Постанова № 36177268, 22.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2013 року № 826/14127/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К., Смолія І.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГромадянина Сирії ОСОБА_3до 1. Державної міграційної служби України про 2. Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві визнання неправомірним та скасування рішення №427-13 від 22.07.2013, зобов'язання вчинити діїОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадянин Сирії ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві про: 1) визнання неправомірними дій відповідача 2, пов'язаних з повідомленням №140 від 30.07.2013 про Рішення №427-13 від 22.07.2013; 2) визнання неправомірним та скасування Рішення ДМС України від 22.07.2013 №427-13 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; 3) зобов'язання ДМС України визнати позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 11.10.2013 відкрито провадження та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 17.10.2013.

Ухвалою суду від 28.10.2013 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 06.11.2013.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, з огляду на доводи, викладені в адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях, що надавались під час розгляду справи.

Представник відповідачів проти позову заперечив в повному обсязі, з урахуванням доводів та обставин, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Справа розглянута в порядку письмового провадження з огляду на подане письмове клопотання сторін про розгляд справи в порядку ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Країною громадянської належності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є Сирія. За національністю позивач - араб; за віросповіданням -мусульманин.

На територію України позивач прибув легально на підставі запрошення літаком 30.11.2009р. із Сирії, м. Хомс.

З цього часу по дату розгляду справи позивач мешкає в Україні; одружений з громадянкою України ОСОБА_2 (свідоцтво про шлюб від 04.02.2011, актовий запис №146).

23.07.2012 громадянин Сирії ОСОБА_3 звернувся до органів міграційної служби із заявою про визнанням біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, на тих підставах, що він має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань в країні свого громадянського походження.

У заяві-анкеті позивач зазначав, що був змушений залишити Сирію, оскільки не хотів служити в армії, в якій принижують людей та змушують виконувати накази, які особа не хоче виконувати.

Оскільки на даний час в Сирії військове положення, позивач стверджує, що у випадку повернення він може бути затриманий та засуджений або змушений приймати участь у громадянській війні.

Під час співбесіди 30.07.2012 позивач вказав, що він виїхав з Сирії не лише через небажання служити в армії, але й з метою заробити в Україні грошей для матеріального забезпечення своєї сім'ї.

Згідно з протоколом співбесіди, з 2000 до 2008 позивач знаходився у Йорданії, де працював на посаді туристичного агента у туристичній компанії «Афана».

На думку відповідача, позивач звернувся до органу міграційної служби після тривалого перебування на території України (майже через три роки), з метою легалізації на території України в якості економічного мігранта.

Крім того, відповідач вказує на ту обставину, що 2011 позивач загубив свій національний паспорт; звернувся до Посольства Сирії в Україні, де 27.03.2011 отримав новий паспорт терміном дії до 26.03.2013, тобто позивач скористався захистом країни своєї громадянської належності.

Відповідач вважає, що заява позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є очевидно необґрунтованою, з урахуванням чого просить суд в позові відмовити в повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів особової справи позивача вбачається, що заявник виїхав з країни громадянської належності ще до початку військових дій. Його не бажання служити в армії жодним чином не було пов'язано з військовим положення в країні.

Як зазначає представник відповідачів, згідно статті 11 Конституції Сирійської Арабської Республіки - Армія і збройні сили повинні представляти національне відомство, котре несе відповідальність за захист безпеки батьківщини та її територіальну цілісність.

Означене відомство повинно служити інтересам народу та захисту його мети і національної безпеки.

Відповідно до статті 46 Конституції Сирійської Арабської Республіки обов'язкова військова служба повинна бути священним обов'язком і регулюється законом. Захист територіальної цілісності батьківщини та зберігання секретів держави повинні бути обов'язком кожного громадянина.

Згідно ст.167 Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженця Управління Верховного комісара Організації об'єднаних націй у справах біженців (відповідно до Конвенції 1951 року і Протоколу 1967 року, що стосуються статусу біженця) - дезертирство, завжди і у всіх країнах, обов'язкова чи не обов'язкова служба - розглядається як кримінальний злочин. Покарання відрізняються в залежності від країни, і, зазвичай їх застосування не розглядається як форма переслідування.

Побоювання переслідувань або покарання за дезертирство або ухиляння від призову, самі по собі, не являються (за визначенням) обґрунтованими побоюваннями бути жертвою переслідувань.

Крім того, згідно положень «Керівництва по процедурам та критеріям статусу біженців» (згідно конвенції 1951 і протоколу 1967, що стосуються статусу біженця), глава 5, А, пункт 164, визначено, що особи, які вимушені залишити країну походження в результаті внутрішніх і міжнародних збройних конфліктів, зазвичай не розглядаються як біженці.

Дійсно, за повідомленнями незалежних ЗМІ, в Сирії відбуваються жорсткі бої між урядовими військами та озброєною опозицією.

Проте, як особисто заявляв позивач під час співбесід, передумовою його виїзду з Сирії до України стала матеріальна вигода, а саме забезпечення своєї родини грошима та матеріальними цінностями.

Дані висловлювання заявника вказують на економічне підґрунтя його цілей.

Також позивач до приїзду в Україну перебував в Йорданії, де працював в туристичній компанії. Як він заявляє, виїхав з Йорданії лише через те, що там не було роботи, що також вказує на економічний характер його цілей.

Звернувся заявник до Управління у справах біженців ГУ ДМС України в місті Києві з клопотанням про отримання захисту лише 23.07.2012, оскільки мав дозвіл на легальне перебування в Україні до цього часу.

Проте, суд враховує той факт, що військовий стан та загально - несприятлива ситуація в Сирії розпочались ще навесні 2011. Тобто, наміри заявника звернутися до компетентних органів міграційної служби України сприймаються судом як прагнення позивача легалізуватись на території Україні з метою більш вигідного економічного забезпечення себе та своєї родини, яка (родина) зі слів позивача, лишилась на території країни походження.

Під час додаткової співбесіди позивач заявив, що на даний момент часу йому невідомо, чи розшукує його військова міліція. Востаннє він дізнався, що його розшукують співробітники військової міліції від своїх рідних у 2010, які залишились мешкати в Сирії (ст. 55 о/с).

Однак, жодних документальних доказів в підтвердження своїх слів шукач притулку, як станом на час звернення до ДМС України 23.07.2012 так і станом на час вирішення даної справи в суді - не надав.

Згідно ч.7 ст.7 та ч.2 ст.13 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» заявник повинен надавати, в тому числі, документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У відповідності до позиції ООН «Про обов'язки та стандарти доказів біженців», факти в підтвердження заяв біженців визначають шляхом підтверджень або доказів викладеного. Обов'язок надання доказів покладається на особу, яка висловлює це твердження, чого позивачем, на власний розсуд, зроблено не було.

Таким чином, заявник повинен довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява.

Втім, в даному випадку, позивачем не доведено обґрунтованість суб'єктивних побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Відповідно до частини 4 Статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, які загрожують їх життю, безпеці чи свободі.

Як зазначив представник відповідачів, відповідно до інформації по країні походження було встановлено наступне: «...Президент Сирії Башар Асад підписав указ про амністію, як повідомляє прес-служба президента. Амністії підлягають всі злочини, які були скоєні до сьогоднішнього дня - 16 квітня 2013року. Амністія входить в план політичного врегулювання кризи, висунутого раніше Асадом. Серед різних статей, які торкнулися зміни покарання і звільнення, в указі відмічено, що повністю будуть звільнені від відповідальності «люди зі зброєю в руках», які здалися владі протягом 30 днів після видання указу. Ті, що воюють в рядах озброєної опозиції, дезертири звільняються від відповідальності повністю, які знаходяться в Сирії повинні здатися протягом 30днів, за кордоном - протягом 90днів (ст.61 о/с, http://kavpolit.com/bashar-asad-podpisal-ukaz-o-vseobshhej-amnistii-v-sirii/).

Дана інформація свідчить про те, що побоювання заявника мають лише суб'єктивний характер і ґрунтуються лише на припущеннях.

Зворотного, у випадку повернення на Батьківщину, як то загрози життю, безпеці та свободі, заявником не обґрунтовано.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з позицією контролюючого органу з приводу наявності у позивача ознак економічного мігранта. Згідно з «Керівництвом по процедурі і критеріям визначення статусу біженця» УВКБ ООН від 1992р., глава II, f, п.62 якщо особа переїжджає виключно з економічних міркувань, то вона є економічним мігрантом, а не біженцем.

Зважаючи на викладене, відповідно до абзацу четвертого частини першої ст.6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», у зв'язку з відсутністю у позивача обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також відсутності загрози його життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання, суд вважає за можливе, в даному випадку, в позові відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 69 - 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Головуючий суддя П.О.Григорович

Судді І.В.Смолій

С.К.Каракашьян

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.