Ухвала суду № 3615346, 30.03.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя  Христофоров А. Б.                                                                                                              Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

30 березня 2009 року                                                                                                                                                             справа № 2-а-25507/08/0570

зал судових засідань № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26, корпус 3

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                            Яманко В. Г.

суддів:                                                                                  Міронової Г. М.

при секретарі судового засіданняГорбенко К. П.

Білоус К. І.за участю представників: від позивача:Стиценко І. А. за дов. № 17 від 5 січня 2009 року,від відповідача:Колотова І. М. за дов. від 16 березня 2009 року,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизькуна постанову Донецького окружного адміністративного судувід

по адміністративній справі8 грудня 2008 року (складена у повному обсязі 13 грудня 2008 року)

№ 2-а-25507/08 (суддя Христофоров А. Б.)за позовомДержавного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр"доУправління Пенсійного фонду України в м. Харцизькупровизнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИЛА:

10 жовтня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. справи 2-5) звернулося державне підприємство "Шахтарськантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" (далі за текстом – ДП "Шахтарськантрацит") до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсним рішення УПФУ в м. Харцизьку  № 529 від 10 червня 2008 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі  2283 грн. та пені в розмірі 799 грн. 93 коп.  на страхові внески 33,2 %, а також штрафу в розмірі 0,93 грн. та пені в розмірі 0,41 грн. на страхові внески 0,5-2 %.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2008 року по справі № 2-а-25507/08  (арк. справи 151-153) позовні вимоги ДП "Шахтарськантрацит" були задоволені повністю, визнане недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку винесене відносно Відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" ДП "Шахтарськантрацит" № 529 від 10 червня 2008 року.

В апеляційній скарзі (арк. справи 155-158) відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач заперечував проти апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення (арк. справи 163-165).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Державне підприємство "Шахтарськантрацит" за свідоцтвом про державну реєстрацію є юридичною особою (арк. справи 31). Відокремлений підрозділ "Інформаційно-обчислювальний центр" державного підприємства "Шахтарськантрацит" перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Харцизьку та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34594787 як суб'єкт без права юридичної особи, що підтверджується довідкою статистики  (арк. справи 32).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (далі - Закон України N 1058-IV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону України N 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:

- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);

- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),

- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць  (частина 6);

- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);

- днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду,  у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);

- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).

Частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"   передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частини 9 цієї ж статті визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідач також посилається на Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо сплати страхових внесків гірничими підприємствами" № 364-Vвід 16 листопада 2006 року, який набрав чинності з дати опублікування – 7 грудня 2006 року, за яким розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений новим пунктом такого змісту: "14. Установити, що у 2007 році гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду".

10 червня 2008 року начальником Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку було прийняте оспорюване рішення № 529 (арк. справи 7), яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату відокремленим підрозділом "Інформаційно-обчислювальний центр" державного підприємства "Шахтарськантрацит" страхових внесків за період з 14 січня 2008 року по 20 травня 2008 року були застосовані фінансові санкції на загальну суму 2283 грн. 93 коп. та пеня в розмірі 800 грн. 34 коп.

В розрахунку (арк. справи 8) фінансових санкцій та пені відповідач зазначив, що сума зобов'язання по страховим внескам (33,2 %, 4 %) по даті виникнення боргу 20 лютого 2008 року була зарахована 17 квітня 2008 року в сумі 4186 грн. 15 коп., 24 квітня 2008 року в сумі 2433 грн. 43 коп., 25 квітня 2008 року в сумі 1040 грн. 43 коп., 20 травня 2008 року в сумі 3755 грн., 23 травня 2008 року в розмірі 9413 грн. 44 коп., по даті виникнення боргу 22 лютого 2008 року 23 травня 2008 року була зарахована сума 805 грн. 89 коп., 24 травня 2008 року – сума 1271 грн. 48 коп.,  у зв'язку з виявленим несвоєчасним зарахуванням вказаних сум була нарахована пеня в розмірі 799  грн. 93 коп.  За датою виникнення боргу 20 лютого 2008 року – були зараховані платежі 17 квітня 2008 року в розмірі 4186 грн. 15 коп..,  24 квітня 2008 року – в розмірі 2433 грн. 43 коп., 25 квітня 2008 року  - 1040 грн. 43 коп., 20 травня 2008 року – 3755 грн., 23 травня 2008 року 0 9413 грн. 44 коп., з нарахуванням штрафних санкцій в розмірі 2283 грн.

В розрахунку (арк. справи  9) фінансових санкцій та пені відповідач зазначив, що сума зобов'язання по страховим внескам (0,5-2 %) по даті виникнення боргу 4 січня 2008 року була зарахована 17 квітня 2008 року в сумі 44 грн. 75 коп., по даті 21 січня 2008 року – 17 квітня 2008 року в сумі 4 грн. 67 коп., 20 травня 2008 року в сумі 782 грн. 09 коп., по даті 18 лютого 2008 року – 20 травня 2008 року в сумі 262 грн. 60 коп., у зв'язку з виявленим несвоєчасним зарахуванням вказаних сум була нарахована пеня в розмірі 0,41 грн.  За датою виникнення боргу 21 січня 2008 року – були зараховані платежі 17 квітня 2008 року в розмірі 4 грн. 67 коп. та 20 травня 2008 року в розмірі 782 грн. 09  коп. з нарахуванням штрафних санкцій в розмірі 0,93 грн.

Позивач зазначає, що фактично страхові внески за січень 2008 року в розмірі 20828 грн. 45 коп. та за грудень 2007 року в розмірі 786 грн. 76 коп. були сплачені ВП "Інформаційно-обчислювальний центр" в межах строку згідно платіжних доручень: № 17 від 19 лютого 2008 року в розмірі 1980 грн. – 33,2 % за січень 2008 року, № 28 від 29 лютого 2008 року в розмірі 18848 грн. 45 коп. – 33,2 % за січень 2008 року, № 5 від 18 січня 2008 року в розмірі 786 грн. 76 коп. – 0,5-2 % за грудень 2007 року  (арк. справи 14, 15), в якому чітко визначено призначення платежу, проте в порушення вимог законодавства відповідач зарахував вказаний платіж в порядку календарної черговості в погашення недоїмки позивача зі страхових внесків за особовими рахунками (арк. справи 130-144) та актом звірки (арк. справи 125-129). Позивач зазначає, що частина страхових внесків за січень 2008 року в сумі 1980 грн. була сплачена своєчасно, загальна кількість прострочення сплати частини страхових внесків 33,2 % за січень 2008 року в розмірі 18848 грн. 45 коп. склала 10 календарних днів, яким відповідає штраф в розмірі 10 %, а не 20 % як визначено в спірному рішення відповідача № 529 від 10 червня 2008 року. За грудень 2007 року заборгованості зі сплати страхових внесків не було, оскільки сума 786 грн. 76 коп. була сплачена своєчасно.

Нарахування страхових внесків у розмірах 33,2 % та 0,5-2 % за грудень 2007 року та  за січень 2008 року підтверджується розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (арк. справи 10-13)

Крім того, позивач в підтвердження своєчасності сплати страхових внесків загалом у періоді  з 4 січня 2008 року по 20 травня 2008 року надав власний розрахунок нарахування та сплати страхових внесків за 2007 – 2008 роки (арк. справи 42) з доданням платіжних доручень (арк. справи 43-80), з яких вбачається, що у вказаному періоді сплата страхових внесків з урахуванням призначення платежу відбувалася своєчасно та відповідач протилежного не встановлював і під час судового засідання не доводив.

Частиною 5 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що  за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Колегія суддів вважає, що вказана норма, на яку посилається відповідач, не встановлює право чи обов’язок пенсійного органу при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”від 20.05.99 року № 679-ХІVНаціональний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу  України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України  держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

УПФУ в м. Харцизьку перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність,  фактично порушило право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України. 

Згідно статті 19 Конституції України  посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів, враховує також те, що відповідач всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірність прийнятого рішення № 529 від 10 червня 2008 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 2283 грн. 93 коп. та пені у розмірі 800 грн. 34 коп., яке суд першої інстанції правильно визнав недійсним.

З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що наявні підстави для залишення її без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.      

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку  на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2008 року у справі № 2-а-25507/08 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 грудня 2008 року у справі № 2-а-25507/08  – залишити без змін.

Ухвала складена, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 30 березня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий:                                                                                                                                                                                   В.Г.Яманко

Судді                                                                                                                                                                                               Г.М.Міронова

                                                                                                                                                                                                  К.П.Горбенко