Постанова № 36145789, 16.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р. Справа №922/4004/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників сторін:

позивача - Стефана Решко, за довіреністю

1-го відповідача - Мельник Т.О., довіреність № 08-01/В-10 від 04.10.2013

2-го відповідача - Левченко В.В., довіреність № 06.01-09/5750 від 03.12.2013

3-го відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Страхової компанії "ERGO-Versicherung AG" (вх. № 3479 Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року по справі № 922/4004/13

за позовом Страхової компанія "ERGO-Versicherung AG", Німеччина

до 1) Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Харківської області, м. Харків

2) Харківської митниці Міндоходів, м. Харків

3) Приватного підприємства "Нива - В.Ш." в особі філії 21, м. Харків

про виключення автомобілю з-під арешту та зобов'язання повернути автомобіль

ВСТАНОВИЛА:

Страхова компанія "ERGO-Versicherung AG" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просила зобов`язати Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Харківської області, виключити автомобіль BMW X5, кузов: НОМЕР_1, 2007 року випуску, чорного кольору з-під арешту; зобов`язати Харківську обласну митницю повернути автомобіль BMW X5, кузов: НОМЕР_1, 2007 року випуску, чорного кольору, власнику - страховій компанії "ERGO-Versicherung AG", без оплати за зберігання, передати його уповноваженому представнику.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року по справі № 922/4004/13 (суддя Шарко Л.В.) в задоволенні позову до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Харківської області відмовлено. В задоволенні позову до Харківської обласної митниці відмовлено.

Позивач з даним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

При цьому позивач зазначає, що вимога про визнання права власності на спірний автомобіль ним не заявлялась, оскільки право власності набуте позивачем в силу закону та пов'язано із презумпцією права власності на автомобіль, що випливає із Закону Німеччини, який підлягає застосування до відносин власності на автомобіль. В зв'язку з чим позивач вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про неможливість застосування рекомендації Постанови Пленуму Верховного Суду України в справах про виключення майна з опису № 6 від 27.08.76 р. в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998, оскільки вважає, що можливість пред'явлення позову про виключення автомобіля з-під арешту пов'язана із фактичною наявністю майнових прав на річ, а не пред'явленням позову про визнання права власності.

Позивач також не погоджується з висновком господарського суду про неможливість задоволення позову при наявній постанові про конфіскацію, що набрала законної сили, посилаючись при цьому на положення ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» та приписи п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.76 р. в редакції Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998».

Крім того, позивач вказує на те, що суд першої інстанції прийняв уточнення позовних вимог, але в супереч вимогам ст. 24 ГПК України, відхилив клопотання про залучення належного відповідача - Приватного підприємства "Нива - В.Ш." в особі філії 21, м. Харків, та прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, без урахування прийнятих уточнень.

10.12.2013 представник Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Харківської області звернувся до суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи копії договору № 2113201/114 від 04.10.2013, укладеного між Відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Харківської області, м. Харків та Приватним підприємством "Нива - В.Ш." в особі філії 21, м. Харків.

Колегія суддів вказане клопотання задовольнила, а надані документи були приєднані до матеріалів справи.

10.12.2013 Харківська митниця Міндоходів, м. Харків надала відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому, 2-й відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог з огляду на те, що спірний автомобіль було вилучено на конфісковано за рішенням суду, згідно положень Конституції України та Митного кодексу України, які не суперечать нормам міжнародного права, а також зважаю чи на те, що спірний автомобіль є власністю держави.

Приватне підприємство "Нива - В.Ш." в особі філії 21, м. Харків відзив на апеляційну скаргу не надало, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористалось, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте 3-й відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника 3-го відповідача, за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Страхова компанія "ERGO-Versicherung AG" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило зобов`язати Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Харківської області, виключити автомобіль BMW X5, кузов: НОМЕР_1, 2007 року випуску, чорного кольору з-під арешту; зобов`язати Харківську обласну митницю повернути автомобіль BMW X5, кузов: НОМЕР_1, 2007 року випуску, чорного кольору, власнику - страховій компанії "ERGO-Versicherung AG", без оплати за зберігання, передати його уповноваженому представнику.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що під час розгляду справи в місцевому суді 22.10.2013 р. позивачем було уточнено позов (а.с. 108), де він просив зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління Юстиції в Харківській області, виключити автомобіль BMW X5, кузов: НОМЕР_1, 2007 року випуску, чорного кольору з-під арешту; зобов'язати філію 21 Приватного Підприємства "Нива В.Ш" повернути автомобіль BMW X5, кузов: НОМЕР_1, 2007 року випуску, чорного кольору, власнику - Страховій компанії "ERGO-Versicherung AG", без оплати за зберігання, передати його уповноваженому представнику - Райчинець Радиславу Петровичу та/або Решко Стефану Степановичу; припинити провадження в частині позовних вимог Страхової компанії "ERGO-Versicherung AG" до Харківської обласної митниці.

Відповідно до протоколу судового засідання від 22.10.2013 року, суд прийняв до розгляду зазначену заяву позивача та продовжив розгляд справи з її урахуванням. Натомість, особу до якої позивач пред'явив уточнений позов суд до участі у справі не залучив.

Відповідно до ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позов.

За таких обставин, господарським судом було фактично прийнято до розгляду уточнену заяву позивача від 22.10.2013, в якій останній просив у тому числі зобов'язати філію 21 Приватного Підприємства "Нива В.Ш" повернути спірний автомобіль без оплати за зберігання, передати його уповноваженому представнику, однак, в порушення норм процесуального права, Приватне підприємство "Нива - В.Ш." в особі філії 21 не було залучено до участі у справі, а рішення прийнято за відсутності відповідача у справі.

Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд має право залучити до участі у справі іншого відповідача.

Оскільки відповідачем за уточненим позовом є Приватне підприємство "Нива - В.Ш." в особі філії 21, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 залучено до участі у справі в якості відповідача Приватне підприємство "Нива - В.Ш." в особі філії 21.

Крім того, в матеріалах справи (а.с. 56) міститься проігнороване судом першої інстанції клопотання відповідача про здійснення процесуального правонаступництва. Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів встановила, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів", яка набрала чинності 19.04.2013, утворено як юридичну особу публічного права Харківську митницю Міндоходів код 38633709, визначивши її правонаступником Харківської обласної митниці, код 36987590 яку 29.08.2013 р. припинено. Відповідно до ст. 27 ГПК України у разі припинення діяльності суб'єкта, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву про процесуальне правонаступництво. Здійснити процесуальне правонаступництво другого відповідача - замість Харківської обласної митниці залучити до участі у справі Харківську митницю Міндоходів.

Відповідно вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р., рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарські суди повинні дотримуватись передбачені ст.ст. 84, 86 ГПК України структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняте рішення цим вимогам не відповідає, оскільки судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме розгляд справи здійснено з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, в якій відповідачем визначено Приватне підприємство "Нива - В.Ш." в особі філії 21, однак останнього не залучено до участі у справі, та суд ніяким чином не дослідив обставини пов'язані з заявленим позовом до Приватного підприємства "Нива - В.Ш." в особі філії 21, а також не вирішив вказане питання в резолютивній частині рішення. Крім того, господарським судом в порушення ст. 27 ГПК України не було здійснено процесуальне правонаступництво 2-го відповідача, в зв'язку з чим вирішено питання відносно особи - Харківської обласної митниці , яка на час розгляду справи припинила свою діяльність.

Вказані обставини є підставою для безумовного скасування рішення господарського суду в зв'язку з грубим порушенням норм процесуального права.

Повторно переглядаючи справу, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, автомобіль BMW X5, кузов: НОМЕР_1, 2007 року випуску, чорного кольору, було викрадено 14.07.2010 року в м. Берлін Німеччина, було взято в лізинг фірмою "Schadex Gbx" (Німеччина). Після викрадення автомобіль оголошено у міжнародний розшук Інтерпол.

Вказаний автомобіль на випадок крадіжки було застраховано у компанії Позивача страхової компанії "ERGO-Versicherung AG", Німеччина. Після настання страхового випадку потерпілому, компанії "BMW Ваnк GmbH" було виплачено страхове відшкодування у розмірі 41.848,74 Евро, що підтверджується з доданих до позовної заяви документів де містяться відомості про перерахування коштів. Після виплати відшкодування та спливу місячного терміну, оскільки автомобіль не було знайдено, відповідно до § 13, п. 8 загальних Правил страхування Німеччини право власності, на вказаний автомобіль, перейшло до страхової компанії "ERGO-Versicherung AG".

По факту затримання автомобіля відносно особи ОСОБА_7, 04.05.2011 року було відкрито кримінальну справу № 2232 за ознаками злочину за ч. 1 ст. 201 КК України по факту контрабанди. Згодом кримінальну справу було припинено матеріали справи передані до Харківської обласної митниці якою складено протокол порушення митних правил № 089/80700/12 відносно гр. ОСОБА_7.

01.02.2012 Харківською обласною митницею відносно ОСОБА_7 складено протокол про порушення митних правил № 089/80700/12, передбаченого ст. 352 МК України (чинного на час конфіскації транспортного засобу позивача), а саме, переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Положеннями ст. 377 Митного кодексу України (на час скоєння злочину) передбачено, що товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а також документи, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил, вилучаються.

Вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі.

Згідно п. 3 ст. 322 Митного кодексу України (на час скоєння злочину), за порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення, зокрема, як конфіскація товарів -безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до положень ст. 326 Митного кодексу України (на час скоєння злочину), конфіскація як стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті З статті 322 цього Кодексу (на час скоєння злочину), і безоплатній передачі їх у власність держави.

Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті З статті 322 Митного кодексу Кодексу (на час скоєння злочину), застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

Постановою Київського районного суду міста Харкова від 31.05.2012 р. у справі №2018/8790/2012 ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України (в редакції від 11.07.2002 р.), і накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації на користь держави автомобіля BMW X5, кузов: НОМЕР_1, НОМЕР_2 (ключі від автомобілю) вилученого згідно протоколу №089/80700/12 від 01.02.2012, який зберігається на складі Харківської обласної митниці.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 № 475/97-ВР, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Таким чином, законодавством України встановлено випадок та порядок, за яким транспортний засіб незалежно від того, чи є він, власністю особи, яка вчинила порушення митних правил, конфіскується, тобто, примусово вилучається у власність держави.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заявлялись позовні вимоги про визнання права власності на майно - автомобіль BMW X5, кузов: НОМЕР_1, НОМЕР_2, чорного кольору. Крім того, інших доказів оформлення права власності на спірний автомобіль за позивачем суду не було надано.

В зв'язку з чим посилання позивача на п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України в справах про виключення майна з опису №6 від 27.08.76 р. в редакції ППВСУ №15 від 25.05.1998 р., згідно якої, сама вказівка у вироку (постанові) про звернення стягнення на конкретне майно або про його конфіскацію, незалежно від підстав ії застосування, не позбавляє права зацікавлених осіб можливості доказування свого права власності на це майно шляхом пред'явлення позову у порядку цивільного судочинства, є недоречним.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України „Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що коли арешт був накладений на майно, що на праві власності належать не боржникові (боржнику, як стороні виконавчого провадження в розумінні Закону України „Про виконавче провадження"), зацікавлена особа - власник майна, яка не є стороною у виконавчому провадженні, здійснює захист свого права шляхом пред'явлення позову про звільнення майна з-під арешту.

Слід зазначити, що наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого нормами закону щодо захисту прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Отже, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, та повинен встановити наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання охоронюваного законом інтересу і, відповідно, ухвалити рішення про захист порушеного права або відмовити позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Слід зазначити, що підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним.

Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки позивачем не заявлялась вимога про визнання права власності на спірний автомобіль, а господарський суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління Юстиції в Харківській області, виключити автомобіль BMW X5, кузов: НОМЕР_1, 2007 року випуску, чорного кольору з-під арешту є передчасними.

Згідно Постанови Київського районного суду міста Харкова від 31.05.2012 р. у справі №2018/8790/2012, майно - автомобіль BMW X5, кузов: НОМЕР_1, НОМЕР_2 (ключі від автомобілю) вилучено згідно протоколу №089/80700/12 від 01.02.2012 в порядку адміністративного стягнення у вигляді конфіскації на користь держави.

Вказана постанова є чинною та не скасована в установленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що арешт на майно -спірний автомобіль BMW X5, кузов: НОМЕР_1, НОМЕР_2 був накладений 23.11.2012 у межах виконавчого провадження з примусового виконання постанови Київського районного суду міста Харкова від 31.05.2012 р. у справі №2018/8790/2012 та на момент звернення позивача з даним позовом у встановленому законом порядку знятий не був.

З метою реалізації арештованого майна, конфіскованого за рішенням суду, керуючись ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем спірний автомобіль було передано на реалізацію, та 04.10.2013 між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління Юстиції в Харківській області та Приватним підприємством "Нива - В.Ш." в особі філії 21, м. Харків було укладено договір № 2113201 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.

Таким чином, дії Приватного підприємства "Нива - В.Ш." в особі філії 21, м. Харків узгоджуються з нормами чинного законодавства, оскільки були пов'язані з виконанням умов договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення держаного виконавця при примусовому виконанні судового рішення.

Отже, до зняття арешту у встановленому законом порядку відсутні законні підстави для повернення позивачеві спірного автомобілю та передачі його уповноваженому представнику. Відповідно, і у позивача не виникло право вимоги повернення майна - спірного автомобілю до визнання права власності та зняття арешту з цього майна.

Таким чином, позивачем жодним чином не доведено факту порушення його прав та законних інтересів з боку відповідачів, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2013 у справі № 922/4004/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Страхової компанія "ERGO-Versicherung AG", Німеччина задовольнити частково.

Рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 22.10.2013 у справі № 922/4004/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 16 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.