Постанова № 36179284, 17.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа№ 910/16149/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Слишик М.В. - дов. №01/60 від 17.05.2013р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

«Деревообробний комбінат №7»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 19.09.2013 р. (суддя Лиськов М.О.)

у справі №910/16149/13

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Київоздоббуд»

(далі - ВАТ «Київоздоббуд»)

до Публічного акціонерного товариства

«Деревообробний комбінат №7»

(далі - ПАТ «Деревообробний комбінат №7»)

про стягнення 69 939,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2013р. у справі №910/16149/13 позов ВАТ «Київоздоббуд» до ПАТ «Деревообробний комбінат №7» про стягнення 69 939,33 грн. задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 61 286,00 грн. основного боргу, 2 506,77 грн. три проценти річних, 6 146,56 грн. пені та 1 720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі апелянт підтвердив існування перед позивачем боргу в сумі 61 286,00 грн. та зазначив, що має намір провести його погашення шляхом розстрочення виконання в термін до 31.01.2014 року. З метою компромісного та конструктивного врегулювання цього спору, відповідачем в суді першої інстанції було запропоновано укласти з позивачем мирову угоду в порядку ст.78 ГПК України, але місцевим судом, на думку апелянта, неправомірно прийнято пояснення та відмову позивача від укладення мирової угоди з мотивів невиконання її відповідачем в майбутньому. Крім цього, судом першої інстанції неправомірно не прийнято до уваги положень ст.33 ГПК України й зроблено передчасного висновку, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем положень мирової угоди в майбутньому, хоча будь-яких документальних даних на підтвердження факту ймовірного невиконання позивачем суду не надано тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013р. апеляційну скаргу ПАТ «Деревообробний комбінат №7» прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 26.11.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2013р., розгляд справи за клопотанням відповідача було відкладено на 17.12.2013 року.

Представник апелянта в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином, про неявку та її причини суд не повідомив, клопотань про відкладення справи не надіслав, відтак апеляційний господарський суд дійшов висновку розглядати апеляційну скаргу за його відсутності.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване просив залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ВАТ «Київоздоббуд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Деревообробний комбінат №7» про стягнення 69 939,33 грн. заборгованості за контрактом субпідряду №7 від 20.04.2012р. (далі - Контракт). В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідачем порушено зобов'язання щодо розрахунку за виконані роботи на підставі Контракту, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 61 286,00 грн. тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак прийняв рішення про їх задоволення.

Так, задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд посилався на те, що відповідачем проведено розрахунок з позивачем по Контракту не в повному обсязі та заборговано позивачу 61 286 грн., що підтверджено банківськими виписками., в судовому засіданні суду першої інстанції відповідач позовні вимоги визнав. Крім цього місцевий суд вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 6 146,56 грн. на підставі п.6.4. Контракту, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних в сумі 2 506,77 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2012р. між ВАТ «Київоздоббуд» (субпідрядник) та ПАТ «Деревообробний комбінат №7» (підрядник) укладено Контракт на виконання робіт по установленню ламінованих дверних блоків, за умовами п.1.1., 1.2. якого субпідрядник, відповідно до договірної ціни і згідно проектно-кошторисної документації виконує роботи по установленню ламінованих дверних блоків на об'єкті, а підрядник зобов'язується прийняти роботи і оплатити їх на умовах Контракту.

Відповідно до п.2.2. Контракту вартість робіт без урахування вартості матеріальних ресурсів становить 48 500,00 грн. з ПДВ, яка уточнюється по фактично виконаним обсягам робіт, та оформленим обома сторонами актами за ф.КБ-2в та довідками за ф.КБ-3.

Підрядник зобов'язується на підставі п.4.1.5. Контракту проводити щомісячно розрахунки за виконанні роботи згідно оформлених обома сторонами актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт не пізніше 15 числа наступного місяця за звітнім.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Цивільним законодавством (ст.ст.525, 526 ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем виконано робіт за Контрактом на загальну вартість 81 286,00 грн., що підтверджено підписаними між сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ 2-в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ 3. Разом з тим, відповідач не в повному обсязі провів розрахунок з позивачем та згідно вищезазначених актів та довідок оплатив роботи в сумі 20 000,00 грн., заборгувавши позивачу 61 286 грн.

Апелянтом в суді першої інстанції визнано існування перед позивачем боргу в сумі 61 286,00 грн. та, за його твердженням, запропоновано укласти мирову угоду в порядку ст.78 ГПК України. Однак місцевий суд не погодився з таким та неправомірно, на думку апелянта, прийняв пояснення та відмову позивача від укладення мирової угоди з мотивів невиконання її відповідачем в майбутньому.

Положеннями ст.78 ГПК України встановлено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В матеріалах справи відсутня письмова заява про укладення між сторонами спору мирової угоди. З врахуванням факту визнання відповідачем позову, того, що такі дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, місцевим судом правомірно прийнято рішення про задоволення позову.

Доводи апелянта щодо передчасних висновків суду першої інстанції про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем положень мирової угоди в майбутньому є безпідставними, не заслуговують на увагу, оскільки укладення мирової угоди є правом, а не обов'язком сторони, відтак сторона, яка відмовляється від укладення такої угоди не зобов'язана доводити будь-яких фактів щодо виконання цієї угоди в майбутньому тощо.

Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання (ч.2 ст.625 ЦК України), на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та трьох процентів річних ґрунтуються на законі та договорі (п.6.4. Контракту), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій, нарахованих на суму боргу, підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві та перевіреного місцевим судом розрахунку.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Деревообробний комбінат №7» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2013р. у справі №910/16149/13 - без змін.

Матеріали справи №910/16149/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун