Постанова № 36171905, 11.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа № 920/1162/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Кашира Л.О., дов. №10-19/17д/187 від 11.11.2013 року

відповідача - Тойка С.Є., дов. №612 від 01.10.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2878 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 20.08. 2013 року по справі №920/1162/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі філії "Шосткинський район електричних мереж", м. Шостка,

до Приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Київ,

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" в особі філії "Шосткинський район електричних мереж" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар", відповідача, про визнання укладеним Додатку №4 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії №495 від 12.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" та Приватним акціонерним товариством "Київстар"в редакції, наведеній у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.08.2013 року по справі № 920/1162/13 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено повністю.

Вирішено Додаток № 4 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 495 від "12" червня 2003 року , укладеного між Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" та Приватним акціонерним товариством "Київстар", вважати укладеним в редакції Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго", наведеній у резолютивній частині рішення.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що укладання Додатку №4 до спірного договору №495 від 12.06.2013 року не є обов'язковим для відповідача, оскільки відсутня пряма вказівка відповідного закону і останній не має наміру на його укладення. До того ж, зазначений додаток № 4 в спірній частині не є обов'язковою умовою згідно з чинним законодавством, що регулює відносини у сфері постачання та споживання електроенергетики, тобто не передбаченно Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією.

Також зазначає, що додаток № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року разом з додатковою угодою до нього був підписаний сторонами, тобто в цілому відносно порядку розрахунків згода була досягнута, а відповідь відповідача на пропозицію позивача укласти додаток № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року була останнім отримана, про що зазначено в позові, проте позивач всупереч вимогам статті 188 Господарського кодексу України звернувся з позовом до суду у даній справі завчасно, не намагаючись врегулювати друге речення абзацу 3 пункту 5 Додатку № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року, щодо якої виникли розбіжності.

При цьому, суд не надав в рішенні оцінку діям позивача, який взагалі не розглядав пропозиції відповідача та не повідомив його про результати розгляду зауважень, викладених в протоколі розбіжностей.

Крім того, вказує на те, що надана позивачем редакція другого речення абзацу 3 пункту 5 Додатку № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року не узгоджується з частиною 4 статті 26 Закону України «Про електроенергетику», оскільки передбачає нарахування енергопостачальником плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по окремим площадкам вимірювання за умови відсутності загального перевищення величини споживання, встановленої у договорі про постачання електричної енергії.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 10.10.2013 року на 11:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 30.10.2013 року на 11:00 год. та запропоновано позивачу надати відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Івакіна В.О. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відрядженні.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Івакіна В.О.) розгляд справи було відкладено на 06.11.2013 року на 12:30 год. у зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи через участь його представника у розгляді іншої справи

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 20.11.2013 року на 12:30 год. у зв"язку із необхідністю роз'яснення позивачу, який не з"явився в судові засідання 30.10.2013 року та 06.11.2013 року, його процесуальних прав, з урахуванням зміненого 29.10.2013 року складу колегії суддів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 11.12.2013 року на 10:30 год. у зв'язку із необхідністю витребувати у відповідача додаткові пояснення у справі.

Представник відповідача у судових засіданнях 10.10.2013 року, 30.10.2013 року, 06.11.2013 року, 20.11.2013 року та 11.12.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 10.10.2013 року, 20.11.2013 року та 11.12.2013 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що розбіжності щодо редакції другого речення третього абзацу пункту 5 додатку № 4 від 14.05.2013 року до договору №495 від 12.06.2013 року «Порядок розрахунків» до договору залишились не врегульованими сторонами, при цьому редакція абзацу З пункту 5 Додатку № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року «Порядок розрахунків» від 14.05.2013 року до договору, запропонована Приватному акціонерному товариству «Київстар», не відповідає вимогам пунктів абзацу 19 пункту 1.2, абзацу З пункту 4.2., пунктів 4.4, 5.1 ПКЕЕ.

До того ж, як вважає позивач, запропонована відповідачем редакція другого речення абзацу З пункту 5 Додатку № 4 до до договору №495 від 12.06.2013 року суперечить частині 4 статті 26 Закону України «Про електроенергетику», якою встановлена відповідальність споживачів електричної енергії за споживання електричної енергії понад договірну величину, оскільки вказана норма закону не передбачає відповідальність за перевищення сумарної або загальної договірної величини.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 12.06.2003 року між Відкритим акціонерним товариством "Сумиобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго") та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж. Ес. Ем." (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київстар") було укладено договір про постачання електричної енергії № 495 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач - сплачувати вартість спожитої електроенергії та здійснювати інші платежі, передбачені умовами договору та додатками до нього.

Відповідно до розділу 2 зазначеного договору сторони домовились керуватися Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) від 31.07.1996р. № 28, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим правочином.

Пунктом 3.8.8. вказаної Постанови Національної комісії обумовлено, що у разі виникнення спірних питань між ліцензіатом та іншими суб'єктами підприємницької діяльності, які шляхом переговорів не вирішені, ці питання можуть передаватися на розгляд НКРЕ та/або центральному органу виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, відповідно до їхньої компетенції та/або до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" в особі філії "Шосткинський район електричних мереж" направило Приватному акціонерному товариству "Київстар" проект додаткової угоди № 11 від 14.05.2013 року з проектом додатку № 4 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 495 від 12.06.2003 року, викладеним в новій редакції.

Відповідач уклав запропоновану додаткову угоду № 11 від 14.05.2013 року, в тому числі додаток № 4 "Порядок розрахунків", проте не погодився з редакцією третього абзацу пункту 5 додатку № 4 "Порядок розрахунків" до договору №495 від 12.06.2013 року.

При цьому, додаткову угоду відповідач повернув підписану з приміткою "З протоколом розбіжностей".

Отже, сторонами у справі підписаний додаток № 4 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 495 від 12.06.2003 року з протоколом розбіжностей, не досягнуто згоди щодо пункту 5, тобто залишились неврегульовані питання коригування договірної величини споживання електричної енергії. Що стосується пунктів 1-4, 6, 7 додатку № 4, то спір з цього приводу відсутній.

Так, пункт 5 додатку № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року викладено позивачем наступним чином:

"При потребі споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися письмово до постачальника за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії. У разі коригування договірної величини споживання електричної енергії протягом поточного розрахункового періоду здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.

Для здійснення коригування договірної величини споживання електричної енергії у відповідності до пункту 4.4. ПКЕЕ, споживач звертається до постачальника із заявою не пізніше, ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Коригування договірної величини споживання електричної енергії здійснюється при умові відсутності на момент звернення, боргу за минулий розрахунковий період, при наявності сплати поточних планових платежів згідно п.2 додатку № 4 цього договору та сплати додатково заявленого обсягу, а також дотримання узгоджених графіків погашення заборгованості. При відмові в коригуванні договірних величин споживання електричної енергії та граничних величин споживання електричної потужності, постачальник письмово доводить про це споживачу.

Споживач оплачує постачальнику двократну вартість величини перевищення, відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

Кошти за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або граничних величин споживання електричної потужності сплачуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника".

Відповідачем згідно з протоколом розбіжностей пункт 5 Додатку № 4 до договору № 495 від 12.06.2003 року "Порядок розрахунків" викладено в наступній редакції:

"Коригування договірної величини споживання електричної енергії здійснюється при умові відсутності, на момент звернення, боргу за минулий розрахунковий період, при наявності попередньої оплати згідно п. 2 додатку № 4 цього договору, дотримання узгоджених графіків погашення заборгованості. Сплата додатково заявленого обсягу, в поточному розрахунковому періоді, проводиться у разі перевищення загальної величини споживання встановленої у договорі про постачання електричної енергії № 495 від 16.06.2003 року. При відмові в коригуванні договірних величин споживання електричної енергії та граничних величин споживання електричної потужності, постачальник письмово доводить про це споживачу".

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування позовної заяви посилається на те, що редакція абзацу 3 пункту 5 Додатку № 4 "Порядок розрахунків" від 14.05.2013 до договору №495 від 12.06.2013 року, запропонована позивачем, повністю відповідає вимогам законодавства та має бути укладена сторонами для приведення умов договору у відповідністі до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання електроенергетики, від 31.07.1996 року №28 (далі ПКЕЕ), які є обов"язковими для сторін відповідно до абзацу 1 розділу 2 зазначеного договору. Проте, як зазначає позивач, запропонована відповідачем редакція вказаної частини договору не відповідає вимогам абзацу 19 пункту 1.2, абзацу З пункту 4.2, пунктів 4.4, 5.1 ПКЕЕ.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на положення частини 7 статті 179, статей 181, 188 Господарського кодексу України, статті 626 Цивільного кодексу України, абзацу 19 пункту 1.2, абзацу З пункту 4.2, пунктів 4.4, 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання електроенергетики, від 31.07.1996 року №28 ( ПКЕЕ).

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що редакція абзацу 3 пункту 5. Додатку № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року, що запропонована позивачем: "Коригування договірної величини споживання електричної енергії здійснюється при умові відсутності, на момент звернення, боргу за минулий розрахунковий період, при наявності попередньої оплати згідно пункту 2 додатку №4 цього договору та сплати додатково заявленого обсягу, а також дотримання узгоджених графіків погашення заборгованості. При відмові в коригуванні договірних величин споживання електричної енергії та граничних величин споживання електричної потужності. Постачальник письмово доводить про це Споживачу", відповідає змісту правовідносин між сторонами та вимогам ПКЕЕ.

А редакція, запропонована відповідачем щодо врахування для коригування договірної величини споживання електричної енергії "перевищення загального значення договірної величини поточного розрахункового періоду за усім договором", за висновком місцевого господарського суду, суперечить вищевикладеним нормам ПКЕЕ та не передбачає практичної реалізації під час виконання договору.

До того ж, як вважає господарський суд першої інстанції, запропонована відповідачем редакція абзацу 3 пункту 5 Додатку № 4 до договору буде суперечити частині 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", якою встановлена відповідальність споживачів електричної енергії за споживання електричної енергії понад договірну величину, оскільки вказана норма закону не передбачає відповідальність за перевищення сумарної або загальної договірної величини.

Однак, колегія суддів, не може погодитися з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Згідно зі статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Додаток № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року є правочином (договором), що спрямований на встановлення домовленості позивача та відповідача, зокрема, щодо порядку корегування об'ємів споживання електроенергії у відповідному розрахунковому періоді.

За вимогами пунктів 2, 4 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. Сторона, яка одержала проект договору, за наявності заперечень щодо окремих умов договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Пунктом 5 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як зазначив Вищий господарський суд України в постанові по справі № 5002-30/5228-2010 від 10.05.2011р., частини 3, 4, 5, 7 статті 181 Господарського кодексу України застосовуються у випадку, коли сторони мають намір укласти відповідний договір, але не можуть дійти згоди щодо окремих його умов. При цьому, розбіжності до суду передаються лише тоді, якщо на це є згода обох сторін, за виключенням випадку, коли договір заснований на державному замовленні або укладання якого, є обов'язковим для сторін на підставі закону або виконавцем є монополіст, на якого покладається обов'язок передати відповідний спір на вирішення суду, у разі отримання ним договору з протоколом розбіжностей, з яким він не згоден.

Отже, у випадку якщо укладання спірного договору не є обов'язковим для відповідача, оскільки відсутня пряма вказівка відповідного закону і останній не має наміру укладати такий договір, вимога позивача про зобов'язання відповідача укласти договір є неправомірною.

Додаток № 4 в спірній частині не є обов'язковою умовою згідно з вимогами чинного законодавства, що регулює відносини у сфері постачання та споживання електроенергетики, а саме:Закону України «Про електроенергетику» та Правил користування електричною енергією.

На думку колегії суддів, не можна погодитись з висновком господарського суду першої інстанції щодо того, що статтею 188 Господарського кодексу України передбачено безумовне право зацікавленої сторони на звернення до суду.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У частині 2 пункту 9.2 договору №495 від 12.06.2013 року сторони погодили, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Пунктом 9.3. договору №495 від 12.06.2013 року сторони також визначили, що спірні питання та розбіжності щодо виконання умов договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

Тобто, сторони за договором №495 від 12.06.2013 року дійшли згоди, що зміни до договору будуть вноситись лише за письмовим погодженням обох сторін, а спірні, невирішені питання беззаперечно будуть вирішуватись сторонами і лише якщо не буде досягнуто згоди, сторони вирішувати спір будуть в іншому порядку.

Однак, місцевий господарський суд вказані положення договору №495 від 12.06.2013 року до уваги не взяв, як не звернув увагу і на положення пунктів 2 та 4 статті 188 Господарського кодексу України, якими встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Також, місцевий господарський суд не врахував того, що додаток № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року разом з додатковою угодою до нього саме був підписаний сторонами, тобто в цілому відносно порядку розрахунків згода була досягнута, також відповідь на пропозицію позивача укласти додаток № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року була останнім отримана, про що зазначено в позові, проте позивач всупереч вимогам статті 188 Господарського кодексу України звернувся до суду передчасно, не вчинивши дій щодо врегулювання частини додатку № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року, щодо якої виникли розбіжності.

Окрім того, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що сторонами у справі підписаний додаток № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року, таким чином, вимоги Господарського кодексу України щодо укладення господарських договорів, змін до них, відповідачем були виконані і доказів ухилення від укладання змін до договору останнім - судом встановлено не було.

Проте, суд не надав в рішенні оцінку діям позивача, який взагалі не розглядав пропозиції відповідача та не повідомив його про результати розгляду зауважень викладених в протоколі розбіжностей.

За змістом Положення про Національну комісію, що здійснює регулювання електроенергетики (НКРЕ) основними завданнями даного органу в тому числі є розроблення правил користування електричною енергією, а також участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин на ринках електричної енергії.

Листом № 2353/26/47-13 від 04.04.2013 року НКРЕ надало роз'яснення всім ліцензіатам з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами відносно питання нарахування енергопостачальником плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по окремим площадкам вимірювання.

Як було роз'яснено НКРЕ, частиною 6 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.

Договірна величина споживання електричної енергії є сумою договірних величин кожної площадки вимірювання, зазначених у відповідному договорі про постачання електричної енергії.

Таким чином, за висновками НКРЕ, нарахування енергопостачальником плати за перевищення договірної величини споживання електричної енергії по окремим площадкам вимірювання за умови загального неперевищення величини споживання встановленої у договорі про постачання електричної енергії, є неправомірним.

Однак, господарський суд першої інстанції зазначені роз"яснення не врахував.

Також, у листі № 30-25-33/77 від 21.02.2013р., в якому НКРЕ надало роз'яснення в.о. голови правління ПАТ «Чернігівобленерго» стосовно застосування двократної вартості за перевищення споживання електроенергії КЕП ТОВ «Чернігівська ТЕЦ». Зокрема, в листі № 30-25-33/77 НКРЕ повідомляє, що зазначена спеціальна санкція застосовується з боку держави у зв'язку з необхідністю зведення точних балансів виробництва та споживання електричної енергії в країні. Згідно цього, якщо фактична сумарна величина споживання електричної енергії по окремим площадкам вимірювання за підсумками розрахункового періоду не перевищує сумарної договірної величини споживання електричної енергії по окремим площадкам вимірювання, то баланс очікуваного споживання по даному споживачеві виконується.

КЕП ТОВ «Чернігівська ТЕЦ» в розрахунковому періоді загальне споживання електроенергії не перевищило, а перевищення відбулось по окремим площадкам вимірювання. Отже, ніякої шкоди енергосистемі споживачем завдано не було і відповідно санкцій до цього споживача не повинно застосовуватись.

З матеріалів справи вбачається, що кожний з об'єктів відповідача обладнаний засобом обліку спожитої електроенергії, що відповідає визначенню площадки вимірювання в розумінні ПКЕЕ.

Тобто, змога встановити фактичний об'єм споживання на кожному об'єкту відповідача у позивача наявна, перелік площадок вимірювання в розумінні ПКЕЕ в матеріалах справи теж міститься, таким чином, враховуючи роз'яснення НКРЕ, наведені судом факти дають підстави встановити невідповідність висновків суду стосовно того, що спірна редакція другого речення абзацу 3 пункту 5 додатку № 4 до договору №495 від 12.06.2013 року не узгоджується з частиною 4 статті 26 ЗаконуУкраїни «Про електроенергетику».

Як вказано в пункті 2.10. Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики «Про затвердження умов та правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами» № 15 від 13.06.1996 року, ліцензіат в жодній формі не повинен зловживати своїм монопольним становищем, як це визначено в Законі України "Про захист економічної конкуренції" та інших актах законодавства, зокрема нормативно-правових актах Антимонопольного комітету України та НКРЕ.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, якиму позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.08.2013 року по справі № 920/1162/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі Сумської філії "Шосткинський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Воровського, 68; код ЄДРПОУ 37785255, р/р №26009275459001 в СФ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 337546) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03110, м. Київ, пр. Червонозоряний, 51; код ЄДРПОУ 21673832, п/р 26007201411001 в ХФ КБ "Приватбанк", МФО 351533) 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 16.12.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Івакіна В.О.