Рішення № 36177192, 20.12.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0911/896/2012

Провадження №22ц/779/2900/2013

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Грещук Р.П.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Горблянського Я.Д.,

суддів: Девляшевського В.А., Ковалюка Я.Ю.

секретаря Турів О.М.

з участю: представника апелянта ОСОБА_2- ОСОБА_3

представника банку - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення боргу в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 17 жовтня 2013 року ,-

в с т а н о в и л а:

В березні 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулось в суд з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, - об'єкт незавершеного будівництва площею 116 кв.м. та земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7, шляхом продажу банком зазначеного нерухомого майна, мотивуючи тим, що внаслідок неналежного виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_5 утворилась заборгованість в сумі 1967196 грн. 62 коп.

Ухвалою судді від 16.07.2013 року до участі в розгляді справи залучено в якості співвідповідачів - ОСОБА_6 та ОСОБА_2

В вересні 2013 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та уточнення щодо способу реалізації заставного майна та просив стягнути на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з відповідачів борг по кредитному договору від 26.09.2006 року в сумі 4573578 грн. 56 коп. в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, способом реалізації визначити проведення прилюдних торгів.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 17.10.2013 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» борг по кредитному договору №133pv17-06 від 26.09.2006 року в сумі 4573578 грн.56 коп. в тому числі шляхом звернення на предмет іпотеки, а саме - домоволодіння загальною площею 181,1 кв.м, житловою площею 120,8 м.кв. та земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Способом реалізації предмета іпотеки визначено - проведення прилюдних торгів з початковою ціною не нижчому за звичайні ціни на даний вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 3441 грн. судового збору по 1147 грн. з кожного.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування суттєвих обставин справи.

Доводи апелянта зводяться до того, що іпотечне майно, на яке звернуто стягнення і належало її бабі ОСОБА_7 успадкував ОСОБА_6 Таким чином, саме між останнім, позичальником ОСОБА_5 та банком на час розгляду справи в суді виникли цивільно-правові відносини.

Суд у своєму рішення не вказав жодної правової норми, чи норми укладених між сторонами договорів, яка б передбачала право банку проводити стягнення з апелянта в солідарному порядку разом із позичальником та майновим поручителем заборгованості по кредитному договору, оскільки договору поруки вона з банком не укладала. Судом не враховано роз'яснення Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року, відповідно до якої норми, що регулюють поруку (ст.ст.553-559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

За таких обставин, відповідальність за порушення умов кредитного договору мають нести ОСОБА_5, як позичальник, та ОСОБА_6, як майновий поручитель, до якого після смерті ОСОБА_7 в порядку спадкування перейшли всі права і обов'язки іпотекодавця за договором іпотеки від 26.09.2006 року.

За наведених доводів просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відносно ОСОБА_2 відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 повністю не виконала зобов'язання передбачені кредитним договором і способом захисту порушеного права банку, які виникли внаслідок цього, є стягнення заборгованості з позичальника та відповідачів та одночасно звернення стягнення на іпотечне майно. Проте, такий висновок суду не повністю відповідає обставинам справи та нормам цивільного законодавства.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до укладеного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №1336pv17-06 від 26.09.2006 року з наступними додатковими угодами ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» (тоді ТОВ «Банк «Фінанси та кредит») надав ОСОБА_5 кошти в розмірі 105000 доларів США на строк до 26.09.2016 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Кредитором та ОСОБА_7 26.09.2006 року укладено договір іпотеки, предметом якого є об'єкт незавершеного будівництва та земельна ділянка в АДРЕСА_1, які належали іпотекодавцю , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Івано-Франківським ОБТІ 13.09.2006 року за №11821507 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №105546, виданого Надвірнянським районним відділом земельних ресурсів 24.03.2006 року.

З наданої суду копії свідоцтва про смерть (а.с.101) серія НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як вбачається з листа Надвірнянської районної державної нотаріальної контори від 27.05.2013 року на підставі заяв про прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 заведена спадкова справа №61 за 2013 рік (а.с.109).

У зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору №1336pv17-06 від 26.09.2006 року, станом на 12.07.2013 року у ОСОБА_5 утворилась заборгованість в сумі 4573578 грн.56 коп. з яких 312386 грн.90 коп. - строкова заборгованість по кредиту, 525964 грн.10 коп. - прострочена заборгованість по кредиту, 4471 грн.20 коп. строкова заборгованість по процентам, 492025 грн. 31коп. строкова заборгованість по процентам, 3238731грн.05 коп. - пеня за прострочення заборгованості по кредиту, відсоткам.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та вимог ст. 1052 ЦК України і передбачено п.3.4 Договору у разі несвоєчасного виконання позичальником обов'язків встановлених договором позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

За наведених обставин суд помилково дійшов висновку про стягнення заборгованості з усіх відповідачів, оскільки солідарний обов'язок виникає виключно на підставі договору або закону, а відповідальність відповідачів можлива лише в розмірі отриманого спадкового майна.

Також колегія суддів зауважує, що розмір пені (3238731 грн. 05 коп.), (а.с.129), нарахована згідно умов кредитного договору за період з липня 2012 року по липень 2013 року, більш ніж в шість разів перевищує заборгованість по тілу кредиту.

Враховуючи зазначену обставину, виходячи з вимог частини 3 ст. 551 ЦК України та принципів об'єктивності, реальності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що суму пені слід зменшити та стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача 500000 грн. пені за затримку виконання зобов'язання.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 ЗУ «Про іпотеку»).

Проте, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця переходять не лише права та обов'язки іпотекодавця, а й обов'язки за основним зобов'язанням у межах вартості спадкового майна.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року наголошено, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Хоча в матеріалах справи відсутні відомості про те, що на даний час хтось із спадкоємців ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право на спадщину та зареєстрував право власності на іпотечне майно, однак як вбачається із спадкової справи про прийняття спадщини відповідачами відсутні жодні докази про відмову будь кого із них від прийняття спадщини. Тому слід звернути стягнення на іпотечне майно в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості.

За таких обставин, ухвалене судове рішення не повністю відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою скасування рішення та ухвалення нового рішення.

Судові витрати слід розподілити відповідно до ст.88 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду від 17 жовтня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення боргу в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» м. Київ, вул. Артема, 60 в особі філії «Прикарпатського регіонального управління ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 336235,к/р 700161415 в НБУ м. Івано - Франківськ - 1834847 грн. 51 коп. заборгованості по кредитному договору №133pv17-06 від 26.09.2006 року, а саме 312386 грн. 90 коп. строкової заборгованості по кредиту, 525964 грн.10 коп. - простроченої заборгованості по кредиту, 4471 грн. 20 коп. строкової заборгованості по процентам, 492025грн. 31коп. - простроченої заборгованості по процентам, та 500000 грн. пені.

В рахунок часткового погашення заборгованості по кредитному договору №133pv17-06 від 26.09.2006 року в сумі 1834847 грн. 51 коп., присудженої з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - домоволодіння загальною площею 181,1 кв.м, житловою площею 120,8 м.кв. та земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, і після смерті іпотекодавця ОСОБА_7 отримали в спадок ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

Способом реалізації іпотечного майна визначити - проведення прилюдних торгів з початковою ціною не нижчою за ціни на даний вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності(незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 3219 грн. сплаченого судового збору та 222 грн. судового збору на користь спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

В.А. Девляшевський

Я.Ю. Ковалюк