Постанова № 36143232, 12.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 9104/23134/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року по справі за позовом приватного підприємства «Автотехнологія» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство «Автотехнологія» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне та просило визнати нечинним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 10 лютого 2010 року №0000272342/0, від 15 квітня 2010 року №0000272342/1, від 23 червня 2010 року №0000272342/2, від 02 вересня 2010 року №0000272342/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до 30.06.2008 року позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування і норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як і інші нормативно-правові акти, не передбачають включення до складу валового доходу підприємства дебіторської заборгованості за продукцію (товари, послуги, роботи), відвантажену до переходу підприємства на загальну систему оподаткування, оскільки перша з подій відвантаження товару здійснена у момент перебування позивача на спрощеній системі оподаткування.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року в справі №2а-4641/10 адміністративний позов було задоволено

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією у м. Рівне подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року в справі №2а-4641/10.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що оскільки об'єктом оподаткування є виручка від реалізації, дані обсяги відвантажених товарів, послуг до 30.06.2008 року не були включені до об'єкту оподаткування. На порушення пп. 11.3.1 п. 11.3 статті 11, п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не включено до складу валового доходу суму оплати по товарах, відвантажених та не оплачених до 30.06.2008 року, а саме коли підприємство знаходилося на спрощеній системі оподаткування за ставкою єдиного податку в розмірі 6% на суму 164484,03 грн.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне слід задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи з12.01.2010 року по 27.01.2010 року ДПІ в м. Рівне було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Автотехнологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за вказаний період. За результатами перевірки складено акт від 01.02.2010 року №85/23-100/33001116.

В акті перевірки зазначено, зокрема, що ПП «Автотехнологія» з 01.10.2006 року по 30.06.2008 року було на спрощеній системі оподаткування та являлось платником єдиного податку за ставкою 6%, з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року на загальній системі оподаткування.

В розділі 3.1 «Податок на прибуток» акту зазначено, зокрема, що за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року ПП «Автотехнологія» задекларовано скоригований валовий дохід в сумі 5464412 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 декларацій «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг) всього у сумі 164484 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2008 року в сумі 164484 грн.

На порушення пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПП «Автотехнологія» не включено до складу валового доходу суму оплати по товарах, відвантажених, та не оплачених до 30.06.2008 року, а саме коли підприємство знаходилось на спрощеній системі оподаткування за ставкою єдиного податку в розмірі 6%.

Скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення та задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність та незаконність усіх оскаржуваних рішень податкового органу, оскільки, на думку суду першої інстанції, так як відвантаження товарів відбулось у період, коли суб'єкт оподаткування перебував на спрощеній системі оподаткування, то прибуток по таких господарських операціях, який був у подальшому отриманий, не може бути об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств у період перебування платника податку на зальній системі оподаткування.

Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності запроваджена як напрям державної підтримки малого підприємництва на підставі Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» №2063-III від 19.10.2000.

Відповідно до ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є, зокрема, платником податку на прибуток підприємств. Оскільки сплата цього податку не передбачена для осіб, які поряд зі спрощеною системою оподаткування не використовують діючу (загальну), то й норми права, що визначають порядок сплати податку на прибуток підприємств у цьому разі не застосовуються.

Приписами іншого нормативно-правового акту, - Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 - визначено механізм та порядок сплати податку на прибуток підприємств, коло суб'єктів-платників, об'єкти оподаткування тощо, а також регламентовано, що його положення поширюються лише на суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність за загальною системою оподаткування, і не можуть застосовуватися платниками єдиного податку.

Відповідно і положення вказаного закону стосовно визначення валових доходів та валових витрат не можуть застосовуватись для платників єдиного податку, оскільки використання цих категорій безпосередньо пов'язано з оподаткуванням прибутку підприємства, і облік за цими показниками не передбачений для юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку і звітності (єдиний податок), а отже, зазначені особи не здійснюють оподаткування, облік та звітність за цими категоріями, тому й не можуть за їх допомогою визначати об'єкт оподаткування.

Згідно з вимогами ст.3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість;

- 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

В свою чергу, відповідно до ст.1 названого Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Спрощена система, як вид державної підтримки суб'єктів малого підприємництва, стосується не тільки оподаткування, а й бухгалтерського обліку та звітності особи, яка її обрала. Тому для суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, як виключення із загального правила, передбачено обов'язок вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу та передбачено обов'язок за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) подавати до органу державної податкової служби розрахунки про сплату єдиного податку.

Форма книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та Порядок її ведення затверджені наказом ДПА України №477 від 13.10.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.10.1998 за №689/3129.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку, у графі 6 «Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів» відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу суб'єктом малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, які належать суб'єкту малого підприємництва й реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації.

Отже, для суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, передбачено лише ведення обліку за тими категоріями, які відображено у Книзі, а саме стосовно виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка в подальшому впливає на розмір єдиного податку.

Розрахунки про сплату єдиного податку до органу державної податкової служби платник єдиного податку - юридична особа подає за формою та в Порядку, затвердженими наказом ДПА України №98 від 28.02.2003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.03.2003 за №221/7542. Форма розрахунку про сплату єдиного податку та Порядок її заповнення містять відомості про необхідність відображення у розрахунку таких показників, як середньооблікова чисельність працюючих, виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору, виручка від реалізації основних фондів, усього виручка від реалізації, сума єдиного податку за відповідною ставкою, податкові зобов'язання до сплати, таке інше.

Зважаючи на викладене, у зазначеному розрахунку платником єдиного податку відображається лише та сума доходів, яка фактично одержана у вигляді виручки і аж ніяк не може відображатися вартість проданих товарів, наданих результатів робіт (послуг), за які одержувачем не проведено розрахунків, тобто, сума дебіторської заборгованості.

Враховуючи, що згідно з положеннями Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт підприємницької діяльності може перейти на загальну систему оподаткування тільки у разі остаточної сплати єдиного податку, одержані підприємством після переходу на загальну систему оподаткування доходи, відносяться до складу валових доходів у відповідності до п.4.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і не всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року в справі №2а-4641/10 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор