Ухвала суду № 36135881, 17.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"17" грудня 2013 р.Справа № 922/4743/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МПК Енергопостач", 61022, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 99-А, код ЄДРПОУ 37458493; до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", 61002, м. Харків, вул. Чубаря, буд. 3/5, код ЄДРПОУ 38000735; про стягнення 234 444, 19 грн. за участю представників:

позивача - Скороходов Є.С., довіреність №136 від 03.12.2013р.;

відповідача - Новосельцев В.І., довіреність №1 від 14.09.2013р.

В розпочатому 04.12.2013р. судовому засіданні роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МПК Енергопостач" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" про стягнення боргу за договором поставки №23 від 03.07.2012р., а саме по неоплаченим накладним:

- видаткова накладна (товари) РТ-517 від 06.12.2012р. - 8612,88грн.;

- видаткова накладна (товари) РТ-6 від 17.01.2013р. - 22537,20грн.;

- видаткова накладна (товари) РТ-215 від 16.05.2013р. - 21274,98грн.;

- видаткова накладна (товари) РТ-275 від 14.06.2013р. - 46735,80грн.;

- видаткова накладна (товари) РТ-282 від 20.06.2013р. - 28475,00грн.;

- видаткова накладна (товари) РТ-326 від 22.07.2013р. - 27535,80грн.;

- видаткова накладна (товари) РТ-322 від 19.07.2013р. - 28475,00грн.;

- видаткова накладна (товари) РТ-373 від 16.08.2013р. - 28475,00грн., в загальній сумі 212121,19грн.; пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення в загальній сумі 9585,35грн.; штрафу в розмірі 5% від суми заборгованості в сумі 10606,08грн.; трьох процентів річних на прострочену суму боргу в сумі 2131,10грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором оставки №23 від 03.07.2012р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, нараховано пеню на підставі п.6.4. договору, штраф на підставі п.6.5. договору та три проценти річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України. В якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 16,526,530,610,611,623,625 ЦК України.

Ухвалою суду від 13.11.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.11.2013р.

В судовому засіданні 27.11.2013р. оголошено перерву до 04.12.2013р.

Позивач 03.12.2013р. звернувся до суду з заявою про відмову від позову №134 від 03.12.2013р. (вх.№44977 від 03.12.2013р.), в якій просить суд прийняти відмову від позову про стягнення 234444,19грн. та припинити провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, в зв"язку з добровільним виконанням відповідачем зобов"язань по сплаті 212121,19грн. основного боргу та відшкодуванням позивачу витрат по сплаті судового збору в сумі 4688,89грн. До заяви надано копію банківської виписки на підтвердження обставин, викладених в заяві.

Відповідно до витягу від 04.12.2013 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу №922/4743/13 призначено для розгляду судді Френдій Н.А., підстава повторного автоматичного розподілу: хвороба судді Ольшанченка В.І.

В судовому засіданні 04.12.2013р. оголошено перерву до 17.12.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2013р. підтримав заяву про відмову від позову №134 від 03.12.2013р. (вх.№44977 від 03.12.2013р.) та просить суд припинити провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, в зв"язку з добровільним виконанням відповідачем зобов"язань по сплаті 212121,19грн. основного боргу та відшкодуванням позивачу витрат по сплаті судового збору в сумі 4688,89грн.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав відзив на позов, наданий відповідачем до суду 04.12.2013р. за вх.№45113, в якому останній зазначає, що провадження у справі має бути припинено на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України - в частині 212121,19грн. основного боргу, в зв"язку зі сплатою цієї суми відповідачем 02.12.2013р., щодо решти вимог, то відповідач вважає їх припиненими згідно ч.1 ст. 604 ЦК України за домовленістю сторін. Разом із відзивом надані докази, на підтвердження обставин, викладених у відзиві, у тому числі платіжне доручення №339 від 02.12.2013р. та гарантійний лист №132 від 29.11.2013р.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "МПК Енергопостач" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (покупець) 03.07.2012р. укладено договір поставки №23, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов"язався поставити, а покупець прийняти та вчасно оплатити товар у кількості, за найменуванням і цінами зазначеними у рахунках-фактурах та видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару.

Сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань по ньому. Якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії даного договору не виявить ініціативи щодо його розірвання, договір вважається пролонгованим (продовженим) на кожен наступний календарний рік на умовах, викладених у договорі (п.8.1. договору).

Матеріали справи надають підстави дійти висновку, що договір поставки №23 від 03.07.2012р. є діючим.

Загальна ціна договору складається із сумарної вартості товару, поставленого за відповідними видатковими накладними протягом строку дії договору (п.3.1. договору).

За змістом п.3.2. договору покупець зобов"язаний здійснити оплату за отриману партію товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання партії товару згідно видаткових накладних, на підставі рахунку постачальника.

Як слідує з позовної заяви, за період з 03.07.2012р. по 05.11.2013р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 825193,74грн. (видаткові накладні підписані сторонами і скріплені печатками сторін та довіреності до них, а.с.22-57, а.с.83-102, відповідно), але розрахувався за прийнятий товар частково - в сумі 613072,08грн. (виписки банку, а.с. 58-75).

Підставою звернення із позовом до суду стало те, що відповідач своєчасно і в повному обсязі не розрахувався з позивачем за товар, поставлений у відповідності до договору поставки №23 від 03.07.2012р., згідно видаткових накладних: №РТ-517 від 06.12.2012р. - 8612,88грн.; № РТ-6 від 17.01.2013р. - 22537,20грн.; №РТ-215 від 16.05.2013р. - 21274,98грн.; №РТ-275 від 14.06.2013р. - 46735,80грн.; №РТ-282 від 20.06.2013р. - 28475,00грн.; №РТ-326 від 22.07.2013р. - 27535,80грн.; №РТ-322 від 19.07.2013р. - 28475,00грн. (всього на загальну суму 212121,19грн.).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В процесі судового розгляду даної справи, 03.12.2013р., позивач звернувся до суду з заявою про відмову від позову №134 від 03.12.2013р. (вх.№44977 від 03.12.2013р.), в якій просить суд прийняти відмову від позову про стягнення 234444,19грн. та припинити провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України, в зв"язку з добровільним виконанням відповідачем зобов"язань по сплаті 212121,19грн. основного боргу та відшкодуванням позивачу витрат по сплаті судового збору в сумі 4688,89грн.

Водночас відповідач у відзиві на позов, 04.12.2013р. за вх.№45113, який був підтриманий його повноважним представником у судовому засіданні 17.12.2013р., зазначає, що провадження у справі має бути припинено на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України - в частині 212121,19грн. основного боргу, в зв"язку зі сплатою цієї суми відповідачем 02.12.2013р., щодо решти вимог, то відповідач вважає їх припиненими згідно ч.1 ст. 604 ЦК України за домовленістю сторін.

Суд, вирішуючи питання щодо прийняття відмови позивача від позову, керується наступним.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відмова від позову є суб'єктивним правом позивача, проявом його внутрішньої волі, що передбачене частиною четвертою статті 22 ГПК України і може бути реалізоване останнім до прийняття рішення судом першої інстанції.

Права позивача роз'яснені судом в судовому засіданні 04.12.2013р. його повноважному представнику.

Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги, що позивач відмовився від заявлених позовних вимог, дана відмова подана у відповідності до ст. 22 ГПК України, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, не порушує чиї - не будь права та охоронювані законом інтереси і не суперечить чинному законодавству України, при цьому наслідки такої процесуальної дії роз'яснено заявнику, а тому приймається судом і провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Так, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Аналізуючи приписи зазначеної статті, можна дійти висновку, що в числі підстав повернення судового збору не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (ст. 80 ГПК України). Водночас, суд зазначає, що закриття провадження у справі, про яке йдеться у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України і ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Аналогічна правова позиція викладена у п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених ст. 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Водночас судом встановлено, що сума витрат зі сплати судового збору у розмірі 4688,89грн. відшкодована позивачу відповідачем в повному обсязі (платіжне доручення №340 від 02.12.2013р., а.с.129).

Керуючись ст. ст. 22, 33, ст. 78, п.4 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі №922/4743/13припинити на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Суддя Френдій Н.А.