Постанова № 36136274, 16.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2013 року Справа № 904/4751/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

секретар судового засідання Гаврилов О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мухамедніязова Г.Б. представник, довіреність №10140 від 02.11.13;

від відповідача: Свінухов О.В. представник, довіреність №9/12 від 28.05.12;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпропетровськ та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2013 року

у справі № 904/4751/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м. Дніпропетровськ

про стягнення 9 451 668 грн. 49 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2013 року (суддя Петрова В.І.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м. Дніпропетровськ про стягнення 9 451 668 грн. 49 коп. задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 15А-3, кв.3, ЄДРПОУ 32887752, ІПН 32887754630, свідоцтво №04202051, р/р2600030564002 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м. Дніпропетровськ, пл. Леніна, 1, ЄДРПОУ 33074226, ІПН 330742204629, свідоцтво №04022119, п/р26006001300165 в ПАТ "АКТАБАНК", МФО 307394) 7 680 000,00грн. (сім мільйонів шістсот вісімдесят тисяч) сплачених авансових платежів, 43 200,00грн. (сорок три тисячі двісті) пені, 9 468,49грн. (дев"ять тисяч чотириста шістдесят вісім грн. 49коп.) річних та 56 303,52грн. (п"ятдесят шість тисяч триста три грн. 52коп.) судового збору.

З рішенням суду не погодились і Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", і Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", які звернулись з апеляційними скаргами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" в апеляційній скарзі просило скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» збитків, яких зазнав позивач внаслідок порушення відповідачем строків виготовлення та передачі 35 напіввагонів за договором підряду.

В обґрунтування своєї скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» посилається на те, що висновки суду щодо недоведеності позовних вимог в цій частині не відповідають обставинам справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" в апеляційній скарзі просило рішення суду змінити, відмовивши у стягненні з них 3% річних у розмірі 9 468,49 грн.

В обґрунтування своєї скарги Товариство з обмеженою відповідальністю « Трансмаш» посилається на те, що суд неправильно застосував положення статті 625 ЦК України щодо стягнення 3% річних, оскільки зобов'язання відповідача не є грошовим, тому положення означеної статті не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2013 року апеляційні скарги були прийняті до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 25 листопада 2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року розгляд справи відкладено на 16 грудня 2013 року у зв'язку із клопотанням відповідача про неможливість явки в судове засідання.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш», Товариство з обмеженою відповідальністю « Металургтранс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а свою апеляційну скаргу - задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача в частині стягнення збитків, просив рішення суду в цій частині залишити без змін, а їх скаргу в частині спору про стягнення 3% річних - задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (підрядник) був укладений договір підряду на виготовлення піввагонів №1, за умовами якого підрядник зобов"язався виконати роботи з виробництва продукції - піввагонів люкових моделі 12-9044, ГОСТ 26725 та ТУУ 35.2-04726120-008:2005, ТН ВЕД 8606990000 і передати продукцію у власність замовнику, а замовник - прийняти та оплатити її ціну.

Відповідно до умов п.3.1., п.5.1. та п.7.1. договору, з урахуванням протоколу розбіжностей від 18.07.2011р., кількість, вартість та умови оплати продукції визначаються у специфікаціях, які є невід"ємною частиною договору.

29.04.2013р. сторони підписали Специфікацію №21 до договору (далі - специфікація), відповідно до якої відповідач зобов'язався виконати роботи з виробництва продукції у кількості 50 одиниць, вартість одиниці - 400 000,00 грн. без ПДВ.

Згідно п.2 специфікації загальна вартість робіт по виготовленню піввагонів складає 20 000 000,00грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 4 000 000,00грн., всього з ПДВ - 24 000 000,00грн.

Пунктом 3 специфікації передбачено, що роботи з виробництва та передачі замовнику продукції виконуються підрядником у наступному порядку:

- перша партія - 20 одиниць в строк не пізніше 20.05.2013р.;

- друга партія - 15 одиниць в строк не пізніше 27.05.2013р.;

- третя партія - 15 одиниць в строк не пізніше 03.06.2013р.

За п.5 специфікації продукція за даною специфікацією виготовляється підрядником і передається без надання замовником давальницької сировини.

На виконання умов договору позивач за пред"явленим відповідачем рахунком №30 від 29.04.2013р. здійснив попередню оплату в розмірі 7 680 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №830 від 29.04.2013р. (а.с.15-16)

Звертаючись із позовом до відповідача про стягнення передплати за договором підряду у розмірі 7 680 000,00грн., пені за несвоєчасне виконання робіт у розмірі 212 400,00 грн., 3% річних у розмірі 9 468,49грн. та збитків, завданих йому через несвоєчасне виконання робіт за вказаним договором, у розмірі 1 549 800,00грн., Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» посилалось на те, що відповідач не виконав умови договору підряду №1 від 06.06.2011р., укладеного між сторонами, в частині своєчасного та повного виконання робіт з виготовлення та передачі піввагонів, внаслідок чого позивач не виконав свого зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА" в частині поставки означених вагонів за договором купівлі-продажу та був зобов'язаний виплатити штрафні санкції, що є збитками.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» 7 680 000,00грн. сплачених авансових платежів, 43 200,00 грн. пені, 9 468,49грн. річних, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виготовив піввагони у встановлений договором підряду строк, тому повинен сплатити на користь позивача перераховану передплату, пеню, яка передбачена умовами договору, та 3 % річних у відповідності до статті 625 ЦК України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач у передбачений договором строк не виконав свої зобов'язання в частині виготовлення продукції - піввагонів люкових моделі 12-9044, ГОСТ 26725 та ТУУ 35.2-04726120-008:2005, ТН ВЕД 8606990000 і передачі продукції у власність замовнику.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення суми передплати з відповідача на користь позивача.

Висновки суду про стягнення пені та 3 % річних, також є законними і обґрунтованими, оскільки стягнення пені передбачено передбачено п.16.3. договору підряду, а стягнення 3% річних - вимогами ст. 625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги відповідача про безпідставність стягнення 3% річних, оскільки порушене відповідачем зобов'язання не є грошовим, не ґрунтуються на законі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 837 ЦК України договір підряду є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконану роботу, а підрядник має право вимагати від замовника відповідної оплати.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

За таких обставин висновки суду про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 9 468,49 грн. за порушення грошового зобов'язання є законними і обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « Трансмаш» в цій частині - неспроможними.

Стосовно апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « Металургтранс» апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відмовляючи у стягненні збитків у сумі 1 549 800,00грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів причинного зв"язку між правопорушенням відповідача і збитками, які виникли у нього у зв"язку зі сплатою штрафу за невиконання ним строку поставки 35 піввагонів Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА".

Проте, з такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитись, оскільки вони суперечать встановленим обставинам справи та ухвалені на неповному з'ясуванні всіх обставин справи.

Звертаючись із позовом про стягнення заподіяних збитків у сумі 1 549 800,00грн., позивач посилався на те, що ці збитки - це штрафні санкції, сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА" платіжним дорученням №1191 від 13.06.2013р. за несвоєчасне виконання строку передачі 35 піввагонів за договором купівлі-продажу №21кп від 27.03.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що Пунктом 3 специфікації № 21 до договору підряду на виготовлення піввагонів №1, передбачено, що роботи з виробництва та передачі замовнику продукції виконуються підрядником у наступному порядку:

- перша партія - 20 одиниць в строк не пізніше 20.05.2013р.;

- друга партія - 15 одиниць в строк не пізніше 27.05.2013р.;

- третя партія - 15 одиниць в строк не пізніше 03.06.2013р.

27 березня 2013 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА" був укладений договір № 21кп на продаж зазначених вище на піввагонів чотиривісних моделі 12-9044 виробництва ТОВ «Трансмаш» у кількості 50 одиниць. Згідно специфікації № 2 від 07.05.2013 року, строк поставки товару:

- 35 напіввагонів- до 01.06.2013 року;

- 15 напіввагонів- до 10.06.2013 року.;

Оскільки відповідач не виконав умови договору щодо поставки напіввагонів у передбачений строк, позивач не мав можливості виконати умови договору купівлі-продажу означених вагонів перед ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА".

У зв'язку із невиконанням своїх обов'язків за договором купівлі-продажу на піввагонів, позивач за претензією ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА" сплатив на користь ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА" платіжним дорученням №1191 від 13.06.2013р. штрафні санкції у сумі 1 549 800,00грн.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про недоведеність причинного зв'язку між правопорушенням відповідача і збитками, які виникли у позивача у зв"язку зі сплатою штрафу за невиконання ним строку поставки 35 піввагонів Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА", є необґрунтованими, і не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки з договорів вбачається, що предметом обох договорів є піввагони люкові моделі 12-9044, у однаковій кількості- 50 штук, виробником яких вказаний «Трансмаш», із датою передачі вагонів покупцю у термін, який слідує за терміном їх виготовлення.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивач не вжив будь-яких заходів запобігання збитків, також не відповідають обставинам справи і спростовуються доказами, наданими позивачем до апеляційної скарги.

Так, з наданих суду матеріалів вбачається, що 21 травня 2013 року позивач звернувся до відповідача із листом, який був отриманий відповідачем, в якому повідомив про порушення строків виготовлення та передачі напіввагонів.

В цей же день, 21.05.2013 року, позивач направив листа до ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА", в якому зазначив, що через порушення ТОВ «Трансмаш» строків виготовлення та передання на піввагонів за договором підряду ймовірний зрив поставки товару і за укладеним з ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА" договором купівлі-продажу означених на піввагонів, у зв'язку із чим просив перенести термін передачі вагонів на липень-серпень 2013 року.

28.05.2013 року позивач знов надіслав відповідачу листа з вимогою про повернення грошових коштів, пені та заподіяних збитків, який також був отриманий відповідачем без надання відповіді.

В цей же день, 28.05.2013 року позивач повторно направив листа до ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА", в якому зазначив, що через порушення ТОВ «Трансмаш» строків виготовлення та передання на піввагонів за договором підряду ймовірний зрив поставки товару і за укладеним з ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА" договором купівлі-продажу означених на піввагонів, у зв»язку із чим просив перенести термін передачі вагонів, оскільки позивач намагається придбати вагони у інших виробників.

3 червня 2013 року позивачем була отримана від ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА" претензію щодо сплати штрафних санкцій в розмірі 1 549 800 грн. за несвоєчасне виконання термінів поставки 35 одиниць на піввагонів.

5 червня 2013 року позивач втретє звернувся до ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА", з проханням перенесення строків поставки на піввагонів, яке не було задоволено.

За таких обставин позивач 13 червня 2013 року перерахував на користь ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА" 1 549 800 грн. штрафних санкцій за несвоєчасне виконання термінів поставки 35 одиниць на піввагонів та уклав Додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу № 21 кп від 27 березня 2013 року про припинення договору купівлі-продажу, сплату штрафних санкцій та відмову ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА" від пені в порядку п. 6.3 договору.

Згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, необхідною є наявність наступних умов: неправомірні дії, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та збитками, і вина (у визначених законом випадках). При цьому мають існувати одночасно всі чотири умови.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає про наявність всіх необхідних умов, які передбачені для відшкодування збитків: невиконання обов'язків, вина відповідача, причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачу.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що 1 549 800 грн., сплачених позивачем ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА" у якості штрафних санкцій за невиконання договору купівлі-продажу напіввагонів, є збитками, які настали внаслідок невиконання відповідачем ТОВ « Трансмаш» своїх зобов'язань за договором поставки означених напіввагонів, укладеного з позивачем.

Доводи товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» про те, що позивач добровільно сплатив суму штрафу ТОВ «ОСТ-ВЕСТ ЛОГІСТИК УКРАЇНА", не є підставою для відмови у стягненні збитків, оскільки це свідчить лише про використання сторонами договору свого права на досудове врегулювання спору з метою уникнення більших збитків за порушення зобов'язань за договором купівлі-продажу на піввагонів.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « Металургтранс» в цій частині підлягають задоволенню, а рішення суду в цій частині у відповідності до статті 104 ГПК України - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог в цій частині і складають 46 494 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпропетровськ - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2013 року у справі № 904/4751/13 в частині спору про стягнення збитків - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпропетровськ в цій частині задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 15А-3, кв.3, ЄДРПОУ 32887752, ІПН 32887754630, свідоцтво №04202051, р/р2600030564002 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м. Дніпропетровськ, пл. Леніна, 1, ЄДРПОУ 33074226, ІПН 330742204629, свідоцтво №04022119, п/р26006001300165 в ПАТ "АКТАБАНК", МФО 307394) 1 549 800 грн. заподіяних збитків та відповідно 46 494 грн. (сорок шість тисяч чотириста дев'яносто чотири грн.) судового збору.

В іншій частині рішення суду, а саме - стягнення сплачених авансових платежів, пені, річних та судового збору - залишити без змін.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя І.М.Подобєд

Постанова підписана 19.12.2013р.