Рішення № 36170122, 09.12.2013, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/2155/13-цПровадження № 2/671/739/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року Волочиський районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

при секретарі Щербініній І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі- ОСОБА_2) про вселення, в якому просить вселити його- позивача в житловий будинок АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вони з відповідачем є рідними братами, батьками яких були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (після шлюбу - ОСОБА_6). Весь час позивач, з його слів, був зареєстрований та проживав в батьківському (спірному) будинку, до 1989 року. Після одруження позивач тимчасово поселився на житлову площу своєї дружини - в квартиру АДРЕСА_2, а перед 1995 роком (коли позивач поселився в гуртожиток), вони з дружиною жили на приватних квартирах. Однак, як вказує позивач, часто він ночував у батьківському будинку та проживав періодично з батьками.

Матір сторін- ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не залишивши заповітного розпорядження, та для позивача та його вітчима- ОСОБА_10 відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1, як зазначив позивач, він прийняв. Після смерті матері відповідач вселився до спірного будинку та на даний час перешкоджає доступу позивача до житла. Позивач вважає, що має право на це житло як член сім'ї власника житла, який зареєстрований у ньому, а також як спадкоємець, який прийняв спадщину.

Позивач зазначає, що за фактом перешкоджання йому відповідачем у його праві на користування житлом він звертався до органів міліції та висновком від 19 квітня 2013 року позивачу було рекомендовано звернутися до суду та встановлено, що відповідач перечить праву позивача на проживання, а саме: не надає позивачу ключів до будинку.

Такі дії відповідача, як вважає позивач, є неправомірними. Крім цього, як зазначає позивач, останнім часом у нього з дружиною виникають непорозуміння і вона ставить питання про виселення позивача з її житлової площі в гуртожитку. Також, зі слів позивача, йому, як інваліду, важко користуватись житлом вище першого поверху, тому він бажає скористатись своїм правом на проживання у спірному будинку.

Позивач та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги з викладених у позові підстав.

Відповідач та його представник ОСОБА_9 (дружина відповідача) в суді проти позову заперечили, зазначивши при цьому, що не оспорюють право позивача на його частку у спадщині після смерті матері- ОСОБА_6, вважають, що таке право він має, однак заперечують проти вселення позивача у спірний будинок, оскільки на даний час спадщина не оформлена та не визначено в натурі порядок користування сторонами спірним житлом, що на думку відповідача та його представника, унеможливлює їх спільне проживання з позивачем в будинку через вкрай неприязні відносини, що склались між сторонами, які не дозволять їм безконфліктно спільно користуватись будинком. Як зазначили в судовому засіданні відповідач та його представник, основною причиною їх заперечення проти позову є те, що відповідач та його сім'я бажають вести господарство окремо від позивача.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно зі ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_1 та ОСОБА_2- ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина.

До складу спадкового майна після її смерті увійшло будинковолодіння АДРЕСА_1, власником якого була ОСОБА_6

У встановлений законодавством строк за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_6 в нотаріальну контору звернулись її спадкоємці за законом: сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Чоловік ОСОБА_6- ОСОБА_10 звернувся в нотаріальну контору з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_6 на користь її сина ОСОБА_2

Вказані обставини не заперечуються сторонами у справі та підтверджуються даними свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_1, свідоцтв про народження сторін, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 34377092 від 05 червня 2012 року, спадкової справи № 89/2012, заведеної після смерті ОСОБА_6

На даний час сторонами не оформлено їх право власності на спадкове майно, що визнали в суді сторони, підтвердивши, що між ними існують неприязні відносини, однак право один одного на частку у спадщині не заперечили.

Оскільки з показань допитаних в судовому засіданні за клопотаннями сторін свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не вбачаються відомості, які підтверджують або спростовують доводи сторін по суті позовних вимог, тому зазначені показання суд до уваги не бере, спираючись на письмові докази, наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований у спірному будинку з 13 березня 2001 року, ОСОБА_2 зареєстрований у спірному будинку з 18 серпня 2007 року, тобто сторони набули право на користування житловим будинком як члени сім'ї його власника- ОСОБА_6

Згідно з довідкою виконавчого комітету Волочиської міської ради № 2220 від 03 жовтня 2011 року, на день смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, склад її сім'ї був: сини- ОСОБА_1, ОСОБА_2, внучка- ОСОБА_4, які зареєстровані разом та вели постійно спільне господарство по АДРЕСА_1.

Висновком ДІМ Волочиського РВ УМВС України в Хмельницькій області Рентюка П.В. від 19 квітня 2013 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 були встановлені наступні обставини, які не заперечили в суді сторони: «В ході перевірки було встановлено, що в АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2, разом із дружиною. На даний будинок після смерті батьків претендують сини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Але у зв'язку з тим, що на даний будинок після смерті батьків вищевказаних громадян заповіту складено не було, тому між ОСОБА_2 та його братом ОСОБА_1 на цьому ґрунті стосовно розподілу майна виникають сварки. Внаслідок чого, як пояснив ОСОБА_1, його брат ОСОБА_2 на теперішній час не впускає його в будинок та не дає йому документів для оформлення спадщини. По даному факту було опитано ОСОБА_2, який пояснив, що після смерті матері, так як не було складено заповіту, після шести місяців в нотаріальній конторі в присутності брата ОСОБА_1 було написано заяву на оформлення спадщини. Всі витрати по даному факту, як пояснив ОСОБА_2, виплатив за власні кошти. Що стосується документів на спадщину, то ОСОБА_2 пояснив, що не може дати їх братові ОСОБА_1, оскільки вони знаходяться на стадії оформлення. Також ОСОБА_2 пояснив, що братові ОСОБА_1 не забороняє приходити до будинку, але у зв'язку з тим, що в даному будинку знаходяться його особисті речі, ключа братові вирішив не давати, щоб не було в подальшому непорозумінь.»

В судовому засіданні відповідач та його представник не заперечили, що у позивача відсутній ключ до спірного будинку, з чого можна зробити висновок, що у позивача немає вільного доступу до будинку.

Відповідач в суді проти вселення позивача у спірний будинок заперечив, зазначивши, що спочатку необхідно оформити право власності, після чого вселяти ОСОБА_1

На думку суду, заперечення відповідача та його представника проти позову спростовуються дослідженими судом наведеними вище доказами, які свідчать про наявність у позивача, який зареєстрований у спірному будинку як член сім'ї власника будинку, права на користування цим будинком.

Крім цього, доводи відповідача та його представника про відсутність у позивача такого права через не оформлення на даний час його права власності на частку у спадщині та спір про розподіл майна в натурі не спростовують наявність у ОСОБА_1 права на користування житлом, як і не спростовують його право на спадщину у визначеному законом розмірі (яке- право на частку у спадщині, до того ж, не оспорили в суді відповідач та його представник).

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та ОСОБА_1 слід вселити в житловий будинок АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст. 3, 59, 60, 212-215 ЦПК України; ст. ст. 64, 156 ЖК України; ст. ст. 405, 1216, 1217, 1258, 1261, 1268 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 в житловий будинок АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 114 грн. 70 коп. судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Волочиський районний суд Хмельницької області шляхом подання в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Бабій