Ухвала суду № 3615374, 27.03.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя  Христофоров А. Б.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

27 березня 2009 року                                                                                                                                        справа № 2-а-23493/08/0570

зал судових засідань № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                    Яманко В. Г.

суддів:                                                                          Міронова Г. М.

при секретарі судового засідання  Лях О. П.

  Стєблєв О. Л. за участю представників: від позивача:   Іванченко В. А. за дов. № 39990/10/10-013 від 31 грудня 2008 року,від відповідача:   Позивай М. Д. керівник за установчими документами,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу    

Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області 

на постанову Донецького окружного адміністративного суду 

від             16 грудня 2008 року  (складена у повному обсязі 21 грудня 2008 року) по адміністративній справі               № 2-а-23493/08 (суддя Христофоров А. Б.)за позовом  Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції до    приватного підприємства "Медін", м. Макіївка  про   стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИЛА:

Макіївська об'єднана державна податкова інспекція звернулася 29 вересня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. справи 1-2) до приватного підприємства "Медін" про стягнення з податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 27328 грн. 26 коп., в тому числі основного платежу – 22815 грн., штрафних санкцій – 170 грн., пені – 4343 грн. 26 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року у справі № 2а-23493/08 (арк. справи 149-151) позовні вимоги Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції були задоволенні частково, а саме стягнуто з приватного підприємства "Медін" штрафну санкцію у розмірі 170 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі (арк. справи 152-153) позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач під час судового розгляду апеляційну скаргу підтримав. Відповідач проти апеляційної скарги заперечував (арк. справи 161) та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на скаргу, встановила наступне.

Приватне підприємство "Медін"  є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію - арк. справи 6, статут – арк. справи 12-19), яке включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 24822646 (арк. справи 3).  ПП "Медін" перебуває на обліку в Макіївській ОДПІ як платник податків з 13 червня 1997 року (арк. справи 7). За свідоцтвом № 08955478 (арк. справи 8) позивач був платником податку на додану вартість. За актом № 26/15 та протоколом № 26 від 29 травня 2008 року (арк. справи 9-11)  з 30 травня 2008 року Макіївською ОДПІ реєстрація ПП "Медін" як платника податку на додану вартість та відповідне свідоцтво анульовані.

За розрахунком позивача (арк. справи 43-44) за поданими ПП "Медін" податковими деклараціями з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2006 року, січень 2007 року  (арк. справи 46-80) були визначені узгоджені позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22815 грн., які за даними обліку податкового органу (арк. справи 21-42) не були погашені.

Проте, в матеріалах справи наявні платіжні доручення ПП "Медін" (арк. справи 97-106) про цільову та своєчасну сплату з визначенням призначення платежу податку на додану вартість за переліченими податковими деклараціями, які як правильно встановлено судом першої інстанції свідчать про виконання позивачем зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість, що також підтверджується актом звіряння (арк. справи 120-121).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 127-141) постановою господарського суду Донецької області від 1 червня 2005 року відмовлено в задоволенні позову приватного підприємства «Медін» до Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 24.11.2003 року за № 0000122630/019827/10/26-2, яким ПП «Медін» було визначено суму податку на додану вартість у розмірі 46113 грн., у тому числі 30742 грн. - основний платіж та 15371 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 7 липня 2005 року по справі № 29/134 постанову господарського суду Донецької області залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України рішення господарського суду Донецької області від 01.06.2005 року таПостанову Донецького апеляційного господарського суду від 7 липня 2005 року у справі № 29/134 залишено без змін. Рішенням господарського суду Донецької області від 30 серпня 2005 року позовні вимоги прокурора м. Макіївки в інтересах держави в особі Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки до приватного підприємства «Медін» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 43336 грн. 55 коп. задоволено частково, з ПП «Медін» стягнуто суму заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 37233 грн. 55 коп. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2005 року рішення господарського суду Донецької області від 30 серпня 2005 року залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.05 року по справі № 29/25 скасовано та справу № 29/25 передано до Донецького апеляційного адміністративного суду. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2008 року по справі № 22-а-6849/08 постанову господарського суду Донецької області від 30 серпня 2005 року у справі № 29/25 змінено в частині стягнення з приватного підприємства «Медін» податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 994 грн. 03 коп. з врахуванням призначення платежу визначеного в платіжних дорученнях ПП "Медін", якими був погашений у 2004 році податковий борг. З огляду на наявність судового рішення, яке набуло законної сили, посилання Макіївської ОДПІ на податкові вимоги № 1/162 від 16 червня 2004 року та № 2/190 від 21 липня 2004 року щодо перебування активів відповідача у податковій заставі судом не приймаються.

Крім того, як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається позивач як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми ПДВ у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”від 20.05.99 року № 679-ХІVНаціональний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу  України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України  держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

До того ж, Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Із аналізу норм Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, серед розглядуваних порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов’язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону, тобто, чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. Колегія суддів вважає, що при вирахуванні суми податкового боргу перед поданням позову до суду податковий орган зобов'язаний був шляхом звіряння перевірити оплату податку виходячи з платіжних доручень позивача з урахуванням призначення платежу.

Відповідно до підпункту 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що  нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Згідно пункту 3.4 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11 червня 2003 року № 290, нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення. З огляду на вищенаведені положення законодавства, нарахування пені можливо лишу у разі наявності податкового боргу, вирішальними при визначенні розміру пені є дата виникнення податкового боргу та дата його фактичного погашення. Саме зазначені факти разом з наявністю несплаченої суми нарахованої пені підлягають встановленню при вирішенні питання щодо стягнення суми пені в судовому порядку.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, розрахунку пені на суму 4343 грн. 26 коп. та зворотнього боку облікової картки (арк. справи 21-44) відповідач своєчасно в встановлені законодавством строки сплачував податок на додану вартість, а податковий орган перерозподіляючи сплачені суми в погашення податкового боргу штучно створив підстави для нарахування пені. За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Суми податкових зобов’язань відповідача з податку на додану вартість з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань, визначених платником податків, та з урахуванням відсутності інших підстав для нарахування пені, визначена податковим органом до примусового стягнення сума пені є недоведеною.

Стосовно застосованої податковим повідомленням-рішенням Макіївської ОДПІ № 0000421500/0 від 10 квітня 2007 року за актом перевірки № 1698/15/24822646 від 5 квітня 2007 року (арк. справи 81-83) штрафної (фінансової) санкції у розмірі 170 грн. колегія суддів зазначає, що  відповідач проти стягнення цієї суми не заперечує, вказане податкове повідомлення-рішення ПП "Медін" не оскаржувалося та штраф не сплачувався. З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення  позовних вимог Макіївської ОДПІ лише в частині стягнення несплаченої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 170 грн. та необґрунтованість інших позовних вимог.

З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що наявні підстави для залишення її без змін та відмови в задоволенні апеляційної скарги.      

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-23493/08 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-23493/08 - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні  27 березня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів  30 березня 2009 року.

Головуючий:                                                                                                                                                                       В.Г.Яманко

Судді                                                                                                                                                                                     Г.М.Міронова

                                                                                                                                                                                                О.П.Лях