок позивача протягом лютого, березня 2013р. ТОВ «Херсонтрансгруп» постійно придбавав жмих соняшника у великих об'ємах у різних постачальників в тому числі ТОВ «Селбест» і зберігав на двох складах, із яких здійснював реалізацію товару наступним покупцям знеособлено.

Згідно п 1.3 договору про надання послуг від 19.02.2013р. товар на складі ТОВ «Агро- Транзіт-Інвест» зберігався знеособлене.

Розрахунки між підприємствами проведені в безготівковій формі, згідно платіжних доручень.

Згідно акту-приймання передачі від 28.02.2013р. укладений між ТОВ «Херсонтрансгруп», ТОВ «Селбест» та ТОВ «Дніпровська Торгова Компанія» жмих у кількості 1149,52 т. надійшов на ТОВ «Дніпровська Торгова Компанія» для подальшої передачі ТОВ «Херсонтрансгруп».

Отже, на підтвердження придбання товару у ТОВ «Селбест» у лютому 2013р. позивачем виконані умови податкового законодавства, позивачем надані договір поставки жмиху соняшника, податкові та видаткові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, товарно-транспортні накладні, які були надані також під час перевірки (ст.4 акту), акт приймання передачі товару, договір на зберігання товару.

Проте, ДПІ у м. Херсоні робить висновки про неможливість здійснення операцій з контрагентом-постачальником у зв'язку з тим, що операції з придбання та реалізації мали нетоварний характер, товар не перевозився і не зберігався. А наявність документально оформлених документів не може бути доказом проведення самої господарської операції.

Також суд звертає увагу, що з метою забезпечення виконання ТОВ «Херсонтрансгруп» зобов'язань з оплати продукції за договором поставки від 04.02.2013р. між ТОВ «Партнер» та ТОВ «Селбест» укладений договір поруки від 04.02.2013р., відповідно до умов якого ТОВ «Партнер» поручився перед ТОВ «Селбест» за виконання ТОВ «Херсонтрансгруп» зобов'язань за договором поставки № 04/2 від 04.02.2013р.

В травні 2013 року ТОВ «Партнер» подав до Господарського суду Херсонської області позов до ТОВ «Херсонтрансгруп» та ТОВ «Селбест» про визнання договору поставки №04/2-13 від 04.02.2013р. та договору поруки від 04.02.2013р. недійсним.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.06.2013р. по справі № 923/577/13 в задоволені позову відмовлено, судом встановлено відсутність підстав для визнання недійсним договору поставки та договору поруки укладеного на забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, яке набрало законної сили.

Товар придбаний ТОВ «Херсонтрансгруп» у ТОВ «Селбест» у лютому 2013р. було реалізовано ТОВ «Компанія-Інтеграл» згідно договору поставки № 14/2 від 14.02.2013р., на підставі видаткової та податкової накладних від 20.03.2013р. у кількості 3009 т. на суму 10973832,0 грн. в тому числі ПДВ 1829472,0 грн.

Розрахунки між підприємствами проведені в безготівковій формі, згідно платіжних доручень.

Відповідно до п.4.4 зазначеного договору передача товару ТОВ «Компанія-Інтеграл» здійснюється партіями на терміналі ТОВ «Агро-Транзіт-Інвест», з яким позивачем укладено відповідний договір на зберігання товару.

Вищевказаний жмих надійшов на склад ТОВ «Агро-Транзіт-Інвест», що підтверджується актом-приймання передачі від 20.03.2013р. укладений між ТОВ «Херсонтрансгруп», ТОВ «Компанія-Інтеграл», ТОВ «Агро-Транзіт-Інвест»., та переданий в подальшому ТОВ «Компанія-Інтеграл».

Також суд зазначає, що ТОВ «Херсонтрансгруп» зверталося до Господарського суду Херсонської області із позовом до ТОВ «Компанія-Інтеграл» та ТОВ «Партнер» про стягнення солідарно боргу на підставі договорів поставки та поруки від 14.02.2013р. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 25.06.2013р. по справі № 923/629/13 позов задоволено, яке набрало законної сили. При розгляді справи судом досліджено вищезазначені договори та оригінали первинних документів, які підтверджують виконання частини умов договору - передачу товару від ТОВ «Херсонтрансгруп» у власність ТОВ «Компанія-Інтеграл» на складі. Також, судом встановлено відсутність сплати за поставлений товар покупцем.

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія-Інтеграл».

Отже, у судовому засіданні встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Селбест » на час здійснення господарських операцій із позивачем лютому 2012р. було зареєстровано юридичною особою та платником ПДВ, мало право виписувати податкові накладні. Щодо їх або їх посадових осіб відсутні рішення судів щодо здійснення фіктивного підприємництва або укладення недійсних правочинів. Поставка позивачу товару ТОВ «Селбест» та подальша реалізація ТОВ «Компанія-Інтеграл» підтверджується належним чином складеними бухгалтерськими та податковими документами, до яких у податкового органу відсутні зауваження, придбаний позивачем товар використаний у його власній оподатковуваній господарській діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено реальність виконання укладеного позивачем з ТОВ «Селбест» договора поставки, а тому вважає неправомірним виключення із витрат та податкового кредиту сум по господарським операціям із вказаним контрагентом.

Судом також встановлено, що на підставі акту від 13.09.2013р. ДПІ у м. Херсоні внесла зміни до електронної бази даних податкової звітності позивача, а саме до бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", в якій були зменшені до 0 грн. задекларовані позивачем показники податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у лютому 2013 року.

Відповідно до ст.74 ПК України податкова інформація є власністю держави і може використовуватись лише для визначених Податковим кодексом цілей. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби створюються відповідні інформаційні бази, перелік яких визначається Державною податковою адміністрацією України. Персональна інформація про платників податків, яка знаходиться в інформаційних базах даних контролюючих органів, не може бути розголошена. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як: необґрунтована відмова від надання відповідної інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності; поширення відомостей, що не відповідають дійсності. Викладене свідчить, що "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" є одним із різновидів податкового контролю, а відтак, ураховуючи приписи Закону України "Про інформацію", вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

Виходячи із системного аналізу правових норм, що регулюють податкові правовідносини із ПДВ, у платника податку є обов'язок подання податкової звітності (декларацій) із відображенням у них результатів фінансово-господарської діяльності в тому числі формування податковго кредиту та податкових зобов'язань. Відповідно у податкового органу виникає обов'язок прийняти таку декларацію і при відсутності зауважень щодо її оформлення відобразити показники декларації у відповідних базах податкової звітності, в тому числі і у Базі співставлення, що формується на підставі показників додатку № 5 до декларації із ПДВ та відображає співставлення задекларованого платниками податку податкового кредиту та податкових зобов'язань, які повинні відповідати одне одному.

Наказом ДПА України від 22 квітня 2011 року № 236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, які податковий орган використовує у роботі.

Відповідно до п. 2 "Відбір суб'єктів господарювання для здійснення зустрічних звірок" Методичних рекомендацій інформація, викладена в автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо) використовується податковим органом під час проведення перевірок платників податків.

Таким чином інформація щодо позивача, виходячи із змісту положень Методичних рекомендацій, викладена в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" може бути використана при перевірці ДПІ контрагента постачальника платника податку.

ПДВ за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів, що поставляються продавцем. Одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін такої операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, у покупця - податковий кредит. Тобто, якщо у продавця товару податкові зобов'язання рівні нулю, то і покупця товару податковий кредит більший бути не може. За таких обставин, у разі зміни в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податкового зобов'язання з ПДВ у платника податку, автоматично виникає питання щодо зміни податкового кредиту і у контрагента - постачальника.

Суд погоджується із позивачем, що самостійна зміна ДПІ в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам централізованої бази даних податкової звітності. Така невідповідність матиме для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності тощо.

Таким чином судом встановлено, що відповідач самостійно на підставі акту № 775 вніс зміни до податкової звітності позивача, відобразив такі зміни в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Такі дії відповідача є неправомірними, суд зобов'язує ДПІ у м. Херсоні відновити у базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які позивач задекларував у лютому 2013 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансгруп" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області щодо внесення змін до бази данних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" щодо показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача з ПДВ, які задекларовані ТОВ "Херсонтрансгруп" по господарським операціям із придбання жмиху соняшника у ТОВ "Селбест" у лютому 2013р. та реалізації жмиху соняшника ТОВ "Компанія-Інтеграл" у березні 2013р.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відобразити у базі данних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" показники податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача з ПДВ, які задекларовані ТОВ "Херсонтрансгруп" по господарським операціям із придбання жмиху соняшника у ТОВ "Селбест" у лютому 2013р. та реалізації жмиху соняшника ТОВ "Компанія-Інтеграл" у березні 2013р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтрансгруп" понесені судові витрати у сумі 17,2 грн. згідно платіжного доручення № 390 від 04.10.2013р.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області подати до суду звіт про виконання рішення суду протягом місяця із дати набрання ним законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 грудня 2013 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8