Ухвала суду № 36155633, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/78546/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "БУСТ-ТРЕЙД"

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.01.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012

у справі № 2а-9152/11/1470

за позовом Приватного підприємства "БУСТ-ТРЕЙД"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012, відмовлено в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2011 №0000442360 та №0000452360.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.10.2011 по 14.10.2011 відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат за липень, грудень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «СОФИТА», за результатами якої складений акт від 21.10.2011 за №2748/23-100/31043505.

На висновки вказаного акта перевірки позивач направив контролюючому органу заперечення.

На підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 02.11.2011 №2041, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.5 п. 78.1. ст. 78, абз. 1 п.82.2 ст. 82 ПК України, а також у зв'язку з поданням позивачем заперечень до акта перевірки від 21.10.2011, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту, валових витрат за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 по взаємовідносинах з ТОВ «СОФИТА» та формування податкових зобов'язань, валових доходів, сформованих за рахунок подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «СОФИТА», за результатами якої складений акт №2984/23-100/31043505 від 16.11.2011, в якому встановлено порушення позивачем вимог: пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3966,67 грн.; п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4958,34 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 28.11.2011 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0000442360, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5573,93 грн. (4958,34 грн. - основний платіж, 615,59 грн. - штрафні (фінансові) санкції); №0000452360, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4459,34 грн. (3966,67 грн. - основний платіж, 492,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодилися з наведеними вище висновками податкового органу, зазначивши при цьому, що надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання інформаційно-консультаційних послуг (послуги надались в телефонному режимі), не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для віднесення витрат до валових витрат і формування податкового кредиту (в частині сплати ПДВ в ціні послуг).

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для оформлення господарських операцій на підтвердження виконання інформаційно-консультаційних послуг, які надавались в телефонному режимі, позивач і ТОВ «СОФИТА»підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.07.2010 на суму 11800,00 грн. та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2010 на суму 12000,00 грн.

При цьому, судами зазначено, що будь-яких угод про виконання зобов'язань по наданню інформаційно-консультаційних послуг між позивачем та ТОВ «СОФИТА» не укладалось, ніяких підтверджуючих документів реального виконання та суті наданих послуг надано не було.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання інформаційно-консультаційних послуг позивачем надавалися платіжні доручення про перерахунок коштів на ТОВ «СОФИТА», рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, на підставі яких ним віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на оплату інформаційно-консультаційних послуг ТОВ «СОФИТА».

За наведених обставин, судам слід врахувати наведені вище обставини та з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та ТОВ «СОФИТА», дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Також, судам слід дослідити питання щодо законності проведення перевірок позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні накази на проведення перевірок та запити, які повинні були направлятися позивачу відповідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, що не дає можливості в повному обсязі встановити підстави проведення перевірки.

За змістом ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення по даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "БУСТ-ТРЕЙД" задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль