Постанова № 36141035, 17.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2013 року № 826/15991/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Основа»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків3-тя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «БК «Юкон Буд»провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

Крім того судом до участі в справі в якості третьої особи було залучено ТОВ «БК «Юкон Буд», однак не заважаючи на виклики суду, представник третьої особи в судові засідання не з'явився та письмових пояснень з приводу заявленого позову не подав, у зв'язку із чим та у відповідності до вимог ст. 128 КАС України, суд 28.11.13р. протокольно ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

До канцелярії суду 13.12.13р. надійшли письмові пояснення підписані від імені ТОВ «БК «Юкон Буд», щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Основа».

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» з питань правомірності обислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «БК «Юкон Буд» за період з 01.03.2012 р. по 31.05.2012р. За результатами перевірки складено акт від 09.07.2013 № 788/42-30/13669489 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення податкового законодавства, а саме :

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого завищено податковий кредит у березні 2012 року на суму 266 916,00грн., завищено податковий кредит у квітні 2012 року на суму 605 916,00 грн.;

- п. 138.1, 138.2 ст. 138, п. 139.1.9. п.139.1. ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 950 068,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000994230 від 25.07.13р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 187585,00грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 950 068,00грн. та штрафні санкції в розмірі 237 517,00грн.

№ 0001004230 від 25.07.13р. яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 872 707,00 грн. в тому числі за березень 2012р. в сумі 266 916,00грн. та за квітень 2012р. в розмірі 605 791,00грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток та зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, спірними податковими повідомленнями-рішеннями, слугувало встановлення перевіркою формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок сум сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «БК «Юкон Буд» за правочинами які укладено без мети настання реальних наслідків.

В обґрунтування позову, представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ «БК «Юкон Буд», при цьому реальність настання наслідків за правочином укладеним з таким контрагентом на переконання позивача у повній мірі підтверджуються первинною документацією наданою позивачем.

В підтвердження товарності правочину укладеного з ТОВ «БК «Юкон Буд» позивачем надано копії договору, податкових накладних, балансів, звітів, декларацій, книг обліку товарів, карток-рахунків, актів приймання виконаних робіт та довідок про їх вартість.

З аналізу наданої позивачем документації вбачається, що між позивачем та ТОВ «БК «Юкон Буд» 18.10.11р. укладено договір субпідряду № 18/10-11, згідно якого останній на свій ризик, своїм коштом та силами зобов'язувався провести будівництво 2 та 3 поверхів будинку готелю на «Будівництві міжнародного готельно-офісного комплексу по вул. Антоновича (Горького), 79 в Голосіївському районі м. Києва». На підтвердження виконання даного договору надано копії актів виконаних робіт та довідок про їх вартість за березень-квітень 2012р. (на 117 аркушах) та копії актів виконаних робіт та довідок про їх вартість за лютий 2012р. (на 60 аркушах).

Проте, в акті перевірки від 09.07.2013 № 788/42-30/13669489 податковий орган приходить до висновку про укладення договору субпідряду № 18/10-11 від 18.10.11р. без мети реального настання наслідків, оскільки в період лютий, березень, серпень 2010р. та березень, квітень, травень 2012р. ТОВ «БК «Юкон Буд» господарської операцій не здійснювало, об'єкт оподаткування при придбанні та продажі товарів за вказаний період відсутній.

Згідно акту від 01.03.2013 р. № 168/22-30/32822024 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БК «Юкон Буд» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Артель В.М.» за період квітень 2012р., ТОВ «ТВК «Приваткомресурс» за період березень, квітень, травень 2012р., ТОВ «Астра Буд Груп» за лютий, березень, серпень 2010р.» працівники податкового органу прийшли до висновку, що ТОВ «БК «Юкон Буд» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третіми особами. Господарські операції такого платника податку носять ознаки нереальності здійснення операцій.

Так, в акті № 220/22-05/36785144 від 15.06.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Приваткомресурс» з питань взаємовідносин з платниками податків за період з 01.11.2011 по 31.07.2012р. складеного ДПІ у Києво-Святошенському районі Київської області зазначено, що згідно отриманої податковим органом заяви від гр. ОСОБА_3, який є засновником та директором ТОВ «ТВК «Приваткомресурс», жодного відношення до реєстрації, перереєстрації установчих документів, господарської діяльності товариства він не має, просить податковий орган вжити заходів по припиненню товариства, зняттю з податкового обліку, скасуванню свідоцтва платника ПДВ та проведення всіх необхідних дій по скасуванню державної реєстрації ТОВ «ТВК «Приваткомресурс».

Згідно акту №1110/22-6/34956843 від 28.12.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Артель В.М.» щодо підтвердження господарської звірки з платниками за період квітень-червень 2012 р., складеного ДПІ у Оболонівському районі м. Києва ДПС встановлено, правочини, укладені між ТОВ «Артельт В.М.», ТОВ «БК «Юкон Буд» та іншими контрагентами укладені без мети реального настання наслідків. Встановлено, що ТОВ «БК «Юкон Буд» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкових вигод третім особам. Перевірками не встановлено, що ТОВ «БК «Юкон Буд» здійснювало господарські операції за лютий, березень, серпень 2010р. та березень, квітень, травень 2012р. Встановлена відсутність об'єкта оподаткування при придбанні та продажу товарів.

Таким чином, за результатами перевірок не підтверджені задекларовані ТОВ «БК «Юкон Буд» податкові зобов'язанні з ПДВ за березень, квітень, травень 2012р. по контрагентам- покупцям, в тому числі ТОВ «Основа».

Вказані обставини, що встановлені за результатами судового розгляду позивачем жодним чином не спростовано, інших доказів настання реальних наслідків за правочином укладеним з ТОВ «БК «Юкон Буд» не надано.

Крім того суд критично ставиться до наданих письмових пояснень ТОВ «БК «Юкон Буд», оскільки такі не містять підтверджуючої документації щодо особи керівника, а також не додано жодної підтверджуючої документації з проводу взаємовідносин з позивачем.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість», встановлювали аналогічні вимоги щодо формування податкового кредиту.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з виконаними роботами.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій