Постанова № 36159113, 10.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року № 826/17721/13-а

Об 11 годині 26 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Іноземного підприємства "АІС-Столиця"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство "АІС-Столиця" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 24 липня 2013 року № 0002512230.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, наказ Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Іноземного підприємства "АІС-Столиця" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Іноземного підприємства "АІС-Столиця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та зазначила, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2013 року № 0002512230, оскільки операції за участю Іноземного підприємства "АІС-Столиця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" здійснені без мети настання реальних наслідків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Іноземне підприємство "АІС-Столиця" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В період з 20 червня 2013 року по 27 червня 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу від 18 червня 2013 року № 31 та направлення від 20 червня 2013 року № 20/22-30, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Іноземного підприємства "АІС-Столиця" з питань підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" за період з 1 січня 2013 року по 31 січня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 5 липня 2013 року № 254/22-30/34486224, яким встановлено порушення Іноземним підприємством "АІС-Столиця" пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 72 959 грн., в тому числі за січень 2013 року - 72 959 грн.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 24 липня 2013 року № 0002512230, яким зменшено Іноземному підприємству "АІС-Столиця" розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72 959 грн.

При цьому, суд приймає до уваги доводи представника позивача відносно того, що в податковому повідомленні-рішенні прописом зазначено суму в розмірі 42 555 грн., проте враховуючи, що в акті перевірки зазначена суму завищеного залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду вказано суму в розмірі 72 959 грн., суд приходить до висновку про допущення податковим органом описки в частині зазначення в податковому повідомленні-рішенні суми прописом - 42 555 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 28 жовтня 2013 року № 14151/6/99-99-10-01-18 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 24 липня 2013 року № 0002512230 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

1 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини", як орендарем, та Іноземним підприємством "АІС-Столиця", як суборендарем, укладено договір суборенди нерухомого майна № ЦЗ/А005-08, за умовами якого орендар надає, а суборендар приймає в платне користування нежитлове приміщення загальною площею 702 кв.м та асфальтовану площадку загальною площею 2 500 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20 для використання суборендарем у власній господарській діяльності. Пунктом 4.1 договору визначено, що за вказаний об'єкт суборендар сплачує орендну плату в розмірі 307 200 грн., в тому числі ПДВ - 51 200 грн. за місяць. Оплата здійснюється щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря, не пізніше десятого числа місяця наступного за звітним.

1 червня 2011 року між сторонами підписана додаткова угода до договору суборенди нерухомого майна, пунктом 2 якої доповнено договір пунктом 1.4 в наступній редакції: даний договір суборенди укладений на підставі договору оренди нерухомого майна між ВАТ "Плодоовощ" та ТОВ "Центр Автозапчастини" № 45 від 31 грудня 2010 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" та Іноземним підприємством "АІС-Столиця" підписаний акт прийому-передачі нерухомого майна від 1 червня 2011 року, згідно якого орендар передає, а суборендар приймає на умовах договору суборенди нерухоме майно загальною площею 702 кв.м та асфальтовану площадку загальною площею 2 500 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

Додатковою угодою від 1 грудня 2011 року сторони виклали пункт 3.3 договору в наступній редакції: крім орендної плати суборендар зобов'язується сплачувати всі витрати на комунальні послуги, пов'язані з користуванням об'єктом (послуги щодо очищення каналізації, холодна вода, теплова енергія, електроенергія, перетоки реактивної енергії, використання електромереж), у відповідності з наданими орендарем рахунками, в порядку, визначеному пунктом 4.2 даного договору.

3 січня 2012 року між сторонами підписана додаткова угода, згідно якої змінено реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини".

4 липня 2012 року між сторонами підписана додаткова угода, згідно якої доповнено пункт 2.5 договору абзацом в наступній редакції: орендар здійснює розміщення вироблюваних суборендарем відходів, а саме: ламп люмінесцентних і відходів, які містять ртуть, масел та мастил моторних та трансмиссіонерних, інших зіпсованих або оброблених ГСМ, відходів знезараження та/або очищення стічних вод, відходів комунальних (міських) змішаних, в тому числі сміття із урн, с наступним їх вивозом та утилізацією.

Додатковою угодою від 1 грудня 2012 року сторони виклали пункт 1.1 договору в наступній редакції: орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування наступне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 895,3 кв.м та асфальтовану площадку загальною площею 2 500 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20 для використання суборендарем у власній господарській діяльності.

1 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастин " та Іноземним підприємством "АІС-Столиця" підписаний акт прийому-передачі нежитлових приміщень, згідно якого орендар передає, а суборендар приймає наступне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 193,3 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" та Іноземним підприємством "АІС-Столиця" підписані акт надання послуг від 31 січня 2013 року № 24, згідно якого орендарем надані послуги з суборенди нежитлових приміщень та площадок площею 3395,3 кв.м. за січень 2013 року в розмірі 307 200 грн., в тому числі ПДВ - 51 200 грн. та акт надання послуг від 31 січня 2013 року № 58, згідно якого витрати на електроенергію, перетоки реактивної енергії, теплову енергію, холодну воду, послуги по очищенню каналізації складають 13 258,84 грн., в тому числі ПДВ - 2 209,81 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" на виконання умов договору виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 25 від 31 січня 2013 року на загальну суму 307 200 грн., в тому числі ПДВ - 51 200 грн.,

- № 59 від 31 січня 2013 року на загальну суму 13 258,84 грн., в тому числі ПДВ - 2 209,81 грн.

1 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини", як орендарем, та Іноземним підприємством "АІС-Столиця", як суборендарем, укладено договір суборенди нерухомого майна № ЦЗ/А005-07, за умовами якого орендар надає, а суборендар приймає в платне користування нежитлове приміщення загальною площею 379,04 кв.м та асфальтовану площадку загальною площею 5 993,10 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20 для використання у власній господарській діяльності. Пунктом 4.1 договору визначено, що за вказаний об'єкт суборендар сплачує орендну плату в розмірі 127 442 грн., в тому числі ПДВ - 21 240,33 грн. за місяць. Оплата здійснюється щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря, не пізніше десятого числа місяця наступного за звітним.

1 червня 2011 року між сторонами підписана додаткова угода до договору суборенди нерухомого майна, пунктом 2 якої доповнено договір пунктом 1.4 в наступній редакції: даний договір суборенди укладений на підставі договору оренди нерухомого майна між ВАТ "Плодоовощ" та ТОВ "Центр Автозапчастини" № 45 від 31 грудня 2010 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" та Іноземним підприємством "АІС-Столиця" підписаний акт прийому-передачі нерухомого майна від 1 червня 2011 року, згідно якого орендар передає, а суборендар приймає на умовах договору суборенди нерухоме майно загальною площею 379,04 кв.м та асфальтовану площадку загальною площею 5 993,10 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

Додатковою угодою від 1 грудня 2011 року сторони виклали пункт 3.3 договору в наступній редакції: крім орендної плати суборендар зобов'язується сплачувати всі витрати на комунальну послуги, пов'язані з користуванням об'єктом (послуги щодо очищення каналізації, холодна вода, теплова енергія, електроенергія, перетоки реактивної енергії, використання електромереж), у відповідності з наданими орендарем рахунками, в порядку, визначеному пунктом 4.2 даного договору.

3 січня 2012 року між сторонами підписана додаткова угода, згідно якої змінено реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини".

Додатковою угодою від 1 грудня 2012 року сторони виклали пункт 1.1 договору в наступній редакції: орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування наступне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 585,22 кв.м та асфальтовану площадку загальною площею 5 993,10 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20 для використання суборендарем у власній господарській діяльності.

1 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" та Іноземним підприємством "АІС-Столиця" підписаний акт прийому-передачі нежитлових приміщень, згідно якого орендар передає, а суборендар приймає наступне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 206,18 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

1 лютого 2013 року між сторонами підписана додаткова угода, якою пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування наступне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 585,22 кв.м та асфальтовану площадку загальною площею 5 600 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20 для використання суборендарем у власній господарській діяльності.

1 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" та Іноземним підприємством "АІС-Столиця" підписаний акт прийому-передачі нежитлових приміщень, згідно якого орендар передає, а суборендар приймає наступне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 393,10 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" та Іноземним підприємством "АІС-Столиця" підписані акт надання послуг від 31 січня 2013 року № 25, згідно якого орендарем надані послуги з суборенди нежитлових приміщень та площадок площею 6578,32 кв.м. за січень 2013 року в розмірі 127 442 грн., в тому числі ПДВ - 21 240,33 грн. та акт надання послуг від 31 січня 2013 року № 59, згідно якого витрати на електроенергію, перетоки реактивної енергії, теплову енергію, холодну воду, послуги по очищенню каналізації складають 2 754,25 грн., в тому числі ПДВ - 459,04 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" на виконання умов договору виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 26 від 31 січня 2013 року на загальну суму 127 442 грн., в тому числі ПДВ - 21 240,33 грн.,

- № 60 від 31 січня 2013 року на загальну суму 2 754,25 грн., в тому числі ПДВ - 459,04 грн.

На підтвердження оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" послуг позивачем надані виписки по рахунку в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Восток".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" та Іноземним підприємством "АІС-Столиця" в січні 2013 року виконані зобов'язання згідно укладених договорів, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що орендовані у Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" нежитлові приміщення використовуються Іноземним підприємством "АІС-Столиця" для здійснення власної господарської діяльності.

На підтвердження своєї позиції позивачем надано копію торгового патенту на право здійснення діяльності з надання побутових послуг за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

Згідно умов договору № 5855252/П1 від 1 квітня 2008 року про надання телекомунікаційних послуг, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Датагруп", як оператором, та Іноземним підприємством "АІС-Столиця", як абонентом, та відповідно до замовлень на послуги, оператор надає абоненту телекомунікаційні послуги за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

Згідно умов договору № 1046-ОП від 31 жовтня 2011 року, укладеного між Іноземним підприємством "АІС-Столиця", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Венбест", як виконавцем, замовник передає, а виконавець приймає під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження об'єкт, а саме: нежитлове приміщення, що використовується для зберігання бланків суворої звітності, що розташоване за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

3 травня 2012 року між Іноземним підприємством "АІС-Столиця", як комісіонером, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Автогруп", як комітентом, укладено договір комісії № АГ/К009-09, за умовами якого комісіонер бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснювати реалізацію третім особам автомобілів, фототехніки, додаткового обладнання, номерних агрегатів, а також аксесуарів до них та витратних матеріалів, які належать комітенту, в кількості, асортименті та по цінам, зазначеним специфікаціях та актах прийому-передачі на партію товару. Пунктом 5.1 даного договору сторони погодили, що комітент здійснює доставку комісіонеру товар на його склади за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20, вул. Дегтярівська, 21.

3 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Автогруп", як замовником, та Іноземним підприємством "АІС-Столиця", як виконавцем, укладено договір зберігання № АГ/Х012-09, за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, провулок Балтійський, 20, транспортні засоби на умовах, викладених в даному договорі.

Відповідно до договору № 129/Є-12 від 2 серпня 2012 року на перевезення та знешкодження твердих побутових відходів, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроспецсервіс", як виконавцем, та Іноземним підприємством "АІС-Столиця", як замовником, та з урахуванням довідки-дислокації до договору, виконавець бере на себе зобов'язання по вивезенню та утилізації твердих побутових відходів, накопичених у замовника за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності Іноземного підприємства "АІС-Столиця" є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

З урахуванням наведеного суд приймає до уваги доводи позивача відносно використання нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, провулок Балтійский, 20 для здійснення Іноземним підприємством "АІС-Столиця" власної господарської діяльності.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що договори суборенди нерухомого майна № ЦЗ/А005-07 та № ЦЗ/А005-08 від 1 червня 2011 року, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" розірвані, згідно угод про розірвання договорів від 1 квітня 2013 року.

Разом з тим, позивачем надано копії договорів субсубаренди нерухомого майна від 1 квітня 2013 року № АГ/А005-69 та № АГ/А005-70, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Автогруп", як суборендодавцем, та Іноземним підприємством "АІС-Столиця", як суборендарем, згідно яких Іноземне підприємство "АІС-Столиця" продовжує користуватися нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" грунтуються на висновках акту Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 24 квітня 2013 року № 193/220/37023683 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2013 року.

При цьому, суд зазначає, що неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.

Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі № 820/8476/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, визнано незаконними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки № 193/220/37023683 від 24 квітня 2013 року та визнано незаконними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо визнання в акті про неможливість проведення зустрічної звірки № 193/220/37023683 від 24 квітня 2013 року ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини".

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених правочинів не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастини", тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 24 липня 2013 року № 0002512230 визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Іноземного підприємства "АІС-Столиця" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 24 липня 2013 року № 0002512230.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Іноземного підприємства "АІС-Столиця" судові витрати у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 17 грудня 2013 року.