Постанова № 36136069, 16.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2013 року Справа № 904/6016/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В., представник, дов. № 14-61 від 22.03.13

від відповідача: Добровольський О.В., представник, дов. № 9 від 02.01.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.13р. року у справі № 904/6016/13

за позовом Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс", м.Дніпропетровськ

про стягнення 3 023 530,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2013р (судя Мілєва І.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1 133 650,01грн., з яких: 38 935,50грн. - втрати від інфляційних процесів, 304 881,08 грн. - 3% річних, 334 620,74грн. - пеня, 455 212,69грн.- 7% штрафу та 59 533,31 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване порушенням умов договору щодо строку оплати за поставлений товар відповідачем перед позивачем.

Частково відмовляючи в задоволенні позову та зменшуючи суми пені та штрафу суд виходив зі ступеню виконання зобов'язання боржником, а саме те, що відповідач в повному обсязі оплатив вартість поставленої теплової енергії.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2013р. в частині відмови у стягненні з відповідача 780 781,72 грн. пені та 1 062 162,94грн. 7% штрафу.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що господарським судом в рішенні не зазначено обґрунтованих доказів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені та штрафу, що є порушенням вимог процесуального та матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі .

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні зазначили, що підприємство, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Отриманий від позивача газ, використовувався на виробництво теплової енергії, яка споживається установами та організаціями, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів та іншими суб'єктами господарювання. Теплова енергія постачалася споживачам по тарифам, затвердженим міською радою, які не покривали вартість отриманого газу. На погашення заборгованості з різниці в тарифах в Державному бюджеті було передбачено надання підприємству субвенції. Але підприємство отримало субвенцію лише 27.12.2012р. у розмірі 23 386 254,59 грн. Заборгованість погашена повністю. Вини підприємства у проведенні несвоєчасно розрахунків немає. Тому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

25.01.2012р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Комунальним підприємством "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" (покупець) укладено договір № 14/18/55БО про закупівлю природного газу. Згідно п.1.1 Договору, продавець зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), далі - газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору .

Згідно п.1.2. Договору, Продавець передає Покупцю в період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі до 6 620 тис. куб.м.

Як вбачається з п.3.1. Договору ціна за 1000 куб.м природного газу з ПДВ складає 3509,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 0%.

До ціни газу додається також тариф на послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, який становить 265,10 грн., крім того ПДВ - 20 % ., всього з ПДВ -318,12 грн.

До сплати за 1 000 куб.м природного газу - 3 844,28 грн., крім того ПДВ по тарифу на транспортування газу - 53,02 грн., всього з ПДВ - 3 897,30 грн.

Загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 25 449 133,60 грн., крім того ПДВ - 350992,40 грн., разом з ПДВ - 25 800 126,00 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.1. Договору Сторони погодили термін поставки газу з 01.01.12р. року по 31.12.12 р. включно.

Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ (п. 6.1.1 договору).

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем умов п. 4.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

На виконання умов договору позивач протягом січня - квітня 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 22 089 806,77 грн., що підтверджується щомісячними Актами приймання-передачі газу, підписаними сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежно - оплатив поставлений природний газ із порушенням визначених договором строків.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач нарахував та просив стягнути на свою користь 85 871,08грн. - втрати від інфляційних процесів, 1 115 402,45 грн. - пені, 304 881,08 грн. - 3% річних, 1 517 375,63 грн. - 7% штрафу.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Позивач нарахував та просив стягнути 304 881,08 грн. 3% річних та 85 871,08 грн. інфляційних втрат.

Господарський суд, перевіривши розрахунок, встановив, що інфляційні розраховані позивачем неправильно і в цій частині задовольнив позовні вимоги частково на суму 38 935,50 грн.

Сума 3% річних стягнута в повному обсязі, оскільки розрахована правильно.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом. 7.3. Договору, сторони встановили, що за порушення Покупцем умов п.4.1. Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивач просив стягнути з відповідача 1 115 402,45 грн. пені та 1 517 375,63 грн. 7% штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання та інше.

Колегія суддів звертає увагу, що, зменшуючи розмір пені та штрафу, господарський суд послався лише на вищезазначені норми права і не навів доказів на підтвердження обставин, які є підставою для застосування даних норм права, чим порушив вимоги п.3 ч.1 ст.84 ГПК України, яким встановлено, що в мотивувальній частині вказуються докази, на підставі яких прийнято рішення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги те, що:

відповідач поставляє теплову енергію установам та організаціям, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів та іншим споживачам за тарифами, які не покривають витрат на її вироблення та за ціною є нижчими чим вартість отриманого газу;

бюджетні організації у зв'язку з недофінансуванням здійснюють несвоєчасну оплату;

несвоєчасне виділення Державою коштів на погашення заборгованості з різниці в тарифах (лише в грудні 2012р. Державою були виділені кошти, відповідно в сумі 1 579 262 грн. та 5 404 308,86 грн. на погашення заборгованості відповідача за спожитий газ за договором від 25.01.2012р. № 14/18/55БО (а.с.66-69, 115-117);

заборгованість відповідачем погашена;

відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті за отриманий газ;

відсутні доказів того, що несвоєчасна оплата за спожитий газ саме відповідача, призвела до фінансового стану в якому знаходиться позивач, погоджується з рішенням суду про зменшення пені та штрафу до 30% та стягнення 334 620,74 грн. пені та 455 212,69 грн. 7% штрафу.

Оскільки порушення господарським судом норм процесуального права не призвело до прийняття неправильного рішення. то підстави для зміни або скасування рішення відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.13р. року у справі № 904/6016/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.12.2013р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ Л.В.Чоха