Ухвала суду № 36164788, 18.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа №908/555/2012

Провадження 22ц/779/3148/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л.Б.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Бойчука І.В., Мелінишин Г.П.

секретаря Гавриляк Є.М.

з участю представника ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» Непорадної Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, з апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Калуського міськрайонного суду від 13 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року представник ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся з позовом до ТзОВ «Ві-Груп», ОСОБА_4, ОСОБА_5, щоб ухвалити рішення про стягнення в солідарному порядку з відповідачів 573 398,80 гривень заборгованості за Генеральною кредитною угодою та укладеного в її межах Кредитного договору №010/14-10-808 G105 від 27 листопада 2007 року, в тому числі за рахунок заставленого майна, нараховану на 05 грудня 2011 року.

Позовні вимоги представник обґрунтував тим, що 27 грудня 2006 року між ТзОВ «Ві-Груп» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції укладено Генеральну кредитну угоду №105, в межах якої 01 листопада 2007 року було укладено Кредитним договір № №010/14-10-808 G105, згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 800 000 гривень зі сплатою 12,5% річних за користування ним та кінцевим терміном погашення 31 жовтня 2013 року.

На виконання зобов'язання було укладено договір поруки №G 105-176 від 01 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 та договір поруки №G105-175 від 01 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_5, згідно яких вони взяли зобов'язання солідарної відповідальності за кредитними зобов'язаннями позичальника.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 27 серпня 2012 року залишено без розгляду позовну вимогу в частині стягнення заборгованості з ТзОВ «Ві-Груп».

Рішенням Калуського районного суду від 13 листопада 2013 року позов задоволено.

На дане рішення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, просять його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні заборгованості з них як поручителів у зв'язку недійсністю договорів поруки.

Апелянти в скарзі зазначають, що при укладенні договорів поруки банк повинен був вимагати від поручителів згоду подружжя на укладення такого договору, оскільки його правові наслідки можуть і впливають на майновий стан подружжя, тобто відсутність згоди дружини на укладення договору поруки чоловіком порушує її право на частку у спільній сумісній власності, оскільки чоловік за договором поруки відповідає по зобов'язанню третьої сторони усім своїм майном, в тому числі і набутим у шлюбі.

Суд першої інстанції не врахував, що договори поруки укладені з порушенням закону, без врахування майнових прав подружжя, що має істотне значення при вирішенні справи.

Вислухавши доповідача, представника Банку, яка вимоги скарги не визнала, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з невиконанням ТзОВ «Ві-Груп» перед банком по кредитному договору від 01 листопада 2007 року взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту утворилася заборгованість, яка складає 573 398, 80 гривень, тому солідарно стягнув заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є поручителями.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 27 грудня 2006 року між ТзОВ «Ві-Груп» та АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції укладено Генеральну кредитну угоду №105, в межах якої 01 листопада 2007 року було укладено Кредитним договір № №010/14-10-808 G105, згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 800 000 гривень зі сплатою 12,5% річних за користування ним та кінцевим терміном погашення 31 жовтня 2013 року.

На виконання вказаних зобов'язань за укладеними кредитними договорами було укладено договір поруки №G 105-176 від 01 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 та договір поруки №G105-175 від 01 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_5, згідно яких вони взяли зобов'язання солідарної відповідальності за кредитними зобов'язаннями позичальника.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та законодавства чи звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 7.3 Кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках, зокрема, невиконання позичальником умов Кредитного договору або невиконання позичальником умов укладених договорів забезпечення. У зазначених випадках вимога про погашення зобов'язань має бути направлена кредитором позичальнику у будь-який час у письмовому вигляді та підлягає виконанню в повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання кредитором на адресу позичальника.

На виконання цих умов позивачем 26 січня 2011 року позичальнику та поручителям надіслано вимогу про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором, яка залишилась без виконання.

Судом встановлено, що станом на 05 грудня 2011 року заборгованість відповідача по кредиту становить 559 300 гривень основного боргу, заборгованість по відсотках - 12390, 25 гривень, пеня - 708,55 гривень і ніхто із сторін нарахованої суми не оспорював.

Пунктами 2.1 укладених договорів поруки встановлено, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Рішеннями Івано-Франківського суду від 12 листопада 2012 року та 03 липня 2013 року в позові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, відповідно до яких, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, коли ТзОВ «Ві-Груп» зобов'язання по кредитному договору не виконав, то ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у відповідності до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України вправі вимагати дострокового стягнення заборгованості по кредитному договору, у тому числі солідарно і з ОСОБА_4, ОСОБА_5 як поручителів.

Відповідно до ст. 553 ЦК порука є способом забезпечення зобов'язання, а договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором

Положення статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК) щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Тому, не можуть вважатись обґрунтованими доводи апелянтів, що через укладення договорів поруки без згоди другого із подружжя на обох неправомірно покладено обов'язок повернення заборгованості по кредитному договору.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 13 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: І.В. Бойчук

Г.П. Мелінишин