Ухвала суду № 36134669, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/800/48852/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року

у справі № 2а-5613/10/1370

за позовом Приватного підприємства Науково-виробниче проектне підприємство

«Енергія-Сервіс»

до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Приватне підприємство Науково-виробниче проектне підприємство «Енергія-Сервіс» (надалі також - ПП НВП «Енергія-Сервіс», «Позивач») звернулось до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі також - «ДПІ»; «Відповідач») в про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2010 року № 0000092301/0, від 30 березня 2010 року №0000092301/1, від 15 червня 2010 року №0000092301/2, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 280 470 грн., з яких 186 300 грн. основний платіж, 94 170 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 25.01.2010 року № 0000102301/0, від 30.03.2010 року № 0000102301/1, від 15 червня 2010 року № 0000102301/2, яким визначено суму податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність юридичних осіб на загальну суму 2 699 грн., з яких 2699 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 25 січня 2010 року № 0000112301/0, від 30 березня 2010 року № 0000112301/1, від 15 червня 2010 року №0000112301/2, яким визначено суму податкового зобов'язання з комунального податку на загальну суму 6369,9 грн., з яких 249,9 грн. основний платіж, 6112 грн. штрафні (фінансові) санкції та від 30 березня 2010 року № 0000442301/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 170 грн., з яких 170 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року Позов задоволено: визнано протиправними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 25 січня .2010 року №0000092301/0, від 30 березня 2010 року №0000092301/1, від 15 червня 2010 року №0000092301/2; від 25 січня 2010 року № 0000102301/0, від 30 березня 2010 року № 0000102301/1, від 15червня 2010 року № 0000102301/2; від 25січня 2010 року № 0000112301/0, від 30 березня 2010 року № 0000112301/1, від 15 червня 2010 року №0000112301/2 та від 30 березня 2010 року № 0000442301/1.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі № 2а-5613/10/1370 - без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки Приватного підприємства Науково-виробниче проектне підприємство «Енергія-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2006 року по 30 червня 2009 року ДПІ складено акт від 29 грудня 2009 року № 975/23-1/33350855, яким зроблено висновок про порушення ПП НВП «Енергія-Сервіс»: - пункту 1.21, підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1, пункту 3.1 статті 3, підпунктів 4.1.2, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, пунктів 5.2, 5.4, 5.6, 5.7, 5.9 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.2.2пункту 8.2, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР в редакції від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого нарахований податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 186300 грн.; підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), - неподання щоквартальної Декларації з податку на прибуток; пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України«Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4240 грн.; статті 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99 (із змінами та доповненнями); пунктів 2, 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 13 жовтня 1998 року № 477 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва юридичної особи та Порядку її ведення» із змінами і доповненнями, затверджену в Міністерстві юстиції України від 27 жовтня 1998 року №689/3129, в результаті чого занижено єдиний податок в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5398 грн.; статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори», в результаті чого занижено комунальний податок в періоді, що перевірявся, на загальну суму 249,90 грн.

На підставі акту ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2010 року:

- № 0000092301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 280 470 грн., з яких 186 300 грн. основний платіж, 94 170 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000102301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність юридичних осіб на загальну суму 2 699 грн., з яких 2699 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000112301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з комунального податку на загальну суму 6369,9 грн., з яких 249,9 грн. основний платіж, 6112 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказаних вище податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області прийнято податкові повідомлення-рішення: від 30 березня 2010 року № 0000092301/1 та від 5 червня 2010 року № 0000092301/2, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 280 470 грн., з яких 186 300 грн. основний платіж, 94 170 грн. штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2010 року № 0000442301/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 170 грн., з яких 170 грн. штрафні (фінансові) санкції; податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2010 року №0000102301/1 та від 15 червня 2010 року №0000102301/1, яким визначено суми податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність юридичних осіб на загальну суму 2 699 грн., з яких 2699 грн. штрафні (фінансові) санкції; податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2010 року № 0000112301/1 та від 15 червня 2010 року №0000112301/2, яким визначено суму податкового зобов'язання з комунального податку на загальну суму 6369,9 грн., з яких 249,9 грн. основний платіж, 6112 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Так, фактичною підставою донарахування податкових зобов'язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу про те, що ПП НВПП «Енергія-Сервіс» не включено до бази оподаткування єдиним податком кошти, одержані на розрахунковий рахунок підприємства від ТзОВ «Енергія» у вигляді поворотної фінансової допомоги (безпроцентної позики). У зв'язку з перевищенням обсягів виручки 1 млн. грн., з 1 січня 2008 року підприємство переведено на загальну систему оподаткування і йому донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та з комунального податку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП НВПП «Енергія-Сервіс» (Позичальник) та ТзОВ «Енергія» (Позикодавець) укладено договори позики: від 2 вересня 2007 року на суму 90000,00 грн. та 2 січня 2008 року на суму 173000,00 грн., відповідно до умов яких сума позики підлягає поверненню Позикодавцю у строк до 31 грудня 2007 року та до 31 грудня 2008 року відповідно.

На виконання умов договорів ТзОВ «Енергія» перераховано на банківський рахунок ПП НВПП «Енергія-Сервіс» кошти в 2007 році в розмірі 85065,00 грн. та в 2008 році в розмірі 172066, 00 грн. які останнім повернуто позикодавцю.

Так, протягом 2007-2008 років ПП НВПП «Енергія-Сервіс» перебувало на спрощеній системі оподаткування зі ставкою єдиного податку 6% від суми реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі по тексту - Указ) об'єктом оподаткування єдиного податку є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), якою вважається сума фактично отримана СПД на розрахунковий рахунок, або (та) в касу підприємства за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно вимог Указу поворотна фінансова допомога ні в якому разі не може бути класифікована як виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Щодо включення до виручки від реалізації позареалізаційних доходів, то такі доходи не підпадають під визначення терміну «виручка з продажу», наведеного в Указі.

Згідно зі статтею 4 Указу, ДПА України затверджено форму Книги обліку доходів та витрат СПД та Порядок її ведення, у графі 5 Книги відображаються позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації. Згідно з Порядком ведення книги обліку доходів та витрат господарських операцій суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у графі 5 «позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації» відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношувальних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Поворотна фінансова допомога в цей перелік не включається, а отже, в Книзі обліку доходів та витрат не відображається. Жодного посилання на те, що поворотна фінансова допомога включається до суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вказаний Порядок, як і Указ Президента не містить.

Відповідно до пункту 1.22.2 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі також - Закон №334/94-ВР) поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Згідно зазначеного визначення, договором, за яким надається поворотна фінансова допомога, є лише договір позики.

Таку позицію поділяє і ДПА України в Узагальнюючому податковому роз'ясненні щодо застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики), затвердженому наказом ДПА України № 26 від 24 січня 2003 року.

Правову природу договору про надання поворотної фінансової допомоги як договору позики визначають і суди. Підтвердженням цьому є, зокрема, постанова Верховного Суду України № 25/356 від 13 квітня 2004 року.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договором, яким передбачає повернення таких коштів. Поворотна фінансова допомога надається підприємству не у власність, а в користування і підлягає поверненню. При спрощеній системі оподаткування поворотна фінансова допомога не може вважатися доходом і включатися до складу валового доходу та обкладатись єдиним податком, оскільки не є об'єктом для оподаткування єдиним податком.

За таких обставин, з огляду на те, що позивач протягом 2007-2008 років перебував на спрощеній системі оподаткування, ДПІ помилково було зараховано до загального доходу (виручки) позивача суму коштів, що підпадає під визначення поворотної фінансової допомоги. Відтак, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про перевищення позивачем обсягів виручки 1 млн. грн. та безпідставно переведено останнього на загальну систему оподаткування і донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та з комунального податку.

Таким чином, з огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про невідповідність закону оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційні скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко