Постанова № 3615311, 04.03.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у 1-ій                                                                Справа № 2-а-6959/08

інстанції – Захарчук Н.В.

Категорія статобліку – 6.11

                                                                 ПОСТАНОВА

      ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

04березня 2009р                                                                                м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя:   Мірошниченко М.В.,

суддя:                          Туркіна Л.П.

суддя:                          Проценко О.А.

при секретарі:            Галоян О.Г.

за участю представників сторін:

позивача:   не з’явився

відповідача:Пушкар О.В. дов. від 06.01.2009р. № 10-01/08

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу

            Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

            м.Дніпропетровськ

на постанову     Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2008р.

у справі               № 2-а-6959/08

за позовом          Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту

                              інвалідів, м.Дніпропетровськ

до відповідача   Закритого акціонерного товариства  «Дніпровський завод мінеральних

                              добрив», м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про                      стягнення суми 229292,30грн.  адміністративно-господарських санкцій та

                              суми 8529,96грн. пені

    ВСТАНОВИВ:

            Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів,

м. Дніпропетровськ  заявлено позов до Закритого акціонерного товариства  «Дніпровський завод мінеральних добрив», м. Дніпродзержинськ простягнення суми 229292,30грн.  адміністративно-господарських санкцій та суми 8529,96грн. пені.

            Розглянувши справу по суті, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.08р. у справі № 2-а-6959/08 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

            Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач в 2007році подавав до  центру зайнятості населення звіти про наявність робочих місць для інвалідів за формою № 3 –пн та створив 16 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином відповідач виконав вимоги ст. ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а тому відсутні підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

            Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій вказало наступні обставини.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач зобов’язується створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів і забезпечують працевлаштування інвалідів.  Виконанням нормативу вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

За ст. 20 цього Закону, підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції.

            Сплата санкцій не ставиться законодавцем в залежність від того, чи вживав роботодавець необхідних, передбачених законодавством заходів, щодо працевлаштування інваліда.      

Просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду  від 03.10.2008р.скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову.

            Відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказав на законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції. Зазначив, що  ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2004р. у справі № Б 15/49/04 порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. За п.4 ст 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня). Вважає, що застосування адміністративно-господарських санкцій та пені буде суперечити цьому Закону.

            Також вказує, що згідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов’язок працевлаштування інвалідів виконується органами  державної служби зайнятості.

            Підприємство у 2007році створило  робочі місця для працевлаштування інвалідів.

             Відповідач своєчасно надавав до центру зайнятості відомості про наявність вільних робочих місць, на які могли бути працевлаштовані інваліди.

            За змістом ст. 20 вказаного Закону,  оскільки у відповідача був відсутній прибуток за 2007рік, тому відсутні підстави для стягнення коштів.

            Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача

            В судовому засіданні 04.03.2009р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

            Представникпозивача   до суду не з’явився. Позивач про час, місце і дату судового розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника позивача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Справу призначено до розгляду і розглянуто колегією у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), судді: Туркіна Л.П., Проценко О.А.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічного комплексу «Оберіг».

В судовому засіданні 04.03.09р. оголошено вступну та резолютивну частини постановисуду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали та обставини справи, перевіривши їх доказами, колегія суддів  знаходить підставидля задоволення апеляційної скарги.

            Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача суми 229292,30грн. адміністративно-господарських санкцій та 8529,96грн. пені, за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2007році.

            Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»  для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

            Згідно до ч.2 ст. 19 зазначеного Закону України, підприємства, установи, організації,  у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують  кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів.

  Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 31.01.2007 № 70 визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи, організації незалежно від форм власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі, призначених для працевлаштування інвалідів.

У відповідності до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, затвердженого Міністерством праці України № 338 від 29.12.2004р. (Ф. 10-ПІ), наданого відповідачем – а.с. 3, середньооблікова чисельність працівників за стягуваний період, становить 650 осіб, внаслідок чого відповідачв 2007 році повинен був створити двадцять шість робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Середньооблікова чисельність інвалідів, що працювали у відповідача у 2007 році, склала 10 осіб – інвалідів, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів (Ф. 10-ПІ), наданого відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України.

За змістом ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на протязі 2007року відповідачем не було створено та не працевлаштовано 16 (шістнадцять) інвалідів.

У відповідності до звітів про наявність вакансій (Ф. № 3-ПН) за 2007 рік, які подавались відповідачем до Дніпродзержинського міського центру зайнятості, відповідач повідомляв центр зайнятості про наявність наступних вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році: за січень 2007р. – 2 вакансії,за лютий 2007р. – 1 вакансія, за липень 2007р. – 1 вакансія. 

Цей факт також підтверджується довідкоюДніпродзержинського міського центру зайнятості вих. № 2337від 09.06.2008р.

Виходячи з вказаних обставин, колегія суддів доходить до висновку, що відповідач не виконав вимоги ст. ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що виявилось у наступному:

- не подавав щомісячно (крім січня, лютого, липня 2007р.) звітів про наявність

вакансій для працевлаштування інвалідів;

- у поданих звітах за січень, лютий, липень 2007р. вказав про наявність лише двох та

одного, відповідно, вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач не надав до суду жодного доказу, який би свідчив про створення ним у

2007році 16-ти необхідних робочих місяць для працевлаштування інвалідів.

У 2007 році службою зайнятості до відповідача був направлений один інвалід Кідисюк В.П., який відмовився від працевлаштування.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 зазначеної норми передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.

У відповідності до ч.2 ст. 20 цього Закону України,  порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється  виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

            Оскільки відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення  господарського правопорушення, тому згідно до  ст. 218 Господарського кодексу України адміністративно господарські санкції у сумі 229292,30грн. та 8529,96грн. пені підлягають стягненню з відповідача.

            Посилання відповідача у запереченнях на апеляційну скаргу на ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - про розповсюдження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів щодо нарахування нейтсойки (штрафу, пені), колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

            За змістом Преамбули до вказаного Закону, грошове зобов’язання – зобов’язання боржника заплатити кредитору певну суму відповідно до цивільно-правового договору та інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

            У відповідності до п.4 ст 12 вказаного Закону,  не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

            У відповідності до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на відповідача не покладено грошове зобов’язання, а покладене зобов’язання створити робочі місця для працевлаштування інвалідів та подати необхідні відомості про ці створені місця. Зобов’язання відповідача в даному випадку не носить грошовий характер.

            Крім того, за своєю правовою природою адміністративно-господарські санкції відрізняються від неустойки (штрафу, пені), передбаченої ст. 12 вказаного Закону.

            За таких обставин, суд першої інстанції не повно з’ясував обставини, що мають значення для  справи та ухвалив судове рішення з порушеннямнорм матеріального  права.

            Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

            Керуючись ст. ст. 195, 198 (п. 3), 202 п. 1, 4, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                             

                                                                         ПОСТАНОВИВ:

            Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськзадовольнити.

            Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду   від 03.10.2008р. у справі № 2-а-6959/08скасувати.

            Адміністративний позов задовольнити.

            Стягнути з Закритого акціонерного товариства  «Дніпровський завод мінеральних

добрив», 51917, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, 179 (ЄДРПОУ 31980517) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ суму 229292,30грн. адміністративно-господарських санкцій та суму 8529,96грн. пені.

            Постанова  суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця  до адміністративного суду касаційної інстанції.

            Постанова виготовлена в повному обсязі – 11.03.2009р.

            Головуючий суддя                                                  М.В.Мірошниченко

            Суддя                                                                        Л.П. Туркіна

            Суддя                                                                        О.А. Проценко