Постанова № 36154461, 13.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р. Справа № 816/2177/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Фоміної Л.О.

за участю представника позивача: Яценко А.О.

за участю представника відповідача: Куришко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р. по справі № 816/2177/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23"

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

18 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Управління механізації будівництва № 23" (далі- позивач, ПАТ "Управління механізації будівництва № 23") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Полтавська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112301 від 20.02.2013р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 364251,00 грн (344267,00 грн - за основним платежем, 19984,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0000122301 від 20.02.2013р. яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 404025,50 грн (398500,00 грн - за основним платежем, 5525,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2013року у задоволенні адміністративного позову позивача відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Управління механізації будівництва № 23" не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу в якій вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, Полтавська МДПІ подала заперечення на апеляційну скаргу в якій просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2013року залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідач проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 19.11.2012р. по 28.12.2012р. Полтавською МДПІ на підставі наказу № 766 від 06.11.2012 проведено документальну планову перевірку ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р.

За результатами перевірки складено акт № 9/22/04715606 від 08.01.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7623,00 грн; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму 336644,00 грн.; підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 135.4.1 пункті 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток у розмірі 398500,00 грн.

На підставі акту перевірки № 9/22/04715606 від 08.01.2013 Полтавською МДПІ винесено:

податкове повідомлення-рішення № 0000122301 від 20.02.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 404025,50 грн. (398500,00 грн. - за основним платежем, 5525,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);

податкове повідомлення-рішення № 0000112301 від 20.02.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 364251,00 грн (344267,00 грн - за основним платежем, 19984,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" неправомірно віднесло до валових витрат видатків у сумі 1664771,00грн., які не підтверджені документально, та до складу податкового кредиту - суми податку на додану вартість у розмірі 336644,00грн. сплачені ПП "Калина", ПП "Бітсервіс", ТОВ "Будремлюкс-С", ПП "Торгкомерс-2009".

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень.

Між тим, колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські відносини з ПП "Калина" з приводу придбання сировини та супутніх послуг, які використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

На виконання умов усних договорів сторонами підписані видаткова накладна №УМ-000012 від 01.03.2011 року на суму 80000 грн. щодо поставки товарів (т.1 а.с.163); видаткова накладна №0039 від 01.04.2011 року на суму 3:9791,84 грн. щодо поставки товарів (т.1 а.с.164); видаткова накладна №0040 від 04.04.2011 току на суму 226608,16 грн. щодо поставки товарів (т.1 а.с.165); видаткова накладна 0000075 від 29.04.2011 року на суму 315000 грн. щодо поставки щебеню, гранвідсіву та супутніх транспортних з їх доставки (т.1 а.с.169); видаткова накладна від 08.06.2011 року на суму 3000 грн. щодо поставки піску (т.1 а.с.162); видаткова накладна від 23.06.2011 року на суму 5000 грн. щодо поставки щебеню (т.1. а.с.166); видаткова накладна від 24.06.2011 року на суму 23000 грн. щодо поставки щебеню (т.1. а.с.167); видаткова накладна від 21.07.2011 року на суму 331174 грн. щодо поставки щебеню (т.1. а.с.166), виконання робіт з ремонту екскаватора згідно акту здачі-приймання робіт №0006 від 17.02.2011р. на суму 87 000 грн.

Зазначені видаткові накладні і акт здачі-приймання робіт у сукупності з іншими документами містять достатні відомості для того, щоб ідентифікувати номенклатуру поставленого товару (послуги), засвідчені печатками, підписами осіб, які брали участь у відповідній господарській операції.

На адресу позивача ПП "Калина" виписані податкові накладні №0011 від 17.02.2011 року, №2 від 03.03.2011 року, №1 від 01.04.2011 року, №3 від 04.04.2011 року, №41 від 29.04.2011 року, №11 від 08.06.2011 року, №35 від 23.06.2011 року, №38 від 24.062011 року, №0006 від 07.07.2011 року, №0004 від 06.07.2011 року, №0005 від 07.07.2011 року, №007 від08.07.201 року, №008 від 08.07.2011 року, №0011 від 12.07.2011 року, №0020 від 20.07.2011 року, №0021 від 20.07.2011 року, №0022 від 20.07.201 року,№0025 від 20.07.2011 року (т.1 а.с.144-161).

Постачання товарів і послуг були сплачені позивачем грошовими коштами платіжним доручення №311 від 06.07.2011 року на суму 20000 грн., платіжним дорученням №314 від 07.07.2011 року на суму 53174 грн., платіжним дорученням №349 від "2011 року на суму 105000 грн., платіжним дорученням №373 від 12.07.2011 року на суму 8000 грн., платіжним дорученням №407 від 20.07.2011 року на суму 80000 грн. платіжним дорученням №413 від 21.07.2011 року на суму 65000 грн.

Отриманий від ПП «Калина» товар згідно видаткових накладних УМ-000012 від 01.03.2011 року на суму 80000 грн. щодо поставки товарів (т.1 а.с.163), №0039 від 01.04.2011 року на суму 369791,84 грн. щодо поставки товарів (т.1 а.с.164), №0040 від 04.04.2011 року на суму 226608, 16 щодо поставки товарів (т.1 а.с.165) в подальшому був повністю відвантажений (проданий) на адресу покупців за видатковою накладною №УМ-0000135 від 01.04.2011р. на суму 621 131,84 грн., в т.ч. ПДВ 103521,97 грн. - на користь ТОВ "Українська овочева компанія";

за видатковою накладною №УМ -0000130 від 01.03.2011р. на суму 99 000,0 грн., в т.ч. ПДВ 16500грн. на користь ДП "Ровенькиантрацит";

за видатковою накладною №УМ -0000132 від 01.03.2011р. на суму 59 600,0 грн., в т.ч. ПДВ 9933,33грн. на користь ДП "Ровенькиантрацит";

за видатковою накладною №УМ -0000131 від 01.03.2011р. на суму 97 400,0 грн., в т.ч. ПДВ 16233,33грн. на користь ДП "Ровенькиантрацит".

Відвантаження зазначених товарів було відображено в складі валових доходів та у відповідному розділі Податкової декларації з ПДВ за березень 2011р. (т.2 а.с.46) та за квітень 2011р. (т.2 а.с.44 - пункт 4).

У зв'язку з виникненням необхідності ремонту будівельної спецтехніки (т.3 а.с.31), яка у встановленому порядку обліковуються на балансі позивача, зокрема автогредери, автокрани, асфальтоукладники, екскаватори ЗО 3322, катки, навантажувачі тощо (т.3 а.с.20-29) ПП «Калина» виконало роботи зазначені роботи з ремонту про що 17.02.2011р. був складений акт здачі-приймання робіт №0006.

Матеріали справи свідчать, що позивач мав господарські відносини з ТОВ "Будремлюкс-С" з приводу придбання сировини, без укладання договору в окремій письмовій формі, для ведення господарської діяльності з будівництва (ремонту) доріг.

На адресу позивача ТОВ "Будремлюкс-С" виписана податкова накладна №230 від 31.07.2012 року 100000 грн. в тому числі ПДВ 16666, 67 грн. (т.1 а.с.140), видаткова накладна від 31.07.2012 року на суму 100000 грн. щодо поставки щебеню різного виду (т.1 а.с.141).

Оплату за придбаний товар Публічним акціонерним товариством «Управління механізації будівництва №23» здійснено платіжним дорученням №506 від 31.07.2012 року на суму 32000 грн., платіжним дорученням №535 від 03.08.2012 року на суму 24000 грн., платіжним дорученням №551 від 08.08.2012 року на суму 23000 грн., платіжним дорученням №583 від 15.08.2012 року на суму 21000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Управління механізації будівництва №23» мало господарські відносини з ПП "Бітсервіс" з приводу придбання сировини, без укладання договору в окремій письмовій формі, для ведення господарської діяльності з будівництва (ремонту) доріг.

На адресу позивача ПП "Бітсервіс" виписана податкова накладна №2 від 30.04.2011 року на суму 159 879,23 грн., в тому числі ПДВ 26 646,54 грн. (т.1 а.с.25), видаткова накладна №1 від 01.04.2011 року на суму 159879,23 грн. щодо поставки бітуму та послуг з його доставки Зазначена накладна містить все необхідні реквізити (т.1 а.с.142). Крім видаткової накладної була оформлена товарно-транспортна накладна (т.1 .а.с.143).

Позивачем проведено оплату за придбаний товар платіжним дорученням №11 від 06.04.2011 року на суму 25000 грн., платіжним дорученням №23 від 13.04.2011 року на суму 20000 грн., платіжним дорученням №29 від 19.04.2011 року на суму 15000 грн., платіжним дорученням №31 від 20.04.2011 року на суму 15000 грн., платіжним дорученням №36 від 20.04.2011 року на суму 15000 грн., платіжним дорученням №43 від 22.04.2011 року на суму 20000 грн., платіжним дорученням №51 від 27.04.2011 року на суму 40000 грн., платіжним дорученням №63 від 28.04.2011 року на суму 5000 грн., платіжним дорученням №83 від 05.05.2011 року на суму 5000 грн.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідач визнав правильним віднесення до складу податкового кредиту за цією операцією суму в розмірі 8788,54 грн., а в іншій частині не визнав, що судом першої інстанції цим доводам позивача уваги не приділив.

Отримана від зазначених контрагентів сировина (щебінь, пісок, гранвідсів, бітум) супутні послуги з їх доставки в подальшому була використана позивачем виконання будівельних робіт. Зокрема, придбана сировина у певній частині була використана для виконання будівельних робіт з ремонту шляхів (вулиць) в тому числі для Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», Служба автомобільних доріг у Полтавській області згідно договорів субпідряду на виконання робіт з капітального ремонту вулиць комунальної власності №01-451-11 ком від 18.05.2011р., №01-711-11 ком від 14.07.2011р., №01-452-11 ком від 16.05.2011р., актів виконаних робіт за формою КБ2В, довідок про вартість виконаних робіт за формою КБ 3 до цих договорів, підсумкових відомостей ресурсів, звітів про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами, актів списання сировини (т.1. а.с.170 - 230).

Зазначені виконані будівельні роботи з капітального ремонту вулиць відповідають предмету діяльності позивача та отриманій ним ліцензії на право провадження господарської діяльності у сфері створення об'єктів архітектури. Виконання зазначених будівельних робіт (травень - жовтень 2011р.) узгоджується із завчасним і супутнім отриманням та використанням сировини, яку в саме цей період постачало ПП «Калина» на адресу ПАТ «УМБ №23» (період постачання сировини березень - липень 2011р.). Виконані позивачем будівельні роботи в тому числі за вищенаведеними договорами субпідряду, які були прийняті Генпідрядником та Замовником.

Невикористана сировина використовувалась і для виконання робіт на інших об'єктах, зокрема для ПАТ «Охтирський пивоваренний завод", філія "Охтирський сиркомбінат" ПП «Рось» (т.1 а.с.231-250, т.2. а.с.1-6), благоустрій житлового будинку №21 по вул. Артема в м. Полтаві (т.2. а.с.7-13).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Колегія суддів вважає, що податкові накладні, виписані ПП «Калина», ПП «Бітсервіс», ТОВ „Будремлюкс-С" в ході виконання господарських операцій, відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Згідно приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності по взаємовідносинам позивача з контрагентами, ПП «Калина», ПП «Бітсервіс», ТОВ „Будремлюкс-С", за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно приписів ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Позивач виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагентів ПП «Калина», ПП «Бітсервіс», ТОВ „Будремлюкс-С", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Отже, досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання угод, укладених між Публічним акціонерним товариством «Управління механізації будівництва №23» та ПП «Калина», ПП «Бітсервіс», ТОВ „Будремлюкс-С" та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом не носила реального характеру, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.6 Постанови Верховного Суду України N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Колегія суддів вважає, що договори, укладені позивачем з його контрагентом, не суперечить актам цивільного законодавства. Відповідачем не надано доказів, що суть договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення позивача від сплати податків. Також не надано доказів наявності факту притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача, так і ПП «Калина», ПП «Бітсервіс», ТОВ „Будремлюкс-С" за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Колегія суддів відхиляє посилання податкового органу, як на одну з підстав правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, на акт перевірки, в якому зазначено, що зазначені контрагенти позивача ПП «Калина», за юридичною адресою відсутній, не має виробничих та трудових ресурсів, ПП «Бітсервіс» ,ТОВ „Будремлюкс-С" не мають складських та виробничих приміщень, транспорту, механізмів та устаткування для здійснення фінансово - господарської діяльності оскільки відповідно до ч.2 ст.. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер, а зазначені обставини щодо контрагентів позивача не свідчить про нікчемність правочинів.

Згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, що передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні», підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації. Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Колегія суддів вважає, що як на час укладення угод між позивачем та ПП «Калина», ПП «Бітсервіс», ТОВ „Будремлюкс-С" так і на час судового розгляду сторони угоди знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також є платниками податку на додану вартість, що не спростовано податковим органом ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції (т.3 а.с.32-40).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат видатків на придбання товарів у ПП «Торгкомерс-2009», до складу податкового кредиту - сум податку на додану вартість у розмірі 58333грн., оскільки позивачем не надано жодних документів та не приймає до уваги посилання представника позивача на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.04.2011 (а.с. 60 Т.2), як на доказ обґрунтованості відсутності документів, оскільки відповідно до п. 44.5 статті 44 Податкового кодексу України позивачем дії по відновленню втрачених документів не вживалися, з письмовою заявою до органу державної податкової служби не зверталися.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника позивача на Акт №322/23-04715606 від 18.04.2011 року контролюючого органу (т.1 а.с.85-104), оскільки доказів про наявність документів по господарській операції з ПП «Торгкомерс-2009» позивачем не надано.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував проти донарахувань податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ "МСБУД", ТОВ "Обрій", ТОВ "Лебединська швейна фабрика" та підтвердив завищення податкового кредиту 3690,00 грн. за рахунок повторного включення сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПАТ "Суми-Надра", ПАТ "Полтаваобленерго".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Отже, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум з податку на прибуток всього у розмірі 356098грн., з яких 351723 грн. основний платіж і 4375грн. штрафні санкції, з податку на додану вартість всього 292588,42грн., з яких 274621,67грн.за основним платежем і 17966,75грн.штрафні санкції, по взаємовідносинам з ПП «Калина», ПП «Бітсервіс», ТОВ „Будремлюкс-С" не кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України прийняття податкових повідомлень-рішень від 20.02.2013р. № 0000122301, № 0000112301 в цій частині, а тому, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р. по справі № №816/2177/13-а щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача в частині не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому є підстави для її скасування в цій частині з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2013р. по справі № 816/2177/13-а скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0000122301 від 20.02.2013року в частині нарахування сум з податку на прибуток в сумі 356098грн., податкового повідомлення - рішення № 0000112301 від 20.02.2013року в частині нарахування сум з податку на додану вартість в сумі 292588,42грн.

Прийняти нову постанову в цій частині, якою визнати протиправними податкове повідомлення - рішення № 0000122301 від 20.02.2013року в частині нарахування сум з податку на прибуток в сумі 356098грн.(351723 грн. основний платіж, 4375грн. штрафні санкції), податкове повідомлення - рішення № 0000112301 від 20.02.2013року в частині нарахування сум з податку на додану вартість в сумі 292588,42грн. (274621,67грн. основний платіж, 17966,75грн. штрафні санкції).

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року по справі №816/2177/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Калитка О.М.Судді Бенедик А.П. Калиновський В.А.

Повний текст постанови виготовлений 18.11.2013 р.