Ухвала суду № 36146915, 29.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року Справа № 168378/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ПП «Енергозахід» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 року у справі № 2а-4881/12/1370 за позовом ПП «Енергозахід» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Енергозахід» звернулось до суду з адміністративним позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000232301 від 22.05.2012 року, відповідно до якого ПП «Енергозахід» зменшено розмір від'ємного значення суми з податку на додану вартість у розмірі 7 680,00 грн., та нараховано штрафні санкції 1 920,00 грн.

Позовні вимоги підприємство обгрунтовує наступним. За результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Енергозахід» складено Акт №132/2200/36084263 від 11.05.2012 року, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232301 від 22.05.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7680,00 грн., застосовано штрафні санкції на суму 1920,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу, зроблені на підставі Акту безпідставними, необґрунтованими та недоведеними у встановленому законом порядку, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить чинному законодавству. Позивач неодноразово наголошує у позовній заяві, що факти про можливі порушення ним вимог податкового законодавства відсутні, а вказане вище, навпаки свідчить про протиправність дій податкового органу, що ґрунтується на умисному перекручуванні відповідачем норм податкового законодавства. У зв'язку із наведеним просить спірне податкове повідомлення-рішення скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції ПП «Енергозахід» подало апеляційну скаргу. З посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить постанову Львівського окружного адміністративного суду скасувати, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Представник податкового органу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

За клопотанням відповідача в судовому засідання проведено заміну ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС на правонаступника Сокальську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що податковим органом за період з 24.04.2012 року по 03.05.2012 року проведена виїзна позапланова перевірка ПП «Енергозахід» з питань правомірності формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, про що складений Акт від 11.05.2012 року №132/2200/36084263.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем встановлено факт порушення позивачем: ч.2, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216, ст.ст. 901, 902 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог вказаних положень у момент вчинення правочинів з ТзОВ «Волинь холод»; пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого Підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податку на додану вартість за лютий 2012 року у розмірі 7680,00 грн.

Податковим органом встановлено, що на формування показників у рядку 1 Декларацій «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів», та у рядку 9 «усього податкових зобов'язань» (загальна сума -190514,00 грн.) мало вплив відображення податкових зобов'язань за операціями з реалізації вугілля, шахтного обладнання (опори), продажу послуг залізниці з транспортування вантажу та не виявлено заниження задекларованих Підприємством показників у рядку1 Декларацій.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів, з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» встановлено податковим органом, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, шахтного обладнання, запчастин, вугілля, отримання послуг залізниці, оренда приміщення, у зв'язку із чим виявлено завищення задекларованих ПП «Енергозахід» показників у вказаному рядку на суму 7679,60 грн., у тому числі за лютий 2012 року у сумі 7679,60 грн.

Відповідно до Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000232301 від 22.05.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7680,00 грн., застосовано штрафні санкції на суму 1920,00 грн.

Окрім зазначеного відповідач посилається на порушення позивачем п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України згідно висновку ДПІ, не пред'явлено первинних документів, які б, у свою чергу, підтверджували факт придбання юридичних послуг згідно Договору №102/12-П від 01.02.2012 року, зокрема, акт наданих послуг №1, що складений у м. Радивилів 29.02.2012 року, оскільки такий не містить відповідних обов'язкових реквізитів.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і такий договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, в Акті наданих послуг № 1, пред'явленого до перевірки, відсутні прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції, складання первинного документа, окрім цього, в акті не вказано згідно якого договору виконані юридичні послуги, та не зазначено детального переліку наданих ТзОВ «Волинь Холод» послуг.

Водночас згідно п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Такі документи до матеріалів справи позивачем не долучались.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000232301 від 22.05.2012 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення податковим органом норм чинного законодавства України та не надано доказів на обґрунтованість даного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.160, 195,196, п.1 ч.1 ст. ст.198,ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ПП «Енергозахід» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 року у справі № 2а-4881/12/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.