Рішення № 36159264, 16.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2013 Справа № 905/7781/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до відповідача- 1 Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», відповідача-2 Приватного акціонерного товариства «Сімкомунсервіс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 ОСОБА_1 про стягнення 9978 грн. 74 коп.

За участю представників сторін:

від позивача - Сап'ян Р.О. за довіреністю

від відповідача - Єфімова Ю.Ю. за довіреністю

від відповідача -2 - не з'явились

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (далі - ПрАТ «УСК АСКА») та Приватного акціонерного товариства «Сімкомунсервіс» про стягнення 9978 грн. 74 коп.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, 1166, 1188 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування», статті 3-5, частина 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач-1 надав письмові заперечення у яких зазначив, що у ПрАТ «УСК АСКА» не має підстав для виплати позивачу страхового відшкодування в порядку регресу, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження дії договору страхування на момент страхової події, у зв'язку з відсутністю доказів сплати страхувальником страхового платежу в повному обсязі. Так Договором страхування №SI147AR19980016 встановлена сума страхового платежу складає 2323грн., а страхувальником за пролонгацію цього Договору на 2012 рік сплачено лише 1940,35 грн.

Крім того відповідач-1 пояснив, що в платіжному дорученні №10299 від 11.10.2012р. й меморіальних ордерах від 11.10.2012р. зазначена інша дата, ніж та, яка міститься в доданій до позовної заяви копії Договору страхування, отже вважає, що позивачем не доведено сплату страхового відшкодування саме за цим Договором страхування. Також у звіті про оцінку майна від 27.09.2012р., яким позивач обґрунтовує розмір страхової виплати, вартість відновлювального ремонту визначена для транспортного засобу «KIA Cerato», а не автомобіля «Daewoo Matiz», за пошкодження якого здійснена страхова виплата (а.с.140)

Представник Приватного акціонерного товариства «Сімкомунсервіс» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про виключення його зі складу відповідачів. Пояснив, що ОСОБА_1, який працює в ПАТ «Сімкомунсервіс», вчинив ДТП 05.09.2012 року на власному автомобілі та в неробочий час

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки ухвалами суду від 06.11.2013 року та від 03.12.2013 року відповідач-2 був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 06.09.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (Страховик), назву якого відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27.04.2011 року змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» та ОСОБА_4 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №SI147AR19980016 (надалі - Договір страхування), згідно якого Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований автомобіль). Строк дії Договору до 17.08.2009 року (а.с.14). Пунктами 8, 11 цього Договору встановлена сума страхового платежу страхувальником у розмірі 2323грн., та передбачено, що у разі лонгації розмір страхового платежу зменшується на 4,4% від попереднього страхового платежу.

Як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи, зокрема зі страхового акту (а.с.19), Договір №SI147AR19980016 було пролонговано на період з 18.08.2012р. по 17.08.2013р., за що страхувальником 20.08.2012р. сплачена страхова премія у розмірі 1940,35 грн., що відповідає вимогам пунктів 8, 11 цього Договору.

05 вересня 2012 року у м. Сімферополі сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Згідно з постановою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2012р. дорожньо-транспортна пригода 05 вересня 2012 року сталася у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 п.2.5, 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначена дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у ПРАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» виник обов'язок виплатити ОСОБА_5 страхове відшкодування.

Для визначення пошкоджень автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_1, суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 проведено оцінювання автомобіля та складено звіт від 27.09.2012 року. Згідно висновку звіту, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_1 складає 10231 грн. 24 коп. (а.с.25-36).

Щодо доводів відповідача-1 про дослідження у цьому Звіті вартості відновлювального ремонту автомобіля «KIA Cerato», державний номер НОМЕР_3, а не автомобіля «Daewoo Matiz», за пошкодження якого здійснена страхова виплата, то суд зазначає наступне.

Листом від 12.12.2013р. ФОП ОСОБА_6 повідомив суд, що у тексті пункту 2 висновку звіту від 27.09.2012 року ним була допущена описка, та підтвердив, що вказаним звітом фактично була визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_1. Крім того, із самого звіту та фототаблиць (а.с.40-47) до нього вбачається, що саме автомобіль «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_1, був предметом дослідження проведеного 27.09.2012 року ФОП ОСОБА_6

06 вересня 2012 року Страхувальником було подано до ПРАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 13).

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування №SI147AR19980016, на підставі страхового акту від 08.10.2012р. (а.с.19-20), враховуючи звіт про оцінку транспортного засобу від 27.09.2012 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 9978 грн. 74 коп. (з врахуванням франшизи за договором) на користь ОСОБА_4 що підтверджується платіжними дорученнями №10299 від 11.10.2012 року (а.с.22). Доводи відповідача-1, щодо не підтвердження суми страхової виплати за Договором страхування транспортного засобу, що належить ОСОБА_4 спростовуються матеріалами справи, оскільки у призначенні платежу в дорученні №10299 від 11.10.2012 року зазначено, що це страхова виплата ОСОБА_4 за договором страхування №SI147AR19980016.

Відповідно інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність власника автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, яким під час ДТП керував ОСОБА_1 була застрахована в ПРАТ «Українська акціонерна страхова компанія «Аска» полісом №АВ 657281. Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 5000 грн. та франшиза 1000 грн.(а.с.81).

Спеціальними законами, які регулюють відносини у сфері страхування, зокрема обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закони України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Згідно з п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза, це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З врахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу №АВ 657281 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача-1 в сумі 8978 грн. 74 коп. (9978 грн. 74 коп. - 1000 грн.= 8978 грн. 74 коп.)

Оскільки доводи відповідача-1 щодо недійсності Договору страхування, неналежності даних у звіті про оцінку та не підтвердження страхової виплати позивачем за цим Договором спростовані матеріалами справи, суд задовольняє позовні вимоги до відповідача-1 в повному обсязі.

Щодо позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Сімкомунсервіс» про стягнення суми франшизи у розмірі 1000 грн.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 працює заступником директора ПАТ «Сількомунсервіс» та має у власності автомобіль «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2.

Цивільна відповідальність власника автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, тобто ОСОБА_1, в період з 29.04.2012р. по 28.04.2013р. була застрахована в ПРАТ «Українська акціонерна страхова компанія «Аска» полісом №АВ 657281. Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 5000 грн. та франшиза 1000 грн.(а.с.81).

05 вересня 2012 року о 03-00 год в м. Сімферополі ОСОБА_1 керував автомобілем «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2 та порушивши правила дорожнього руху України здійснив наїзд на автомобіль «Daewoo Matiz», державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «Daewoo Matiz».

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого 124 КУпАП встановлена постановою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2012р.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Згідно частини другої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом статей 999, 1194 Цивільного кодексу України, статей 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок відшкодування майнової шкоди заподіяної позивачу в межах лімітів лежить на страховій компанії, яка забезпечила цивільну відповідальність власника автомобіля, а у разі якщо шкода є більшою, то різниця між розміром фактично заподіяної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням - сплачується власником цього транспортного засобу.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України та пунктом четвертим Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями), під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно наданих ОСОБА_1 та генеральним директором ПАТ «Сількомунсервіс» письмових пояснень (а.с.123,130), ОСОБА_1 дійсно працює заступником директора ПАТ «Сількомунсервіс», проте, 05 вересня 2012 року о 03-00 год в м. Сімферополі керував належним йому автомобілем «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2 у власних цілях, а не в силу трудових відносин з ПАТ «Сількомунсервіс».

Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З положень вказаних норм випливає, що підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України.

Матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо протиправність поведінки особи винної у вчиненні ДТП 05.09.2012р., яка управляла джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з ПАТ «Сількомунсервіс», не доведено самого факту такої вини ПАТ «Сількомунсервіс» та причинного зв'язку між ними.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, позивач не надав господарському суду доказів, які в повному обсязі обґрунтовують його позовні вимоги.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню. Проте не підлягають задоволенню позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Сімкомунсервіс» про стягнення суми франшизи у розмірі 1000 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до відповідача- 1 Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», відповідача-2 Приватного акціонерного товариства «Сімкомунсервіс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 ОСОБА_1 про стягнення 9978 грн. 74 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, м. Донецьк, пр-т Ілліча, б.100, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.32, код ЄДРПОУ 33248430) суму страхового відшкодування в розмірі 8978 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 74 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1547 (одна тисяча п'ятсот сорок сім) грн. 93 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 16 грудня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 20 грудня 2013року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України

Суддя Е.В. Зекунов