Ухвала суду № 36138671, 11.12.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/2597/13-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г.О.Провадження № 22-ц/780/4222/13 Доповідач у 2 інстанції КулішенкоКатегорія 26 11.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Лащенка В.Д., Сушко Л.П.,

при секретарі: Токар Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи його тим, що 13.12.2011 року нею були передані ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 40000 доларів США із строком повернення 13.12.2012р. На підтвердження передачі грошових коштів ОСОБА_1 склав письмову розписку від 13.12.2011р., якою підтвердив дані обставини та зазначив строк повернення позики та грошову одиницю еквівалентну отриманим коштам - до 13.12.2012р., в національній валюті України - гривні. Не зважаючи на письмову розписку, ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, станом на момент подання позову грошові кошти не повернув. Посилаючись на зазначені обставини просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь суму боргу в розмірі 359358,98грн. та судові витрати 3441,00грн.

В квітні 2013 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, в якому просив визнати договір позики від 13.12.2011р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним, як удаваний правочин, а саме; за цим договором сторони насправді вчинили договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці, придбаної ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.12.2011р.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики від 13.12.2011 року - 306 447,40 грн. та судові витрати в розмірі 2993,70 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову.

Посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, з'ясувавши обставини по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до письмової розписки 13.12.2011р.,

позичальником власноручно зазначено, що під час підписання даної розписки кошти в сумі 40000 дол. США ним отримані в повному обсязі, перераховані та перевірені.

Суд також врахував надану відповідачем ОСОБА_1 до суду письмову розписку написану власноручно ОСОБА_2 від 13.07.2012р., згідно з якою нею отримані від ОСОБА_1 5000 доларів США, яку суд враховує як часткове виконання позичальником своїх зобов'язань за договором позики.

Також, судом враховано і те, що відповідач ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечували тих обставин, що вони заселилися і проживають у житловому будинку по АДРЕСА_1, який вони мають намір придбати по ціні 40000доларів США після виготовлення документів на будинок. Земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 придбав згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.12.2011р.

Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 цього Кодексу - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБ України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу

Відповідно до ст.625 - боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачка надала суду розрахунок заборгованості, згідно з яким сума заборгованості становить 40000 доларів США, що на час звернення до суду становить еквівалент - 319600грн. (за курсом НБУ за 100 доларів США - 799,30 грн.)

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума боргу підлягає зменшенню на 5000 доларів США, які ОСОБА_2 отримала згідно з письмовою розпискою від 13.07.2012р.

Посилання апелянта на те, що правочин є удаваний не знайшли свого підтвердження належними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести і обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім, випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду про необґрунтованість та недоведеність вимог апелянта про удаваність правочину є вірними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді :