Ухвала суду № 36185182, 12.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 13146/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Рівне (правонаступник - Державна податкова інспекція в м.Рівному Головного Управління Міндоходів у Рівненській області) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сагайдачний" до Державної податкової інспекції в м.Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

30 вересня 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Сагайдачний» звернулося в суд з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в м.Рівне, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000112342/0/23-121 від 13 січня 2009 року, №0000112342/1/23-121 від 16 лютого 2009 року, №0000112342/2/23-121 від 28 квітня 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 11469 грн., в тому числі 8322 грн. основного платежу і 3147 грн. штрафної санкції та податкових повідомлень-рішень №0000122342/0/23-121 від 13 січня 2009 року, №0000122342/1/23-121 від 16 лютого 2009 року, №0000122342/2/23-121 від 28 квітня 2009 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання по комунальному податку в сумі 525,30 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Рівне №0000112342/0/23-121 від 13 січня 2009 року, №0000112342/1/23-121 від 16 лютого 2009 року, №0000112342/2/23-121 від 28 квітня 2009 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факт, що позивачем завищено валові витрати за І-ІІ квартал 2008 року шляхом віднесення до їх складу витрат на технічне обслуговування автомобілів та витрат на оплату права брати участь у тендері на здійснення пасажирських перевезень автомобільним транспортом у загальній сумі 33286 грн. Витрати в сумі 5054 грн. не можуть бути визнані як правомірно сформовані, оскільки на виконання договорів, що укладені з приватними підприємцями-позичальниками, останні несуть відповідальність за утримання автомобілів, крім того, транспортні засоби не перебувають на балансі підприємства. Щодо витрат у сумі 28232 грн., понесених у зв'язку з оплатою позивачем участі у тендері на отримання права здійснення пасажирських перевезень автомобільним транспортом, то такі понесені у зв'язку з придбанням нематеріального активу і відповідно до ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають амортизації. Таким чином, позивачем було завищено валові витрати за І-ІІ квартали 2008 року в сумі 28232 грн. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Довідкою АА №141535 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №813784 стверджується, що ТОВ фірма «Сагайдачний» зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради як юридична особа 23 травня 1996 року року, ідентифікаційний код 23308491 (а.с.8-9).

На момент виникнення спірних правовідносин ТОВ фірма «Сагайдачний» перебувало на податковому обліку у ДПІ в м.Рівне, що підтверджується Довідкою №29-16/2249 від 08 листопада 2007 року (а.с.11).

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22 по 28 серпня 2008 року ДПІ в м.Рівне проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ фірма «Сагайдачний» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2008 року, якою встановлено порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, 1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 8322 грн., в тому числі: за I квартал 2008 року в сумі 6511 грн., за II квартал 2008 року - в сумі 8111 грн.; ст.15 Декрету КМУ України «Про місцеві податки і збори» та Положення про комунальний податок, затвердженого рішенням Рівненської міської Ради № 235 від 12 листопада 1997 року, п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого не нараховано та не сплачено комунальний податок за I квартал 2008 року в сумі 5,10 грн., за II квартал 2008 року в сумі 10,20 грн. та не подані податкові розрахунки комунального податку за I - II квартали 2008 року; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.3.4ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п. «г» ч.2 п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.6.1. ст.6, п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.п.6.3.5 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 п.п. «а» п.19.2 ст.19, п.п. 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.3,4,7 Порядку надання документів та їх склад при застовуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №2035 від 26 грудня 2003 року, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 135 грн. у 2007 році; п.3 ст.5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за проведення розрахунків за надання послуг з перевезення пасажирів пасажирським транспортом без використання книг обліку розрахункових операцій.

За результатами перевірки складений Акт № 1830/23-400 від 25 грудня 2008 року (а.с.28-37).

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0000112342/0/23-121 від 13 січня 2009 року (№0000112342/1/23-121 від 16 лютого 2009 року, №0000112342/2/23-121 від 28 квітня 2009 року), яким визначено податкове зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 11469 грн.; №0000122342/0/23-121 від 13 січня 2009 року (№0000122342/1/23-121 від 16 лютого 2009 року, №0000122342/2/23-121 від 28 квітня 2009 року), яким визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем - комунальний податок у розмірі 525,30 грн.

Позивач скористався правом на досудове врегулювання данного податкового спору., внаслідок адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень первинна та повторна скарги були залишені без задоволення, проте збільшено суму штрафної санкції щодо сплати комунального податку на 170 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати на придбання послуг від КП «Рівнеелектроавтотранс» у сумі 5054 грн., оскільки такі витрати понесені в рамках господарської діяльності позивача, підтверджуються документально і в наступному мали наслідком отримання ТОВ фірмою «Сагайдачний» валового доходу. Крім того, відповідачем помилково кваліфіковано витрати на оплату можливості брати участь в тендері по отриманню права на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування як витрати на придбання нематеріального активу. Разом з тим, ДПІ у м.Рівне правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення щодо комунального податку, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів податкового органу в частині заниження податкового зобов'язання з комунального податку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

П.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахування обмежень установлених п. п. 5.3, 5.7 вказаної статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, до складу валових витрат звітного періоду включаються лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Як вбачається з довідки АА №141535 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), видами діяльності ТОВ фірми «Сагайдачний» за КВЕД є діяльність автомобільного регулярного транспорту (надання транспортних послуг).

Відповідно до п.5 Договору про спільну діяльність, укладеного між ТОВ фірмою «Сагайдачний» та власниками транспортних засобів (підприємцями-перевізниками) позивач зобов'язаний надавати послуги, необхідні для здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів, які кореспондується з відповідними приписами Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, щодо обов'язку перевізника утримувати автомобільні транспортні засоби в належному технічному стані; забезпечувати проведення медичного контролю водіїв; забезпечувати умови праці та відпочинку персоналу згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів тощо.

За надання вказаних послуг позивачем отримано на розрахунковий рахунок оплату в сумі 50808,02 грн.

Частину з наданих послуг підприємцям-перевізникам ТОВ фірма «Сагайдачний» отримує від КП «Рівнеелектроавтотранс» відповідно до договору про надання послуг від 02 лютого 2004 року (а.с.38).

На підтвердження господарських операціях з КП «Рівнеелектроавтотранс» в обґрунтування підстав віднесення до складу валових витрат позивачем надано: акти виконаних робіт № 176 від 31 січня 2008 року в сумі 1932,24 грн., № 180 від 31 травня 2008 року в сумі 1782,66 грн., № 176 від 30 червня 2008 року в сумі 1339,10 грн., на загальну суму 5054,00 грн.

Вищезазначені витрати понесені в рамках господарської діяльності позивача, підтверджуються документально і в наступному мали наслідком отримання ТОВ фірмою «Сагайдачний» валового доходу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати на придбання послуг від КП «Рівнеелектроавтотранс» в сумі 5054 грн., податковий орган дійшов помилкового висновку про завищення зі сторони позивача валових витрат на суму 5054 грн.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000112342/2/23-121 став висновок податкового органу про те, що витрати позивача в сумі 28232 грн. на оплату права брати участь в тендері на надання послуг щодо перевезення пасажирів на автомобільному транспорті, понесені останнім у зв'язку з придбанням нематеріального активу і відповідно не мають відображатися в складі валових витрат, а підлягають амортизації.

Колегія суддів вважає такі висновки апелянта помилковими, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ фірмою «Сагайдачний» оплачено можливість взяти участь в тендері на отримання права щодо надання послуг з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті в І кварталі 2008 року в сумі 26044 грн. та в ІІ кварталі 2008 року в сумі 2188 грн., в загальній сумі 28232 грн.

Дані витрати понесені позивачем на власний ризик, у зв'язку з веденням господарської діяльності і відповідно мають відображатися виключно в складі валових витрат за відповідний період.

Відповідно до п.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нематеріальні активи - це об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Таким чином, під нематеріальним активом необхідно розуміти певне право, яке в наступному може бути платно або безоплатно передано іншим особам.

Можливість брати участь ТОВ «Сагайдачний» в тендері не може бути відчужена останнім за цивільно-правовими договорами третім особам.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ДПІ у м. Рівне помилково віднесено витрати на оплату можливості брати участь в тендері щодо отримання права на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування як витрати на придбання нематеріального активу.

Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз фактичних обставин справи дає підстави для висновку, що ДПІ в м.Рівне не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000112342/0/23-121 від 13 січня 2009 року, №0000112342/1/23-121 від 16 лютого 2009 року, №0000112342/2/23-121 від 28 квітня 2009 року, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а тому позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року у справі № 2а-6307/09/1770 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122342/0/23-121 від 13 січня 2009 року, №0000122342/1/23-121 від 16 лютого 2009 року, №0000122342/2/23-121 від 28 квітня 2009 року про донарахування комунального податку не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржувану постанову в цій частині.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Рівне №0000112342/0/23-121 від 13 січня 2009 року, №0000112342/1/23-121 від 16 лютого 2009 року, №0000112342/2/23-121 від 28 квітня 2009 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 11469 грн., правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Рівному Головного Управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року у справі № 2а-6307/09/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець

Повний текст ухвали виготовлений 16.12.2013 року.