Ухвала суду № 36142379, 05.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1332/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Тур В. В.

за участю представників позивача Каратаєвої Л. О., Тасліцького Г. І., представника відповідача Литвина В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" до Київської обласної митниці Державної митної служби України, митного посту "Святошин", Головного управління Державної казначейської служби в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови та стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної митниці Державної митної служби, митного посту «Святошин», Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень № 125000004/2012/111793/1 від 06.12.2012 року, № 125000004/ 2012/111836/1 від 17.12.2012 року і карток відмови № 125130000/2012/00045 від 06.12.2012 року, № 125130000/2012/10075 від 17.12.2012 року, стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області надмірно сплачену до бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 105006,66 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.04.2013 року).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якої позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 2009 року між позивачем та компанією «Цеппелін Інтернешнл АГ» укладено договір від 12.01.2009 року №09-CONSIGN-ZUK-ZIAG, відповідно до умов якого сторони домовились про організацію спільної діяльності з метою просування на ринок продукції, яку поставляє консигнант - «Цеппелін Інтернешнл АГ». На підставі договору на адресу позивача надійшов вантаж, а саме: дорожня техніка «СATERPILLAR», гідравлічний міні-екскаватор бувший у використанні, рік виробництва 2005, відпрацьовано 2990 мотогодин; модель 305-1 одиниця, з обертанням верхньої частини на 360 градусів на гусеничному ходу, в комплекті з планувальним ковшем 1550 м. та відвалом, с/н САТ00305ADGT01352, торгівельна марка CATERPІLLAR, виробник «СATERPILLAR INC.», країна виробника - Японія, код ТН ЗЕД 8429521000. Вантаж надійшов за такими товаросупровідними документами: міжнародна товарно-транспортна накладна СМR б/н від 30.11.2012 року, інвойс №204472/370 від 30.11.2012 року на суму 21405,45 доларів США, та був розміщений на митному складі згідно з ВМД №125130000/2012/913151 від 05.12.2012 року.

За умовами зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу обладнання № ZIAG-ZUK-2012, який був укладений між позивачем та компанією «Цеппелін Інтернешнл АГ» від 01.01.2012 року «Цеппелін Інтернешнл АГ» зобов'язується продавати та поставляти, а позивач приймати та оплачувати обладнання згідно з кількістю та цінами, зазначеними в інвойсах, які є додатком до цього контракту на умовах СІР Київ.

Відповідно до п.4.3 договору ціни на обладнання визначаються кожною окремою позицією в калькуляції та транспортному інвойсі за кожну одиницю. На підставі договору №2 та інвойсу №204472/370 від 06.12.2012 року на суму 25772,99 доларів США вантаж був заявлений в митний режим ВМД №125130000/2012/906885 від 06.12.2012 року.

6 грудня 2012 року позивачем з метою проведення митного оформлення товару «Дорожня техніка CATERPІLLAR», гідравлічний міні-екскаватор бувший у використанні» до митного поста «Святошин» Київської обласної митниці подано митну декларацію №125130000/2012/906885 з комплектом товаросупровідних документів, а саме: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0000965; товарно-транспортна накладна; інвойс №204472/370 від 30.11.2012 року; зовнішньоекономічний контракт від 03.08.2011 року; доповнення до зовнішньоекономічного контракту; декларація про відповідність технічному регламенту. У цій декларації вказано, що позивач та контрагент не є взаємопов'язаними особами і їх взаємозалежність не вплинула на ціну товару.

17 грудня 2012 року позивачем з метою проведення митного оформлення товару «Дорожня техніка CATERPІLLAR», автогрейдер бувший у використанні» до митного поста «Святошин» Київської обласної митниці подано митну декларацію №125130000/2012/907449 з комплектом товаросупровідних документів, а саме: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0000965; вищезазначені договори; товарно-транспортна накладна; інвойс №204458/60 від 17.12.2012 року; ВМД №100200000/2012/797721 від 24.05.2012 року; ВМД №125130000/2012/907449 від 17.12.2012 року. У цій декларації вказано, що позивач та контрагент не є взаємопов'язаними особами і їх взаємозалежність не вплинула на ціну товару.

Під час перевірки правильності заявленої митної вартості з урахуванням наданих до розгляду товаросупровідних документів, аналізу рівня митної вартості товару та наявності взаємозалежності покупця та продавця, 06.12.2012 року та 17.12.2012 року посадовою особою відділу контролю митної вартості та класифікації товарів на декларації митної вартості зроблено запис про надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, складено конкретний перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару, а саме: копію митної декларації країни відправлення; рахунок на користь третіх осіб; договори з третіми особами; висновок експертної організації; рахунок на користь третіх осіб; відповідна бухгалтерська документація (видаткові накладні); висновок експертної організації; відповідна бухгалтерська документація (залишкова вартість). Декларант 06.12.2012 року та 17.12.2012 року ознайомився з цими записами, про що зазначено на ДМВ з проставленням дати та підпису 06.12.2012 року о 15 год. 00 хв. та 17.12.2012 року о 16 год. 00 хв., та написав, що документи не надано, просив видати йому рішення про коригування митної вартості. Крім того, 06.12.2012 року та 17.12.2012 року з декларантом проведено консультації. Скарг щодо порядку його проведення та повноти наданих консультацій не надходило.

У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів Київською обласною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2012 року № 125000004/2012/111793/1 та від 17.12.2012 року № 125000004/2012/111836/1. У тексті цих рішень наведено відомості щодо неможливості застосування перших п'яти методів визначення митної вартості та обґрунтування підстав для застосування шостого резервного методу, а також вказано про проведення консультацій.

У графі «Опис товарів» рішення від 06.12.2012 року № 125000004/2012/111793/1 зазначено «Дорожня техніка СATERPILLAR. Автогрейдер бувший у використанні; відпрацьовано 3863 мотогодин; модель: 120Н - 1 шт.; з фронтальним відвалом спереду, розмір: 2795*980; грейдерний відвал, розмір: 3658мм*610мм*22мм.; с/н CAT0120HJ5FMO4842; рік виробництва: 2007; торгівельна марка CATERPІLLAR; виробник «СATERPILLAR INC. Країна виробника: BR».

У графі «Опис товарів» рішення від 17.12.2012 року № 125000004/2012/111836/1 зазначено «Дорожня техніка СATERPILLAR. Гідравлічний міні екскаватор: бувший у використані; рік виробництва 2005; відпрацьовано 2990 мотогодин; модель 305; з обертанням верхньої частини на 360 град.; на гусеничному ходу, з планувальним ковшом 1550 мм. та відвалом; с/н САТ00305ADGT01352; торговельна марка CATERPІLLAR; виробник «СATERPILLAR INC.»; країна виробника - JP.».

Рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2012 року та 17.12.2012 року отримано декларантом під підпис 06.12.2012 року та 17.12.2012 року.

Разом з рішеннями про коригування митної вартості митним органом складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України:

від 06.12.2012 року № 125130000/2012/00045, згідно з якою позивачу повідомлено про неможливість прийняття митного оформлення вантажної митної декларації від № 125130000/2012/906885. У цій картці відмови здійснено посилання на подачу нової ВМД, заповненої згідно з рішенням КОМ від 06.12.2012 року № 125000004/2012/111793/1;

від 17.12.2012 року № 125130000/2012/10075, згідно з якою позивачу повідомлено про неможливість прийняття до митного оформлення (випуску) товарів. У цій картці відмови здійснено посилання на подачу нової ВМД, заповненої згідно з рішенням КОМ від 17.12.2012 року № 125000004/2012/111836/1.

Позивачем до відділу митних платежів сектору по контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідача надіслано звернення від 30.01.2013 року стосовно перегляду рішень про коригування митної вартості, до якого долучено додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, заявленої позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) в ВМД №125130000/2012/906885 від 06.12.2012 року, а саме: декларація митної вартості від 07.12.2012 року; видаткова накладна від 10.12.2012 року по договору №СL0503 від 29.11.2012 року про відгрузку міні-екскаватора; договір купівлі-продажу обладнання від 29.11.2012 року між позивачем та ТОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»; додатки №1-4 до договору купівлі-продажу; акт приймання-передачі обладнання від 10.12.2012 року; довіреність від 10.12.2012 року; довідка з банку від 31.01.2013року про сплату ВМД №125130000/2012/906994 від 07.12.2012 ґроку; рахунок на користь продавця компанії «Цеппелін Інтернешнл АГ»; калькуляція від 06.12.2012 року; акт стану гідравлічного міні-екскаватора №б/н; експертний висновок від 25.01.2013 року; копія митної декларації країни відправлення.

Митним органом розглянуто це звернення позивача з додатково наданими документами та 07.12.2013 року надано відповідь за вих. №12/45/2/09-926, в якій митним органом прийнято рішення про неможливість застосування заявленого декларантом рівня вартості товару. Також в листі зазначено, що надані ТОВ з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» документи не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки надані не в повному обсязі (відсутні копія МД країни відправлення; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) із третіми особами тощо).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з статтею 42 Митного кодексу України митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Приписами статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік таких документів наведено у цій статті.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частинами 1 та 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначені в статті 57 Митного кодексу України.

Так, в цій статті зазначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь - якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Оскільки декларантом - ТОВ з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» на вимогу митного органу не надано додаткових документів, про необхідність подання додаткових документів для підтвердження задекларованої декларантом митної вартості товару та відмітки декларанта позивача про неможливість їх надати, то митним органом було проведено коригування митної вартості товарів з урахуванням інформації, наявної у митного органу.

Крім того, згідно зі статтею 266 Митного кодексу України на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Суд першої інстанції зазначив, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.

У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1 - 3 частини вісімнадцятої цієї статті, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи. Вартість цих операцій не може використовуватися замість вартості операцій з оцінюваними товарами.

В судовому засіданні представники позивача акцентували увагу колегії суддів на тому, що у відповідача сумніви стосовно впливу пов'язаності позивача з продавцем товару виникли вперше лише під час другого судового засідання в суді першої інстанції, а тому, на їх думку, цю обставину не можна вважати підставою для застосування резервного методу.

Натомість, колегія суддів зазначає, що приховування позивачем даного факту позбавило можливості відповідача розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів, а за наявності достатніх підстав вважати, що відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

З огляду на вищенаведене, та те, що відповідно до положень ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (основний метод), застосовується у разі, якщо, у тому числі, покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів, колегія суддів зазначає, що оскільки позивач приховав факт пов'язаності і через це позбавив митний орган виконати вимоги даної норми, і, відповідно, вплив зв'язку на ціну товару не перевірявся, то колегія суддів приходить до висновку про категоричну неможливість визначення митної вартості за основним методом.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді представники позивача оперували нормами МК України, проте не довели жодним чином доказами факту відсутності впливу пов'язаності на ціну товару.

Колегія суддів вважає цю обставину при ухваленні судового рішення визначальною.

Стосовно наголошення у судовому засіданні представників позивача на тому, що консультації перед застосуванням кожного наступного методу між ним та відповідачем, незважаючи на наявні в матеріалах справи відмітки, не проводились, то колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що письмової вимоги щодо проведення письмових консультацій позивачем не заявлено і надана консультація (або її ненадання) позивачем не оскаржувалась, а тому колегія суддів приймає з огляду на ці факти до уваги доводи відповідача як більш обґрунтовані, оскільки не може надати перевагу у прийнятті усних тверджень однієї зі сторін спору, якщо інша сторона цьому повністю заперечує, а перевірці ці доводи не підлягають з огляду на відсутність будь-яких доказів з цього приводу в матеріалах справи та в правовій природі взагалі.

Також, представниками позивача в судовому засіданні зазначено, що незважаючи на те, що компанія «Zeppelin International AG» дійсно не є виробником таких товарів, однак, законодавством не заборонено продаж товарів, що спочатку придбавалися для використання, надалі використовувалися певний час, а потім продавалися як бувші в використанні, то дана аргументація відповідача при визначенні митної вартості за резервним методом є безпідставною.

Натомість, колегія суддів зазначає, що для визначення, зокрема, ціни таких товарів, є визначальною початкова ціна виробника, що могла б дати змогу позивачу довести у встановлений строк відповідачу справедливе зниження рівня ціни з початкової до договірної в розрізі амортизаційного зносу, а також спростувати сумніви відповідача стосовно того, що договори носять непрямий характер.

Однак, позивач добровільно відмовився надавати відповідачу наявні у продавця товару документи на купівлю цих товарів попередньо у виробників, навіть незважаючи на те, що, по-перше, продавець - інвестор позивача, а тому також мав би бути зацікавленим у спростуванні доводів відповідача, а по - друге, вказана відмова аргументована виключно відсутністю зобов'язання подання таких документів в діючому законодавстві.

Доказів неможливості отримання у контрагента таких документів позивач не навів і в судовому засіданні, а тому не виконав обов'язку доказування своїх дій всіма доступними засобами.

Дана обставина надавала право митному органу витребувати додаткові документи для перевірки митної вартості товару.

При поданні обох ВМД позивачем не надано обов'язкових документів щодо витрат на транспортування товарів до місця ввезення на територію України, витрат на навантаження, вивантаження та обробку товарів, витрат на страхування товарів.

Відповідно до п. 9 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Позивач зазначив, що за положеннями договорів поставки здійснювались на умовах СІР Київ, а тому всі витрати на транспортування та страхування товару до м. Київ здійснені контрагентом позивача та за його рахунок.

Зважаючи на пов'язаність позивача з контрагентом, колегія суддів вважає ці доводи такими, що потребують доказування, з метою своєчасного виявлення формалізації деяких положень договору, укладених для надання певної фінансової вигоди одній зі сторін договору за їх наявності.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність своїх дій при винесенні спірного рішення довів.

Доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Цеппелін Україна ТОВ" до Київської обласної митниці Державної митної служби України, митного посту "Святошин", Головного управління Державної казначейської служби в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови та стягнення суми залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов

Суддя І. О. Грибан

Суддя О. А. Губська

(Повний текст ухвали виготовлено 10.12.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.