Ухвала суду № 3615284, 15.04.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції суддя Ушаков Т. С.

Суддя - доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

15 квітня 2009 року справа № 2-а-31662/08/0570

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

суддів: Міронової Г. М.

при секретарі судового засіданняЯстребової Л. В.

Кондрашовій Н. М.за участю представників від: позивача:Колотович Д. О. за дов. № 01-1207 від 26 листопада 2008 року,відповідача:Корнієнко І. С. за дов. № 2882/10-006 від 17 лютого 2009 року, розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 24 грудня 2008 року (повний текст постанови складено 29 грудня 2008 року)

по адміністративній справі № 2а-31662/08 (суддя Ушаков Т. С.)

за позовом комунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго»

до державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИЛА:

27 листопада 2008 року Державне підприємство «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (т. 1 арк. спр. 2-7) до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про скасування податкових повідомлень рішень № 0001042301/0, № 0001032301/0, № 0001022301/0 від 6 жовтня 2008 року, що були прийняті державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьк Луганської області на підставі акту перевірки № 2117/23-13405551 від 3 жовтня 2008 року та відповідно до яких до комунального підприємства «Сєвєродонецьктелокомуненерго» (код ЄДРПОУ 13405551) були застосовані штрафні санкції по податку на додану вартість на загальну суму 628763 грн. 92 коп. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року (т. 1 арк. спр. 53-54) наведені позовні вимоги комунального підприємства «Сєвєродонецьктелокомуненерго» були задоволені в повному обсязі.

В апеляційній скарзі (т. 1 арк. спр. 59-61) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Під час судового розгляду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення з підтверджуючими документами (т. 2 арк. спр. 4-211).

Позивач заперечував проти апеляційної скарги, про що визначився письмово з доданням підтверджуючих документів (т. 3 арк. справи 1-208).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та надані докази, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Комунальне підприємство «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. спр. 21). За статутом зі змінами (т. 1 арк. спр. 8-20) КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» засноване на комунальній власності територіальної громади міста Сєвєродонецьку Луганської області, загальне управління діяльністю підприємства здійснюється органом управління Фондом комунального майна міської ради. Згідно довідки статистики (т. 1 арк. спр. 22) КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 13405551 (т. 1 арк. спр. 22) з визначенням основних видів діяльності за КВЕД: розподілення та постачання електроенергії, постачання пари та гарячої води, монтаж систем опалення, вентиляція та кондиціонування повітря.

З 22 травня 2000 року КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» взято на облік платників податків у ДПІ у м. Сєвєродонецьку, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП (т. 1 арк. спр. 24), за свідоцтвом № 16625599 виданим податковим органом 15 липня 2000 року (т. 1 арк. спр. 23) позивач є платником податку на додану вартість.

За наслідками перевірки КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго»з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання ДПІ у м. Сєвєродонецьку був складений акт № 2117/23-13405551 від 3 жовтня2008 року (т. 1 арк. спр. 29-30), підписаний посадовими особами позивача. До акту перевірки в якості додатків (т. 1 арк. спр 31-41) додані розрахунки штрафних санкцій, в яких окремо визначені вирахувані штрафні санкції за підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІ від 21 грудня 2000 року за ставкою 10 %, 20 % та 50 %. В зазначених розрахунках вказана податкова звітність, за якою були нараховані штрафні санкції, дата нарахування, дата сплати, сума сплаченого боргу, кількість днів затримки, відсоткова ставка та сума штрафної санкції. Період, за який застосовані штрафні санкції визначений не в акті перевірки, а лише в додатках та починається з дати нарахування 30 грудня 2005 року по 31 липня 2006 року за податкові звітні періоди визначені вибірково, а саме за грудень 2004 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2005 року, січень 2006 року, лютий 2006 року, червень 2006 року.Податковим органом не визначено чітко причини щодо визначення саме такого періоду для проведення перевірки та не здійснення своєчасного постійного контролю за повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), що є порушенням вимог статей 2, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», за якими цей вид контролю є одним з основних завдань та функцій податкових інспекцій.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

В пункті 1.2 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 року N 326, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2004 року за N 803/9402, визначено, що камеральна перевірка - це перевірка, яка проводиться податковим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. При оформленні результатів передвіки відповідачем не були дотриманні вимоги пункту 1.7 розділу 1 та пункту 1 розділу 2 вказаного Порядку щодо вказання фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів та визначення податкових періодів, які перевіряються.

Щодо періоду, за який відповідачем застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, то податковий боргу який виник на підставі податкових декларацій з ПДВ за грудень 2004 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2005 року, повинен був бути раніше стягнутий податковим органом з застосуванням штрафних санкцій, оскільки станом на дату складання акту камеральної перевірки 3 жовтня 2008 року закінчилися 1095 днів наступних за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій, за якими податковим органом були визначені штрафні санкції за несвоєчасне погашення податкового боргу. Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного закону повязує розмір та підстави застосування штрафних санкцій саме з погашеною сумою податкового боргу. Згідно підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. В підпункті 15.1.2 пункту 15.1 вказаної статті передбачено лише 2 випадки, коли не застосовуються наведені в статті 15 строки давності це у разі, коли а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання. Вказані обставини у даній справі відсутні, тому за грудень 2004 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2005 року з врахуванням дат подання податкових декларацій строк давності для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового боргу сплинув.

На підставі акту перевірки № 2117/23-13405551 від 3 жовтня2008 року ДПІ у м. Сєвєродонецьку були 6 жовтня 2008 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення (т. 1 арк. спр. 26-28):

- № 0001042301/0 про визначення штрафу у розмірі 10 % в сумі 37477 грн. 39 коп. за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 374773 грн. 90 коп.,

-№ 0001032301/0 про визначення штрафу у розмірі 20 % в сумі 71665 грн. 13 коп. за затримку на 83 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 358325 грн. 65 коп.,

-№ 0001022301/0 про визначення штрафу у розмірі 50 % в сумі 519621 грн. 40 коп. за затримку на 322 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 1039242 грн. 80 коп.

Перелічені податкові повідомлення-рішення є предметом розгляду даної справи.

Нарахування сум податку на додану вартість позивачем та їх узгодження в встановленому Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» порядку підтверджується поданими до ДПІ у м. Сєвєродонецьку податковими деклараціями з ПДВ з врахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобовязань (т. 3 арк. спр. 10-45).

В акті перевірки податковим органом зазначено, що перевірка проводилася без виїзду за місцезнаходженням КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», з використанням податкової звітності позивача та інформації оперативного обліку податків і зборів (обовязкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів з врахуванням вимог Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року N 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за N 843/11123 та Податкового розяснення щодо граничних строків сплати податкового зобов'язання, визначеного платником у новій (уточненій) податковій декларації, що містить виправлені показники, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 жовтня 2002 року N 503.

Зворотній бік облікової картки, в якому визначені дати нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість, надані ДПІ у м. Сєвєродонецьку до матеріалів справи (т. 2 арк. спр. 11-211), свідчать про те, що сплата позивачем узгоджених сум податку на додану вартість відбувалася в іншому порядку ніж зазначено в розрахунках штрафних санкцій, оскільки в цих розрахунках та відповідно у спірних податкових повідомленнях-рішеннях зазначені узагальнені дати та суми сплати, що фактично не співпадає з наданими позивачем платіжними дорученнями (т. 3 арк. спр. 46-202) та з поясненнями посадових осіб податкового органу наданими на вимогу апеляційного суду (т. 2 арк. спр 4-7) а саме стосовно зарахування в погашення узгоджених податкових зобовязань у якості платіжного документу даних за уточнюючими розрахунками податкових зобовязань з податку на додану вартість, у звязку з виправленням позивачем самостійно виявлених помилок (т. 3 арк. спр. 12-16, 45).

В поясненнях відповідач зазначає (т. 2 арк. спр. 4), що зарахування коштів в рахунок сплати податкового боргу позивача по наступним деклараціям з ПДВ за: грудень 2004 року подану 20 січня 2005 року вхідний № 29491 в сумі 58060 грн. (термін сплати 31 січня 2005 року), за січень 2005 року від 21 лютого 2005 року вх.. № 1942 в сумі 95197 грн. (термін сплати 2 березня 2005 року), за лютий 2005 року від 21 березня 2005 року вх.. № 2972 в сумі 63539 грн. (термін сплати 30 березня 2005 року), за березень 2005 року від 20 квітня 2005 року вх.. № 5421 в сумі 99837 грн. (термін сплати 4 травня 2005 року), а також за уточнюючим розрахунком поданим за травень 2005 року, з виправленням помилок березня 2005 року, поданого 4 травня 2005 року вх. № 7279 (термін сплати 4 травня 2005 року) здійснений самостійно податковим органом на підставі поданої КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» декларації з податку на додану вартість за вересень 2005 року № 34088 від 19 жовтня 2005 року, в якій було визначено відємне значення з податку на додану вартість -489734 грн.

Наявність у податковій декларації з податку на додану вартість відємного значення, як вбачається з матеріалів справи, на думку податкового органу, є доказом погашенням податкового боргу та зумовило застосування частини штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року зі змінами станом на жовтень 2005 року сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У даному випадку суми податкових зобовязань за грудень 2004 року, січень, лютий, березень 2005 року були погашені податковим органом за рахунок відємного значення з ПДВ вересня 2005 року, хоча як вбачається з розрахунку штрафних санкцій заборгованість платника податку була й за квітень, травень, червень, липень, серпень 2005 року з визначенням в деклараціях сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду вже з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду. Податковим періодом для обчислення та звітування з податку на додану вартість за діючим законодавством є один календарний місяць, тому використання податковим органом відємного значення платника податку без його дозволу в довільному порядку щодо погашення боргу попередніх звітних періодів порушає встановлений порядок визначення податку на додану вартість до сплати в бюджет.

За вимогами підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Декларації містять дані про нараховані податкові зобовязання за звітний період, а не про сплачені податки за цей же період.

Відповідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» також встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. За приписами статті 8 вказаного закону порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.

Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Запідпунктом 3.1 пункту 3 Порядку виконання державного бюджету за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 р. N 131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 р. за N 67/5258, платники податків (юридичні та фізичні особи) сплачують податки і збори (обов'язкові платежі) у безготівковій або готівковій формах; платежі здійснюються платниками через установи банків, у яких вони обслуговуються, через установи Державного комітету зв'язку України, установи Ощадного банку за місцезнаходженням платника.

Таким чином, сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. Крім того, колегія суддів зазначає, що у підпункті 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено про те, що штрафні санкції застосовуються саме у разі не своєчасної сплати податкового зобовязання, а не у випадку зарахування за декларацією відємного значення податку на додану вартість.

Отже, у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплата узгодженої суми податкового зобов'язання не прирівнюється ані до зменшення суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету, у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок, ані до зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ.

Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається ДПІ у м. Сєвєродонецьку, як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми ПДВ у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела, черговість погашення податкових зобов'язань та не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України”від 20.05.99 року № 679-ХІVНаціональний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

В наданих до матеріалів справи платіжних дорученнях позивача (т. 3 арк. спр. 46-202) вбачається, що в них визначено про перерахування податку на додану вартість за поданими деклараціями (уточненими розрахунками), сплата за якими в визначений законодавством термін повинна була зараховуватися до відповідного місячного звітного періоду, а сплата за його межами при невизначеності чіткого призначення платежу, могла бути у календарній, а не вибірковій черговості зарахована до погашення попереднього податкового боргу, але як вбачається з наведених таблиць в поясненнях позивача своєчасно сплачені суми не були враховані податковим органом при складанні розрахунків штрафних санкцій (т. 3 арк. спр. 1-8).

Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення позивача (т. 3 арк. спр. 165-198) з визначенням у якості призначення платежу договору про розстрочення податкових зобовязань від 13 липня 2006 року № 10/24-078, за яким податковим органом був розстрочений податковий борг підприємства з податку на додану вартість шляхом його сплати в період з 13 липня 2006 року по 13 грудня 2006 року наступним шляхом: 11 серпня 2006 року в сумі 40882 грн. 66 коп., 13 вересня 2006 року в сумі 40882 грн. 66 коп., 13 жовтня 2006 року в сумі 40882 грн. 66 коп., 13 листопада 2006 року в сумі 40882 грн. 66 коп., 13 грудня 2006 року в сумі 40882 грн. 64 коп. В договорі було визначено, що податковий орган зобовязується зробити відповідні записи в картках особових рахунків підприємства (пункт 2.1), а підприємство зобовязувалося забезпечити сплату розстроченої суми податкового боргу згідно умов договору (пункт 3.1) та повну сплату поточних нарахованих сум податків та зборів (обовязкових) платежів до бюджетів всіх рівнів (пункт 3.2). Нарахування пені та штрафних санкцій податковим органом передбачалося за договором тільки у випадку скасування договору у судовому порядку. Вказаний договір є діючим та на підставі нього податковим органом було прийнято рішення № 2 від 13 липня 2006 року (т. 3 арк. спр. 211) про розстрочення податкового боргу вищенаведеним порядком. Тобто, податковим органом при довільному зарахуванні сплачених сум податку на додану вартість за договором в оплату сум податкових зобовязань за деклараціями не тільки було порушено право позивача визначати самостійно призначення платежу, але й умови договору про реструктуризацію податкового боргу.

Стосовно платіжних доручень (арк. справи 46-51), в яких у призначенні платежу було зазначено, що податок на додану вартість сплачується як цільовий платіж відповідно до статті 36 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статті 36 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 9 лютого 2006 року N 124, то за цими нормативно-правовими актами передбачений не порядок погашення узгоджених шляхом подання податкових декларацій податкових зобовязань, а порядок проведення розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями. Тобто, на нижче приведені приписи вказаних нормативно-правових актів не розповсюджується дія підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Так, за статтею 36. Кабінету Міністрів України забезпечити завершення розрахунків з погашення зобов'язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперів колишнього СРСР, які здійснюються за рахунок відповідної субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам шляхом погашення заборгованості таких громадян, що утворилася станом на 1 вересня 2004 року, за спожиті електричну і теплову енергію, природний газ, тверде паливо, послуги водопостачання і водовідведення, квартирну плату, розпочаті у 2005 році згідно із статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік". За підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статті 36 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 9 лютого 2006 року N 124 для участі в розрахунках підприємство - надавач житлово-комунальних послуг надсилає до районної, районної в місті, міської постійно діючої комісії з організації та проведення розрахунків отриману в органі державної податкової служби за місцем реєстрації, підписану керівником і скріплену печаткою довідку про наявність заборгованості із сплати визначених у пункті 33 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" податків і зборів (обов'язкових платежів) до державного бюджету, не погашеної на дату видачі довідки; усі учасники розрахунків у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають замість "Стаття 39" - "Стаття 36"; проведення розрахунків у частині погашення заборгованості за спожиту електричну енергію здійснюється через відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальниками, що провадять підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремленими підрозділами та державним підприємством "Енергоринок", на які органи Державного казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти для проведення подальших розрахунків згідно із затвердженими протоколами погодження розрахунків.

Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).

До того ж, Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Із аналізу норм Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В свою чергу, серед розглядуваних порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону, тобто, чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Слід також враховувати, що статтею 11. Погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення - рішення № 0001042301/0, № 0001032301/0, № 0001022301/0 від 6 жовтня 2008 року прийняті ДПІ у м. Сєвєродонецьку не можуть вважатися обґрунтованими та правильно визнані судом першої інстанції недійсними.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята правильно, що є підставою для залишення її без змін, але з врахуванням мотивів наведених в ухвалі апеляційного суду.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року у справі № 2а-31662/08 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року у справі № 2а-31662/08 за позовом комунального підприємства «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» до державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк пять днів складання ухвали у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 квітня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 17 квітня 2009 року

Головуючий: В.Г.Яманко

Судді Г.М.Міронова

Л.В.Ястребова