Ухвала суду № 36127330, 22.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. справа № 804/6997/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

представників сторін:

позивача : - Бортик А.В. дов від 05.02.2012

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 р. у справі № 804/6997/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл"

до Криворізької Південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкових повідомлень - рішень від 13.05.13 р. № 0000572220, № 0000562220, № 0000582220, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юністіл" звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької Південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 13.05.2013 № 0000572220, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 45903960,00 грн., від 13.05.2013 № 0000562220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, 11021000, у розмірі 371798, 25 грн., від 13.05.2013 №0000582220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2 505 654,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки в частині заниження показників у загальній сумі 35 129 665 грн. у зв'язку із реалізацією товарів нижче собівартості не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності позивача та приписам податкового законодавства щодо визначення доходів від операційної діяльності та собівартості виготовленої продукції. Відображені показники "адміністративних витрат" - 6588085 грн., "витрат на збут" - 1 249 687 грн., "фінансових витрат" - 29384 596 грн. та "від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду" - 8380855 грн. відповідають первинним документам, що підтверджують понесені позивачем витрати, а саме: розрахунковим, платіжним та іншим документам. Щодо висновків відповідача стосовно заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 2 505 654 грн. позивачем зазначено, що при визначені бази оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг розмір податкових зобов'язань з ПДВ визначався, виходячи із договірної вартості, але не нижче звичайних цін, не порушуючи п.188.1 ст.188 ПКУ. Донарахування податкових зобов'язань з ПДВ в частині перевищення собівартості над ціною реалізації ПКУ не передбачено. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Криворізької Південної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС від 13.05.13 №0000572220, №0000562220, №0000582220.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідач правомірність своїх висновків та винесених на їх підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову. Відповідач зазначає, що суд не прийняв до уваги факт, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Апеляційна скарга фактична мотивована обставинами, встановленими в ході проведеної перевірки.

Представ ник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, в поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.05.2013:

№0000572220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 45 903 960 грн.,

№0000562220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 371 798,25 грн.,

№0000582220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 2 505 654 грн.

Означені податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами проведеної податковим органом документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Юністіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.11 по 31.12.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.11 по 31.12.12 (акт перевірки від 22.04.2013 №533/222/35601339).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 135.2 ст. 135, пп. 135.4.1 п. 135 ст.135, п. 137.1 ст. 137, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139. ст.139, пп.138.10.5 п.138.10 ст. 138, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 45 903 960,00 грн. за звітний (податковий) період - рік 2012; занижений податку на прибуток у загальній сумі 280 314 грн., у тому числі: ІV квартал 2011 року - 70 804 грн., ІІ квартал 2012 року - 333 887 грн., ІІІ квартал 2012 року - (-) 156 427,00 грн., ІV квартал 2012 року - 32 050 грн.;

п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у загальній сумі 2 505 654 грн. за грудень 2012 року.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем занижено показник по рядку 02 Декларації з податку на прибуток за періоди ІІ-IV квартал 2011 року у сумі 21091096,00 грн., 2012 рік - 13858649,00 грн. у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) за ціною, нижче собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) перевищує дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) на 21 091 096,00 грн. за декларацією за 2011 рік та на 13 858 649,00 грн. за декларацією за 2012 рік. У зв'язку з простоєм підприємства (відсутній випуск продукції), нерозподілені загальновиробничі витрати відносилися на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Результатом діяльності позивача за період II - IV квартал 2011р. є отримання збиткового фінансового результату у загальній сумі 35 819 626,00 грн. Включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування сум витрат, які призводять до отримання збиткового фінансового результату є, на думку відповідача, неправомірним, так як зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку, внаслідок чого не відповідає визначенню терміну «господарська діяльність».

Платником податків-позивачем завищені показники «Адміністративних витрат» за І квартал 2012 року - 1 050 551 грн. Суть вказаного порушення полягає в тому, що в межах укладеного позивачем з ТОВ «Юнайтед Стадз Компані», Російська Федерація, договору від 25.03.2009 на організаційно-технічний супровід інвестиційного проекту «Лінія гарячого оцинкування DONG BU» позивачем отримано послуги на суму 6388255,00 рос.руб. Розрахунки за вказаним договором позивачем не здійснені, внаслідок чого за даними бухгалтерського обліку позивача за бух.рахунком 632 рахується кредиторська заборгованість перед нерезидентом у сумі 6388255,00 рос.руб. В ході перевірки, результати якої оформлені актом перевірки від 27.02.2012 № 283/232/35601339, податковим органом встановлено, що фактично проведені та документально підтверджені виконавцем витрати на управління проектом складають 2028137,92 рос.руб.

У січні 2012 року ТОВ «Юністіл» самостійно здійснено коригування кредитового сальдо по бух. рах. 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» шляхом виправного бухгалтерського запису: Дт 632 Кт92 1050550,51 грн. При цьому в податковому обліку зазначене коригування не знайшло свого відображення. Включення зазначених витрат до складу валових витрат підприємства у IV кварталі 2010 року підтверджено актом перевірки №283/232/35601339 від 27.02.12.

Позивачем перевищені витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, над доходами за 2011 рік - 1221034,00 грн. - IV квартал 2011 року - бух, рахункам 92, 93 (Адміністративні витрати та витрати на збут), у т.ч. адміністративні витрати - 1153546,00 грн., витрати на збут - 67488,00 грн., а також перевищені витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, над доходами за 2012 рік - 5566187,00 грн. - бух. рахункам 92, 93 (Адміністративні витрати та витрати на збут), у т.ч.: адміністративні витрати - 4383988,00 грн., витрати на збут - 1182199,00 грн.

Суть порушення полягає в тому, що у періоді з 01.10.11 по 31.12.12 ТОВ «Юністіл» здійснювало господарську діяльність на підставі укладеного договору переробки давальницької сировини №1 від 08.09.2011. На виконання укладеного договору ТОВ «Юністіл» здійснювало господарську діяльність, пов'язану з переробкою отриманої від ТОВ «Юнайтед Стадз Компані» давальницької сировини лише у березні - травні 2012р. У зв'язку з відсутністю сировини (холодно-катаної сталі), в інших календарних місяцях перевіряємого періоду лінія гарячого оцинкування знаходилася у стані простою (відсутність виробничого процесу). При цьому, витрати підприємства, пов'язані з утриманням виробничих потужностей, адміністративні витрати, витрати на збут (заробітна плата та нарахування на заробітну плату, амортизаційні відрахування, послуги оренди виробничих потужностей, адміністративних та складських споруд, придбання електричної енергії тощо) відображені підприємством в податковій Декларації з податку на прибуток.

Відповідач з цього приводу зазначив, що включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування сум витрат, які призводять до отримання збиткового фінансового результату, є неправомірними, так як зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку, внаслідок чого не відповідає визначенню терміну «господарська діяльність». Фінансово-господарська діяльність позивача не була спрямована на отримання прибутку, а лише для збільшення витрат.

Позивачем безпідставно занижено дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за IV квартал 2011 року на 179920 грн. - виявлене відхилення при співставленні даних бухгалтерського обліку на підставі первинних документів та даних податкової звітності.

Суть порушення полягає в тому, що у податковій декларації з податку на прибуток на 2011 рік позивачем задекларовано суму доходу від операційної діяльності у розмірі 77071700,00 грн., в т.ч. IV квартал 2011 року - 2573357,00 грн. Фактично на підставі первинних документів та даних бухгалтерського обліку сума доходу від операційної діяльності становить 2753277,00 грн., що підтверджено відповідними бухгалтерськими записами.

Позивачем завищено показник по рядку 06.4 (06.3) Декларації «Фінансові витрати» на загальну суму 29384596,00 грн., у тому числі: - IV квартал 2011р. - 11339210,00 грн., 2012 рік - 18045386,00 грн., до яких віднесені відсотки, нараховані (сплачені) по валютному кредитному договору для придбання основних засобів за 2011 рік - 11339210,00 грн. та за 2012 рік - 18045386,00 грн., кошти за яким направлені на придбання безперебійної лінії гарячого цинкування від Південнокорейської компанії Dongbu Machinary Co., LTD (імпортний контракт №А1 від 14.08.2008р.), використання якого не призвело до отримання доходу.

На думку податкового органу, включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, сум витрат, які призводять до отримання збиткового фінансового результату, є неправомірним, так як зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку, внаслідок чого не відповідає визначенню терміну «господарська діяльність»

Позивачем завищено показник по рядку 06.5 Декларації «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік» за 2012 рік у загальній сумі 8380855 грн. Відповідачем встановлено, що на вказаний показник мало вплив відображення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2012 року.

Згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2011 рік від'ємне значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2012 року становить 35819626,00 грн. Посилаючись на акт перевірки №283/232/35601339 від 27.02.12, податковим органом зазначено, що підприємством при відображенні суми від'ємного значення об'єкта оподаткування у І кварталі 2012 року враховано зменшення згідно вказаного акту перевірки від'ємного значення об'єкта оподаткування за 9 місяців 2011 року на 2296208,00 грн. В ході здійснення перевірки з урахуванням визначених порушень, об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності позивача за 2011 рік становить 307842,00 грн., отже підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового періоду за 2012 рік у загальній сумі 8380855 грн.

Щодо правильності визначення податку на додану вартість податковим органом встановлено наступне.

ТОВ «Юністіл» сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації готової продукції та реалізації робіт (послуг) за ціною нижче собівартості готової продукції та виконаних робіт (послуг), адже останнім, як зазначено вище, занижений дохід, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у періоді з 01.10.11 по 31.12.12 за рахунок реалізації товарів (робіт, послуг) нижче собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). ТОВ «Юністіл» самостійно нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації товарів (робіт, послуг) нижче собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) лише в частині матеріальної складової. За період 01.10.2011 по 31.12.2012 встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2505654,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Щодо правомірності зменшення відповідачем позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 45903 960,00 грн. та, як наслідок збільшення останньому грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 280314 грн.

Відповідно до п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.135.4 ст.135 ПКУ дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) (пп.135.4.1).

За правилами п.137.1 ст.137 ПКУ дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено відповідачем в ході перевірки позивача, доходи за 2011 рік та 2012 рік визначались позивачем в розмірі договірної (контрактної) вартості за датою переходу права власності на підставі первинних документів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість твердження податкового органу, що з огляду на збитковість операцій позивача протягом певного періоду, відповідні первинні документи не мають прийматись уваги, а для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення такої господарської діяльності, яка направлена на досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Така позиція податкового органу не відповідає приписам діючого законодавства, ат же законодавцем не передбачено обов'язковості отримання доходу від кожної окремої операції.

Конкретна господарська операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначення "господарської операції" міститься у ч. 4 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вищезазначене свідчить про те, що термін "господарська діяльність" не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності, крім того, за своїм змістом термін "господарська діяльність" значно ширше "господарської операції", оскільки передбачає сукупність здійснюваних платником податку господарських операцій.

Відповідно до п. 3 вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Виходячи з наведених норм в їх сукупності, вбачається, що діяльність визнається господарською тоді, коли вона направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у вигляді збільшення власного капіталу, при цьому законодавець не пов'язує цю діяльність з її кінцевим результатом - обов'язковим отриманням прибутку як об'єкта оподаткування.

Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що податковим законодавством не встановлено обов'язку платника податку збільшувати в податковій звітності за звітний період показники доходу від реалізації товарів до рівня показників собівартості придбаних та реалізованих товарі за такий період. За приписами ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, підставою для якого є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст.9 згаданого Закону).

Таким чином з врахуванням об'єктивно обумовлених причин реалізації позивачем товару за ціною, що перевищує загальні витрати на його виготовлення, та відсутності законодавчо встановленої заборони щодо самостійного визначення суб'єктом підприємницької діяльності ціни товару, що випливає із положень ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення», колегія суддів вважає, що позивачем в даному випадку правильно визначено базу оподаткування виходячи з договірної (контрактної) ціни товару.

Щодо виявленого відповідачем завищення позивачем витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, за період з 01.10.11 по 31.12.12 на загальну суму 45 603 223 грн., з яких адміністративні витрати завищені на 6 588 085 грн., витрати на збут - на 1 249 687 грн., фінансові витрати на 29 384 596 грн., від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду на 8 380 855 грн., колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції про безпідставність таких висновків.

Відповідно до пп.138.2 ст.138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ).

За правилами п.138.10 ст.138 ПКУ до складу інших витрат включаються, зокрема адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (пп.138.10.2), витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг(пп.138.10.3), фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) (пп.138.10.5).

Судом встановлено, що спірні суми витрат визначені позивачем на підставі даних належним чином складених за результатами господарської діяльності позивача первинних документів. Означені документи були предметом дослідження податковим органом в ході перевірки, заперечення щодо підстав складення та змісту вказаних документів в акті перевірки відсутні.

Неприйняття відповідачем вказаних документів в якості підстави для відображення відповідних операцій в податковому обліку пов'язано з тим, що у відповідних звітних періодах позивачем не був отриманий дохід від такої господарської діяльності, яка має характер збитковості, тобто, на думку відповідача фактичного здійснення господарської операції не відбулось.

Разом з тим, відповідачем не заперечується, що у період з 01.10.11 по 31.12.12 позивач здійснював господарську діяльність на підставі укладеного договору переробки давальницької сировини №1 від 08.09.11, за яким ТОВ «Юнайтед Стадз Компані» є замовником, а позивач - виконавцем, який зобов'язується у порядку та на умовах, визначених договором, з використанням наданої замовником сировини (давальницької сировини), виконувати роботи по її переробці - оцинкуванню у відповідності з технологічною схемою та технологічною інструкцією (додатки до договору №1,1.1), а також надавати замовнику послуги, передбачені договором, а замовник зобов'язується прийняти результати робот по переробці давальницької сировини (металопродукцію) та надані послуги та оплатити їх у порядку та на умовах, передбачених договором. На виконання укладеного договору позивач здійснював господарську діяльність, пов'язану з переробкою отриманої від ТОВ «Юнайтед Стадз Компані» давальницької сировини у березні - травні 2012 року, але в інших календарних місяцях перевіряємого періоду лінія гарячого оцинкування знаходилася у стані простою у зв'язку з відсутністю сировини.

Разом з тим, лінія поздовжньо-поперечного різання працювала на протязі всього періоду, що перевірявся, про що свідчать подані позивачем звіти майстрів зміни.

Наведене свідчить, що фінансово-господарська діяльність підприємства здійснювалась у період з 01.10.2011по 31.12.2012 та була спрямована на отримання прибутку, отже, витрати, понесені позивачем у вказаний період відносяться до витрат господарської діяльності згідно ст. 138 ПК України.

Суд першої інстанції з цього приводу правильно зазначив, що аналіз положень Податкового кодексу України, які врегульовують порядок визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, не дає підстав для висновку, що до витрат платника податку не включаються витрати, пов'язані з утриманням виробничих потужностей, адміністративні витрати, витрати на збут (заробітна плата та нарахування на заробітну плату, амортизаційні відрахування, послуги оренди виробничих потужностей, аміністративних та складських споруд, придбання електричної енергії тощо), якщо у певних звітних періодах дохід платником податку не отримувався. Ознак непов'язаності таких витрат з провадженням позивачем господарської діяльності, наведених в пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України, сформовані ним на підставі первинних документі спірні суми витрат не містять.

Крім того, як встановлено судом, відповідачем не спростовано, у 2012 році позивач отримав дохід від реалізації продукції в сумі 11 017 тис. грн., що свідчить про здійснення позивачем господарської діяльності, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та спрямована на отримання доходу.

Відтак, віднесення позивачем відсотків, нарахованих (сплачених) по валютному Кредитному договору від 13.08.08 №CR 08-435/29-1, укладеному з ЗАТ «ОТП Банк» за цільовим використанням (з урахуванням змін до договору №5 від 21.09.10) поповнення обігових коштів, в т.ч. на купівлю холоднокатаного сталевого листа та інших компонентів для здійснення операційної діяльності, оплату послуг, пов'язаних з основною діяльністю та інших операційних витрат, на «фінансові витрати» за 2011 рік в розмірі 1 133 9210 грн. та за 2012 р. в розмірі 18 045 386 грн., всього на суму 29 384 596 грн., також узгоджується з положеннями ПК України.

Доводи відповідача, що операція з придбання позивачем безперебійної лінії гарячого цинкування від південнокорейської компанії Dongbu Machinary Co., LTD за імпортним контрактом №А1 від 14.08.08 спрямована винятково на зменшення бази оподаткування, та не має під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньо ділової (господарської) мети, є помилковими, оскільки економічна доцільність одержання позивачем кредитних коштів та спрямування їх на виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами, строк виконання яких настав, тобто з метою зменшення власної кредиторської заборгованості, може бути зроблена лише за наслідками проведення експертного дослідження щодо з'ясування понесених позивачем витрат у зв'язку з виконанням названих операцій та одержаних ним економічних та інших вигод, у тому числі і в майбутньому. Податковим органом відповідних висновків експертного дослідження в обґрунтування своєї позиції не надано.

Щодо зняття відповідачем з витрат 2012 року суми 1050551 грн. у зв'язку з тим, що вказана сума знята у І кварталі 2012 року за актом попередньої перевірки №283/232/35601339 від 27.02.12, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, факт завищення позивачем витрат, сплачених нерезиденту ТОВ «Юнайтед Стадз Компані» у вигляді заробітної плати в розмірі 1 050 551 грн. та непідтверджених документально, вже був встановлений податковим органом, у зв'язку з чим останнім було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000282301 від 15.03.12, а позивачем зроблено відповідне коригування у бухгалтерському обліку та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 296 208 грн., яка включає в себе в тому числі і 1 050 551 грн. В декларації про прибуток підприємства за І квартал 2012 року (код рядка 06.5 від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного року 33 523 418 грн., а код рядка 07 Об'єкт оподаткування від всіх видів діяльності за 2011 рік складає 35 819 626 грн. різниця 35 819 626 - 33 523 418 = 2 296 208 грн.). Отже, податковий орган безпідставно повторно зазначив в акті перевірки від 22.04.2013 №533/222/35601339 про завищення позивачем адміністративних витрат за І квартал 2012 року в сумі 1 050 551 грн.

При оформленні результатів перевірок посадові особи органу державної податкової служби зобов'язані дотримуватись вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.10.

Згідно з пунктами 4, 5, 6 розділу І вказаного Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

В порушення наведених положень відповідач, зазначивши в акті перевірки від 22.04.2013 №533/222/35601339 про завищення позивачем від'ємного значення у ІІ-ІV кварталі 2011 року на суму 8380855 грн. та порушення п. 150.1 ст. 150 ПК України з урахуванням п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України, не навів об'єктивно та в повній мірі таке порушення з посиланням на первинні документи та докази, що підтверджують наявність його факту, не зауважив, за результатами якої саме господарської діяльності позивачем завищені показники від'ємного значення, які саме документи, що були підставою для вчинення запису у податковому та бухгалтерському обліку, не містять обов'язкових реквізитів первинного документу.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в розмірі 8380 855 грн. є безпідставним, адже не підтверджений жодним належним та допустимим доказом.

Щодо зменшення відповідачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2505654 грн. у зв'язку із заниженням платником податку податкових зобов'язань на означену суму, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Судом встановлено, відповідачем не спростовано, що позивач самостійно задекларував податкові зобов'язання від реалізації товарів (робіт, послуг) згідно наступних податкових накладних: - податкова накладна №30 від 30.11.2011р. на загальну суму 11741837,82 грн., у тому числі ПДВ - 1956972,97 грн.; - податкова накладна №28 від 24.11.2011р. на загальну суму 524219,70 грн., у тому числі ПДВ - 87369,95 грн.; - податкова накладна №24 від 28.12.2011р. на загальну суму 652656,78 грн., у тому числі ПДВ - 108776,13 грн.; - податкова накладна №8 від 31.01.2012р. на загальну суму 6863,41 грн., у тому числі ПДВ - 1143,90 грн.; - податкова накладна №35 від 30.04.2012р. на загальну суму 297068,18 грн., у тому числі ПДВ - 49511,36 грн.; - податкова накладна №117 від 31.05.2012р. на загальну суму 236899,82 грн., у тому числі ПДВ - 39483,30 грн.; - податкова накладна №222 від 30.06.2012р. на загальну суму 310572,64 грн., у тому числі ПДВ - 51762,12 грн.; - податкова накладна №26 від 31.07.2012р. на загальну суму 237782,45 грн., у тому числі ПДВ - 39630,40 грн.; - податкова накладна №7 від 31.08.2012р. на загальну суму 340114,85 грн., у тому числі ПДВ - 56685,82 грн.; - податкова накладна №10 від 27.09.2012р. на загальну суму 134185,16 грн., у тому числі ПДВ - 22364,19 грн.; - податкова накладна №18 від 31.10.2012р. на загальну суму 114740,68 грн., у тому числі ПДВ - 19123,45 грн.; - податкова накладна №20 від 30.11.2012р. на загальну суму 241379,40 грн., у тому числі ПДВ - 40229,90 грн.; - податкова накладна №10 від 29.12.2012р. на загальну суму 140786,70 грн., у тому числі ПДВ - 23 464,45 грн., які були досліджені відповідачем в ході проведення перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи. Факт поставки товарів (послуг) за означеними податковими накладними відповідачем не заперечується, поставка позивачем таких товарів (послуг) за цінами, нижче звичайних, відповідачем не виявлена, про не включення позивачем до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких сум коштів, що передані платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, відповідачем не зазначено.

За викладених обставин визначений позивачем розмір податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаний період узгоджується з наведеними вимогами Податкового кодексу України стосовно порядку визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

Жодною нормою податкового законодавства не встановлений обов'язок платника податку збільшувати базу оподаткування та, як наслідок, податкові зобов'язання з податку на додану вартість в разі перевищення собівартості товарів над ціною їх реалізації.

Таким чином, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, є безпідставними, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірно визнані судом першої інстанції протиправними.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Криворізької Південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 804/6997/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко