Рішення № 36130702, 12.12.2013, Вишгородський районний суд Київської області

12.12.2013 Справа № 363/3532/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого суддіЧіркова Г.Є.,

при секретарі Сакаді О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, ПАТ «Фідобанк», третя особа ОСОБА_2, про звільнення заставного майна з-під арешту,

встановив:

ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що постановою державного виконавця Оболонського РУЮ в м. Києві від 13.12.12 року в інтересах стягувача ПАТ «Фідобанк» (правонаступника ПАТ «ЕрстеБанк») накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_2, у тому числі на автомобіль НОМЕР_1, земельну ділянку площею 0,1606 га для будівництва та обслуговування житлового будинку масив «Ягоди» с. Нові Петрівці Вишгородського району.

В позові стверджується, що зазначеним порушено права позивача, який згідно договору застави транспортного засобу від 18.04.2007 року та договору іпотеки від 14.11.2007 року має першочергове право звернути стягнення на вказане майно. Посилаючись на подачу позовів про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, у звязку з порушенням боржником зобовязань по поверненню грошових коштів за кредитними договорами від 10.04.2007 року та від 14.11.2007 року, порушує питання про звільнення вказаного нерухомого майна з-під арешту.

В суді представник позивача просив позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник 3-ї особи ОСОБА_2 з позовом погодилася.

Представник ПАТ «Фідобанку» проти позову заперечила, посилаючись на те, що заставна вартість арештованого майна перевищує розмір заборгованості заставодержателю, а тому згідно ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» за рахунок цього майна можуть бути задоволені їхні вимоги.

Відділ ДВС Оболонського РУЮ в м. Києві до суду не прибув, про розгляд справи повідомлений.

Оскільки суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи на підставі ст. 169 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 157 ЦПК України, дану справу слід розглянути у відсутність одного з відповідачів на підставі наявних доказів у загальному порядку.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 14.11.2007 року між ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір та договір іпотеки щодо земельної ділянки площею 0,1606 га для будівництва та обслуговування житлового будинку масив «Ягоди» с. Нові Петрівці Вишгородського району, кадастровий номер 3221886001:03:185:005.

Станом на 3.06.13 року заборгованість ОСОБА_2 за цим договором становить 772 038, 99 грн.

2.08.13 року Вишгородським районним судом Київської області відкрито провадження за позовом ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заставна вартість предмету іпотеки становить 987 520 грн.

10.04.2007 року між ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, на забезпечення виконання якого 18.04.2007 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1.

Станом на 12.03.13 року заборгованість ОСОБА_2 за цим договором становить 80 859, 50 грн.

Заставна вартість зазначеного автомобіля становить 116 150 грн.

13.12.12 року постановою ВДВС Оболонського РУЮ в м. Києві накладено арешт на все майно ОСОБА_2 згідно виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 16.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерстебанк» (правонаступник ПАТ «Фідобанк») заборгованості в розмірі 395 063 грн. 66 коп.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк.

У разі неповернення суми кредиту, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (п. 2.16 Договору застави).

Статтею 572 ЦК передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 589 ЦК України закріплено право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, та право на задоволення в повному обсязі вимоги, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат, понесених у зв'язку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлене договором.

Відповідно до вимог ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 та 3 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, одним з яких передбачено стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

По справі встановлено, що загальна вартість предмета застави та іпотеки 1 103 670 грн. перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю 772 038, 99 грн. та 80 859,50 грн.

Разом з тим позивач своїми правами передбаченими статями 589 і 590 ЦК України не скористався, в установленому Законом порядку питання про звернення стягнення на предмет застави автомобіль НОМЕР_1 не порушував. Доказів цьому суду не подано.

У той же час на момент звернення до суду з цим позовом, ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом про стягнення боргу за кредитним договором та до Вишгородського районного суду Київської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином з огляду на виниклі між сторонами правовідносини та зазначенні норми Законів, право позивача на звернення стягнення на предмет застави та іпотеки не втрачено й не порушено, а тому захисту не підлягає, коли висунуті позовні вимоги про звільнення майна з-під арешту є безпідставними та передчасними.

Відповідно до положень ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

За таких обставин порушених прав позивача які б підлягали захистові в цій справі не встановлено, а тому в позові слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя