Ухвала суду № 36143563, 03.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р.Справа № 821/1168/13-а

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г. ,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до голови Херсонського окружного адміністративного суду Попова Віталія Федоровича про визнання протиправними та скасування наказу,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до голови Херсонського окружного адміністративного суду Попова В.Ф. про визнання протиправним та скасування наказу №06-05/9 від 11 лютого 2013 року "Про порушення трудової дисципліни суддею ОСОБА_2"Ю., також просив стягнути з голови Херсонського окружного адміністративного суду Попова В.Ф. на його користь 10000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що факт відсутності позивача на робочому місці не відповідає дійсності, і підтверджено лише актом, який складено формально без відповідної перевірки. Крім того, у голови суду відсутнє таке повноваження, як встановлення щодо суддів місцевого суду факту наявності порушень трудової дисципліни, які можуть тягнути за собою можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Указу Президента України "Про призначення суддів" №768 від 13 липня 2010 року, ОСОБА_2 призначено на посаду судді Херсонського окружного адміністративного суду у межах п'ятирічного строку. Відповідно до наказу голови суду до виконання обов'язків ОСОБА_2 приступив з 12 серпня 2010 року.

08 лютого 2013 року у присутності голови суду Попова В.Ф., заступника голови суду Бездрабка О.І. та керівника апарату суду Комаренко В.Ю. було складено акт щодо відсутності ОСОБА_2 на своєму робочому місці з 11.30 год. до 16.00 год. 08 лютого 2013 року.

На підставі зазначеного акту наказом №06-05/9 від 08 лютого 2013 року "Про порушення трудової дисципліни суддею ОСОБА_2", головою Херсонського окружного адміністративного суду Поповим В.Ф. було визнано відсутність ОСОБА_2 в період часу з 11.30 год. по 16.00 год. 18 лютого 2013 року на робочому місці без поважних причин та встановлено прогул, а також попереджено ОСОБА_2, що в разі продовження порушень трудової дисципліни відносно нього буде направлено подання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо застосування заходів дисциплінарного пливу.

Вважаючи наказ протиправним, та посилаючись що у голови суду відсутнє таке повноваження, як встановлення щодо суддів місцевого суду факту наявності порушень трудової дисципліни, ОСОБА_2 звернувся до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивач, як суддя Херсонського окружного адміністративного суду перебуває у трудових відносинах із судом, у якому він працює.

Голова суду, видавши наказ про зарахування позивача на роботу несе відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати заробітної плати, облік робочого часу і, відповідно, керується нормами інших законів, які врегульовують ті чи інші правовідносини, в тому числі і трудові.

Обов'язковою умовою нарахування та виплати суддівської винагороди є належним чином заповнений табель обліку використання робочого часу, форма якого затверджена наказом Державного комітету статистики України від 5.12.2008р. № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації по статистиці праці" та передбачає необхідність перебування судді на робочому місці.

Підставою для внесення до табеля обліку використання робочого часу щодо причин неявки на роботу, є накази, розпорядження, листи непрацездатності, медичні довідки.

Оскільки, на час винесення спірного наказу позивач не підтвердив поважності причин відсутності на роботі, та факт відсутності на роботі не заперечує, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що голова суду видаючи наказ №06-05/9 від 11 лютого 2013 року "Про порушення трудової дисципліни суддею ОСОБА_2" діяв правомірно. Крім того, суд виходив, що наказ не порушує прав позивача, оскільки не містить ознак притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а лише фіксує факт відсутності судді на роботі без поважних причин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає його правильним.

Також, колегія суддів не може взяти до уваги доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, що суд не взяв до уваги надану ним довідку від 14 лютого 2013 року про звернення до КП "Бериславська районна лікарня" для отримання медичної допомоги, оскільки згідно пп. 1.11 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян затверджену Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001р. № 455 непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі. Особам, які звернулися за медичною допомогою та визнані непрацездатними по завершенні робочого дня, листок непрацездатності може видаватись, за їх згодою, з наступного календарного дня (пп. 2.5, 2.6 Інструкції).

Також, відповідно до пп. 2.7 зазначеної Інструкції особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичного закладу видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до лікувально-профілактичного закладу, а у випадку, коли працівник звертався в здоровпункт в нічну зміну, видається листок непрацездатності з часу звернення у здоровпункт до закінчення робочої зміни.

З викладеного вбачається, що надана позивачем довідка довільної форми, яку він отримав на сьомий день після звернення до районної лікарні не може вважатися належним доказом його тимчасової непрацездатності.

Судом першої інстанції було встановлено, а також підтверджено матеріалами справи, що 08 лютого 2013 року у 11:30 ОСОБА_2 нікого не попередивши покинув своє робоче місце та виїхав в інший населений пункт. Будь яких інших доказів на поважність відсутності на робочому місці ОСОБА_2 надано не було.

Тому, враховуючи вимоги ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

А відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає правомірними дії голови суду, щодо фіксування порушення трудової дисципліни ОСОБА_2 шляхом складання відповідного акту, а в подальшому оскарженого наказу.

Приймаючи до уваги все викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наказ №06-05/9 від 11 лютого 2013 року "Про порушення трудової дисципліни суддею ОСОБА_2" прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України про працю, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог та його скасування відсутні.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, так як постанова викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: