Ухвала суду № 3615363, 25.03.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя Смагар С. В.

Суддя - доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

25 березня 2009 року                                                                                                                                                        справа № 2-а-29877/08/0570

зал судових засідань № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                            Яманко В. Г.

суддів:                                                                                  Міронова Г. М.

при секретарі судового засіданняСтаросуд М. І.

Білоус К. І. за участю представників від: позивача:Міміношвілі Н. М. за дов. № 9-212 від 8 відповідача:Чефанов Є. В. за дов. № 36848/10/10 від 13 жовтня 2008 року,розглянувши у відкритому судовому                           Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

засіданні апеляційну скаргу                                            з великими платниками податків у м. Донецьку                                                               

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від                                                                                         12 грудня 2008 року (повний текст постанови складений 17 грудня 2008 року)

по адміністративній справі                                     № 2-а-29877/08 (суддя Смагар С. В.)

за позовом                                                                  Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

до                                                                                Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками

                                                                                               податків у м. Донецьку

про                                                                              визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» в інтересах відокремленого підрозділу "Шахта ім. О. О. Скочинського" звернулося 7 листопада 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 2 – 3) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі за текстом – СДПІ у м. Донецьку) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 13 жовтня 2008 року № 0005561312/0/36841/10/15-16-23/3 про застосування штрафу в розмірі 7388 грн. 10 коп. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища.

ДП ДВЕК було надана до суду заява про уточнення позовних вимог (арк. справи 35), згідно якої позивач визначив про визнання податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2008 року № 0005561312/0/36841/10/15-16-23/3 частково недійсним в частині застосування штрафу в розмірі 5171 грн. 10 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду (арк. справи 47-48) від 12 грудня 2008 року уточнений позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до СДПІ у м. Донецьку був задоволений повністю, визнане частково недійсним податкове повідомлення - рішення від 13 жовтня 2008 року № 0005561312/0/36841/10/15-16-23/3 в частині застосування штрафу в розмірі 5171 грн. 10 коп.

В апеляційній скарзі (арк. справи 51-55) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Під час судового розгляду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі за текстом – ДП ДВЕК) є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 17), включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України під № 33161769, що підтверджується довідкою (арк. справи 16), та здійснює діяльність на підставі статуту (арк. справи 12-13).

Відокремлений підрозділ «Шахта імені О. О. Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі за текстом  - ВП "Шахта імені О.  О. Скочинського" ДП ДВЕК) діє на підставі Положення (арк. справи 14-15), відповідно до якого не є юридичною особою.

26 вересня 2008 року СДПІ у м. Донецьку проведено невиїзну документальну перевірку ВП "Шахта імені О.  О. Скочинського" ДП ДВЕК з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань з плати за користування надрами та зі збору за забруднення навколишнього природного середовища. За результатами перевірки складений акт від 30 вересня 2008 року № 953/15-16-23/3-33577714 (арк. справи 6-8).

На підставі зазначеного акту перевірки 13 жовтня 2008 року відповідачем прийняте оспорюване позивачем податкове повідомлення – рішення № 0005561312/0/36841/10/15-16-23/3 (арк. справи 5), яким визначено порушення ВП "Шахта імені О. О. Скочинського" ДП ДВЕК граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з плати за забруднення навколишнього природного середовища, передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  та застосування на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону  штрафу в розмірі 10 % на суму 7388 грн. 10 коп. за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 73880 грн. 94 коп.

Пунктом 13 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» (від 25 червня 1991 року № 1251-ХІІ в редакції Закону України від 18 лютого 1997 року N 77/97-ВР зі змінами та доповненнями) збір за спеціальне використання природних ресурсів віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом Закон від 21 грудня 2000 року № 2181-III) встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обов’язкових платежів), включаючи нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

За підпунктом "б" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закон від 21 грудня 2000 року № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації або у податковому розрахунку (пункт 1.11 статті 1 вказаного Закону) вважається узгодженим з дня подання податкової звітності.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року N 162/379, зареєстрованою  в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 року за N 544/3837:

- платники збору складають податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища і подають його до органу державної  податкової служби за місцем податкової реєстрації (місцеперебуванням на податковому обліку в органах державної податкової служби) (пункт 7.1),

- базовий податковий (звітний) період збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу, податкові розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби) (пункт 7.2),

- збір сплачується платниками за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби) протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкового розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пункт 7.3).

Пунктом 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року N 303, встановлено, що збір сплачується платниками щоквартально відповідно до фактичних обсягів викидів (для стаціонарних джерел забруднення), скидів, розміщення відходів та кількості використаного пального (для пересувних джерел забруднення) до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, встановлені статтею 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону від 21 грудня 2000 року № 2181-III).

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах встановлених цим підпунктом в залежності від кількості днів затримки.

В акті перевірки від 30 вересня 2008 року № 953/15-16-23/3-33577714 стосовно порушення ВП "Шахта імені О. О. Скочинського" ДП ДВЕК строків сплати за податковим розрахунком зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 півріччя 2008 року вх. № 7095 від 23 липня 2008 року, в якому визначена загальна сума податкового зобов'язання 94740 грн. 61 коп., граничний строк сплати - 19 серпня 2008 року. В оплату узгодженого позивачем податкового зобов'язання відповідачем, як вбачається зі зворотнього боку облікової картки (арк. справи 39-42), податковим органом було зараховано суму:

- 23859 грн. 67 коп. за рахунок переплати станом на 19 серпня 2008 року  - 0 днів затримки,

- 22170 грн. з платіжного доручення від 27 серпня 2008 року № 15250 з призначенням платежу "погашено податкового боргу згідно пункту 2.1 Програми заходів по додаткової мобілізації доходів місцевого бюджету" – 8 днів затримки,

- 51660 грн. 29 коп. з платіжного доручення від 27 серпня 2008 року № 15236 з призначенням платежу "аванс збору за забруднення навколишнього природного середовища за 3 квартал 2008 року" – 10 днів затримки,

- 50 грн. 65 коп. з платіжного доручення від 8 вересня 2008 року № 15465 з призначенням платежу "розстрочення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно рішення суду по справі № 2-а-9420/07" – 20 днів затримки.

Сума штрафних санкцій за розрахунком податкового органу: (22170 грн. х 10 %) + (51660 грн. 29 коп. х 10 %) + (50 грн. 65 коп. х  10 %) = 22.17 + 5166,03 + 5,065 = 7388 грн. 10 коп.

Колегією суддів за матеріалами справи встановлено, що ВП «Шахта ім. О. О. Скочинського» ДП ДВЕК був поданий 23 липня 2008 року до СДПІ у м. Донецьку податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 півріччя 2008 року вх. № 7095 від 23 липня 2008 року (арк. справи 66-68), в якому визначено, що до сплати за 1 квартал 2008 року належить збір в розмірі 121361 грн. 83 коп., за 2 квартал 2008 року – 97740 грн. 81 коп.  В податковому розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 рік (арк. справи 69-71), поданому ВП «Шахта ім. О. О. Скочинського» ДП ДВЕК до податкового органу 22 жовтня 2008 року вх. № 11689, вказано, що з початку року нараховано збору в розмірі 315246 грн. 07 коп., з якого за 1 півріччя 2008 року 21910 грн. 44 коп., за 3 квартал 2008 року 96143 грн. 63 коп. За 2 квартал 2008 року збір за забруднення навколишнього природного середовища ДП ДВЕК був сплачений 19 серпня 2008 року в сумі 21904 грн. (арк. справи 72),  30 травня 2008 року(арк. справи 74)  був сплачений збір за 1 квартал 2008 року в розмірі 122000 грн., сума збору по Програмі заходів по додатковій мобілізації доходів місцевого бюджету  в розмірі 120600 грн., сума боргу за рішенням суду № 2-а-9420/07 від 18 грудня 2007 року та графіком  в розмірі 3018 грн. 77 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2-а-9420/07 від 18 грудня 2007 року (арк. справи 75-77) був задоволений позов СДПІ у м. Донецьку до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за  2007 рік у розмірі 465464 грн., при цьому, сплата вказаної суми відбувається за графіком (арк. справи 11) з 2008 по 2017 роки щомісячно в сумі 3018 грн. 77 коп.   

ДП ДВЕК був сплачений збір за забруднення навколишнього природного середовища по шахті О. О. Скочинського платіжним дорученням № 15236 від 27 серпня 2008 року (арк. справи 36) в розмірі 51730 грн. авансом за 3 квартал 2008 року та платіжним дорученням № 15465 від 8 вересня 2008 року (арк. справи 37) в розмірі 3018 грн. 77 коп. сплачено  податкового боргу розстроченого за рішенням суду № 2-а-9420/07 від 25 квітня 2008 року та графіком. За розрахунком позивача доданого до уточнення позовних вимог (арк. справи 38) він не погоджується зі штрафною санкцією в розмірі 5166,03 грн. та 5,065 грн., загалом на суму 5171 грн. 10 коп., оскільки сума сплачена позивачем авансом за 3 квартал 2008 року в розмірі 51660 грн. 29 коп. була зарахована податковим органом в порядку календарної черговості згідно пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до 1 півріччя 2008 року, так само як з суми 3018 грн. 77 коп. сплаченої позивачем за  рішенням суду № 2-а-9420/07 від 18 грудня 2007 року сума 50 грн. 65 коп. була зарахована за 1 півріччя 2008 року.

За частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України  постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до частини 3 цієї ж статті 3 невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачається відповідальність у вигляді штрафних санкцій за не сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, а не за несвоєчасне виконання судового рішення.   

Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не надав суду доказів наявності законних підстав для зарахуванням суми збору за забруднення навколишнього природного середовища сплаченої авансом за 3 квартал 2008 року та суми стягнутої за рішенням суду за 2007 рік  до погашення зобов’язань за 1 півріччя 2008 року без дозволу позивача на здійснення подібних дій.

Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається СДПІ у м. Донецьку як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми збору за забруднення навколишнього природного середовища у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”від 20.05.99 року № 679-ХІVНаціональний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу  України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України  держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність, фактично порушила право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, та всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довела під час судового розгляду правомірність прийнятого нею рішення.

Виходячи з вищевикладеного колегія судів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно задовольнив уточнені позовні вимоги ДП ДВЕК про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення СДПІ у м. Донецьку від 13 жовтня 2008 року № 0005561312/0/36841/10/15-16-23/3 щодо застосування штрафної санкції в розмірі 5171 грн. 10 коп. за несвоєчасне внесення збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1 півріччя 2008 року, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду – без  змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-29877/08 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-29877/08 – залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 березня 2009 року.

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.         

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 25 березня 2009 року.

Головуючий:                                                                                                                                                                                                              В.Г.Яманко

Судді:                                                                                                                                                                                                Г.М.Міронова

                                                                                                                                                                                                            М.І.Старосуд