Ухвала суду № 36147346, 13.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р. Справа № 37568/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В.П., Рибачука А.І.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2009 року, Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправними та скасування в повному обсязі з моменту прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001222342/0/23-121 та № 0001232342/0/23-121, які прийняті 30 березня 2009 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що придбання товарів позивача у ПП «Агроімпекс-Ресурс» підтверджується всіма первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Також вказано, що «Рінетелекомбуд» не включало у свої валові витрати транспортні витрати по доставці вантажу від ПП «Агроімпекс-Ресурс».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що видаткові та податкові накладні складені на підтвердження їх виконання не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року та не фіксують фактів здійснення господарських операцій, що в них описані.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задоволити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що всі валові витрати, понесені ТзОВ «Рівнетелекомбуд» при здійсненні господарських операцій з ПП «Агроімпекс-Ресурс», підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Рівне проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» щодо взаємовідносин з ПП «Агроімпекс-Ресурс» за період з 01 січня 2008 року по 31 січня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

16 березня 2009 року ДПІ у м. Рівне було складено акт № 260/23-400/31710741 про результати позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд».

На підставі акта від 16 березня 2009 року заступником начальника ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001223342/0/23-121 від 30 березня 2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12729,59 грн., в тому числі за основним платежем 8612,24 грн. та за штрафними санкціями в сумі 4117,35 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001232342/0/23-121, яким визначено податкове зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств в сумі 12317,56 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 10765,31 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1552,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В ході перевірки позивача встановлено, що на виконання умов усної угоди між ТзОВ «Рівнетелекомбуд» та ПП «Агроімпекс-Ресурс» ПП «Агроімпекс-Ресурс» для ТзОВ «Рівнетелекомбуд» виписано видаткову накладну № 57 від 29 вересня 2008 року на суму 22834,58 грн., видаткову накладну № 164 від 31 жовтня 2008 року на суму 17512,49 грн., податкову накладну № 164 від 31 жовтня 2008 року на суму 17512,49 грн., видаткову накладну № 903.1 від 28 січня 2008 року на суму 11326,39 грн., податкову накладну № 903.1 від 28 січня 2008 року на суму 11326,39 грн. Суми, відображені в зазначених видаткових накладних, було включено ТзОВ «Рівнетелекомбуд» до податкового кредиту відповідного періоду та валових витрат відповідного періоду. Будь-яких інших фінансово-господарських документів, крім податкової накладної, видаткової накладної, реєстру отриманих податкових накладних, виписки банку для перевірки не було представлено.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з вироком Рівненського міського суду від 25 травня 2010 року по справі № 1-608/09 (1-386/10), що набрав законної сили, визнано винними ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПП "Юнісеф", ПП "ТЕК Транс Експо Регіон" та засудження за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Відповідно, як вбачається з вироку Рівненського міського суду по справі № 1-608/09 (1-386/10) від 25 травня 2010 року судом було встановлено, що підприємницька діяльність ПП "Агроімпекс-Ресурс"носила фіктивний характер.

Вирок по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому статтями 70-72 Кодексу адміністративного судочинства, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобовязань зі сторони посадових осіб ПП "Агроімпекс-Ресурс".

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Матеріалами справи підтверджується, що правочини вчинені між товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» та ПП "Агроімпекс-Ресурс" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, що є порушенням приписів ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Надаючи оцінку обставинам у даній справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правочини, вчинені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» та ПП "Агроімпекс-Ресурс, мали на меті отримання податкової вигоди у вигляді сформованого товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» податкового кредиту та валових витрат за відповідний період. Такі правочини суперечать моральним засадам суспільства, порушують існуючий в державі публічний порядок та спрямовані на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на додану вартість.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкові повідомлення-рішення № 0001222342/0/23-121 та № 0001232342/0/23-121, які прийняті 30 березня 2009 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне - відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетелекомбуд» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року в справі № 2а-3679/09/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук