Ухвала суду № 36181135, 18.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/1212/13-ц Головуючий у І інстанції Архангельський А.М.Провадження № 22-ц/780/7098/13 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л.П.Категорія 44 18.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

18 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Лащенка В.Д., Гуль В.В.

при секретарі: Токар Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хліб України» на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 08 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хліб України», СФГ «Світанок», третя особа: відділ Держземагенства у Тетіївському районі Київської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

В липні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Заявлені вимоги мотивували тим, що між ним та ТОВ «Агрофірма «Хліб України» було укладено договір оренди земельної ділянки на території Стадницької сільської ради Тетіївського району Київської області, зареєстрований Управлінням Держкомзему у Тетіївському районі Київської області. Вказує, що під час підписання договору оренди сторонами не було досягнуто всіх істотних умов для договору оренди землі, а тому такий договір необхідно визнати недійсними. Просив визнати недійсним договір оренди земельних ділянок від 25 березня 2010 року, що укладений між позивачем та відповідачем та стягнути моральну шкоду.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 08 листопада 2013 року позов задоволено частково, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 25 березня 2010 року, укладені між позивачем та відповідачем та в задоволенні іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 08 листопада 2013 року в частині відмови в задоволенні позовний вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00грн., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення, яким в задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ТОВ «Агрофірма «Хліб України», не погоджуючись із рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 08 листопада 2013 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,пояснення позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції виходив із того, що між позивачем та відповідачем був підписаний договір оренди земельної ділянки, під час підписання сторонами договору оренди не було передбачено всіх істотних умов, що встановлені Законом України "Про оренду землі". Оскільки у договорах оренди всіх істотних умов зазначено не було, суд першої інстанції прийшов до висновку, що даний договір оренди землі необхідно визнати недійсним.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що позивач ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки площею 5.504 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Стадницької сільської ради Тетіївського району Київської області.

25 березня 2010 року позивач ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Хліб України» уклали договір оренди, відповідно до якого позивач передає в оренду відповідачу земельну ділянку строком на п'ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. Чинність даного договору буде автоматично продовжена на кожний наступний строк на таких же умовах за умови, якщо сторони не виявили бажання припинити дію цього договору.

Договір оренди від 25 березня 2010 року має розділи: визначення орендодавця та орендаря; предмет договору; об'єкт оренди; строк дії договору; орендна плата; умови використання земельної ділянки; умови і строки передачі земельної ділянки в оренду; умови повернення земельної ділянки; обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; інші права і обов'язки сторін; страхування об'єкта оренди; зміна умов договору і припинення його дії; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору; прикінцеві положення; реквізити сторін; підписи сторін.

Вказаний вище договір був зареєстрований в управлінні Держкомзему у Тетіївському районі Київської області, про що в державному реєстрі земель вчинено записи від 02 серпня 2011 року, номер 322460004001310.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення оспорюваних договорів) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

В порушення зазначених вимог закону в договорах оренди відсутні такі істотні умови як кадастровий номер земельної ділянки; не передбачена відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

З вищевикладеного випливає, що у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за вимогами ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки не містить в собі усіх істотних умов, які визначені законом, що є безумовною підставою для визнання їх недійсними та для зобов'язання відповідача повернути позивачу цю земельну ділянку.

Колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма «Хліб України» про те, що договір містить всі необхідні умови; матеріальні права ОСОБА_2 не обмежені договором оренди від 25.10.2010 року; водночас останньому була надіслана пропозиція укласти додаткову угоду до договору оренди 25.10.2010 року, однак ОСОБА_2 відмовився її підписувати, на думку апелянта, дана обставина свідчить про недобросовісне та необ'єктивне використання свої прав ОСОБА_2.

Проте дані доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що сам договір оренди всупереч ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" всіх істотних умов не містить, а тому підлягає визнанню недійсним.

Колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення ТОВ «Агрофірма «Хліб України» та СФГ «Світанок» земельного законодавства України та у зв'язку цим заподіяння моральної шкоди позивачу, яку він оцінює в 10000,00грн.

Дані доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено в чому саме проявились його душевні страждання та не надано доказів щодо впливу поведінки відповідача на його психологічний та фізичний стан.

Інші доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Хліб України» - відхилити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 08 листопада 2013 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: