Рішення № 36181648, 19.12.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/1112/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/4363/2013 Головуючий у 1-й інстанції Новак Д. І.

Доповідач Пилипчук Л. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Пилипчук Л.І.

суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»

на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2013 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1, в якому з урахуванням уточнень, просив стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 258 356,85 грн. за кредитним договором №Ск-195-00060/8-2008 від 27 серпня 2008 року та судові витрати.

В обґрунтування позову банк зазначав, що 27 серпня 2007 року уклав із ОСОБА_1 кредитний договір №Ск-195-000660/8-2008, за яким останній отримав споживчий кредит у розмірі 14 945,33 грн. з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 7% на рік з кінцевим терміном повернення 27 серпня 2010 року.

Оскільки боржник порушував умови кредитного договору щодо його повернення, на час звернення позивача до суду утворився борг на загальну суму 258 356,85 грн.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №Ск-195-000660/8-2008 від 27 серпня 2008 року в сумі 17 033,99 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» витрати по справі пропорційно задоволеній частині позовних вимог в сумі 229,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю, а стосовно стягнення пені - у зв'язку із пропуском річного строку позовної давності стосовно позовних вимог про стягнення сум пені.

В апеляційній скарзі ПАТ «Родовід Банк», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 27 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Ск-195-000660/8-2008. За умовами вказаного договору банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 14 945,33 грн. строком дії до 27 серпня 2010 року зі сплатою 7 процентів річних.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт видачі коштів позичальнику підтверджується випискою з позичкового рахунку.

Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.4. кредитного договору визначає, що банк починає нараховувати проценти за користування споживчим кредитом з дня виникнення заборгованості за споживчим кредитом.

Згідно п.2.12 договору щомісячна плата за обслуговування споживчого кредиту становить 2,65% від суми наданого споживчого кредиту, нараховується банком в останній робочій день місяця, а також 27 серпня 2010 року в день повного погашення споживчого кредиту, але не пізніше строку, вказаного в п.1.1.5 цього договору та сплачується щомісячно, але не пізніше останнього дня місяця наступного за звітним, а також 27 серпня 2010 року або в день повного дострокового погашення споживчого кредиту. Плата за обслуговування споживчого кредиту за перший та останній місяці користування грошовим коштами споживчого кредиту нараховується банком та сплачується держателем в розмірі, встановленому цим пунктом договору, незалежно від кількості днів фактичного користування грошовими коштами у звітному місяці.

Відповідно до п.4.1.9. кредитної угоди позичальник зобов'язується щомісячно погашати заборгованість за споживчим кредитом згідно з графіком, а також остаточно погасити заборгованість за споживчим кредитом в строк останнього погашення, зазначеного в п.1.1.5. договору. У випадку непогашення заборгованості у встановлені строки вона вважається простроченою.

У відповідності з п.п. 4.1.23.,5.2.16 договору за порушення строків погашення заборгованості за споживчим кредитом, сплати процентів, внесення плати за обслуговування споживчого кредиту позичальник зобов'язується сплачувати банку пеню за кожний день прострочки у розмірі 1% від суми простроченого платежу, якщо інший розмір пені не встановлений тарифами.

Встановлено, що відповідач належним чином не виконав обов'язків щодо повернення кредитних ресурсів та сплати відсотків.

З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 22 серпня 2013 року ОСОБА_1 мав заборгованість перед банком у загальному розмірі 258 256,85 грн., з яких:

- 12 512,16 грн. прострочена заборгованість за кредитом;

- 1 514,78 грн. прострочена заборгованість по процентам;

- 3 007,05 грн. - заборгованість простроченої плати за користування кредитом;

- 171 594,76 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

- 20 687,37 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту;

- 47 074,81 грн. пеня за несвоєчасне погашення плати за кредитом;

- 1 409,34 - три проценти річних від суми простроченого кредиту;

- 169,91 грн. - три проценти річних від суми прострочених процентів по кредиту;

- 386,67 грн. - три проценти річних від суми простроченої плати по кредиту.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Будь-яких доказів на підтвердження стягнення заборгованості за кредитним договором іншими судовими рішеннями, які набрали законної сили, матеріали справи не містять та сторони не посилаються на наявність таких обставин.

З урахуванням встановлених обставин та цитованих норм права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право банку в частині повернення кредиту, сплати процентів та плати за обслуговування є порушеним та підлягає поновленню.

Разом з тим, відмовляючи у стягненні на користь банку пені, районний суд виходив з того, що позивач заявив вказану вимогу, порушивши установлений законом річний строк позовної давності, оскільки право відповідної вимоги виникло у банку 28 серпня 2010 року та тривало один рік.

Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення на користь банку 3% річних, посилаючись на договірне врегулювання процентної ставки за користування кредитом.

Проте колегія суддів не може погодитися із вказаними висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Нормою ч.1 ст.256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст.258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж.

Таким чином, в разі пропущення річного строку неустойка має бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов'язання, в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.

Отже, з ОСОБА_1 на користь банку належить стягнути: 45 669,38 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 5 528,95 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту та 10 97,73 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості плати за кредитом, а всього 62 174,06 грн.

Крім того, ч.1 ст.1050 ЦК України передбачено, що в разі несвоєчасного повернення позичальником суми позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, положеннями якої передбачено, що в разі прострочення боржником грошового зобов'язання, на вимогу кредитора він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

Місцевий суд не врахував, що стягнення сум (процентів) за ст.1048 ЦК України є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення сум згідно з ч.2 ст.625 ЦК України є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а тому можуть бути стягнуті з боржника одночасно, оскільки не є подвійним притягненням до юридичної відповідальності.

При цьому, у відповідності до роз'яснень, викладених у пункті 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Таким чином, на користь банку належить стягнути три відсотки річних від суми простроченої кредитної заборгованості у розмірі 1 965,92 грн.

З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції щодо відмови у стягненні пені та трьох відсотків річних не відповідають обставинам справи та зроблені на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно, суд першої інстанції помилково визначив загальний розмір заборгованості за кредитним договором, що належить стягнути з ОСОБА_1, вказавши 17 033,99 грн., тоді як до сплати належить 81 173,97 грн.

Також згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Документальне підтвердження у матеріалах справи знайшли сплата позивачем судового збору за подачу позову на суму 3 441,00 грн.

Оскільки ціна позову складала 258 356,85 грн., а розмір заборгованості, яку належить стягнути з ОСОБА_1, складає 81 173,97 грн. (31% від ціни: 81 173,97 грн.Х100%/258 356,85 грн.), то на користь банку належить присудити 1 032,3 грн. судових витрат (3441,00 грн.Х31%/100%).

Керуючись ст.ст.303,304,307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - задовольнити частково.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2013 року в частині відмови у стягненні пені і трьох відсотків річних та в частині розподілу судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 62 174,06 грн. пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості та 1 965,92 грн. трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» 1 032,3 грн. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук