Ухвала суду № 3615372, 27.03.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції суддя Смагар С. В.

Суддя - доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

27 березня 2009 року справа № 2-а-22446/08/0570

зал судових засідань № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

суддів: Міронової Г. М.

при секретарі судового засіданняЛях О. П.

Стєблєв О. Л.за участю представників від: позивача:Ковальова Л. В. за дов. № 01/4-121 від 11 лютого 2009 року,відповідача:Плітан А. О. за дов. № 10476/9/10-013 від 25 березня 2009 року, розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 27 листопада 2008 року (складена у повному обсязі 2 грудня 2008 року)

по адміністративній справі № 2-а-22446/08 (суддя Смагар С. В.)

за позовом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», м. Єнакієве

до Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИЛА:

23 вересня 2008 року Державне підприємство «Орджонікідзевугілля», місто Єнакієве, (далі за текстом ДП «Орджонікідзевугілля») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. справи 2-6) до Єнакіївської обєднаної державної податкової інспекції (далі за текстом Єнакіївська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 9 червня 2008 року № 0001391640/0 та № 00013811640/0, як таких що винесені без достатніх підстав та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року (арк. справи 108-109) позовні вимоги ДП «Орджонікідзевугілля» були задоволені в повному обсязі, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення від 9 червня 2008 року № 0001391640/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 5046 грн. 72 коп. та № 0001381640/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 87702 грн.

В апеляційній скарзі (арк. справи 112-113) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Під час судового розгляду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, позивач проти неї заперечував та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 46). За статутом (арк. справи 30- 45) ДП «Орджонікідзевугілля» засноване на держаній власності, підпорядковується Міністерству вугільної промисловості України, основним напрямком діяльності підприємства є видобування камяного вугілля та його реалізація. За довідкою статистики (арк. справи 47) ДП «Орджонікідзевугілля» внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32276912.

Суть спору полягає в тому, що до позивача податковим органом на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про податок на додану вартість» застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість визначеного в податковій декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2008 року, а позивач виходячи з призначення платежу визначеного в платіжних документах просить скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем.

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за січень 2008 року (арк. справи 22-23), поданої позивачем до Єнакіївської ОДПІ 20 лютого 2008 року з розрахунком коригування сум ПДВ та довідкою (арк. справи 24), сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 декларації), склала 1 116 894 грн.

За наслідками невиїзної документальної (камеральної) перевірки ДП «Орджонікідзевугілля» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за січень 2008 року Єнакіївською ОДПІ складено акт № 1596/281/15-214-4/32276912 від 2 червня 2008 року (арк. справи 9-11), в якому визначено, що в порушення пункту 7.7 статті 7 Закону України «про податок на додану вартість», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДП «Орджонікідзевугілля» несвоєчасно сплачено податок на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2008 року, при граничному терміну сплати 3 березня 2008 року а саме платіжними дорученнями:

- № 1673 від 31 березня 2008 року, № 1727 від 1 квітня 2008 року на загальну суму 50467 грн. 13 коп. з затримкою платежу на 29 днів,

- № 1783 від 3 квітня 2008 року, № 1815 від 4 квітня 2008 року, № 1843 від 9 квітня 2008 року, № 1889 від 10 квітня 2008 року, № 1922 від 11 квітня 2008 року, № 1933 від 15 квітня 2008 року, № 1955 від 16 квітня 2008 року, № 1984 від 17 квітня 2008 року, № 2016 від 21 квітня 2008 року, № 2076 від 22 квітня 2008 року, № 2041 від 22 квітня 2008 року, № 2094 від 23 квітня 2008 року, № 2129 від 24 квітня 2008 року, № 2178 від 25 квітня 2008 року, № 2231 від 29 квітня 2008 року, № 2278 від 6 травня 2008 року, № 2327 від 7 травня 2008 року, № 1405 від 13 травня 2008 року, № 2579 від 21 травня 2008 року, на загальну суму 438509 грн. 96 коп. з затримкою платежу 79 днів.

Акт перевіркибув підписаний посадовими особами позивача з запереченнями (арк. справи 12), які були розглянуті Єнакіївською ОДПІ та відхилені (арк. справи 13-14).

На підставі акту перевірки № 1596/281/15-214-4/32276912 від 2 червня 2008 року Єнакіївською ОДПІ 9 червня 2008 року були прийняті на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові повідомлення - рішення:

- № 0001391640/0 (арк. справи 7) про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 10 % у сумі 5046 грн. 72 коп. за порушення на 29 календарних днів строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2008 року в розмірі 50467 грн. 13 коп.,

- № 0001381640/0 (арк. справи 8) про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 10 % у сумі 87702 грн. 00 коп. за порушення на 79 календарних днів строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2008 року в розмірі 438509 грн. 96 коп.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого застосовані фінансові санкції, встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у визначених цим підпунктом розмірах в залежності від кількості днів затримки.

Колегія суддів зазначає, що згідно договору про реструктуризацію заборгованості № 12 від 15 травня 2006 року (арк. справи 26), укладеного між Єнакіївською ОДПІ та ДП «Орджонікідзевугілля» податковим органом був реструктуризований основний податковий борг підприємства шляхом розстрочення на 10 років з відстрочкою погашення на 2 роки та сплатою протягом наступних 8 років щомісячно рівними частками згідно графіку (арк. справи 126 ). В договорі було визначено, що реструктуризація боргу починається з дати укладання договору та закінчується датою погашення розстроченого податкового боргу (пункт 1.2), розстрочені суми сплачуються щомісячно не пізніш граничного строку сплати за графіком (пункту 1.3). При цьому, податковий орган зобовязується зробити відповідні записи в картках особових рахунків підприємства (пункт 2.1), а підприємство зобовязувалося забезпечити сплату розстроченої суми податкового боргу згідно умов договору (пункт 3.1) та повну сплату поточних нарахованих сум податків та зборів (обовязкових) платежів до бюджетів всіх рівнів (пункт 3.2). Нарахування пені та штрафних санкцій податковим органом передбачалося за договором тільки у випадку скасування договору у судовому порядку. Вказаний договір є діючим та на підставі нього податковим органом було прийнято рішення № 12 від 15 травня 2006 року (арк. справи 123) про реструктуризація податкового боргу шляхом відстрочення сплати до 15 травня 2008 року та розстроченням оплати з 15 травня 2008 року по 15 травня 2016 року зі сплатою розстрочених сум щомісячно рівними частками згідно графіку (арк. справи 126).

Щодо сплаченої платіжним дорученням № 2410 від 13 травня 2008 року суми податку на додану вартість в розмірі 31939 грн. 39 коп., то в призначенні платежу було вказано, що сплачується - податок на додану вартість за договором розстрочення боргу № 12 від 15 травня 2006 року по строку 13 травня 2008 року, отже позивачем ця сума була сплачена в рамках дії договору про реструктуризацію заборгованості № 12 від 15 травня 2006 року укладеному з податковим органом, та згідно графіку по строку 13 травня 2008 року, а не за січень 2008 року. Тобто, податковим органом не тільки було порушено право позивача визначати самостійно призначення платежу, але й умови договору про реструктуризацію податкового боргу.

Стосовно платіжних доручень (арк. справи 73, 85-103), в яких у призначенні платежу було зазначено, що податок на додану вартість сплачується як цільовий платіж відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості" від 5 червня 2000 року N 892 зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року N 270, постановами Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 23 березня 2004 року N 359,від 29 квітня 2004 року N 541, постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року N 720, у пункті 7-1 якої передбачено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл. Під час проведення розрахунків з податку на додану вартість з постачальниками та іншими кредиторами за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, в платіжному документі у графі "Призначення платежу" платник податку робить такий запис: "Кошти для розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270". Зазначені кошти перераховуються на відкритий кожному такому постачальнику (іншому кредитору) рахунок у відповідній установі банку. Під час здійснення платежу в оплату вартості товарів (робіт, послуг) у платіжному документі робиться така відмітка: "Платіж згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. N 270". Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог підпункту 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.

Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

З вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості" вбачається, що цільове акумулювання податку на додану вартість на спеціальних рахунках виключає самостійне використання податковим органом цих сум в погашення поточних платежів з податку на додану вартість шляхом зміни не тільки призначення платежу, а й взагалі напрямку його використання державою в особі своїх державних органів.

Колегія суддів враховує, що підпунктом 19.3.7 пункту 19.7 статті 19 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року встановлено, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Відповідно до пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711-ІVвід 23 червня 2005 року при погашенні платниками податків заборгованості у складі, визначеному цією статтею, що підтверджена за встановленим порядком, суми такої заборгованості не включаються до валових витрат кредиторів та до валового доходу дебіторів, штрафні санкції не нараховуються.

Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається відповідач як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми ПДВ у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”від 20.05.99 року № 679-ХІVНаціональний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що дії податкового органу щодо зарахування платежів сплачених за договором про реструктуризацію податкової заборгованості № 12 від 15 травня 2006 року та цільових платежів за постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості" у рахунок погашення поточних податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2008 року шляхом змінення призначення платежів, визначених платником податку у платіжних документах, є неправомірними, отже, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати податкових зобов'язань з ПДВ у сумі є незаконним.

Посилання відповідача на те, що ДП «Орджонікідзевугілля» не мало права вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань, оскільки його активи знаходились у податковій заставі, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Перебування активів платника податків у податковій заставі не позбавляє такого платника права вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань.

До того ж, Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Із аналізу норм Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, серед розглядуваних порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону, тобто, чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення від 9 червня 2008 року № 0001391640/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 5046 грн. 72 коп. та № 0001381640/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у розмірі 87702 грн. не можуть вважатися обґрунтованими та правильно визнані судом першої інстанції недійсними.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального право, що є підставою для залишення її без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року у справі № 2-а-22446/08 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року у справі № 2-а-22446/08 за позовом Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» до Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк пять днів складання ухвали у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27 березня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 30 березня 2009 року

Головуючий: В.Г.Яманко

Судді Г.М.Міронова

О.П.Лях

З оригіналом згідно:

Суддя В.Г.Яманко