Постанова № 36141041, 13.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2013 року № 826/17498/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення, вимоги та податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить скасувати рішення №0001051701 від 22.10.2013, вимогу про сплату боргу №Ф-1У та податкове повідомлення-рішення №0001041701 від 22.10.2013.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на те, що наймані працівники у періоді, який перевірявся були відсутні. А ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після проходження ними стажування, не були прийняті на роботу до оздоровчого центру «ІНФОРМАЦІЯ_1». З огляду на що, позивач вважає оскаржувані податкове повідомлення-рішення, рішення та вимогу про сплату боргу протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги посилався на письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зазначили, що працювали у ФОП ОСОБА_1 з 2010 року по 2012 рік без офіційного працевлаштування, а також довідку про доходи ОСОБА_2, яка була видана позивачем. За таких обставин, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрована 20.06.2006 Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві з 22.06.2006.

27.09.2013 відповідач здійснив фактичну перевірку оздоровчого центру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ФОП ОСОБА_1, за результатами якої склав акт фактичної перевірки за додержанням вимог чинного законодавства від 07.10.2013 №16/170123/НОМЕР_1 (далі - акт від 07.10.2013).

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 51.1 статті 51, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, пункту 19.2 статті 19 Закону України №889-ІV від 22.05.2003 «Про податок з доходів фізичних осіб».

В ході проведення перевірки відповідач встановив, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться оздоровчий центр в приміщенні якого надаються послуги парної, процедури по догляду за тілом, а також паління кальяну. Господарську діяльність здійснює СПД - фізична особа ОСОБА_1 Відповідач встановив, що з квітня 2010 року по березень 2012 року у позивача на посаді адміністратора у оздоровчому центрі «ІНФОРМАЦІЯ_1» працювала фізична особа ОСОБА_3 без укладання трудової угоди. За вказаний період ОСОБА_3 отримала заробітну плату від ФОП ОСОБА_1 у розмірі 70 500,00 грн. В період з травня 2010 року до 03.08.2012 у позивача на посаді адміністратора-масажиста в оздоровчому центрі «ІНФОРМАЦІЯ_1» працювала фізична особа ОСОБА_2 без укладання трудової угоди. За вказаний період ОСОБА_2 отримала від ФОП ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 156 000,00 грн. Податок на доходи фізичних осіб позивач з виплаченої заробітної плати фізичним особам ОСОБА_2І та ОСОБА_3 не нараховувала та до бюджету не перераховувала. Розрахунки нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи (розрахунок за формою 1-ДФ) за період з 2-го кварталу 2010 року по 3-й квартал 2012 року до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві позивач не подавала.

Відповідач дійшов висновку, що загальна сума не нарахованого, не утриманого та не сплаченого податку з доходів фізичних осіб склала 33 075,90 грн. В період з 2011 року ФОП ОСОБА_1 не нараховувала не утримувала з фонду оплати праці і фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 єдиний соціальний внесок на загальну суму 63 769,50 грн. СПД ОСОБА_1 в період з квітня 2010 року по грудень 2010 року не отримувала довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку на найманих працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та відповідно не сплачувала 50% єдиного податку за кожного працівника.

На підставі акту перевірки №16/170123/НОМЕР_1 відповідач виніс:

- податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 № 0001041701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 44 914,88 грн. в т.ч. основний платіж - 33 075,90 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 11 838,98 грн. ;

- рішення № 0001051701 від 22.10.2013 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 63 769,50 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції у розмірі 31 884,75 грн.

Відповідач також направив ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.10.2013 № Ф-1У щодо сплати недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 63 769,50 грн. та штрафів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 31 884,75 грн., загальна сума за вимогою - 95 654,25 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковим повідомленням-рішенням, рішенням та вимогою, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Суд встановив, що у періоді, який перевірявся ФОП ОСОБА_1 не здійснювала відрахувань до бюджету по податку з доходів фізичних осіб щодо працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Представник позивача зазначив, що ФОП ОСОБА_1 не зобов'язана була нараховувати та сплачувати заробітну плату зазначеним особам, оскільки не перебувала з ними у трудових відносинах. З цих же підстав, на думку представника позивача, були відсутні підстави для подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам, оскільки таких виплат не було та взагалі у ФОП ОСОБА_1 відсутні наймані працівники.

На підтвердження зазначеного представник позивача надав до матеріалів справи копію довідки від 13.02.2013 №1014 Солом'янського районного центру зайнятості, згідно якої трудові договори між ФОП ОСОБА_1 та найманими працівниками у Солом'янському РЦЗ не зареєстровані.

Щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 представник позивача зазначив, що дані особи проходили навчання та стажування у позивача на посаду адміністратора оздоровчого центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» у період з 01.11.2010 по 04.11.2010, про що позивачем було видано відповідний наказ від 29.10.2010 (а.с. 24).

У матеріалах справи також міститься копія письмових пояснень ФОП ОСОБА_1 щодо трудових відносин зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з відміткою про отримання їх відповідачем 03.10.2013. У даних поясненнях позивач зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проходили навчання та стажування, однак не були прийняті на роботу і жодних трудових відносин із ними не виникло.

Водночас, відповідач наполягав на тому, що зазначені особи були працівниками у оздоровчому центрі «ІНФОРМАЦІЯ_1» та відповідно до їхніх письмових пояснень, працювали у ФОП ОСОБА_1 з 2010 року по 2012 рік.

До матеріалів справи відповідач надав копію довідки від 01.07.2011 № 01/07, згідно якої ФОП ОСОБА_1 підтверджує, що ОСОБА_2 є співробітником оздоровчого центру «ІНФОРМАЦІЯ_1», займає посаду адміністратора та її заробітна плата складає 3800,00 грн. на місяць. Згідно даної довідки у період з січня по червень 2011 оклад ОСОБА_2 склав 22 800,00 грн.

Відповідач також посилався на письмові пояснення ОСОБА_2 від 01.10.2013 та ОСОБА_3 від 02.10.2013, надані ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, а також нотаріально посвідчені пояснення зазначених осіб (а.с. 42-43, 49-50).

Із зазначених пояснень вбачається, що ОСОБА_2 з травня 2010 року до 03.08.2012 працювала адміністратором-масажистом в оздоровчому центрі «ІНФОРМАЦІЯ_1» (після перейменування Східна баня «ІНФОРМАЦІЯ_2»), який розташований в цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1. При цьому, трудовий договір з ФОП ОСОБА_1 не укладався, офіційного оформлення трудових відносин не було.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3, вона працювала в оздоровчому центрі «ІНФОРМАЦІЯ_1» з квітня 2010 до березня 2002 року адміністратором та банщиком. Співбесіду із нею проводила ОСОБА_1, яка і прийняла рішення про прийом на роботу, попередивши, що офіційно оформляти трудові відносини не буде. ОСОБА_3 на такі умови погодилась.

Судом, було допитано в якості свідків ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_1 пояснила, що не має найманих працівників, а діяльність оздоровчого центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» (нова назва «Східна баня «ІНФОРМАЦІЯ_2») забезпечували особи, згідно договорів про надання послуг, укладених з ПП «Ві Ай Пі Бізнес-Студія». Зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проходили стажування, однак не були прийняті на роботу. Щодо довідки, виданої ОСОБА_2 про отримані доходи, ОСОБА_1 зазначила, що бачить її вперше, підпис на ній вона не ставила, однак печатка дійсно ФОП ОСОБА_1 Наявність відтиску печатки свідок пояснила тим, що печатка зберігалась у приміщенні оздоровчого центру та вона особисто не слідкувала за використанням своєї печатки. Свідок розповіла, що у оздоровчому центрі часто були перебої з електроенергією, а також електроенергію вимикали і в цей час вони не працювали, однак підключались до деяких квартир у житловому будинку АДРЕСА_1 для того, щоб поставити приміщення до охорону. Щодо санітарних книжок ОСОБА_2 та ОСОБА_3, свідок пояснила, що зобов'язана була їх оформити, однак потім зазначила, що не видавала та не оформляла такі санітарні книжки.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що з травня 2010 року по червень 2012 року працювала адміністратором-масажистом у оздоровчому центрі «ІНФОРМАЦІЯ_1», який був перейменований у «Східна баня «ІНФОРМАЦІЯ_2» без офіційного працевлаштування. Співбесіду з нею проводила ОСОБА_4, а рішення про прийняття на її роботу прийняла ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначила, що іноді підміняла ОСОБА_4 у 2012 році. Щодо довідки про доходи зазначила, що їй її видала ОСОБА_4, необхідність у довідці виникла у зв'язку з поїздкою за кордон. Режим роботи був доба через добу. Заробітну плату видавала ОСОБА_4 та середньомісячний дохід при роботі у ФОП ОСОБА_1 складав приблизно 3800 грн., сума щомісяця була різною іноді могла сягати 6000 грн. Щодо актів, складених Державною санітарно-епідеміологічною службою України свідок зазначила, що була на робочому місці під час перевірки та підписувала особисто складені акти. Пояснила, що у 2011 році були перебої з електроенергією, коли електроенергію у оздоровчому центрі вимкнули, то було прокладено провід до квартири ОСОБА_4, а потім підключались до інших квартир.

Свідок ОСОБА_4 зазначила, що працює головним адміністратором ПП «Ві Ай Пі Бізнес-Студія», робоче місце знаходиться у оздоровчому центрі «Східна баня «ІНФОРМАЦІЯ_2» у зв'язку із укладанням договору з орендарем приміщення. Заробітна плата складає 150 грн. на день та 1200 грн. на місяць, працювала вона у оздоровчому центрі «Східна баня «ІНФОРМАЦІЯ_2» по 8 днів на місять, коли її викликала ОСОБА_1 ОСОБА_4 пояснила, що до її обов'язків входили: відповіді на телефон, прибирання, готування чаю. Масажі робить інший адміністратор - працівник ПП «Ві Ай Пі Бізнес-Студія». Свідок зазначила, що просила ОСОБА_2 її підмінити близько 10 разів, що відбувалось у 2011-2012 роках. Щодо видання довідки про доходи ОСОБА_2 свідок зазначила, що підпис на ній схожий на її власний, однак вона її не видавала, повідомила, що печатка ФОП ОСОБА_1 є доступною інший працівникам. Зазначила, що медичні книжки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 медичні книжки не видавала. Стосовно перебоїв електроенергії, зазначила, що прокладали приблизно на місяць провід до її квартири виключно щоб поставити приміщення на охорону.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що працювала адміністратором-банщиком у оздоровчому центрі «ІНФОРМАЦІЯ_1» з квітня 2010 року по березень 2012 року. На роботу її приймала ОСОБА_1, яка на той час працювала адміністратором. Стажування тривало три дні. Зазначила, що працювала по трудовому договору, укладеному з ОСОБА_1 Примірник договору принесла їй ОСОБА_4, де вже стояв підпис від ОСОБА_1 При цьому, у трудовій книжці записи про роботу у оздоровчому центрі «ІНФОРМАЦІЯ_1» відсутні. Режим роботи був доба через дві та отримувала по 150 грн., а пізніше 200 грн. на день та відсотки від наданих послуг. В середньому заробітна плата складана приблизно 2000 грн. в місяць. З 2011 року працювали удвох зі ОСОБА_2, а саме: замінювали одна одну - двоє суток працювала вона, а двоє - ОСОБА_2 Заробітну плату отримувала від ОСОБА_4 Коли заклад не працював у зв'язку із перебоями електроенергії, то на роботу вони не приходили та заробітну плату не отримували. Щодо санітарної книжки, пояснила, що при влаштуванні на роботу в оздоровчий центр «ІНФОРМАЦІЯ_1» вона в неї уже була з попереднього місця роботи.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що з грудня 2012 року він є головою ОСББ «Янтар», з 2010 по 2011 року був заступником голови правління ОСББ «Янтар». ОСОБА_4 була членом ОСББ «Янтар» з 2010 року, в цей час головою ОСББ «Янтар» був її чоловік - ОСОБА_8, однак була виключена з членів ОСББ на останніх зборах. Свідок зазначив, що бачив ОСОБА_2 у приміщенні оздоровчому центрі «ІНФОРМАЦІЯ_1», коли знімав показники з лічильники на холодну та гарячу воду, що відбувалось з 2010 року три рази.

Свідок ОСОБА_6 повідомив, що користувався послугами оздоровчого центру «ІНФОРМАЦІЯ_1», а саме відвідував баню де ОСОБА_2 робила масаж, фамілію та по-батькові якої він не знає. Останній раз отримував послуги масажу у 2011 році. Свідок зазначив, що кожне відвідування записувалось у журнал працівниками оздоровчого центру «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Суд витребував у позивача копії журналів відвідувачів з 2010 року по останню дату записів. Однак, позивачем замість копії журналу відвідувачів надано копії книги обліку доходів і витрат за період з грудня 2010 року по січень 2012 року, які не підтверджують та не спростовують відвідування ОСОБА_6 оздоровчого центру «ІНФОРМАЦІЯ_1» та факту надання ОСОБА_2 послуг масажу.

Посилання позивача на договори про надання послуг від 01.01.2011 № 01-201, від 01.01.2012 № 01-2012 та від 01.01.2013 № 01-2013, укладених між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Ві Ай Пі Бізнес-Студія» щодо надання за плату послуги з прийому та запису телефонних дзвінків, прийому та консультаційне обслуговування відвідувачів оздоровчого центру, суд до уваги не бере, оскільки позивачем не надано доказів його фактичного виконання, а також укладання таких договорів не спростовує того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали у позивача.

Крім того, суд встановив, що Державною санітарно-епідеміологічною службою України було проведено перевірку оздоровчого центру «Східна лазня «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_1. Як вбачається з актів перевірки дотримання санітарного законодавства від 09.11.2010 та від 30.03.2011, копії яких наявні в матеріалах справи, ОСОБА_2 була присутня під час здійснення таких перевірок та ознайомлювалась із даними актами, про що поставила підписи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність достатньої кількості доказів для встановлення факту того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 працювали у період з 2010 по 2012 роки у ФОП ОСОБА_1 без офіційного працевлаштування та оформлення трудових відносин.

Згідно із пунктом 51.1 статті 51 Податкового кодексу України, податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок , використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Позивач в розумінні підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є податковим агентом та повинна була нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб (заробітної плати).

Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно розрахунку неутриманого єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, складеного відповідачем, який є додатком № 1 до акту фактичної перевірки, за період з травня 2010 року по лютий 2012 року, позивач не сплатила щодо працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 33 075,90 грн.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На підставі положень зазначеної норми відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 25% від суми нестриманого та несплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 33 075,90 грн., що склало 8268,98 грн.

Згідно із пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Суд встановив, що на підставі пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України відповідач застосував до ФОП ОСОБА_1 штрафну санкцію на загальну суму 3570,00 грн., а саме: 510 грн. за 2010 рік та по 1020 грн. за 2011-2013 роки. Однак, суд дійшов висновку, що нарахування штрафної санкції у розмірі 3570,00 грн. у даному випадку є неправомірним з огляду на наступне.

З положень пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України вбачається, що штрафна санкція у розмірі 1020 грн. застосовується виключно у випадку, якщо протягом року до платника податків вже було застосовано штраф за таке саме порушення.

Відповідач не надав суду доказів того, що до ФОП ОСОБА_1 у 2011-2013 роках було застосовано штраф на підставі пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, з огляду на що, нарахування штрафної санкції по 1020 грн. за 2011-2013 роки, що склало 3060,00 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 №0001041701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 44 914,88 грн., в т.ч. основний платіж 33 075,90 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 11 838,98 грн. підлягає скасуванню в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3060 грн., а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про скасування рішення №0001051701 від 22.10.2013 та вимоги про сплату боргу №Ф-1У, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із пунктом 1 частини 1статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідно до розрахунку неутриманого єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, викладеного у додатку № 1 до акту фактичної перевірки, за період з січня 2011 року по лютий 2012 року, позивач не сплатила щодо працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 єдиного соціального внеску на загальну суму 63 769,50 грн.

Згідно з абзацом 1 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У відповідності до абзацу 4 частини 15 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

У зв'язку із зазначеними порушеннями відповідач правомірно виніс оскаржуване рішення № 0001051701 від 22.10.2013 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано суму єдиного соціального внеску у розмірі 63 769,50 грн. та штрафні санкції у розмірі 31 884,75 грн. Також відповідач правомірно направив позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.10.2013 № Ф-1У на загальну суму 95 654,25 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до положень частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач не сплатив судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 68,82 грн. Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні в даній частині позову, то зазначена сума підлягає стягненню з нього та зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог , суд приходить до висновку про стягнення на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судових витрат в сумі 61,29 грн. з відповідача та стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 решти суми судового збору у розмірі 2537,78 (2468,96 + 68,82) грн. і зарахування її до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 87, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 №0001041701 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3060 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 61,29 грн. (шістдесят одна гривня 29 коп.) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) решту суми судового збору у розмірі 2537,78 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять сім гривень 78 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський