Рішення № 36136429, 17.12.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 915/1993/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01030

в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", пр. Ушакова, 41, м. Херсон, 73000

до відповідача Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, пр. Героїв Сталінграду, 9, м. Миколаїв, 54025

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг зв'язку № 041772 від 20.02.2004 року

за участю представників сторін:

від позивача Маршал Людмила Георгіївна, довіреність № 1066 від 20.12.2012 року;

від відповідача Жигалкін Юрій Олегович, довіреність б/н від 24.05.2013 року.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова про стягнення заборгованості за договором про надання послуг зв'язку № 041772 від 20.02.2004 року в сумі 4 610, 48 грн., в тому числі: 4 432, 79 грн. - основного боргу; 83, 42 грн. - інфляційних збитків; 94, 28 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.11.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 26.11.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.11.2013 року розгляд справи відкладено на 17.12.2013 року у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів.

17.12.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява, у якій позивач просить суд на підставі ст. 22 ГПК України стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг зв'язку № 041772 від 20.02.2004 року в сумі 2 164, 71 грн., в тому числі: 2 070, 43 грн. - основного боргу та 94, 28 грн. - 3% річних (арк. справи 70).

Розглянувши подану заяву, суд встановив наступне.

Частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено наступне.

Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем зменшена сума основного боргу, заявленого до стягнення, у зв'язку з частковою оплатою та не заявлено до стягнення інфляційні збитки у зв'язку з дефляцією.

Оскільки зазначена заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 17.12.2013 року представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне.

Між сторонами у справі був укладений договір № 041772 від 20.02.2004 року про надання послуг електрозв'язку, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати послуги електрозв'язку, а відповідач зобов'язався оплачувати їх вартість.

Представник позивача вказав, що позивач виконує свої зобов'язання за договором, однак відповідач порушує умови договору в частині своєчасної оплати за надані послуги. Так, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги електрозв'язку за період з січня по вересень 2013 року включно становить 2 070, 43 грн., що підтверджується поданими суду рахунками та копією акту звірки взаєморозрахунків від 04.12.2013 року.

Із посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, Закон України "Про телекомунікації", Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 09.08.05 року № 720, та на умови договору № 041772 від 20.02.2004 року про надання послуг електрозв'язку позивач просить суд стягнути з відповідача 2 070, 43 грн. - основного боргу та 94, 28 грн. - 3% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2013 року позов визнав частково, не заперечував проти стягнення основного боргу за договором № 041772 від 20.02.2004 року про надання послуг електрозв'язку в сумі 2 070, 43 грн., в решті позовних вимог просив суд відмовити.

В судовому засіданні 17.12.2013 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи (арк. справи 73-74).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 29.05.13 року за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Відповідно до п. 1.1 Статуту Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" засновано згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року № 155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" у Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", що згідно з протоколом Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" № 8 від 14.06.2011 року перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Укртелеком".

Відповідно до п. 1.2 Статуту Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є правонаступником усіх прав і обов'язків Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком", Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (арк. справи 47-49).

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" з метою приведення у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком".

Судом також встановлено, що відповідно до Указу Президента України № 366/2004 від 25.03.2004 року "Про надання Українському державному морському технічному університету імені адмірала Макарова статусу національного" Українському державному морському технічному університету імені адмірала Макарова надано статус національного та перейменовано його у Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова (арк. справи 32).

Відповідно до п. 1.3 Статуту Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова Університет створено постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.94 року № 592 на базі Миколаївського кораблебудівного інституту і є його правонаступником (арк. справи 33-36).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторонами у справі було змінено найменування юридичних осіб.

20.02.2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Підприємство зв'язку, позивач), та Українським державним морським технічним університетом імені адмірала Макарова, перейменованим в подальшому у Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова (далі - Споживач, відповідач), укладено договір про надання послуг електрозв'язку № 041772 (далі - Договір), відповідно до умов якого Підприємство зв'язку зобов'язалось надати послуги електрозв'язку, перераховані в Додатку № 1, і безоплатні послуги, перераховані в Додатку № 2, а споживач оплачувати надані послуги за авансовою системою оплати (п. 1, п. 4.1, 4.2 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору Договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів припинення договору суду не подано.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про телекомунікації" розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п. 71 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, у разі надання послуги на умовах попередньої оплати абонент вносить плату до початку фактичного отримання послуги, якщо інше не передбачено договором. Оператор, провайдер не може вимагати попереднього внесення абонентної плати або авансового платежу (для контрактних абонентів) за послуги більш як за один розрахунковий період. Розрахунковим періодом є поточний календарний місяць. У разі надання послуг на умовах попередньої оплати після закінчення розрахункового періоду здійснюється перерахунок коштів виходячи з вартості фактично наданих послуг. У разі невикористання коштів у повному обсязі протягом розрахункового періоду вони переносяться на наступний період.

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 4.1, п. 4.2 Договору послуги, які надаються Підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою системою.

Відповідно до п. 4.3 Договору споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Відповідно до п. 4.5 Договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.6 Договору у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настав після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Додаткової угодою від 16.02.11 року до Договору сторони внесли зміни та доповнили п. 2.2 Розділу 2 Договору підпунктом наступного змісту: «обслуговування телефонних комунікацій проводиться підприємством зв'язку до кінцевого розподільчого пристрою за адресою пр. Ушакова, 44 (арк. справи 14).

Додаткова угода набрала чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і є невід'ємною частиною Договору.

Судом встановлено наступне.

На виконання умов Договору за період з січня 2013 року по вересень 2013 року включно позивач надав відповідачу послуги електрозв'язку на загальну суму 14 688, 82 грн., що підтверджується рахунками -актами, які наявні в матеріалах справи (арк. справи 15-23).

Факт направлення рахунків на адресу відповідача підтверджується Списками поштової кореспонденції (арк. справи 24-25).

Згідно поданого позивачем розрахунку ціни позову станом на 01.01.2013 року у відповідача існувала заборгованість в сумі 3 643, 25 грн., що не заперечується сторонами.

Детальний розрахунок основного боргу наявний в матеріалах справи (арк. справи 68).

Відповідач умови Договору в частині своєчасної оплати за надані послуги належним чином не виконував.

За період з січня 2013 року по листопад 2013 року відповідачем було сплачено 16 261, 64 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (арк. справи 76-97).

Судом враховано, що відповідно до платіжних доручень № 96 від 16.01.2013 року на суму 1 430, 34 грн., № 95 від 16.01.2013 року на суму 1 072, 72 грн. та № 94 від 16.01.2013 року на суму 1 272, 68 грн. відповідачем погашено заборгованість, яка існувала станом на 01.01.2013 року (арк. справи 76-78).

Таким чином, заборгованість відповідача за період з січня 2013 року по вересень 2013 року складає 2 070, 43 грн., що не заперечується сторонами.

Крім того, на виконання вимог суду сторонами у справі проведено звірку взаєморозрахунків, за результатами якої складено Акт звірки розрахунків. За результатами звірки взаєморозрахунків встановлено, що заборгованість за телекомунікаційні послуги по справі № 915/1993/13 року на 01.12.13 року становить 2 070, 43 грн. на користь позивача. Акт звірки взаєморозрахунків підписаний та скріплений печатками сторін (арк. справи 67).

Відповідно до ст. ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати основного боргу в розмірі 2 070, 43 грн., строк оплати якого настав, як і не спростовано факту наявності вказаного боргу. Крім того, судом враховано узгодженість у розрахунках сторін щодо наявності основного боргу. Враховуючи вищевикладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 041772 від 20.02.2004 року про надання послуг електрозв'язку в сумі 2 070, 43 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 94, 28 грн. за період з січня 2013 року по вересень 2013 року, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. справи 66, 71). Відповідачем жодним чином не спростовано правомірності нарахування трьох відсотків річних, як і не подано суду доказів спростування самого розрахунку (не подано контррозрахунку). Отже, три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, не є санкціями, а відтак три проценти річних правомірно нараховані позивачем та підлягають стягненню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Судовий збір в сумі 1 720, 50 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України, Законом України "Про телекомунікації", Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, ст. 22, 33, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (код ЗКПО 01188661) до відповідача Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (код ЄДРПОУ 02066753) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг зв'язку № 041772 від 20.02.2004 року.

Стягнути з відповідача Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, пр. Героїв Сталінграду, 9, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 02066753) на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", пр. Ушакова, 41, м. Херсон, 73000 (код ЗКПО 01188661, р/р 260012199 в ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль", МФО 352093):

- 2 070, 43 грн. (дві тисячі сімдесят грн. 43 коп.) - основного боргу за договором про надання послуг зв'язку № 041772 від 20.02.2004 року;

- 94, 28 грн. (дев'яносто чотири грн. 28 коп.) - 3 % річних;

- 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2013 року.

Суддя Е.М. Олейняш