Постанова № 36184634, 10.12.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. 16 год. 50 хв.Справа № 821/1638/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Мірошніченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, у якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012р. №№ 004211702, 004221702, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 740 562,18 грн., у тому числі за основним платежем на 1 160 374,79 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 580 187,39 грн., та з податку на додану вартість за штрафними санкціями на 170,00 грн.;

визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених з контрагентами покупцями у період з 22.08.2011р. по 31.12.2011р. та такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними відповідно до частин 1, 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України;

зобов'язати відповідача відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларовані позивачем за період з 22.08.2011р. по 31.12.2011р. по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями, що були відкориговані в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" на підставі акта документальної планової виїзної перевірки позивача № 1970/17-2/НОМЕР_1 від 27.09.2012 року.

У зв'язку з проведенням реорганізації в органах державної податкової служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" суд допустив процесуальне правонаступництво та замінив сторону у справі - Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач).

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги, обґрунтовують їх тим, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням встановленої законодавством процедури їх винесення, так як не був ознайомлений з актом перевірки в передбачені законом строки та спосіб. Крім того, акт перевірки містить протиправні висновки про результати господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "ТД Палладіум", ПП "Асцелла", ПП "Нафтатрейдер-ВР", ПП "Таврійські нафтові регіони". Угоди з цими підприємствами відповідач визнав нікчемними, оскільки ці підприємства, за даними податкового органу, не мають основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, транспортних засобів та не надають до ГВПМ документів підтвердження фінансово-господарської діяльності з іншими контрагентами, які не є безпосередніми контрагентами позивача. Через визнання недійсними угод ТОВ "ТД Палладіум", ПП "Асцелла", ПП "Нафтатрейдер-ВР" та ПП "Таврійські нафтові регіони" відповідач дійшов висновку, що всі первинні документи позивача не відповідають чинному законодавству та не мають юридичної сили.

Позивач з висновками про безтоварність господарських операцій з придбання товарів у зазначених контрагентів не погоджується, наполягає на тому, що переміщення товарів від цих суб'єктів господарювання підтверджується товарно-транспортними накладними, первинними документами постачальників та покупців товарів.

Щодо визнання відповідачем правочинів нікчемними, то позивач зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Вказані в акті висновки є суб'єктивною думкою ревізора-інспектора. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду судом у разі наявності суперечки. За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Жодним законом не передбачено право органу податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини, а також дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Представник відповідача позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити, вважає, що висновками акта перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем надано належну оцінку господарським операціям позивача з ТОВ "ТД Палладіум", ПП "Асцелла", ПП "Нафтатрейдер-ВР" та ПП "Таврійські нафтові регіони". Ці підприємства не мали у своєму розпорядженні ресурсів для фактичного здійснення господарської діяльності, не підтвердили товарно-транспортними накладними фактичне переміщення товарів позивачеві, документували придбання товарів (паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ)) у суб'єктів господарювання, правочини яких з придбання-продажу товарів визнано нікчемними (недійсними) за результатами перевірок податкових органів. У зв'язку з тим, що ПММ фактично не постачались, відповідач вважає, що ці ПММ не могли бути використані для отримання доходів від продажу товарів і тому витрати по їх придбанню не можуть бути включені до складу витрат позивача для обчислення доходу фізичної особи-підприємця.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 27.09.2012 року № 1970/17-2/НОМЕР_1, складеного за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2011 р. (далі - акт №1970).

За актом перевірки позивачеві грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб збільшено у зв'язку із зменшенням задекларованих витрат позивача за 2011 рік на 7 073 635,00 грн., показники задекларованого позивачем валового доходу (обсягу виручки) у сумі 7 073 635,00 грн. за 2011 рік відповідачем залишено без змін.

За змістом акта перевірки № 1970 показники витрат за 2011 рік позивачем сформовано з порушенням підпунктів 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Відповідач не приймає до уваги документи позивача за 2011 р., які стосуються задекларованих ним витрат, у зв'язку з тим, що ці документи створені за результатами фактично не здійснених операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів та документують придбання товарів, які не призначені та не використовувались у господарській діяльності позивача. Такий висновок відповідача обумовлений тим, що у 2011 році позивач декларував здійснення господарської діяльності з продажу паливно-мастильних матеріалів, для здійснення цієї діяльності задокументував придбання ПММ у ТОВ "ТД Палладіум", ПП "Асцелла", ПП "Нафтатрейдер-ВР" та ПП "Таврійські нафтові регіони". Правочини цих контрагентів позивача з придбання та продажу товарів (у тому числі і позивачеві) податковими органами за місцем реєстрації постачальників визнано нікчемними (недійсними) в силу приписів Цивільного кодексу України. На думку контролюючих органів, ці постачальники документували фактично не здійснені операції з продажу ПММ через відсутність необхідних трудових та майнових ресурсів для фактичного здійснення таких операцій, придбання товарів для наступного продажу їх позивачеві задокументували у суб'єктів господарювання, правочини яких з продажу товарів визнано нікчемними.

Доказом безтоварності операцій з постачання товарів позивачеві відповідач вважає відсутність у постачальників товарно-транспортних накладних на переміщення паливно-мастильних матеріалів. За актом перевірки відповідач стверджує, що задекларовані позивачем витрати за 2011 рік для обчислення податку на доходи фізичних осіб є витратами по зберіганню, переміщенню та продажу товарів, придбаних по правочинам, визнаним нікчемними (недійсними), а тому ці витрати не можуть бути враховані для обчислення податку на доходи позивача. Оскільки ці витрати пов'язані з обслуговуванням безтоварних операцій, то вони не пов'язані з отриманням оподатковуваного доходу платника податку, а тому в силу приписів ст.139 Податкового кодексу не можуть бути враховані для обчислення податку на доходи за 2011 рік. У зв'язку з тим, що позивач задокументував придбання товарів за правочинами з ТОВ "ТД Палладіум", ПП "Асцелла", ПП "Нафтатрейдер-ВР" та ПП "Таврійські нафтові регіони", визнаних нікчемними (недійсними), то нікчемними (недійсними) є його правочини з подальшого продажу товарів. Враховуючи, що господарські операції з продажу товарів визнано такими, що не відбулись, відповідачем встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (послуг) у підприємств постачальників та по операціям з продажу цих товарів (послуг) підприємцям покупцям у період з 22.08.2011р. по 31.12.2011р. в розумінні ст. 134 та ст. 185 Податкового кодексу України. За таких обставин відповідачем в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" виключені всі задекларовані позивачем показники податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за 2011 рік.

Надаючи оцінку позиціям сторін, суд вважає за необхідне врахувати такі обставини та приписи законодавства.

За правилами, встановленими Податковим кодексом України для формування податкового кредиту з ПДВ та витрат для обчислення податку на доходи фізичних осіб головними підставами є належне документальне підтвердження операцій з придбання товарів, нарахування при цьому ПДВ та зв'язок такого придбання з оподатковуваною господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає, що висновки податкових органів стосовно операцій з поставки товарів від ТОВ "ТД Палладіум", ПП "Асцелла", ПП "Нафтатрейдер-ВР" та ПП "Таврійські нафтові регіони" до позивача зроблено на підставі одностороннього вивчення обставин здійснення господарської діяльності з продажу товарів. Помилкою податкових органів є те, що ними повністю ігнорується можливість здійснення торгівельної діяльності із залученням орендованих основних фондів та персоналу інших суб'єктів господарювання або здійснення торгівельно-посередницької діяльності.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність, а також не визначено ознак, які вказують на здійснення господарської діяльності підприємством за юридичною чи податковою адресою.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку містять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд вважає, що не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Такий контроль покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, сплачений у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості придбаних товарів (послуг), призначених для використання у господарській діяльності, тому суд вважає, що позивачем виконані всі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту і витрат, то він має право на відображення таких операцій у податковій звітності.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку висновку відповідача про визнання нікчемними правочинів між позивачем та його контрагентами, названими вище.

Згідно з висновком акта перевірки позивача, останнім порушено ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах у періоді з 22.08.2011 р. по 31.12.2011 р. не був переданий контрагентам-покупцям, зазначеним в додатку до акта перевірки, в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

За змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків (на що фактично вказує відповідач), є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Тобто, такий правочин є оспорюваним і може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних.

Надаючи правову оцінку спірним правочинам, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки ДПІ у м. Херсоні, викладені в акті є протиправними.

Виходячи з приписів Податкового кодексу України, для виконання головних завдань податкових органів України передбачається здійснення заходів, пов'язаних з адмініструванням податків, зборів (обов'язкових платежів). Серед інструментів, наданих податковим органам для належного адміністрування податків, є отримання, обробка податкової звітності платника податків.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Стаття 48 ПК України встановлює вимоги щодо складання податкової звітності (декларації), ця норма не ставить в залежність відображення показників податкової звітності від визнання нікчемними правочинів податковими органами.

У зв'язку з цим суд вважає, що відповідач, отримавши від позивача належним чином складені декларації з ПДВ за податкові періоди 2011 року, мав відобразити показники цих декларацій у облікових регістрах, автоматизованих системах баз даних виключно в межах та обсягах, визначених платником податків. Результати перевірок податковими органами показників цих декларацій мають відображатись лише на підставі податкових повідомлень-рішень або інших рішень податкових органів.

Суд погоджується з позивачем, що внесення до автоматизованих систем податкового органу незаконних висновків про нікчемність (недійсність) правочинів створює незаконні перешкоди у здійснені господарської діяльності та обмежує право його покупців на формування належного податкового кредиту по цим операціям, негативно впливає на діловий імідж позивача серед вірогідних покупців товарів та послуг.

Суд вважає, що відповідач протиправно відобразив висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з придбання та продажу товарів в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" на підставі акта документальної планової виїзної перевірки позивача № 1970/17-2/НОМЕР_1 від 27.09.2012 року.

Ще одним порушенням податкового законодавства, яке встановлено ДПІ у м. Херсоні, було порушення позивачем строків подання до податкового органу декларації з ПДВ за листопад 2012 року. При граничному терміні надання декларації 20.12.2011 р., декларація подана 21.12.2011р. У зв'язку з цим, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 р. № 004211702, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 170 грн. Позивачем жодним чином не спростовано цей висновок податкового органу.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Тому суд вважає правомірним обчислення штрафної санкції з ПДВ у вказаній сумі та відмовляє в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 004211702.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність податкового-повідомлення рішення № 004221702 та дій щодо визнання нікчемними правочинів, наслідком чого став перегляд оподаткування господарських операцій за участю позивача та безпідставне виключення їх зі складу витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача.

З огляду на викладені обставини суд задовольняє позовні вимоги частково.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 004221702.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ФОП ОСОБА_1 з контрагентами-покупцями у період з 22.08.2011 року по 31.12.2011 року та такими, що не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними відповідно до частин 1, 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 22 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями, що були відкориговані в автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України" на підставі акта документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 №1970/17-2/НОМЕР_1 від 27.09.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судовий збір у сумі 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні п'ятдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 грудня 2013 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.8