Постанова № 36141034, 10.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2013 року 11:20 № 826/17848/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбетонконструкція"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №31326552201 від 09.08.2013

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 09 серпня 2013 року № 31326552201.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням – рішенням, вважаючи його протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом Приватним підприємством «Гладіатор 2008», а реальність господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Заперечення відповідача співпадають із висновками акту перевірки від 26 липня 2013 року № 142/26-55-22-01/38387764.

Суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу від 22 липня 2013 року № 551, згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Гладіатор 2008» за період квітень 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 26 липня 2013 року № 142/26-55-22-01/38387764.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту 185.1. статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6., пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2013 року на загальну суму 76250,00 грн.

Такий висновок податкового органу мотивований тим, що згідно акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22 липня 2013 року № 451/2240/36124942 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Гладіатор 2008» в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків за період квітень 2013 року, встановлено факт взаємодії ПП «Гладіатор 2008» з суб’єктами господарювання та відповідно не встановлено факту реального здійснення господарських операцій при придбанні та наданні послуг з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності.

Заперечення позивача на акт перевірки листом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 серпня 2013 року № 1896/10/26-55-22-01-10 залишені без задоволення.

Податковим повідомленням – рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 серпня 2013 року № 31326552201 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 95313,00 грн., в тому числі: за основним платежем – 76250,00 грн., за штрафними санкціями – 19063,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, листами ГУ Міндоходів у місті Києві від 09 серпня 2013 року № 31326552201 та Міністерства доходів і зборів України від 28 жовтня 2013 року № 14123/6/99-9910-01-15 податкове повідомлення – рішення від 09 серпня 2013 року № 31326552201 залишено без змін.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення – рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Спецбетонконструкція» та ПП «Гладіатор 2008», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «Спецбетонконструкція» (Замовник) та ПП «Гладіатор 2008» (Юридична фірма) укладено Договір від 01 лютого 2013 року № 6, за умовами якого Замовник дає завдання Юридичній фірмі та зобов’язується оплатити її послуги, а Юридична фірма зобов’язується відповідно до завдання Замовника надавати йому зазначені юридичні послуги.

Пунктом 1.2. цього Договору визначено, що на підтвердження факту надання Юридичною фірмою Замовнику юридичних послуг відповідно до умов Договору складається акт виконаних послуг в строк до 30 числа кожного місяця.

Згідно Договору від 01 лютого 2013 року № 6 ПП «Гладіатор 2008» та ТОВ «Спецбетонконструкція» укладені та підписані акти надання послуг від 22 квітня 2013 року № 37, від 23 квітня 2013 року № 38, від 27 квітня 2013 року № 48, від 29 квітня 2013 року № 44 та від 30 квітня 2013 року № 45, згідно яких позивачу надані юридичні послуги відповідно до Договору від 01 лютого 2013 року № 6.

В свою чергу, ПП «Гладіатор 2008» виписано позивачу податкові накладні від 22 квітня 2013 року № 4, від 23 квітня 2013 року № 5, від 27 квітня 2013 року № 17, від 29 квітня 2013 року № 11, від 30 квітня 2013 року № 15 на загальну суму 217 500,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 36250,00 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім цього, як встановлено судом, між позивачем (Підприємство) та ПП «Гладіатор 2008» (Агент) укладено Агентський Договір № 6/1 від 01 березня 2013 року, за умовами якого Агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, за винагороду зобов’язується здійснювати за дорученням, за рахунок та від імені Підприємства юридичні та фактичні дії: сприяти укладенню угод на поставку продукції Підприємства; здійснювати пошук споживачів, обговорювати з ними істотні умови продажу товарів та передавати Підприємству замовлення споживачів. P>

Згідно умов цього Договору, ПП «Гладіатор 2008» виписало на адресу ТОВ «Спецбетонконструкція» акти надання послуг від 24 квітня 2013 року № 39, від 25 квітня 2013 року № 40, від 26 квітня 2013 року № 41, від 27 квітня 2013 року № 42, від 28 квітня 2013 року № 432.

В свою чергу, ПП «Гладіатор 2008» виписано позивачу податкові накладні від 24 квітня 2013 року № 6, від 25 квітня 2013 року № 7, від 26 квітня 2013 року № 8, від 27 квітня 2013 року № 9, від 28 квітня 2013 року № 10 на загальну суму 240000,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 39999,99 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за лютий 2013 року на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Гладіатор 2008», у зв’язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП «Гладіатор 2008» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи свідчать, що за результатом укладених договорів із ПП «Гладіатор 2008», позивачем ТОВ «Спецбетонконструкція» отримано юридичні послуги та консультації з приводу ведення господарської діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача із ПП «Гладіатор 2008» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Гладіатор 2008» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

При цьому, посилання на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22 липня 2013 року № 451/2240/36124942 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Гладіатор 2008» яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій при придбанні та наданні послуг з врахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності управлінського або технічного персоналу, судом відхиляється, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Гладіатор 2008», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 серпня 2013 року № 31326552201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Спецбетонконструкція» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 09 серпня 2013 року № 31326552201.

3.Судові витрати в сумі 172,06 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбетонконструкція» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник