Ухвала суду № 36143414, 03.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р. Справа № 9104/181033/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Микитин І. В.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу Ортинської Н. М.

представника позивача Березяк І. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року по справі №2а - 7571/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Сервус» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень - рішень від 14 серпня 2012 року №0001252301, №0001242301, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Сервус» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції, а також в подальшому подало заяву про уточнення позовних вимог і просить: визнати дії відповідача щодо викладених у акті перевірки висновків про безтоварність та нікчемність фінансово - господарських операцій між ТзОВ «БК «Сервус» та ТзОВ «Лінда Стар» і ТзОВ «Галтехпостач» протиправними; скасувати податкові повідомлення - рішення від 14 серпня 2012 року за №0001252301 в частині завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 129 435 гривень 68 коп. та за штрафними санкціями в сумі 59 811 гривень, та за №0001242301 в частині завищення податку на прибуток на суму 190 124 гривні і штрафними санкціями на суму 177 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань, по господарських операціях з придбання та поставки будівельних матеріалів від ТзОВ «Лінда Стар» та ТзОВ «Галтехпостач» є безпідставними, оскільки реальність цих операцій з придбання товарів у вказаних контрагентів та їх подальша реалізація підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, поданими суду, а також доказами, що підтверджують спроможність займатися такою господарською діяльністю. Вважає, що висновки податкового органу не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках актів перевірок щодо контрагентів позивача та на твердженні про відсутність товарно - транспортних накладних. На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому порядку, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Відповідач в акті перевірки не зазначив обставини, які б давали підстави стверджувати про нікчемність укладених позивачем з контрагентами договорів .

Крім цього, позивач не повинен нести відповідальність за те дотриманням ТзОВ «Лінда Стар» та ТзОВ «Галтехпостач» придбавали товар в інших постачальників.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року провадження у справі в частині вимог про визнання неправомірними та протиправними дій відповідача щодо викладених у акті перевірки №236/22 - 20/33628385 від 01 серпня 2012 року висновків про безтоварність та нікчемність фінансових операцій між ТзОВ «БК «Сервус» та ТзОВ «Лінда Стар» і ТзОВ «Галтехпостач» закрито.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача від 14 серпня 2012 року: №0001252301 в частині завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 129 435 гривень 68 коп., в тому числі і штрафної санкції в розмірі 59 811 гривень та за №0001242301 в частині завищення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 190 124 гривні, в тому числі і штрафної санкції в розмірі 177 гривень.

Окрім цього, 01 листопада 2012 року Львівським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про виправлення описки в постанові суду, якою резолютивну частину викладено у іншій редакції з урахуванням того, що суми штрафних санкцій за оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями не включаються у визначену суму завищення податкового зобов'язання.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Окрім цього, на обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ті обставини, що до перевірки не було представлено товаросупровідних документів, які б підтверджували реальне придбання позивачем товару у контрагентів, а проведено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку. Не представлено і сертифікатів якості та паспортів відповідності на товар, а також не підтверджується придбання товарів контрагентами позивача у підприємств - постачальників (продавців). Матеріали перевірки свідчать, що позивач провів документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалися. Відповідно правочини, на підставі яких проведено документальне оформлення операцій, не спрямовані на досягнення результатів, які визначені правочинами.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, згідно змісту якого представлені документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті товару та послуг за договорами, які фактично виконані. Не встановлено фактів, які б свідчили, що господарські операції не відповідають дійсним намірам сторін і спрямовані на ухилення від сплати податків. Зазначені відповідачем обставини щодо відсутності постачальників за податковою адресою та наявність господарських відносин з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, не можуть впливати на право позивача по віднесенню до валових витрат та складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість. Реалізація придбаного товару підтверджується видатковими накладними і попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції. Також, позивач зазначає, що використання товарно - транспортної накладної є обов'язковим тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносин між сторонами третьої особи - перевізника.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача: Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію у Львівській області Державної податкової служби на Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримала вкладені у апеляційній скарзі доводи і просить задовольнити апеляційну скаргу. Також, звертає увагу на допущене судом порушення процесуальних норм, так як суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної постанови зазначив про часткове задоволення позовних вимог, проте, з урахуванням постановленої ухвали про закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог, фактично повністю задовольнив позовні вимоги.

Представник позивача не погодилася із викладеними у апеляційній скарзі доводами, вважає постанову суду першої станції законною і обґрунтованою, а зазначені в апеляційній скарзі обставини не спростовують висновків суду першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача є безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року визнано протиправними дії ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ «Лінда Стар» з питання правильності відображення даних декларації з податку на додану вартість за період із 01 травня по 30 червня 2011 року, за наслідками якої було складено акт № 3903/182/37363810 від 15 вересня 2011 року. Тому, акт перевірки є недопустимим засобом доказування. На час здійснення позивача господарських операцій з контрагентами, вони мали статус юридичної особи. Доказів, які б свідчили про неспроможність контрагентів виконувати поставки, відповідач не надав та не встановлював цих обставин самостійно. Також, позивач не має жодного відношення до господарських операцій контрагентів з їхніми постачальниками (продавцями) і не повинен був з'ясовувати від кого отримувалися товари контрагентами. Відповідачем не зазначено яким актом передбачено необхідність документів, на які він покликається, і чи є вони первинними документами, які необхідні для визначення податкових зобов'язань.

Відсутність товаро - транспортних накладних, сама по собі, не свідчить про нікчемність господарських операцій. Право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро - транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару.

Придбання позивачем будівельних товарів, пиломатеріалів від ТзОВ «Лінда Стар» та ТзОВ «Галтехпостач», та наступний їх продаж ТзОВ «Будівельна компанія «Сервус» підтверджується первинними документами (договором, накладними), документами, що свідчать про подальшу реалізацію пального для продажу. Суд першої інстанції врахував письмові докази (первинні бухгалтерські документи).

Тобто, наведені в акті перевірки дані щодо неможливості здійснювати господарські операції ТзОВ «Лінда Стар» та ТзОВ «Галтехпостач» є суб'єктивним припущенням податкового органу та не можуть заперечити факту реального придбання товару позивачем.

Також, як зазначає суд першої інстанції відповідач згідно ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірності прийнятих ним рішень.

З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті необґрунтовано, упереджено і нерозсудливо.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з урахуванням такого.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 01 серпня 2012 року відповідачем проведено планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період із 01 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої 01 серпня 2012 року складено Акт №236/22 - 20/33628385. Як зазначено в акті перевірки, в ході її проведення виявлено порушення позивачем пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1, 137.12 ст. 137, п.138.1, 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.1 ст. 146, пп. 153.2.1, пп. 153.2.3 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 241 075 гривень та п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 190.1 ст. 190, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 174 086 гривень

На підставі висновків перевірки 14 серпня 2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення: № 0001252301 за податком на додану вартість на суму 212 356 гривень, з яких - 152 545 гривень - за основним платежем і 59 811 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001242301 за податком на прибуток на суму 232 659 гривень, з яких - 232 482 гривні за основним платежем і 177 гривень за штрафними санкціями.

Також, як встановлено судом, 20 травня 2011 року позивачем, як Покупцем, укладено із ТзОВ «Лінда Стар», як Продавцем, договір купівлі - продажу, за умовами якого ТзОВ «Лінда Стар» продає, а позивач купує матеріали будівельного призначення, асортимент, кількість, ціна яких визначена у рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною договору. Також продавець зобов'язаний оформляти всю товаросупроводжувальну документацію і поставка товару здійснюється продавцем за замовленням покупця автомобільним транспортом, наданим продавцем.

Всього ТзОВ «Лінда Стар» поставило позивачу товар на суму 300 841 гривня в тому числі 50 140 гривень 17 коп. податку на додану вартість.

Крім цього, 12 квітня 2011 року позивачем, як Покупцем укладеного договір №04/09 із ТзОВ «Галтехпостач», як Продавцем, за умовами якого ТзОВ «Галтехпостач» зобов'язувався поставляти та передавати у власність позивача товар за його замовленням, вказаний в рахунках на здійснення попередньої оплати. Відвантаження продукції здійснюється транспортом продавця.

В період часу із 14 квітня по 26 грудня 2011 року ТзОВ «Галтехпостач» продало позивачу «пиломатеріали обрізні хвоя» всього на суму 935 939 гривень 28 коп. в тому числі 155 989 гривень 48 коп. податку на додану вартість. Поставка здійснювалась на підставі попередньо виставленого рахунку - фактури.

Поставка товару продавцями підтверджується видатковою та відповідною їй податковою накладними: №ЛС 0000324 та №238 від 27 травня 2011 року на суму 300 841 гривня, рахунок - фактура №ЛС 0000387 від 20 травня 2011 року. Оплату за товар проведено 07 червня 2011 року та 05 липня 2011 року.

Регістрами бухгалтерського обліку підтверджується оприбуткування позивачем пиломатеріалів, отриманих від ТзОВ «Галтехпостач». В податковому обліку позивача собівартість списаних на виробництво та реалізованих пиломатеріалів включено до складу витрат за період з квітня по грудень 2011 року в сумі 271 581 гривня. Суму податку на додану вартість позивачем на підставі отриманих податкових накладних включено до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Отриманий від ТзОВ «Галтехпостач» товар позивач реалізовував покупцям, про що свідчать видаткові накладні.

Згідно первинних бухгалтерських документів, придбаний у ТзОВ «Лінда Стар» товар оприбутковано та відображено його подальший рух по бухгалтерському обліку. Оборотно - сальдові відомості по рах. 205 «Будівельні матеріали», 943 «Собівартість реалізованих оборотних активів» підтверджують реалізацію позивачем саме цього товару іншим покупцям. Собівартість реалізованої плити у червні 2011 року в сумі 69 366 гривень 80 коп. включено до складу витрат. Станом на 30 червня 2011 року на балансі у позивача обліковується плита ОСП 1220х2440х9,5 мм в кількості 872 штуки на суму 74 861 гривня, плита ОСП 1220х2440х15 в кількості 600 штук на суму 93 000 гривень, утеплювач мін. вата 1000х500х50 мм в кількості 25 штук на суму 1 888 гривень 75 коп. та професійна піна монтажна в кількості 343 штуки на суму 11 584 гривні 08 коп.. Собівартість цього згодом реалізованого товару включено до складу витрат. Станом на 31 березня 2012 року на балансі підприємства обліковується утеплювач мін вата на суму 1 888 гривень 75 коп.

Взаєморозрахунки між позивачем та ТзОВ «Лінда Стар» обліковуються за даними бухгалтерського обліку.

Товар, придбаний у ТзОВ «Лінда Стар», був реалізований підприємцям - покупцям на загальну суму 255 747 гривень 47 коп..

В ході перевірки господарських відносин із ТзОВ «Лінда Стар» відповідачем використано результати проведеної ДПІ у Червоноармійському районі м. Харкова перевірки, які відображені в Акті перевірки від 15 вересня 2011 року за №3903/182/37363810, і в ході якої було, зокрема, встановлено: чисельність працюючих дві особи, кількість фізичних осіб - шість, відсутність транспортних засобів, виробничих потужностей, згідно з поданою звітністю з податку на додану вартість номенклатура товарів придбаних та реалізованих ним не співпадають. Станом на момент проведення перевірки порушено провадження у справі про банкрутство.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року визнано протиправними дії ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТзОВ «Лінда Стар» з питання правильності відображення даних декларації з податку на додану вартість за період з 01 травня року по 30 червня 2011 року, за наслідками якої було складено вищевказаний Акт перевірки.

Контрагенти позивача, ТзОВ «Галтехпостач» та ТзОВ «Лінда Стар», зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Тобто, придбання позивачем будівельних товарів, пиломатеріалів від ТзОВ «Лінда Стар» та ТзОВ «Галтехпостач», та наступний їх продаж позивачем підтверджується первинними документами (договорами, накладними), документами, що свідчать про оплату за товар та його подальшу реалізацію.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на ті обставини, що доводи відповідача про неможливість придбання ТзОВ «Галтехпостач» зазначеного товару у постачальників ТзОВ «Маст - опт», ПП «Велес - ЛВ», ПП «Мрія - Дім» у зв'язку з відсутністю товаросупровідних документів, які б підтверджували реальне придбання товару, не можуть братися до уваги є безпідставними, оскільки позивач, як покупець, не повинен з'ясовувати обставини поставки товару ТзОВ «Галтехпостач» та його постачальниками.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків про безпідставність тверджень відповідача щодо нікчемності укладених позивачем з контрагентами правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, а також про невідповідність закону тверджень (висновків) відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток та податкові зобов'язання податку на додану вартість. У зв'язку з чим не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

При цьому, доводи податкового органу, викладені на обґрунтування апеляційної скарги, не заслуговують на увагу і не можуть бути покладені в основу судового рішення апеляційного суду, оскільки відсутність сертифікату якості товару, паспортів відповідності не можуть бути враховані, як обставинами, що впливають у даному випадку на визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Крім цього, відсутність товаро - транспортних накладних, сама по собі, не свідчить про нікчемність господарських операцій, так як вказані накладні не є безумовним доказом факту поставки товару і не може вплинути на податковий кредит з податку на додану вартість за умови доведення реальності господарської операції належним чином оформленими документами.

При цьому колегія суддів зазначає, що факт виконання договорів із зазначеними вище контрагентами підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними документами, яким суд дав правильну оцінку, і які підтверджують реальність господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно правовий спір, правильно встановив обставини справи, визначив відповідні їм правовідносини і постановив у відповідності до них судове рішення по справі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються в судовому засіданні дослідженими доказами, що підтверджують фактичне виконання позивачем та його контрагентами, як сторонами договорів, обумовлених договорами зобов'язань і відповідні зміни майнового стану учасників господарських правовідносин.

Також, контрагенти позивача на день укладення та виконання угод були зареєстровані у встановленому законом порядку та згідно свідоцтв були платниками податку на додану вартість.

Тому не можуть вважатися обґрунтованими і твердження відповідача, зазначені у апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводи відповідача про відсутність фактів поставки товару.

Даючи оцінку доводам податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з контрагентом правочинів, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному. Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана стаття встановлює презумпцію правомірності правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені Параграфом 2 Глави 16 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказана стаття поділяє недійсні правочини на нікчемні - недійсність яких встановлена законом (визнання такого правочину судом недійсним не вимагається) та оспорювані - недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (такий правочин може бути визнаний судом недійсним).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Податковим органом не надано суду доказів наявності жодного судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними вчинених правочинів щодо купівлі-продажу товарів, робіт (послуг), а також інших доказів, що свідчили б про наявність законних підстав для визнання таких правочинів недійсними.

Також, відповідачем на обґрунтування своєї позиції і відповідно доводів апеляційної скарги не представлено доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди, заподіяної державі.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обґрунтованих висновків щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та правильності визначення податкових зобов'язань .

Крім цього, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обставин, на які він посилається як на обґрунтування своїх заперечень, і відповідно не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, викладаючи у оскаржуваному судовому рішенні висновок щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та визначення податкових зобов'язань, дотримався зазначених вимог.

Обставини, викладені відповідачем на обґрунтування доводів апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду вважає такими, що не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При цьому, не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року по справі №2а - 7571/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Сервус» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень - рішень від 14 серпня 2012 року №0001252301, №0001242301 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко

Ухвалу в повному обсязі складено 09 грудня 2013 року.