Ухвала суду № 36185203, 03.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 876/6684/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Блек Брайоні Холдінгс" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

06 лютого 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ,,Блек Брайоні Холдінгс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва від 28.09.2012 року №0005715668, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 17 504 002,00 грн..

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що підприємство позивача сформувало податковий кредит за травень 2012 року на підставі отриманих від ТОВ ,,Мрія Центр". При цьому, ТОВ ,,Мрія Центр" безпідставно видало на адресу ТОВ ,,Блек Брайоні Холдінгс" податкові накладні на загальну суму 105 024 014,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 504 002,40 грн.) меншу, ніж фактично отримана попередня оплата на розрахунковий рахунок та в порушення пп.192.1.1 п. 192.1 ст.192 ПК України не виписано 29.05.12 розрахунку корегування на загальну суму повернення надміру сплачених коштів у розмірі 2 424 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 404 000,00 грн.).

За таких обставин податковий орган просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що на підставі вимог ч. 4 ст. 196 КАС України не є перешкодою для розгляду справи у його відсутності

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки правомірності визначення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за травень 2012 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийняла податкове повідомлення - рішення від 28.09.2012 року №0005715668, яким ТОВ ,,Блек Брайоні Холдінгс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 17 504 002,00 грн..

Висновки податкового органу базуються на тому, що товариством безпідставно сформований податковий кредит у травні 2012 року на суму ПДВ у розмірі 17 504 002,00 грн. як такий, що не підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту травня 2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення переплати по договору та повернення такої переплати позивачу, як помилково здійсненої, не позбавляє позивача права включити в податковий кредит реально сплачені суми ПДВ по договору.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, суд першої інстанції встановив, що 25.05.2011 року ТОВ ,,Блек Брайоні Холдінгс" та ТОВ ,,Мрія Центр" уклали інвестиційний договір за №25-05/11, згідно якого ТОВ ,,Мрія Центр" зобов'язалося здійснити будівництво об'єкту та передати його у власність ТОВ ,,Блек Брайоні Холдінгс" .

До вказаного договору були внесені зміни договором від 28.05.2012 року, а саме: суму вартості виконаних робіт по договору в розмірі 88 660 012,00 грн. без врахування ПДВ було зменшено до 86 660 012,00 грн. та зменшено винагороду з 880 000,00 грн. без врахування ПДВ до 860 000,00 грн.. Тобто за новими умовами договору від 25.05.2011 року №25-05/11 сторони зменшили суму виконаних робіт по договору на 2 424 000,00 грн. - з 107 448 014,00 грн. до 105024 014,00 грн..

Однак, відповідно до банківських виписок за 28.05.2012 року ТОВ ,,Блек Брайоні Холдінгс" на виконання умов договору помилково проведело оплату ТОВ ,,Мрія Центр" на загальну суму 107 448 014,40 грн..

Враховуючи внесені 28.05.2012 року зміни до Договору від 25.05.2011 року №25-05/11, помилково перераховані кошти у розмірі 2 424 000 грн. ТОВ ,,Мрія Центр" повернула наступного дня 29.05.2012 року на рахунок ТОВ ,,Блек Брайоні Холдінгс" як повернення надлишково сплачених коштів по Договору.

На підставі отриманих від ТОВ ,,Мрія Центр" податкових накладних, зокрема від 28.05.12 року №13 на суму 103 992 014,40 грн. ( в тому числі ПДВ 17 332 002,40 грн.) та від 28.05.2012 року № 30 на суму 1 032 000,00 грн. ( в тому числі ПДВ 172 000,00 грн.) ТОВ ,,Блек Брайоні Холдінгс" віднесло до складу податкового кредиту за травень 2011 року ПДВ в сумі 17504 002,00 грн.. Вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В силу підпункту ,,а" пункту 198.1 ст. 198 Податкового кодексу (ПК) України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

За змістом ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Проаналізувавши приписи пунктів наведених вище статтей Податкового кодексу України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт, послуг з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Податковий орган не ставить під сумнів факт реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних господарських операціях.

Факт реальності цих операцій підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, платіжними дорученнями на перерахування коштів.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам ст.201 ПК України податковим органом не спростовується.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарська операція відбулась 29.05.2012 року, що підтверджується видатковою накладною від 29.05.2012 року №10 та актом здачі - прийняття робіт від 29.05.2012 року. Повернення коштів у зв'язку з укладенням 28.05.2012 року додаткової угоди відбулося раніше операцій з постачання.

Згідно з п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п. 192.3 ст. 192 ПК України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Таким чином за змістом п. 192.1 ст. 192 ПК України коригуванню підлягають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача, тобто, суми, які вже відображенні у відповідних документах податкової звітності.

Оскільки в даному випадку мало місце лише повернення частини помилково перерахованих коштів, помилка була виявлена до видання контрагентом позивача податкових накладних, до яких зміни не вносились та нові податкові накладні із коригуванням сум ПДВ не видавались, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог ст. 192 ПК України.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо невідповідності оскарженого рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга не належить до задоволення.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі № 819/281/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 09 грудня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим