Постанова № 3615278, 24.03.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

            Суддя І інстанції – Качуріна Л. С.

                                                                                  Суддя-доповідач – Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С ТА Н О В А

Іменем України

24  березня  2009року                                                          справа № 2-а-2681/08/1270

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Юрченко В.П.

суддів              Горбенко К.П., Лях О.П.

при секретарі судового засідання Фаліні І.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача – Сахнової І.О., Журавльової О.В.,

від відповідача  –  Кузьменко О.М., Ковальової В.В.,  Воротнікова І.О.

від третьої особи– не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу

Державного підприємства «Свердловантрацит»

 на постанову   

Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року у справі 2-а-2681/08 за позовомДержавного підприємства «Свердловантрацит»

до

Державної податкової інспекції в місті  Свердловську

проскасування податкового повідомлення-рішення № 0000 509/1840/0 від 18 липня  2007 року,                                                            

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року відмовлено в задоволені позову  Державного підприємства «Свердловантрацит»  до Державної податкової  інспекції в місті  Свердловську про визнання не чинним податкового  повідомлення-рішення №  0000509/1840/0 від 18.07.2007 року, прийнятого в зв*язку з порушенням платником податку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов*язання по збору  за геологорозвідувальні роботи, передбаченого підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з нарахуванням штрафних санкцій в  розмірі 50 % в сумі 1351095.86 грн.

            В апеляційній скарзі позивач,  посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, вказуючи, що ст.41 Конституції України гарантовано право власнику розпоряджатись  своєю власністю.  Апелянт вказує, що саме платнику податків дано право визначати  призначення платежу, яке  відповідач безпідставно змінив на свій розсуд, внаслідок чого  нараховано штрафні санкції.

Представник позивача  у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, які підтримав в судовому засіданні, вказуючи, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

            Згідно  статуту ДП  „Свердловантрацит” (позивача), вбачається, що вказане підприємство засноване на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 7 березня   2003 року № 117, проведено його державну реєстрацію, взято на облік у відповідача як платника податків.

              Згідно акту № 642-15-20-32355669 від 11.07.2007 року вбачається, що відповідачем  проведено невиїзну перевірку дотримання граничних строків сплати податкового зобов*язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного  бюджету за жовтень 2006 – квітень 2007  року.  Згідно висновків перевірки встановлена затримка сплати узгодженого податкового зобов*язання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету більш ніж  90 календарних днів, наступних за останнім днем  граничного  строку сплати узгодженої суми податкового зобов*язання у сумі 2702191.66 грн.

                  На підставі акту прийнято  спірне податкове повідомлення-рішення від 18.07.2007 року № 0000509/1840/0 яким повідомлено позивача про  зобов*язання сплатити штраф в розмірі 50 % в сумі 1351095.86 грн. (а.с.14).

                   Позивач стверджує, що не було порушення граничних строків сплати податкового зобов*язання, оскільки їх сплата проводилась своєчасно за той податковий період, який вказано в  платіжних дорученнях, а порушення, на які вказує відповідач,  виникли внаслідок дій  податкової інспекції, які змінили призначення платежу. Крім того, доводами апеляційної скарги є обставина, що ухвалою Господарського  сулу Луганської області від 6.11.2006 року  затверджено мирову угоду  з ДПІ на умовах надання платнику податків (позивачу) розстрочення сплати податкового збору за ГГР в сумі 2458118.90 грн. на строк до 31.03.2008 року з щомісячним погашенням платежу в розмірі 144595.22 грн. Предметом  мирової угоди була існуюча недоїмка за  розрахунками № 16459 від 07.08.2006 р., № 9352  від 10.05.2006 р., № 35227 від 06.02.2006 р.,  № 27547  від 08.11.2005 року. Позивач (апелянт) зазначає неправомірність дій відповідача в тому, що змінюючи призначення платежу, останнім проводилось зарахування  сум на погашення недоїмки, виниклої за різними розрахунками, в тому числі і за тими, щодо яких  укладена мирова угода.

                    На думку позивача, оплата зобов*язань, визначених розрахунками, проводилась платіжними дорученнями: № 10846 від 27.10.2006 року (призначення платежу: відрахування на ГГР погашення недоїмки), № 10910 від 30.10.2006 року (кошти  за вугілля згідно акту опису активів, № 12270 від 27.11.2006 р. (збір за ГГР згідно ухвали Господарського суду), № 14038 від 28.12.2009. (збір за ГГР згідно ухвали Господарського суду),  № 1018 від 29.01.2007 р. (збір згідно ухвали Господарського суду), №  1059 від 29.01.2007 р. (збір за ГГР погашення недоїмки),  № 1183 від 31.01.2007 р. ( погашення недоїмки),  № 1647 від 09.02.2007 р. (погашення недоїмки),  № 2158 від 19.02.2007 р. ( збір за 4-й квартал 2006 року).

                   Згідно розрахунку нарахувань штрафних  (фінансових) санкцій, який є додатком до  спірного акту, вбачається, що   відповідачем прийнято платежі, сплачені за вказаними платіжними дорученнями, як фактично сплачено в рахунок  суми недоїмки, і як наслідок  визначено  кількість днів прострочення і розмір штрафу, про що позивачу направлено спірне повідомлення-рішення, з якого вбачається, що  нараховано позивачу штраф на підставі  п.17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед  бюджетами та державними цільовими фондами”, №  2181-ІІІ від 21.12.2000 р. зі змінами та доповненнями.   

                 Відповідно до п.7.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  -  податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

                  Ця норма дійсно взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

                      Разом з тим, колегія суддів  зазначає, що  податковою інспекцією чітко зараховано платежі за призначенням, яке вказано в платіжних дорученнях позивачем, тобто в рахунок погашення недоїмки, окрім платіжного доручення № 2158 від 19.02.2007 р. на суму  1079234.24 грн. ( збір за 4-й квартал 2006 року).

                      В усіх платіжних дорученнях вказувалось, що платіж призначається  на погашення недоїмки. Доводи апелянта, що недоїмка за судовим  рішенням про затвердження  мирової угоди та недоїмка, яка не ввійшла в судове рішення, але  фактично існує, зовсім різні види недоїмок, які не можуть погашатись на розсуд   відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства. Дії відповідача  узгоджуються з вимогами  нормативно-правових актів та чітко  виконані у відповідності з вказівкою позивача про призначення платежу. Погашення недоїмки, яка розстрочена за рішенням суду по суті її не змінює та не впливає на кінцевий результат та мету дій позивача та відповідача, а саме і позивач і відповідач здійснювали платежі на зарахування існуючої недоїмки.

                     Разом з тим, згідно платіжного  доручення № 2158 від 19.02.2007 р. на суму  1079234.24 грн. чітко вказано, що позивачем перераховується  збір за 4-й квартал 2006 року,  тобто, позивач  самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, і таким чином його дії не суперечать вимогам Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Сплата  призначалась  в рахунок сплати  поточних податкових зобов*язань за 4-й квартал 2006 року, а не на погашення недоїмки.

                     Суд апеляційної інстанції вважає, що зарахування цього платежу в рахунок  погашення недоїмки є неправомірним, а  тому в цій частина позовні вимоги та апеляційна скарга підлягають задоволенню. Сплата збору по ГГР 19.02.2007 року за 4-й квартал 2006 року вчинена у строки, які встановлені Інструкцією про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держаного бюджету, затвердженої наказом Комітету України з питань геології та використання надр та ДПА України  від 23.06.99 р № 105/309, а саме,  базовий податковий           період встановлено – квартал,  а подача розрахунків здійснюється протягом 40 календарних  днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, а сума збору сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім   днем граничного строку подання розрахунку збору.

            З таких підстав,  нарахування суми штрафу за вказаним платіжним  дорученням є неправомірним, а тому сума  27379.91 грн. ( із розрахунку:  зараховано  в  рахунок сплаченого податкового зобов*язання – 54759.82 грн., пеня – 47571.54 грн., фінансова санкція – 50 %) підлягає виключенню з загальної суми штрафних санкцій, визначених відповідачем за спірним податковим повідомлення-рішенням.

            На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що  судом першої інстанції надана неправильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування  судового рішення.          

         Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

         Апеляційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» по справі № 2-а-2681/08  – задовольнити частково.

         Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року у справі № 2-а-2681/08 - скасувати.      

           Позовні вимоги Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції  в м.Свердловську Луганської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

           Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області від 18.07.2007 року № 0000509/1840/0 в частині  зобов*язання Державного підприємства «Свердловантрацит» сплатити штраф  в розмірі 27379.91 грн. за затримку на 90 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов*язань в розмірі 50 відсотків.

           В іншій частині відмовити в задоволені позовних вимог.

           Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 24березня 2009 рокув присутності представників сторін.

            Постанова у повному обсязі складена 30 березня 2009 року. 

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                         В.П. Юрченко

Судді:                                                                                                    К.П. Горбенко  

                                                                                                               О.П. Лях