Ухвала суду № 36181831, 19.12.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/1891/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/4384/2013

Головуючий у 1-й інстанції Тищенко Л.І.

Доповідач Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді : Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

При секретарі: Ткаченко Т.І.

З участю: позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 листопада 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - повернуто, в зв'язку з непідсудністю справи Гадяцькому районному суду Полтавської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на те, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не враховано, що спір виник з приводу ушкодження здоров'я внаслідок ДТП, а тому позивач має право вибору підсудності.

Колегія суддів, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Однак, колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки він зроблений внаслідок невірного застосування норм процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, спір виник з приводу завдання шкоди здоров'ю позивача під час ДТП, яка сталася 05.05.13р. Завдання матеріальної шкоди позивач обґрунтовує своїм тривалим лікуванням, на підтвердження чого надає копії медичної документації, відповідно до якої вбачається, що травма ним була отримана 05.05.13р. в результаті ДТП.

Висновки судді місцевого суду, що предметом спору не є спір з приводу відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, а є спір про відшкодування шкоди, завданої ДТП, не ґрунтується на фактичних обставинах та спростовується обставинами, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Звертаючись до суду за місцем свого проживання, позивач використав право альтернативної підсудності за ч. 3 ст. 110 ЦПК України, відповідно до якої, позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, або за місцем завдання шкоди..

Право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Таким чином, при вирішенні питання відкриття провадження у справі, суддею місцевого суду не було дотримано норми Цивільного процесуального кодексу України та не враховано роз'яснення, надані Постановою ВССУ № 3 від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законів України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV "Про міжнародне приватне право", від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та положень інших законів, нормативно-правових актів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Згідно зі статтею 8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту. Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суддя першої інстанції, постановляючи ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, дійшов помилкового висновку, що позовна заява подана з порушенням правил підсудності, чим порушив гарантовані права позивача щодо ефективного засобу юридичного захисту та справедливого судового розгляду в такому його елементі, як право доступу до суду для захисту порушених прав чи інтересів, що є неприпустимим та порушує принципи діяльності судової влади, яка повинна забезпечувати рівні права всіх осіб, чиї інтереси так чи інакше зачіпає судова діяльність.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали судді та повернення матеріалів позовної заяви до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 307, 311 ч.1 п.4 , 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 листопада 2013 року - скасувати.

Матеріали позовної заяви повернути до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.

В касаційному порядку ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Дряниця Ю.В.

Судді: Пилипчук Л.І.

Чумак О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Дряниця Ю.В.