Постанова № 36136105, 17.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 року Справа № 904/2854/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Губенко Ю.Е.

представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя та товариства з обмеженою відповідальністю " Фалбі-Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013р. у справі № 904/2854/13

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство "Виробничо - комерційна фірма "АкваВита", м. Запоріжжя

про стягнення 38 857 грн.26 коп. за договором оренди, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013р. суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Кривий Ріг" та з урахуванням останньої заяви про збільшення періоду стягнення та зменшення розміру позовних вимог від 10.06.2013р. просила стягнути з відповідача основний борг у сумі 27 451,80 грн., пеню у сумі 2 197,79грн., інфляційні втрати у сумі 171,55 грн. та 3% річних у сумі 938,37 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013 року у справі № 904/2854/13 (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги позивача задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Кривий Ріг" (50047, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. 23 Лютого, 73-Б, код ЄДРПОУ 36220334) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 5 245 грн. 42 коп. - основного боргу, 524 грн. 54 коп. - пені, 20 грн. 98 коп. - інфляційних втрат, 105 грн. 20 коп. - 3% річних та 329 грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний господарський суд скасувати повністю рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013 року у справі № 904/2854/13 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення.

Так, скаржник зокрема вказує, що судом не враховані вимоги чинного законодавства та умови договору щодо моменту повернення орендованого майна та відповідно часу припинення нарахування та сплати орендної плати. Судом безпідставно зараховано до оплати орендної плати гарантійний платіж, передбачений договором, який не повертається у випадку розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, а також всупереч умовам договору проведену відповідачем оплату за обслуговування приміщення в рахунок експлуатаційних витрат за використану електроенергію.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 року апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 прийнята до провадження.

28.10.2013р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Кривий Ріг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013р. у справі № 904/2854/13, згідно з якою скаржник просить скасувати зазначене рішення в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Кривий Ріг" на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - 5 245 грн. 42 коп. - основного боргу, 524 грн. 54 коп. - пені, 20 грн. 98 коп. - інфляційних втрат, 105 грн. 20 коп. - 3% річних та 329 грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсягу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 року відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Кривий Ріг" прийнято до провадження та приєднано до спільного розгляду з апеляційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013р. у справі № 904/2854/13.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Фалбі-Кривий Ріг" посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Так, відповідач зазначає, що у суду були відсутні підстави для стягнення з ТОВ "Фалбі-Кривий Ріг" заборгованості з орендної плати по договору внаслідок її відсутності. Зокрема судом не враховано оплату орендної плати, яка була здійснена відповідачем у квітні 2013р. Не було враховано судом і переплату відповідача по орендній платі та комунальним послугам по договору.

Скаржники та третя особа наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що неявка представників скаржників та третьої особи не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційних скарг, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутності представників скаржників та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши доводи апеляційних скарг та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скаргисуб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Фалбі-Кривий Ріг", виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 09 червня 2009 року між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Позивач/Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Кривий Ріг" (далі - Відповідач/Орендар) був укладений договір оренди нежитлового вбудованого приміщення №09/06/2009Ф-КР (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору, орендодавець (Позивач) передав, а орендар (Відповідач) прийняв у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених договором, нерухоме майно, а саме: відокремлені об'єднані вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 106,3 кв.м., які знаходяться на першому поверсі десятиповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 452 089грн. 00коп. за цільовим призначенням - під аптеку.

Згідно з пунктом 10.1. Договору, строк дії договору становить з 09.06.2009 року по 08.06.2012року.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що вступ в користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та Акту приймання-передачі вказаного майна.

Акт прийому передачі майна було підписано сторонами 09.06.2009р. (додаток № 1 до договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, орендна плата нараховується щомісячно і сплачується щомісячно у гривнях безготівковим переказом на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Згідно п.п. 3.2., 3.3. Договору, орендна плата за місяць становить 5500,00грн. та перераховується відповідачем на банківський рахунок позивача до 5-го числа поточного місяця.

09.09.2009 року сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди нежитлового приміщення №09/06/2009Ф-КР від 01.07.2009 року, відповідно якої додано п. 3.8. до Договору оренди наступного змісту: "Орендар (відповідач) зобов'язується до 15.09.2009 року сплатити Орендодавцеві (позивачу) орендну плату за останній повний місяць оренди - травень 2012 року у розмірі 5500,00 грн. Сума орендної плати за травень 2012 року не повертається орендарю, та не зараховується в рахунок сплати оренди інших місяців, якщо договір оренди достроково розірвано з ініціативи орендаря".

Додатковою угодою № 4 від 01.12.2010р. сторони змінили п. 3.2. Договору та визначили, що вартість оренди приміщення з 01.12.2010р. становить 11500,00грн. за місяць.

Згідно додаткової угоди № 5 від 01.03.2011 року сторонами було змінено п.3.2 договору та визначено, що вартість орендного приміщення з 01.03.2011 року за повний місяць оренди, починаючи з березня 2011 року становить 12000,00 грн., надалі з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця.

Як вказував Позивач у заяві про збільшення періоду стягнення та зменшення розміру позовних вимог від 10.06.2013р., Відповідач у квітні 2012 припинив сплачувати платежі по Договору, не сплативши по рахунках №О-4/ФКР34 від 10.04.2012 року - 12 398, 56 грн., № О-5/ФКР34 від 10.05.2012 року - 6 898,56 грн. та № О-6/ФКР34 від 30.06.2012 року - 9 889,09 грн. - на загальну суму 29 186,21грн. Із розрахунку зазначеної заборгованості Позивачем виключено 3 566,48грн., які сплачені 08.04.2013р. Відповідачем в погашення заборгованості по орендній платі за квітень 2012р., отже заборгованість з орендної плати за Договором за даними Позивача становить 25 619,73грн.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначав що з травня місяця 2012 року він не використовував орендне приміщення та фактично повернув його орендодавцю, а з травня місяця 2012 року приміщення АДРЕСА_2, використовував інший орендар ПП ВКФ "АКВА ВИТА".

Так, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем на адресу Позивача було направлено листа від 08.02.2012р. за № 67 з пропозицією про зменшення орендної плати по Договору до 5500,00грн. на місяць та з проханням у випадку відмови вважати даний лист повідомленням про дострокове (з 29.02.2012р.) розірвання Договору.

Відповідачем, також були підготовлено та підписано зі свого боку додаткову угоду від 30.04.2012р. до Договору про його розірвання сторонами та акт прийому-передачі орендованого приміщення по Договору від 30.04.2012р., однак Позивачем зазначені документи підписані не були.

Натомість, як вірно встановлено місцевим господарським судом, орендні правовідносини між сторонами припинилися у квітні 2012р., оскільки з 27 квітня 2012 року орендовані Відповідачем приміщення були передані в оренду ПП ВКФ "АКВА ВИТА".

Так, матеріалами справи підтверджується, що між ПП ВКФ "АКВА ВИТА", як орендарем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як орендодавцем 02 квітня 2012 року було укладено договір оренди нежитлового вбудованого приміщення № 02/04/12-02/Г-34, за умовами якого в оренду передано приміщення АДРЕСА_2, яке 27 квітня 2012 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 передано в оренду ПП ВКФ "АКВА ВИТА" за відповідним актом прийому-передачі. Про передачу саме 27.04.2012р. зазначених вище приміщень в оренду ПП ВКФ "АКВА ВИТА" свідчать і платіжні документи про оплату орендних платежів за травень та червень 2012 року, торговий патент на здійснення № 764540 на період з 01.05.2012р. по 30.04.2017р. на право здійснення торгівельної діяльності із визначенням адреси орендованого приміщення, копії фіскальних чеків за травень 2012р. (Т-2, а.с. 64-77).

Отже, враховуючи, що з моменту прийняття майна в оренду - 27.04.2012р. ПП ВКФ "АКВА ВИТА" розпочало самостійно використовувати орендоване приміщення АДРЕСА_2, то Відповідач саме з цієї дати припинив його використання, а Договір фактично припинив свою дію.

Згідно з п.1 ст. 286 Господарського Кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача майна справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З огляду на вищенаведене, апеляційним судом відхиляються доводи Позивача, які ґрунтуються на умовах п. 3.7. Договору, згідно з яким у випадку закінчення строку дії Договору орендна плата нараховується та сплачується Орендодавцю по добу фактичної здачі приміщення по акту прийому-передачі. Окрім того, даний пункт регулює відносини сторін у випадку подальшого використання орендованого приміщення після закінчення, встановленого сторонами строку дії Договору. У даному ж випадку має місце одностороння відмова від Договору зі сторони Відповідача, наслідком чого була передача в оренду орендованого приміщення третій особі до закінчення, встановленого сторонами строку дії Договору, що унеможливило складення відповідних актів прийому-передачі між Позивачем та Відповідачем.

За наведених обставин та враховуючи зміст спірних правовідносин, а також вимоги ст.ст. 13, 509, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 193, 283, 286 ГК України, апеляційний суд вважає, що у Позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення з Відповідача орендної плати за період, у який орендоване приміщення вже використовувалось третьою особою зі сплатою орендної плати та комунальних платежів за цей же період часу.

Таким чином, останнім місяцем в якому орендар міг користуватися майном за Договором є квітень 2012 року. З огляду на таке місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що Відповідач повинен сплатити за оренду приміщення по Договору оренди нежитлового вбудованого приміщення №09/06/2009Ф-КР лише за період по 26.04.2012 року включно. Нарахований за Договором повний розмір орендної платні за квітень 2012 року склав 12398,56 грн. Оскільки з 27.04.2012 року приміщення розпочало використовувати ПП ВКФ "АКВА ВИТА" орендна платня за 26 днів квітня складає 10745,42 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2013р. платіжним доручення за № 12354 Відповідачем сплачено на рахунок Позивача 3 566,48грн. в оплату орендної плати по Договору за квітень 2012р., що сторонами також не заперечується. Отже, заборгованість Відповідача по сплаті орендної плати за квітень 2012р. становить 7 178,94грн. (10 745,42грн. - 3 566,48грн.). Доказів сплати зазначеної суми орендної плати Відповідачем не надано.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для зарахування в оплату орендної плати за квітень 2012р., сплаченого Відповідачем авансового платежу у розмірі 5500,00грн. за останній місяць оренди (платіжне доручення № 2008 від 20 жовтня 2009 року), оскільки згідно п. 3.8. Договору, сума орендної плати за останній повний місяць оренди - травень 2012 року у розмірі 5500,00грн. не повертається орендарю, та не зараховується в рахунок сплати оренди інших місяців, якщо договір оренди достроково розірвано з ініціативи орендаря.

Як вже вище зазначалось, матеріали справи свідчать, що дострокове припинення Договору відбулося саме з ініціативи орендаря, внаслідок його одностороннього розірвання, що до того-ж суперечить, як умовам Договору, так і вимогам ст. 188, 291 ГК України, ст.ст. 651, 783, 784 ЦК України.

Відхиляються апеляційним судом і доводи Відповідача щодо наявності в нього переплати з орендної плати у сумі 287,61грн. за лютий 2012р., оскільки як вбачається з матеріалів справи, зокрема підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012р. по 22.02.20012р., Відповідач мав заборгованість по сплаті орендної плати за грудень 2011р. у сумі 287,61грн., яка і була доплачена у лютому 2012р.

Позивачем, також заявлені до стягнення грошові кошти у сумі 1 832,07грн., які становлять заборгованість Відповідача з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг за березень, квітень, травень червень 2012р.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, Договором не встановлено строку сплати Орендарем експлуатаційних та комунальних послуг.

Так, п. 3.3. Договору визначено лише строк сплати орендної плати у встановленому п. 3.2. Договору розмірі.

Пунктом же 4.2 Договору, лише встановлено, що Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та понад суми орендної плати сплачувати за експлуатаційні та комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, каналізування, опалення, електропостачання) телефон; постановку та спостереження на пульті охорони та протипожежного нагляду - у разі потреби, а також за зняття, держповірку та установку приладів обліку отриманих послуг.

Не містять матеріали справи і доказів пред'явлення Позивачем вимоги Відповідачу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо оплати експлуатаційних та комунальних послуг.

За наведених обставин та в силу ст.ст. 509, 526, 762 ЦК України, ст. 193 ГК України вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості з оплати експлуатаційних та комунальних послуг у сумі 1 832,07грн. пред'явленні до настання строку їх виконання та є безпідставними.

Окрім того, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості з оплати експлуатаційних та комунальних послуг за травень, червень 2012р., також є необгрунтованими, оскільки в цей період Відповідач не користувався орендованим приміщенням, а відповідні відшкодування здійснювались новим орендарем приміщень - ПП ВКФ "АКВА ВИТА".

Апеляційний суд, також враховує, що на оплату експлуатаційних та комунальних послуг у березні та квітні 2012р. Позивачем виставлявся Відповідачу рахунок № ІОП7/ФКР34 від 09.07.2012р. на суму 3 013,73грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Відповідачем помилково двічі була здійснена оплата експлуатаційних та комунальних послуг за лютий та березень 2012р. по рах. № ІОП3/ФКР34 від 14.03.2012р. у сумі 3 285,25грн., а саме 22.03.2012р. та 03.04.2012р. Тобто, заборгованість Відповідача по оплаті експлуатаційних та комунальних послуг за березень та квітень 2012р. внаслідок подвійної оплати була відсутня та мала місце переплата у сумі 271,52грн.

Разом з цим, умовами Договору не передбачено зарахування суми надмірної оплати експлуатаційних та комунальних послуг в рахунок платежів по орендній платі, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення сторонами заліку вищенаведеної суми переплати у розмірі 271,52грн. в погашення заборгованості Відповідача з орендної плати в порядку ст. 601 ЦК України, тому твердження останнього щодо необхідності зменшення на зазначену суму переплати суми боргу з орендної плати апеляційним судом відхиляються.

З огляду на вищенаведене, а також умови п. 4.5. Договору, необґрунтованим є і висновок місцевого господарського суду щодо оплати Відповідачем експлуатаційних та комунальних послуг за березень, квітень 2012р. згідно рахунку № ІОП7/ФКР34 від 09.07.2012р. платіжним дорученням № 11200 від 14.11.2012р. на суму 3060,56 грн.

Так, відповідно умов п. 4.5 Договору, Орендар у разі необхідності , але не менш ніж один раз на рік, за власні кошти, повинен здійснювати за допомогою тільки наданих Орендодавцем фахівців відповідних фірм, поточне обстеження та спеціалізоване обслуговування, наладку (регулювання) дверей, вікон, роллет, торгівельного обладнання, меблів, кондиціонерів (чистка блоків, дозаправка, заміна фільтрів) рекламної вивески та приладів освітлення (заміна, ламп, дроселів і.т.д.) сантехніки, вентиляції і таке інше.

З огляду на таке Позивач пред'явив до оплати рахунок-фактуру № ІОП7/ФКР34 від 09 липня 2012 року на суму 6074,29 гривень, з яких 104,60 гривень - експлуатаційні витрати на утримання будинку березень, квітень 2012 року; 1955,65 гривень - витрати на теплову енергію за березень, квітень 2012 року; 953,48 гривень - за використану активну електроенергію березень, квітень 2012 року; та відшкодування за обслуговування приміщення - 3060,56 гривень.

Платіжним дорученням № 11200 від 14.11.2012р. Відповідач частково сплатив зазначений рахунок на суму 3060,56 гривень із посиланням у призначенні платежу саме на рахунок № ІОП7/ФКР34 від 09 липня 2012р. Сплачена сума повністю співпадає з вартістю обслуговування приміщення, що зазначена у рахунку № ІОП7/ФКР34 від 09 липня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що сума за обслуговування приміщення у розмірі 3060,56грн. становить витрати Позивача на обслуговування кондиціонерів та передбачена п. 4.5 Договору. На підтвердження своїх витрат Позивач надав акт здачі - прийняття робіт на суму 3060,56грн. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Згідно п. 4.5 Договору дійсно саме Орендар мав зобов'язання за власні кошти та за допомогою тільки наданих Орендодавцем фахівців здійснювати поточне обслуговування, обстеження та наладку кондиціонерів та інших обладнань орендованого приміщення. Однак здійснення такого обслуговування Позивачем з подальшим відшкодуванням цих витрат Відповідачем, відповідно до умов Договору, не впливає на розмір заборгованості Відповідача, як по сплаті орендної плати, так і по сплаті експлуатаційних та комунальних послуг. Отже, правові підстави для зменшення розміру заборгованості Відповідача з орендної плати по Договору внаслідок здійснення Відповідачем вищенаведеної оплати у сумі 3060,56грн. відсутні. У випадку ж не згоди Відповідача з оплатою зазначеної суми він не позбавлений права на пред'явлення відповідного позову до Позивача з вимогою її повернення.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вбачає підстави для зміни рішення місцевого господарського суду та часткового задоволення позову, а саме стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості з орендної плати по Договору за квітень 2012р. у сумі 7 178,94грн.

Так, в порядку передбаченому п. 3.3 Договору, Відповідач повинен був сплатити цю суму в строк до 05.04.2012 року. З огляду на таке право вимоги названої суми у Позивача виникає з 05.04.2012 року.

З урахуванням уточнень до позовної заяви від 10.06.2013 року (Т-1, а.с. 183-192) із наданими розрахунками Позивач просив стягнути з відповідача інфляційні витрати у сумі 171,55 грн., пеню у сумі 2197,79 грн. та три відсотки річних у сумі 938,37 грн.

Пункт 3.4 Договору передбачає нарахування пені в розмірі 1 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочення. Позивач здійснив нарахування пені за період з 05.04.2012 року по 05.12.2012 року.

Між тим, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Також, частина 6 ст. 232 ГПК України передбачає нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період не більше пів року з моменту порушення такого зобов'язання. Оскільки право вимоги у Позивача виникло з 05.04.2012 року пеня повинна нараховуватися лише з 05.04.2012 року по 05.10.2012р.

Таким чином, виходячи з суми заборгованості по сплаті орендної плати за квітень 2012р. - 10 745,42грн. (у період нарахування пені) та розміру подвійної облікової ставки НБУ у цей період, належна до стягнення сума пені становить 810,31грн.

Згідно п. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи час виникнення заборгованості та її розмір станом на 06.04.2012р., часткову сплату Відповідачем заборгованості 08.04.2013р., період нарахування Позивачем інфляційних втрат та 3% річних, тобто в рамках позовних вимог, належна до стягнення сума інфляційних втрат за період з вересня 2012 року по травень 2013 року становить 39,42грн., а належна до стягнення сума 3% річних за період з 05.04.2012р. по 05.06.2013р. становить 360,12грн.

Отже, позовні вимоги Позивача є обґрунтованими в частині стягнення з Відповідача основного боргу у сумі 7 178,94грн., пені у сумі 810,31грн., інфляційних втрат у сумі 39,42грн. та 3% річних у сумі 360,12грн.

З огляду на усе вищенаведене, судова колегія апеляційного суду вважає, що висновки місцевого господарського суду, наведені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому підлягає зміні в частині стягнутих з Відповідача сум, в тому числі судового збору.

Також, згідно ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору за подання апеляційних скарг слід віднести на сторін, виходячи з результату розгляду апеляційних скарг та розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст.49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Кривий Ріг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013р. у справі № 904/2854/13 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 Олексіївнини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013р. у справі № 904/2854/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2013р. у справі № 904/2854/13 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Кривий Ріг" (50047, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. 23 Лютого, 73-Б, код ЄДРПОУ 36220334) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 7 178 грн. 94 коп. - основного боргу, 810 грн. 31 коп. - пені, 39 грн. 42 коп. - інфляційних втрат, 360 грн. 12 коп. - 3% річних та 464 грн. 53 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Кривий Ріг" (50047, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. 23 Лютого, 73-Б, код ЄДРПОУ 36220334) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 232 грн. 27 коп.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.12.2013 року.