Постанова № 36177272, 03.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

201">height=70 width=52>

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВАT>

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

lass="fs124">П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївONT>

03 грудня 2013 року 09 год. 30 хв. № 826/17576/13-а

lass="fs121"> Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: FONT>

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

="fs119">розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

до

Приватного підприємства «Юкка»

про

припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

fs185">До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, позивач) з позовом до Приватного підприємства «Юкка» (далі – ПП «Юкка», відповідач) про припинення юридичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2013 року було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 826/17576/13-а.

Надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом № 0101407804415 копія вказаної ухвали повернулася до суду 08 листопада 2013 року разом поштовим відправленням, з причини відсутності ПП «Юкка» за вказаною адресою.

Станом на 03 грудня 2013 року до суду будь-які відомості про зміну місцезнаходження відповідача не надходили.

Частиною четвертою ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик надсилається юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, а також про його права та обов’язки, зокрема про право надати свої заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

Згідно з ч. 4 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України справа в порядку скороченого провадження розглядається суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Підставою для звернення ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві із цим позовом став факт наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи ПП «Юкка» (ідентифікаційний код 32103444) за вказаним її місцезнаходженням (м. Київ, бульвар Чоколівський, 19).

На підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог позивач надав суду наступні документи: довідку про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП (вих. № 4480/29-004 від 11.04.2008р.); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі – Витяг з ЄДР) відносно ПП «Юкка» станом на 29.10.2013р.; довідку про відсутність податкового боргу (вих. № 5237/9/26-58-11-04 від 22.11.2013р.).

Керуючись нормами п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України, ст.ст. 19, 247 Господарського кодексу України та п. 5 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV ДПІ звернулася до суду із позовом про припинення ПП «Юкка».

Також 22 листопада 2013 року, до канцелярії суд надійшов супровідний лист Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом’янського району Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 19.11.2013р. № 1616/03.5-18 з доданими до нього Довідкою і Витягом з ЄДР відносно ПП «Юкка» (ідентифікаційний код 32103444) станом на 18.11.2013р.

Статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), встановлено, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб – підприємців.

Враховуючи зазначене та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, суд приходить до висновку, що розглядуваний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб’єкта господарювання. /P>

Відповідно до ст. 5 названого Закону в редакції на день виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи – підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону № 755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону № 755-IV, є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

FONT >- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

- визнання судом юридичної особи – емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності;

- неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом;

- нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль;

- неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.

Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.

З наявних матеріалів справи вбачається, що як на підставу своїх вимог про припинення юридичної особи ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на відсутність ПП «Юкка» за місцем реєстрації та ненадання останнім документів щодо зміни місцезнаходження за встановленою законом процедурою, що є прямим порушенням чинного законодавств та перешкоджає податковому органу у здійснені ним контролюючих функцій щодо платника податків (без конкретизації таких функцій).

При цьому судом враховується те, що в силу норм ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною другою ст. 19 Конституції України закріплено обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 12 статті 92 основного закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Одночасно, Конституція України не передбачає право центральних органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Зокрема, пп. 20.1.37 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) закріплено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою – підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання.

Виходячи з положень ст.ст. 20, 21 ПК України стосовно контролюючих функцій податкової служби в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України № 755-IV, право контролюючих органів на звернення до суду із вимогою про припинення юридичної особи не є безумовним, оскільки таке право податкових органів обмежується тими випадками, коли ці органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб’єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону № 755-IV, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб’єктів господарювання в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб’єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, а також з підстав відсутності юридичної особи за місцем реєстрації у разі, якщо така обставина перешкоджає податковому органу у здійсненні ним контролюючих функцій (як то: проведення перевірки платника; отримання від платника податків, у визначених законодавцем випадках, інформації або документів; тощо).

Разом з тим позивач не надав суду жодних документальних доказів на підтвердження фактів реального здійсненні ДПІ конкретних дій відносно відповідача в межах наданих їй контролюючих функцій, як то призначення перевірки та здійснення виходу за адресою місцезнаходження платника податків (ПП «Юкка») для проведення такої перевірка, направлення на адресу підприємства листів (запитів) з вимогами про надання певної податкової інформації та документів, тощо.

Викладене свідчить про недоведеність позивачем виникнення у нього права, зважаючи на покладені на нього функції, на звернення до суду із даним позовом про припинення юридичної особи з підстави відсутності юридичної особи за місцем реєстрації.

Також, згідно з п. 11.10 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі: неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності; якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; наявності в органу державної податкової служби передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Згідно наявної в матеріалах даної справи довідки позивача від 22.11.2013р. № 5237/9/26-59-11-04 ПП «Юкка» не має заборгованості зі сплати податків і зборів, які обліковуються в ДПІ.

Обов’язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів також було закріплено в Податковому кодексі України (пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16).

Жодних письмових відомостей про дотримання або недотримання відповідачем свого обов’язку як платника податків з подачі до ДПІ податкової звітності (в т.ч. з нульовими показниками), з відповідним документальним підтвердженням такої інформації, позивач до суду не подав.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною першою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, з урахуванням наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 1832, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням порядку обчислення строку для подання апеляційної скарги, встановленого в ч. 8 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Дегтярьова