Рішення № 36171095, 30.09.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2013 р.Справа № 9/59/5022-856/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, вул. Новий Світ, 41, а/с 7, м. Тернопіль, 46000 в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром", вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 01001

до відповідачів 1) Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль,46000

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш", вул. Січових Стрільців, 3, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область, 77600 (факт. місцезнаходження, 77300, Івано-Франківська обл. м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького,103)

про визнання договору оренди обладнання від 10.12.2004р. №37/4 недійсним.

За участю представників сторін:

прокуратури: Табак Юрій Богданович - посвідчення № 39 від 14.11.11 р.;

позивача: не з'явився;

відповідача-1: Кріль Олег Іванович - довіреність від 06.11.12 р.

відповідача-2: не з'явився;

Учасникам судового процесу (в попередніх судових засіданнях) роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 30.09.2013р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Тернопільський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, вул. Новий Світ, 41, а/с 7, м. Тернопіль, в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром", вул. Дегтярівська, 36, м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів: 1) Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль (далі по тексту також - відповідач1 або ТДНТП "Промінь"), та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш", вул. Січових Стрільців, 3, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область (далі по тексту також - відповідач2 або ТОВ "Техмаш"), про визнання договору оренди обладнання від 10.12.2004р. №37/4 недійсним.

Ухвалою господарського суду від 17.10.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 06.11.2012 р. о 14 год. 20 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 27.11.2012р. на 14 год. 40 хв., на 11.12.2012р. на 16 год. 20 хв., на 24.12.2012р. на 14 год. 10 хв., а також в судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.12.2012р. на 12 год. 00 хв.

Строк вирішення спору у справі № 9/59/5022-856/2012 встановлено до 15.12.2012р. За письмовим клопотанням представника відповідача, суд ухвалою від 11.12.2012р. строк розгляду справи в порядку статті 69 ГПК України продовжив до 30.12.2012р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.12.2012р. №9/59/5022-856/2012 у відповідності до п. 1 ч.2 ст. 79 ГПК України провадження у справі зупинено та призначено почеркознавчу експертизу по договору оренди обладнання №37/4 від 10.12.2004р. та акту прийому передачі від 14.12.2004р. та супровідним листом від 15.01.2012 року дану справу направлено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 4.

25 липня 2013р. матеріали справи №9/59/5022-856/2012 повернулись в господарський суд Тернопільської області відповідно до супровідного листа від 19.07.2013р. №22/06-05/926 підписаного завідувачем ТВ КНДІСЕ ОСОБА_3 одночасно згідно якого додано й висновок за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи №297/13-22 від 22.07.2013р.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Із змісту п. 3,11 ч.1 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках серед іншого такі дії по підготовці справи до розгляду: - викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

На виконання вказаних приписів ст. 65 ГПК України, суд, з ціллю підготовки справи до розгляду та вирішення питання про поновлення провадження у справі, повідомляв сторін листом від 30.07.2013р. №1208/2013 про необхідність з'явитись до господарського суду Тернопільської області для ознайомлення з висновками експертизи та подати свої заперечення в разі наявності таких. Результати ознайомлення з висновком експертизи надати до 16.08.2013р.

Суд ухвалою від 29.08.2013р. призначив у справі судове засідання з метою підготовки справи до розгляду та вирішення питання про поновлення провадження у справі, на 10 вересня 2013 р. о 16 год. 40 хв.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 10.09.2013р. представників позивача та відповідача 2, судом, з метою підготовки справи до розгляду та вирішення питання про поновлення провадження у справі, призначено повторне судове засідання на 24.09.2013р. о 11год. 30 хв.

У судовому засіданні 24.09.2012р. суд провадження у справі №9/59/5022-856/2012 поновив та перейшов у судовому засіданні до розгляду справи.

Згідно ухвали від 24.09.2013р. розгляд справи відкладено на 30.09.2013р. на 15год. 40хв.

Представник прокуратури в судове засідання 30.09.2013р. прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до неї докази, зокрема, посилається на те, що Тернопільською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері проведено перевірку з додержання посадовими особами ТДНТП "Промінь" вимог законодавства України при укладанні та виконанні договорів, щодо повноти та своєчасності надходження коштів до Державного бюджету України від здійснення діяльності, за результатами якої встановлено, що 10 грудня 2004 року між ТДНТП "Промінь", як орендодавцем та ТОВ "Техмаш", як орендарем укладено договір оренди обладнання №37/4 строком на 10 років, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду верстат 7Б57 інв. №03049 вартістю 14000 грн. ПДВ. Вважає, що даний договір укладено всупереч вимогам Статуту ТДНТП "Промінь" та законодавства України, оскільки відповідач-1, в особі директора ОСОБА_4, уклав згаданий договір без погодження Державного комітету промислової політики України та без проведення незалежної оцінки цього майна, у зв'язку з чим просить визнати такий договір оренди обладнання недійсним, оскільки вчинені відповідачем дії порушують економічні інтереси держави.

Представник позивача явку уповноваженого представника з належно підтвердженими повноваженнями в судове засідання не забезпечив.

Представник відповідача-1 в судове засідання прибув, відповідно до відзиву на позов від 27.11.2012р. №743 та у судовому засіданні стверджує, що спірний договір та акт приймання-передачі орендованого обладнання підписані та скріплені печатками ТДНТП "Промінь" та ТОВ "Техмаш", просить прийняти судом рішення на підставі всебічного, повного розгляду справи згідно із законодавством України.

При цьому за результатами ознайомлення з проведеною судово-почеркознавчою експертизою № 297/13-22 від 22.07.2013р. ТДНТП "Промінь" заперечень немає.

Також, у судовому засіданні представник відповідача1 надав пояснення про те, що ТДНТП "Промінь" створено наказом Державного комітету промислової політики України від 5 травня 2000р. № 84 на державній власності і в період з 05.05.2000р. по 05.06.2001р. підпорядковувалось Державному комітету промислової політики України. На підставі Указу Президента України "Про Положення про Міністерство промислової політики України" Міністерство промислової політики України є правонаступником Державного комітету промислової політики України. На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром", ТДНТП "Промінь" з 17.11.2011р. включено до складу Державного концерну "Укроборонпром".

Відповідач-2 участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив. Проте, у поданих відзивах на позовну заяву, зокрема від 05.11.2012р. вх. №16671, від 27.11.2012р. вх. №17388, від 09.09.2013р. вх. № 15087, від 09.09.2013р. № 120/09 (вх. № 15299 від 12.09.2013р.) серед іншого зазначає, що договір оренди обладнання №37/4 від 10.12.2004р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш" та Тернопільським державним науково-технічним підприємством "Промінь" не укладався та правовідносин, пов'язаних з орендою указаного в договорі №37/4 від 10.12.2004р. майна, не було. Вказаний договір оренди та акт прийому-передачі обладнання до цього договору службовими чи уповноваженими особами ТОВ "Техмаш" не підписувався. Також повідомив, що бухгалтерські документи було знищено в зв'язку з закінченням терміну зберігання, а відсутність орендованого майна висвічується в актах перевірки ДПІ в Рожнятівському районі. Разом з тим, зазначив, що дані обставини є предметом перевірки по кримінальній справі за обвинуваченням службових осіб Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" за ознаками злочинів, передбачених ч.1 та ч.3 ст. 365 КК України, яка розслідується Тернопільською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері.

Враховуючи вищезазначене, просить припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору та справу розглянути без участі уповноваженого представника. Одночасно, просить справу розглядати без участі представника ТОВ "Техмаш".

Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представників позивача та відповідача-2 за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши та оцінивши матеріали справи, заслухавши прокурора, пояснення представника відповідача-1, заперечення відповідача2, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи, в тому числі, і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із змісту п.п. 2.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11"Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин. Прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

При цьому згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" ТДНТП "Промінь" включено у склад Державного концерну "Укроборонпром".

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши обґрунтування позовних вимог прокурора щодо порушення інтересів держави, суд вважає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах своїх повноважень визначених ст. 121 Конституції України та ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно до правил встановлених ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року (далі ГК України), господарське зобов'язання, одним з видів якого є майново-господарське зобов'язання (цивільно-правове), виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання регулюються нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року (далі ЦК України) з урахуванням особливостей ГК України.

Згідно ст. 11 ЦК України, 174 ГК України, підставою для виникнення таких господарських зобов'язань є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 4 статті 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

З матеріалів справи вбачається, що між Тернопільським державним науково-технічним підприємством "Промінь", вул. Текстильна, 28, м. Тернопіль, (в подальшому також - Орендодавець) в особі директора ОСОБА_4, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш", вул. Січових Стрільців, 3, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область, (в подальшому також - Орендар) в особі директора ОСОБА_5, 10.12.2004р. підписано договір оренди обладнання № 37/4, у відповідності до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду верстат 7Б57інв.№03949 вартістю 14000 грн. з ПДВ.

Як зазначено в договорі, Орендар вступає в строкове платне користування Обладнання у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання - передачі майна (п. 2.1. договору).

У пункті 3.1. договору визначено розмір орендної плати, зокрема встановлено, що орендна плата без ПДВ за базовий місяць оренди (грудень 2004 року) становить 97 грн. 22 коп.

Передоплата за оренду верстата становить 14000 грн. з ПДВ. (п. 3.2. договору).

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.3.3 договору).

Відповідно до пункту 10.1 договору, що договір укладено строком на 10 років, що діє з 01.01.2005р. до 01.01.2015 року.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акта приймання - передачі від 14.12.2004 року Орендодавець здав, а Орендар прийняв верстат 7Б57, інв. № 03049 вартістю 14000 грн., який знаходиться на балансі ТД НТП "Промінь".

Укладений між сторонами договір за правовою природою є договором оренди (найму).

Відповідно до частини 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За змістом ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення для здійснення господарської діяльності.

Разом з цим, відповідачем2 неодноразово заперечувався факт укладення зазначеного Договору з тих підстав, що вказаний договір оренди та акт прийому-передачі обладнання до цього договору службовими чи уповноваженими особами ТОВ "Техмаш" не підписувався.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій висновків експертизи від 01.11.2012р. №1-1510/12 та від 06.11.2012р. №1-1511/12 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області проведених судовим експертом - Богайчуком В.І., встановлено, що відбитки печаток в графі "орендар" договору оренди обладнання №37/4 від 10.12.2004 року та в акті приймання-передачі орендованого майна від 14.12.2004р. нанесено печаткою ТОВ "Техмаш"(висновок від 01.11.2012р. №1-1510/12).

Щодо того ким, ОСОБА_5 чи іншою особою виконані підписи на вищезазначених документах, експерту встановити не вдалось можливим, так як в жодному з випадків порівняння не було встановлено сукупності ознак, необхідних для вирішення питання про наявність/відсутність тотожності підписів (висновок від 06.11.2012р. №1-1511/12).

Враховуючи викладене, судом ухвалою від 25.12.2012року додатково призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання: чи підпис виконаний на договорі оренди обладнання №37/4 від 10.12.2004 року та в акті приймання-передачі орендованого майна від 14.12.2004р. належить ОСОБА_5 (директору ТОВ "Техмаш") чи іншою особою?

При цьому в подальшому згідно висновку експерта № 297/13-22 від 22.07.2013 року Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що підпис від імені директора ТОВ "Техмаш" ОСОБА_5 у договорі оренди обладнання № 37/4 від 10.12.2004 року виконано не ОСОБА_5, а іншою особою.

Також встановлено, що підпис від імені директора ТОВ "Техмаш" ОСОБА_5 в акті прийому-передачі від 14.12.2004 року виконано не ОСОБА_5, а іншою особою.

Проте, суд має за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому норми даної статті не обмежують дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання.

Схвалення правочину можливе у різних формах, зокрема, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі, або ж шляхом вчинення конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна, тощо).

Аналогічна правова позиція відображена і Вищим господарським судом України у постанові від 12.01.2011р. № 15/147 (долучено до матеріалів справи).

Відповідна правова позиція наведена і в п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 23.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у якому зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

У свою чергу як вбачається із висновків експертизи від 01.11.2012р. №1-1510/12 відбитки печаток в графі "орендар" Договору оренди обладнання №37/4 від 10.12.2004 року та в акті приймання-передачі орендованого майна від 14.12.2004р. нанесено печаткою ТОВ "Техмаш".

При цьому печатка, згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України є обов'язковим реквізитом договору та підтверджує повноваження особи на укладення угоди.

Згідно п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам ви конавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів , затвердженої Наказом МВС України від 11.01.1999 року № 17та зареєстрованої в Мінюсті України 28.04.1999 року за № 264/3557 (яка була чинною станом на 10.12.2004р. - момент укладення між сторонами Договору оренди) відповіда льність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток, штампів , а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господар ських об єднань, суб'єктів господарської діяльності. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації (підприємства).

Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено, що у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники підприємств зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

При цьому під час судового розгляду даної справи від відповідача2 ні в усній, ні в письмовій формі до суду не заявлялося про факти втрати або крадіжки печатки ТОВ "Техмаш", будь-які матеріали службового розслідування щодо неправильного використання працівниками відповідача печатки Товариства або докази звернення керівника із заявою про викрадення чи підробку печатки до правоохоронних органів, рішення таких органів з вказаного питання до суду з боку ТОВ "Техмаш" не представлені.

А тому, на думку суду, відтиск мокрої печатки на договорі оренди обладнання №37/4 від 10.12.2004 року та в акті приймання-передачі орендованого майна від 14.12.2004р. може свідчити про те, що керівник ТОВ "Техмаш" своїми діями схвалював підписання договору та акту приймання - передачі.

Аналогічна правова позиція щодо використання печатки (штампу) юридичної особи та наслідків такої дії відображена і Вищим господарським судом України у постановах від 13.01.2011р. № 38/371, від 12.01.2011р. № 15/147.

У зв'язку з наведеним, суд вважає недоведеним відповідачем2 того факту, що договір оренди обладнання № 37/4 від 10.12.2004р. є неукладеним з підстав його не підписання уповноваженими особами ТОВ "Техмаш".

Разом з цим, розглянувши обґрунтування позовних вимог прокурора та позивача, суд має за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 207 ГК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, у спосіб визначений даними нормами закону, одним з яких є визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним.

При цьому прокурор та позивач у позові просять визнати Договір оренди обладнання № 37/4 від 10.12.2004р. недійсним у зв'язку із відсутністю при його укладенні дозволу Державного комітету промислової політки України на відчуження або передачу в оренду верстату 7Б57 та через укладення договору без проведення незалежної оцінки даного майна.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Цивільна дієздатність юридичної особи визначена ст. 92 ЦК України. За змістом частин 1,2,3 вказаної статті юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до змісту п. 2 чинного на момент укладення між сторонами Договору Декрету КМУ від 15.12.1992 № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" Міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень затверджують статути (положення) підприємств, контролюють їх дотримання та приймають рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень) та здійснюють контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна.

Як зазначено у преамбулі Статуту Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" реєстраційний № 25349301Ю0010523 від 16.05.2000р. (копія долучена до матеріалів справи) ТДНТП "Промінь" (надалі також - підприємство) створене наказом Державного комітету промислової політики від 05.05.2000 року № 84 на державній власності і підпорядковане Державному комітету промислової політики України.

Майно підприємства є державною власністю і закріпляється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном в цілях господарської діяльності (п. 4.2. Статуту).

Пунктом 4.5. Статуту передбачено, що підприємство має право здавати в оренду майно відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п 4.10. Статуту реалізація зайвого майна і передача майна в оренду здійснюється підприємством по узгодженню із засновником.

Також, і згідно змісту ст. 5-1 чинного на даний час Закону України "Про управління об'єктами державної власності" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, відповідно до покладених на нього завдань погоджує відчуження, передачу в оренду (користування), заставу (іпотеку), списання майна державних підприємств, що належать до сфери його управління.

При цьому, на думку суду, із аналізу змісту терміна "узгодження" слід вважати, що для передачі майна в оренду необхідною була наявність саме попередньої згоди засновника - Державного комітету промислової політики України.

Проте, спірний договір, як встановлено Статутом, із Державним комітетом промислової політики України не погоджувався. Доказів протилежного відповідачі суду не надали.

Також, не здобуто судом і доказів того, що в подальшому даний Договір отримав наступне схвалення зі сторони Державного комітету промислової політики України чи в подальшому інших органів у сферу управління яких увійшло ТДНТП "Промінь" у тому числі і зі сторони позивача - Державного концерну "Укроборонпром" (Постанова КМУ від 29.12.2010р. № 1221).

Крім того, слід зазначити, що згідно зі статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

І змісту ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (в редакції станом на момент укладення Договору) оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Випадки обов'язкового проведення оцінки майна встановлюються цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим серед іншого і у випадках оренди державного майна, майна, що є у комунальній власності.

Проте, як стверджує прокурор та позивач вказаний Договір укладено його сторонами без проведення незалежної оцінки орендованого майна, що призвело до неправильного визначення орендної плати за Договором. У зв'язку з чим порушуються економічні інтереси держави так як одним із джерел формування майна підприємства, яке є державною власністю, є дохід одержаний від господарської діяльності підприємства в тому числі і у формі орендної плати (п.п. 4.2. Статуту ТДНТП "Промінь").

Одночасно, відповідачами не спростовано зазначеного факту та матеріали справи не містять доказів проведення сторонами незалежної оцінки об'єкта оренди за Договором перед укладенням такого.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що прокурором та позивачем доведено належними та допустимими доказами обставин, на які вони посилаються у позовній заяві як на підставу своїх вимог. При цьому вказані позовні вимоги не спростовані відповідачами поданими ним запереченнями та доказами. А тому суд задовольняє позов та визнає договір оренди обладнання №37/4, укладений між Тернопільським державним науково - технічним підприємством "Промінь" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш" недійсним.

Відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Із змісту ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 1 та підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

При цьому прокурор із позовом звернувся у суд 15.10.2012р.

Керуючись зазначеним, беручи до уваги задоволення позову, суд, судовий збір у розмірі 1073,00грн. покладає в рівних частинах на відповідача1 у сумі 536,5 грн. та відповідача2 у сумі 536,5 грн. При цьому вказані суми підлягають стягненню з відповідачів у дохід Державного бюджету України.

У свою чергу, витрати за проведення експертизи у розмірі 1765,44 грн суд в порядку ст. 49 ГПК України також покладає та розподіляє між відповідачами в рівних розмірах, зокрема на відповідача1 у сумі 882,72 грн. на відповідача-2 - 882,72грн. При цьому, беручи до уваги, що витрати з проведення експертизи попередньо були сплачені відповідачем2 ТОВ "Техмаш" у повному розмірі у сумі 1765,44грн., в користь ТОВ "Техмаш" підлягає до стягнення з відповідача1 ТДНТП "Промінь" 882,72 грн. сплачених витрат з експертизи.

Беручи до уваги зазначене вище у сукупності, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати договір оренди обладнання №37/4 від 10.12.2004р., укладений між Тернопільським державним науково - технічним підприємством "Промінь", м. Тернопіль, вул. Текстильна 28, ідент. код. 14040960 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техмаш", 77600, Івано-Франківська обл. смт. Рожнятів, вул. Січових Стрільців,3 ідент. код. 31767436 недійсним.

3. Стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь", м. Тернопіль, вул. Текстильна 28, ідент. код. 14040960 - 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору у дохід Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ одержувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш", 77600, Івано-Франківська обл. смт. Рожнятів, вул. Січових Стрільців,3 (факт. місцезнаходження, 77300, Івано-Франківська обл. м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького,103) ідент. код. 31767436 - 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору у дохід Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ одержувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001).

5. Стягнути з Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь", м. Тернопіль, вул. Текстильна 28, ідент. код. 14040960 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш", 77600, Івано-Франківська обл. смт. Рожнятів, вул. Січових Стрільців,3 (факт. місцезнаходження, 77300, Івано-Франківська обл. м. Калуш, вул. Богдана Хмельницького,103) ідент. код. 31767436 - 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 72 коп. вартості судових витрат за проведення експертизи.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 15.10.2013р.

Суддя В.Л. Гевко