Ухвала суду № 36134664, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К-42130/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Муравйова О.В.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Круся Ю.І.

представника відповідача Чернової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан-Сервіс»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010

у справі № 2а-16/09 (2а-16/09/1670)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан-Сервіс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання рішення нечинним, -

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про визнання нечинним рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 13.02.2008 № 0000422301/517.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010, в задоволенні позову відмолено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фан-Сервіс» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні здійснено заміну відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосування за рішенням Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 13.02.2008 № 0000422301/517 відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29692477,40 грн. слугували висновки перевірки за період з 15.06.2005 по 30.09.2007, викладені в акті від 01.02.2008 № 148/23-210/33588919, про порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 ст. 3цього Закону, що полягало у непроведенні розрахункових операцій в загальній сумі 5938495,48 грн. через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням розрахункових документів. Реєстратор розрахункових операцій «Марія-701», заводський номер М301Т6, не зареєстрований в органах державної податкової служби, не переведений у фіскальний режим роботи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Фан-сервіс» не мало зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованої книги обліку розрахункових операцій, тому не могло проводити розрахункові операції з прийняття коштів в сумі 5938495,48 грн. через такі реєстратори розрахункових операцій.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими оскаржувані судові рішення, з огляду на таке.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Штрафні санкції, передбачені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Суди попередніх інстанцій, з огляду на період, який перевірявся податковим органом, з 15.06.2005 по 30.09.2007, та застосування податковим органом штрафних санкцій 13.02.2008, мали встановити обставини щодо періоду, за який зафіксовано податковим органом порушення, встановити період, який не охоплюється річним строком з часу вчинення порушення до часу застосування штрафних санкцій та розмір вартості проданих товарів (наданих послуг) за такий період, і в залежності від встановлених обставин надати оцінку правильності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій.

Суди попередніх інстанції не застосували ст. 250 Господарського кодексу України, та, як наслідок не встановили наведені вище обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, та вирішити справу на підставі норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фан-Сервіс» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов