Рішення № 36171076, 09.12.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2013 р.Справа № 921/812/13-г/7Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" проспект Московський, 60, м. Харків (юридична адреса), вул. У.Самчука, 26/1, м. Львів (поштова адреса).

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився.

відповідача: не з'явився.

Суть справи.

Ухвалою суду від 02.12.2013 року, керуючись п.п. 1,2 ч.1 ст.77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 09.12.2013 року на 15 год. 40 хв.

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" проспект Московський, 60, м. Харків (юридична адреса), вул. У.Самчука, 62/1, м. Львів (поштова адреса) звернулось до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення 249309 грн. 17 коп., з яких: 123574 грн. 60 коп. - заборгованість по кредиту, 109283 грн. 72 коп. - заборгованість по процентах, 9288 грн. 69 коп. - пені за прострочення сплати кредиту, 7162 грн. 16 коп. - пені за прострочення сплати процентів.

В судове засідання представник позивача не з'явився.

06.12.2013 р. до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист №30-3/1499 від 27.11.2013 р. з долученими додатковими матеріалами. Також 06.12.2013 р. від позивача до матеріалів справи поступило клопотання №30-3/1531 від 04.12.2013 р., в якому позивач просить суд провести судове засідання 09.12.2013 р. о 15 год. 40 хв. без участі його представника, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Також від позивача надійшов лист № 30-3/1498 від 27.11.2013 року, в якому він зазначив, що заперечує щодо проведення кредитно-фінансової експертизи, а також проти покладення на Банк витрат за проведення судової експертизи.

Відповідач в судове засідання не з'явився та не забезпечив явку свого представника. . Відповідач обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано за вказаною в позовній заяві позивачем адресою відповідача: АДРЕСА_1 ухвалу від 08.10.2013 року про прийняття справи № 921/812/13-г/7 до свого провадження та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду 21.10.2013 року і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, відправленого 09.10.2013 року з відміткою про вручення його відповідачу 22.10.2013 року (повідомлення знаходиться в матеріалах справи).

Крім того, відповідач будь-яких додаткових документів суду не надав, а тому згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності представників сторін та відповідних клопотань.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

У відповідності до п. 1.1 р. 1 Статуту Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (нова редакція), затвердженого Загальними зборами акціонерів АТ "УкрСиббанк" 05.09.2013 року, Рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 27 жовтня 2009 р. Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" у зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства" змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк".

17.03.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", далі - "Банк" та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, далі - "Позичальник" був укладений кредитний договір № 11315253001, у відповідності до п. 1.1 р. якого "Банк" зобов'язується надавати "Позичальнику", а "Позичальник" зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути "Банку" кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 153500 грн. у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Як визначається в п.п. 1.2.1 п. 1.2 р. 1 договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: 18.03.2008 року.

Згідно п.п. 1.2.2 п.1.2 р. 1 договору "Позичальник" у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі 153500 грн. в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 договору.

"Позичальник" зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов договору на рахунок № 3739511315253 в АКБ "УкрСиббанк".

Згідно п. п. 1.3.1 п. 1.3 р. 1 договору за користування кредитними коштами за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 14% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.

Згідно п.п. 1.3.2 п. 1.3 р. 1 договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 28% річних; такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу "Позичальника" за договором.

Згідно п.п 1.3.5 п. 1.3 р. 1 договору "Позичальник" зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк - з 01 по 17 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані "Банком" проценти за користування кредитом; при цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Згідно п. 1.5 р. 1 договору кредит надається шляхом: зарахування "Банком" коштів на поточний рахунок "Позичальника" № НОМЕР_16 у "Банку" для подальшого використання за цільовим призначенням; або оплати "Банком" платіжних документів "Позичальника" за рахунок кредитних коштів, наданих відповідно до умов договору та в порядку, окремо обумовленому Сторонамив письмовій формі.

У відповідності до п. 4.1 р. 4 договору "Позичальник" зобов'язався використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договором.

Згідно п. 9.5 р. 9 кредитного договору № 11315253001 від 17.03.2008 року строк дії даного договору встановлюється з дати його укладання і до повного погашення суми кредиту, плати за кредит та пені, у разі її нарахування.

До кредитного договору 11315253001 від 17.03.2008 року сторонами було укладено:

-додаток № 1 - Графік погашення кредиту, в якому зазначено, зокрема, термін кредитування - до 16.03.2011 року.

В подальшому до кредитного договору були укладені :

- додаткова угода № 1 від 10.04.2009 року, згідно п. 2.1 якої Сторони домовились, зокрема, про перенесення строків виконання зобов'язань "Позичальника" зі сплати процентів за договором.

Також між сторонами укладено:

- додаток № 1 від 10.04.2009 року до додаткової угоди № 1 від 10.04.2009 року - Графік погашення кредиту;

- додаток № 2 від 09.10.2009 року до додаткової угоди № 1 від 10.04.2009 року - Графік погашення кредиту, згідно якого кінцевою датою повернення кредиту сторони погодили 16.03.2012 року.

- Додаткова угода № 2 від 09.10.2009 року, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди:

- п. 1.2.2 р. 1 кредитного договору № 11315253001 від 17.03.2008 року викласти у наступній редакції: "Позичальник" зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту (додається Додаток № 2), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін, або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 даного договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9. 7.4. 9.2 даного договору.

- п.1.3.5 р. 1 кредитного договору № 11315253001 від 17.03.2008 року викласти у наступній редакції: термін сплати процентів - з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти; при цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту. Проценти сплачуються на рахунок № 3739511315253 у відділенні № 15 АКБ "УкрСиббанк".

На виконання кредитного договору № 11315253001 від 17.03.2008 року та додаткових угод позивач надав відповідачу 153500 грн. кредиту, що підтверджується:

- зведеним меморіальним ордером № 0001 від 17.03.2008 року

Надання позивачем кредиту відповідачу підтверджується також Випискою № 1 за кредитним договором з (вкл.) 17.03.2008 по (вкл.) 30.07.2013 з рахунку відповідача (належним чином засвідчені копії меморіального ордеру та виписки знаходяться в матеріалах справи).

Строк повернення кредитних коштів до 16 березня 2012 року ( Додаток № 1 від 10.04.2009 та Додаток № 2 від 09.10.2009 року року до додаткової угоди № 1 до кредитного договору ).

Погашено (списано) кошти в сумі 29925 грн. 40 коп., що підтверджується випискою № 1 за кредитним договором з (вкл.) 17.03.2008 по (вкл.) 30.07.2013 з рахунку Відповідача, (зокрема 18.02.2010 р. - 78 грн. 17 коп.) а також меморіальними ордерами:

- № 0501325593 від 24.04.2008 р. на суму 4243 грн.;

- № 0501326061 від 24.04.2008 року на суму 20 грн. 89 коп.;

- № 0501329721 від 24.04.2008 р. на суму 0 грн. 11 коп.;

- № 0501674031 від 23.05.2008 р. на суму 4263 грн. 78 коп.;

- № 0502011229 від 19.06.2008 р. на суму 4263 грн. 89 коп.;

- № 0502375256 від 17.07.2008 р. на суму 4263 грн. 89 коп.;

- № 0502881816 від 02.09.2008 р. на суму 4263 грн. 89 коп.;

- № 0503139184 від 18.09.2008 р. на суму 473 грн. 86 коп.;

- № 0503148621 від 19.09.2008 р. на суму 633 грн. 33 коп.;

- № 0612425874 від 22.09.2008 р. на суму 3151 грн.;

- № 0503183017 від 24.09.2008 р. на суму 5 грн. 70 коп.;

- № 0503534325 від 21.10.2008 р. на суму 4263 грн. 89 коп.

Станом на 30.07.2013 року за відповідачем рахується заборгованість 123574 грн. 60 коп. - за кредитом, що підтверджується Випискою № 2 за кредитним договором з (вкл.) 10.04.2009 по (вкл.) 30.07.2013 з рахунку відповідача та розрахунком заборгованості по кредиту (основному боргу), які знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано жодних письмових заперечень щодо нарахування сум заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту, а судом не здобуто доказів, які б свідчили про погашення суми такої заборгованості, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача: 123574 грн. 60 коп. заборгованості по кредиту підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін", а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як визначається в п.7.1 р. 7 кредитного договору № 11315253001 від 17.03.2008 року, за порушення "Позичальником" термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, "Банк" має право вимагати від "Позичальника", а "Позичальник" при цьому зобов'язаний сплатити "Банку" додатково до плати за кредит пеню з розрахунку подвійної облікової ставки рефінансування Національного банку України від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

В зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 9288 грн. 69 коп. за період з 03.01.2013 року по 03.07.2013 року за несвоєчасне повернення кредиту (розрахунок додано до матеріалів справи).

Судом здійснено перерахунок суми пені згідно подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 03.01.2013 року по 03.07.2011 року (6 місяців). За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що: до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення 9161 грн. 44 коп. пені, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та не оспорені відповідачем (розрахунок пені, здійснений судом, додано до матеріалів справи).

В частині стягнення 127 грн. 25 коп. пені слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.

Також позивач просить стягнути з відповідача 109283 грн. 72 коп. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами.

Ухвалою суду від 02.12.2013 року від позивача було витребувано обґрунтований розрахунок суми відсотків (окремо розрахунок по строкових відсотках, окремо розрахунок по прострочених відсотках), в т ч. із зазначенням періоду нарахування; суми кредиту, за користування якою нараховані відсотки, відсоткової ставки, кількість днів прострочки, суми оплати, дати оплати, залишкової суми несплачених відсотків на певну дату, всього сума несплачених відсотків, а також: письмові пояснення щодо перенесення строків сплати нарахованих відсотків та відобразити в обґрунтованому розрахунку по відсотках.

Однак, позивач на вимогу суду не виконав та не надав обґрунтованого розрахунку окремо по строкових відсотках та окремо обґрунтований розрахунок по прострочених відсотках, а також не надав обґрунтованого розрахунку, в якому б було відображено перенесення строків сплати нарахованих відсотків.

Крім того, в позовній заяві та в довідці-розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом, поданій до позовної заяви, позивач зазначає, що заборгованість по процентах станом на 03.07.2013 року становить 109283 грн. 72 коп., а в банківській виписці № 2 за кредитним договором з (вкл.) 10.04.2009 по (вкл.) 30.07.2013 зазначено суму по відсотках - 101489 грн. 10 коп., відтак, прослідковуються розбіжності в сумах нарахованих відсотків, зазначених в позовній заяві, довідці - розрахунку та у банківській виписці № 2 за кредитним договором з (вкл.) 10.04.2009 по (вкл.) 30.07.2013.

Також, в позовній заяві позивач зазначає, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснене станом на 03.07.2013 року, в той час як в банківській виписці № 2 за кредитним договором з (вкл.) 10.04.2009 по (вкл.) 30.07.2013 останні нарахування відсотків вказані станом на 27.06.2013 року, також з поданих позивачем матеріалів неможливо встановити чи було погашення відповідачем сум заборгованості по відсотках після порушення справи в суді, а саме після - 07.08.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази, згідно з ч. 2 цієї статті повинні подаватись сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до п. 5 ч.2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Станом на 09.12.2012 року вимоги суду позивачем не виконані, витребувані матеріали а саме: обґрунтований розрахунок суми відсотків (окремо розрахунок по строкових відсотках, окремо розрахунок по прострочених відсотках), а також: письмові пояснення щодо перенесення строків сплати нарахованих відсотків та відображення їх в обґрунтованому розрахунку по відсотках позивачем без поважних причин не подані, що перешкоджає вирішенню господарського спору в частині стягнення суми заборгованості по відсотках за користування кредитом та суми пені по відсотках по суті, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення: 109283 грн. 72 коп. - заборгованості по процентах та 7162 грн. 16 коп. - пені за прострочення сплати процентів слід залишити без розгляду у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

29.11.2013 року від позивача надійшла заява № 30-3/1506 від 29.11.2013 року про забезпечення позову, в якій він просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на автомобіль марки DAF AE95XE, 2004 р.в., реєстраційний № НОМЕР_13, кузов № НОМЕР_14, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Суд, вважає, що в задоволенні даної заяви про забезпечення позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як визначається в ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Наведене стосується і вимоги щодо забезпечення позову.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні положення викладені у підпункті 1.1 пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову".

Як визначається в п. 3 зазначеної вище Постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову; про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо); cаме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В заяві № 30-3/1506 від 29.11.2013 року про забезпечення позову позивач зазначає, зокрема, що відповідач довгий строк не повертає заборгованість, чим порушує прийняті на себе зобов'язання (факт порушень підтверджується поданою позовною заявою та довідкою-розрахунком станом на 28.08.2013 року по кредитному договору № 11315253000 від 17.03.2008 року), вказує також, що враховуючи майновий характер позову, приймаючи до уваги великий розмір заборгованості відповідача, ігнорування відповідачем необхідності виконання своїх зобов'язань перед Банком, грубе порушення умов укладеного договору, що завдає позивачу значних збитків та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення вимог позивача, а саме: з метою уникнення відчуження майна відповідачем, що в свою чергу ускладнить або взагалі унеможливить виконання майбутнього рішення суду, просить суд вжити заходи до забезпечення позову.

Разом з тим, доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного позивачем виду заходу до забезпечення позову позивач не подав, а також не надав доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення вимог позивача .

Так, позивач в своїй заяві лише зіслався на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання рішення суду.

В заяві №30-3/1506 від 29.11.2013 року про забезпечення позову позивачем не наведено достатнього обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль марки DAF AE95XE, 2004 р.в., реєстраційний № НОМЕР_13, кузов № НОМЕР_14, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Так, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Згідно п. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви без розгляду.

Як визначається в п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про судовий збір" № 01-061175/2011 від 25.08.2011 року статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду; зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, визначених у таких нормах ГПК: частині першій статті 81 (залишення позову без розгляду).

Відтак, судовий збір в сумі 2328 грн. 91 коп. підлягає поверненню позивачу. Платіжне доручення №0009073332 від 17.07.2013 року залишити в справі.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.43,49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст.82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_15 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" проспект Московський, 60, м. Харків (юридична адреса), вул. У.Самчука, 26/1, м. Львів (поштова адреса), ідентифікаційний код 09807750:

- 123574 грн. 60 коп. - заборгованості по кредиту;

- 9161 грн. 44 коп. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту;

- 2654 грн. 72 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. Позовні вимоги в частині стягнення: 109283 грн. 72 коп. - заборгованості по процентах та 7162 грн. 16 коп. - пені за прострочення сплати процентів залишити без розгляду.

4.В решті позову відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути з державного бюджету України Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" проспект Московський, 60, м. Харків (юридична адреса), вул. У.Самчука, 26/1, м. Львів (поштова адреса), ідентифікаційний код 09807750 - 2328 грн. 91 коп. судового збору. Платіжне доручення №0009073332 від 17.07.2013 року залишити в справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: "16" грудня 2013 року.

Суддя С.О. Хома