Ухвала суду № 36181644, 17.12.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/6878/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/4070/2013

Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О.

Доповідач Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Пікуля В.П.,

суддів: Бондаревської С.М., Омельченко Л.М.,

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» ОСОБА_1 на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 жовтня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка»,

треті особи: голова правління та учасник товариства ОСОБА_1, учасник товариства ОСОБА_3,

про визнання незаконним рішення від 14 липня 2013 року, про зобов'язання звільнити його за власним бажанням, внести зміни до трудової книжки та провести розрахунок при звільненні,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та уточнивши позовні вимоги ( а.с. 39), просив визнати незаконним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі ТОВ) «Фірма «Берізка», оформлене протоколом № 5 загальних зборів учасників від 14 липня 2013 року, зобов'язати товариство звільнити його згідно статті 38 КЗпП України з 19 червня 2013 року, внести запис у його трудову книжку про звільнення та провести розрахунок.

Позовні вимоги вмотивовував тим, що 31 травня 2013 року рекомендованим листом з повідомленням він направив учасникам товариства лист із заявою про звільнення. 20 червня 2013 року збори учасників зняли з розгляду питання про його звільнення, оскільки заява була подана без акта-приймання майна, акту інвентаризації, акту консервації обладнання та ін.. На зборах учасників товариства, які відбулися 14 липня 2013 року, йому відмовили у звільненні. Таке рішення позивач вважає незаконним, посилаючись на норми статей 38, 39 КЗпП України.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Фірма «Берізка» про визнання незаконним рішення від 14 липня 2013 року про зобов'язання звільнити його за власним бажанням, внести запис до трудової книжки та провести розрахунок при звільненні - задоволено.

Визнано незаконним рішення загальних зборів ТОВ «Фірма «Берізка» від 14 липня 2013 року, оформлене протоколом № 35, про відмову ОСОБА_2 у звільненні за власним бажанням.

Зобов'язано ТОВ «Фірма «Берізка» звільнити ОСОБА_2 за власним бажанням ( частина 2 статті 38 КЗпП України) з посади директора товариства з 19 червня 2013 року, а також внести запис про звільнення до його трудової книжки та провести з ним розрахунок при звільненні.

Стягнуто з ТОВ «Фірма «Берізка» (ідентифікаційний код 13967070, місцезнаходження: 39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, будинок 3) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 114,70 грн.

З рішенням суду не погодилася третя особа ОСОБА_1, та подала на нього апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, та таким, що ухвалено внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. Вважає, рішення суду обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

У судове засідання апелянт не з'явилася, до суду апеляційної інстанції надійшла телеграма, у якій апелянт просить розглядати справу без її участі.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та його представника, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення, за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції вірно встановлено, підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, що ТОВ «Фірма «Берізка» створено у 1993 році на підставі цивільного та господарського кодексів України, а також Закону України «Про господарські товариства». Учасниками товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Відповідно до п. 5.1 Статуту товариства вищим органом управління являються збори учасників, до компетенції яких відноситься і призначення та звільнення директора. Згідно п. 5.9 Статуту директор товариства є керівником виконавчого органу, який здійснює керівництво поточною діяльністю, діє на підставі контракту та підзвітний зборам учасників товариства. Згідно п. 5.9.4. Статуту директор призначається на посаду рішенням зборів учасників Товариства за поданням голови Товариства.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно встановив їх коло, норми матеріального права, що їх врегульовують, а також правомірно виходив з наступного.

Відповідно до норм ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливість продовжувати роботу ( переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом першої групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Нормами ч. 3 ст. 21 КЗпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін ( у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Окрім того, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» встановлено, що контрактна форма трудового договору застосовується до працівника при прийнятті ( найманні ) на роботу, лише у випадках, прямо передбачених законом.

Закон України «Про господарські товариства» прямо не передбачає, що виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю - директор - приймається на роботу за контрактом, тому, вирішуючи спір, суд виходить із норм КЗпП, які регулюють розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк.

Як вбачається зі змісту контракту, копія якого мається в матеріалах справи ( а.с. 20 ), кінцева дата його дії 01 січня 2012 року.

Нормами трудового законодавства визначено, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Відповідно до п. 6.2., 6.4 трудового контракту визначено, що його дія припиняється з ініціативи керівника у разі письмового повідомлення загальних зборів учасників за два місяці; за цей період керівник повинен представити нову кандидатуру на посаду керівника, скласти відповідний акт приймання-передавання справ та подати його на розгляд вищого органу Товариства разом із заявою про звільнення.

31 травня 2013 року позивач ОСОБА_2 подав заяву голові Товариства ОСОБА_1 про його звільнення з посади директора за власним бажанням.

Також матеріалами справи підтверджується, що рішенням загальних зборів товариства від 20 червня 2013 року ( протокол № 34 ( а.с. 23, 24) питання про звільнення ОСОБА_2 знято з розгляду, а останньому роз'яснено, що звільнення директора з посади є виключною компетенцією зборів учасників.

14 липня 2013 року загальні збори учасників товариства ухвалили рішення № 35, яким відмовили ОСОБА_2 у звільненні, а також зобов'язали його у строк до 01 серпня 2013 року надати пропозиції щодо ліквідації Товариства чи визнання його банкрутом, та обґрунтовували його посиланнями на порушення позивачем умов пункту 6.4. трудового контракту.

Проте, 21 травня 2013 року загальними зборами Товариства ухвалено рішення звернутися до Господарського суду Полтавської області з заявою про порушення справи про банкрутство через неможливість відновити господарську діяльність. У протоколі також зазначено, що увесь персонал Товариства звільнився, оскільки через арешт коштів не сплачується заробітна плата, не сплачуються рахунки за енергоносії і т.і.

З урахуванням викладених та встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнання незаконним рішення загальних зборів ТОВ «Фірма «Берізка» від 14 липня 2013 року, оформлене протоколом № 35, яким відмовлено позивачу у звільненні за власним бажанням.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не підтверджують їх неправомірність належними доказами, оскільки позивач завчасно подав заяву про його звільнення з посади директора за власним бажанням, а відповідно до копії протоколу № 35 загальних зборів учасників ТОВ «Фірма Берізка» заява про звільнення позивача була розглянута на загальних зборах та, зокрема, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про звільнення.

Посилання апелянта на недобросовісне виконання позивачем своїх обов'язків не ставить під сумнів правильність рішення суду першої інстанції, оскільки дана обставина не є перешкодою для звільнення працівника за власним бажанням.

Доказів застосування до ОСОБА_2 дисциплінарних стягнень відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їх належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 жовтня 2013 року не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : В.П. Пікуль

Судді: С.М. Бондаревська

Л.М, Омельченко

З оригіналом згідно

суддя В.П. Пікуль